Постанова № 67215821, 13.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17858/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Кривохижій О.О.,

за участю представника позивача - Павлік І.П., представника відповідача - Перепелюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сувенір» (правонаступник публічного акціонерного товариства «Сувенір») на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Сувенір» (правонаступник публічного акціонерного товариства «Сувенір») до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство «Сувенір» (правонаступник публічного акціонерного товариства «Сувенір») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій щодо проведення перевірки, оформленої актом від 04.10.2016 №8730/26-51-12-03/02970406, протиправними; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2016 №0050451203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Крім того, позивачем було подано клопотання про заміну сторони правонаступником, а саме публічне акціонерне товариство «Сувенір» на приватне акціонерне товариство «Сувенір».

Так, в своєму клопотанні позивачем зазначено, що 21.04.2017 були проведені загальні збори акціонерів публічного акціонерного товариства «Сувенір», оформлені протоколом №1/17 від 21.04.2017, на яких було прийнято рішення про зміну типу та найменування з публічного акціонерного товариства «Сувенір» на приватне акціонерне товариство «Сувенір», що підтверджується копією статуту ПрАТ «Сувенір», копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копією наказу ПрАТ «Сувенір» №21 від 02.06.2017.

За статтею 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

На підставі вищевикладеного та керуючись Кодексом адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за необхідне замінити сторону позивача правонаступником, а саме публічне акціонерне товариство «Сувенір» на приватне акціонерне товариство «Сувенір».

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації по земельному податку ПрАТ «Сувенір» від 20.01.2016 №9002435558.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 04.10.2016 №8730/26-51-12-03/02970406, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 5.6 статті 5 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 (у редакції на звітний період), що призвело до заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації, у розмірі 306 302,60 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.10.2016 №0050451203, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 382 878,25 грн., у тому числі: 306 302,60 грн. - сума основного зобов'язання, 76 575,65 грн. - сума за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи дії з проведення камеральної перевірки та складене за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що перевірку позивача було проведено у відповідності із приписами статті 75 Податкового кодексу України, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ст. 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1 та 76.2 якої передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Таким чином, предметом камеральної перевірки є правильність відображення (з методологічної та арифметичної точок зору) показників, необхідних для обчислення бази оподаткування, проте достовірність цих показників, перевіряється шляхом комплексного дослідження в ході документальної перевірки: податкових декларацій, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку та первинних документів.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. (пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Разом з тим, як вбачається з акта перевірки від 04.10.2016 №8730/26-51-12-03/02970406, предметом даної перевірки фактично були питання дотримання вимог повноти нарахування та сплати земельного податку, що відповідно до підпункту 75.1.2 Податкового кодексу України, є предметом документальної перевірки, а не камеральної.

Крім того, актом перевірки від 04.10.2016 №8730/26-51-12-03/02970406 встановлено, що при проведенні перевірки використано такі документи: 1) податкова декларація № 9002435558 від 20.01.2016; 2) довідки про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки № Ю-09963/2015 та № Ю-09954/2015 від 18.08.2015.

Натомість, відповідно до вимог пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Системний аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи дає підстави для висновку про те, що у межах камеральної перевірки відповідачем досліджувались документи, факти та обставини, які повинні встановлюватись при проведенні документальної перевірки. А тому, відповідачем порушено порядок проведення податкової перевірки, визначений чинним законодавством України.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що під час проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача не встановлено наявність арифметичної або методологічної помилки в поданій платником податків податковій декларації.

З огляду на встановлені обставини справи та норми чинного податкового законодавства, дії державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві по проведенню перевірки позивача, оформленої актом від 04.10.2016 №8730/26-51-12-03/02970406 є протиправними, в зв'язку з чим прийняте на підставі вказаного акту перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 24.10.2016 №0050451203 також є протиправним та підлягає скасуванню.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до п. 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, на підставі пункту 3 статті 198, пунктів 3, 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.

За приписами підпункту 5 пункту 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати, про що відповідно до вимог ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає у резолютивній частині постанови.

Частинами першою та другою ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 7121,19 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №745 та №747 від 11 листопада 2016 року. При подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7833,29 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 18 квітня 2017 року №925 та від 23.05.2017 №951.

Враховуючи що адміністративний позов є обґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнування на утримання державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь ПАТ «Сувенір» документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 14 954,48 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 48 копійок.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сувенір» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Сувенір» до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення перевірки, оформленої актом від 04.10.2016 №8730/26-51-12-03/02970406.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24.10.2016 №0050451203.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь приватного акціонерного товариства «Сувенір» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 14 954,48 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 48 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Постанову в повному тексті виготовлено 19 червня 2017 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.