Постанова № 67215606, 14.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3952/16 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, вимоги та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач, Броварська об'єднана ДПІ ГУ ДФС у Київській області) у якому просила визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 № 0011151701;

- вимогу від 24.04.2015 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 75692,15 грн.;

- рішення відповідача від 15.05.2015 № 0011161701 про застосування штрафних санкцій в розмірі 6614,97 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника відповідача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, що зареєстрована 01.06.2007 (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 23550000000005460), як платник податків перебуває на обліку у Броварській об'єднаній ДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; надання комбінованих офісних адміністративних послуг; оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням (основний); купівля та продаж власного нерухомого майна; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; агентства нерухомості; управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.

У квітні 2015 року посадовими особами Броварської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 та складено акт перевірки від 24.04.2015 № 153/1006-1701/НОМЕР_3 (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, зокрема:

- пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні загального оподатковуваного доходу на загальну суму 667 916,68 грн., у тому числі по періодах: за 2013 рік - на суму 612 916,68 грн.; за 2014 рік - на суму 55 000,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 111 134,27 грн., у тому числі по періодах: за 2013 рік - на суму 102 884,27 грн.; за 2014 рік - на суму 8 250,00 грн.;

- пункту 1 ст. 1; пункту 4 та 5 статті 4; пункту 2 та 3 статті 7; пункту 11 статті 8; статті 9 Закону України «Про збip та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження грошових зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 75 692,15 грн., у тому числі по періодах: за 2013 рік - на суму 56 607,15 грн.; за 2014 рік - на суму 19085,00 грн.

На думку посадових осіб податкового органу, господарські операції із контрагентами позивача - ТОВ «СІБОЛ» та ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» (далі по тексту - контрагенти позивача) не мали реального характеру (послуги не надавалися, роботи не виконувались), адже операції не мають розумної економічної або ділової мети, а контрагенти не мають для виконання зобов'язань за вказаними договорами адміністративно-господарських можливостей, в них відсутні основні фонди та трудові ресурси тощо.

За наслідками перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 № 0011151701, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у сумі 138 917,84 грн. з яких: 111 134,27 грн. - за основним платежем; 27 783,57 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.04.2015 № Ф-0010251701, згідно з якою позивач має сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 75 692,15 грн.;

- рішення від 15.05.2015 № 0011161701, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 6 614,97 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями податкового органу, позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані до адміністративного позову та для перевірки документи не підтверджують реальний характер здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Підставою для висновків податкового органу, які викладені в акті перевірки, щодо відсутності реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ «СІБОЛ» та ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» стали акти перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.04.2014 №1011/26-55-22-07/37265968 та №1016/26-55-22-07/38150277 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СІБОЛ» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за січень-лютий 2014» та «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами».

Висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки в своєї більшості зроблені по ланцюгу контрагентів позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів позивача з контрагентами, які зроблені на підставі вищезазначених актів перевірки виходячи з наступного.

В даному випадку наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Крім того, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Разом з тим, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що на час існування спірних правовідносин, ТОВ «СІБОЛ» та ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак останні мали належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів про невідповідність первинних бухгалтерських документів позивача вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори укладені між останнім та його контрагентами, мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що всі первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Згідно із п.138.2. ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2013 року між ОСОБА_2 (замовник) та ТОВ «СІБОЛ» (виконавець) укладено договір про надання послуг (виконання робіт) від 27.03.2013 № 2703/13, згідно з яким виконавець зобов'язувався надати послуги з прибирання приміщень та території позивача, послуги з комплексного сантехнічного обслуговування, обслуговування мереж електропередач та електрообладнання, профілактичне обслуговування протипожежної системи будівель, наладка і обслуговування обладнання і при потребі проведення роботи з поточного ремонту об'єктів, що розташовані за адресою: м. Київ, пр. Червоногвардійський, буд. 2-А, а позивач зобов'язувався прийняти дані послуги та оплатити їх.

У період з квітня 2013 року по січень 2014 року ТОВ «СІБОЛ» надано позивачу послуги на загальну суму 217 916,68 грн., у тому числі ПДВ - 43 583,33 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з надання послуг позивач надала копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких перелічений спектр послуг, що надавався ТОВ «СІБОЛ» останній на загальну суму 217 916,68 грн., у тому числі ПДВ - 43 583,33 грн.

В оплату за надані послуги позивачем перераховано на рахунок ТОВ «СІБОЛ» кошти у загальній сумі 217 916,68 грн., у тому числі ПДВ - 43 583,33 грн., факт перерахування коштів підтверджується виписками з банківського рахунку ОСОБА_2

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «СІБОЛ» є юридичною особою, що зареєстрована 30.08.2010 (номер запису в ЄДР № 10701020000041055); заявленими видами діяльності за КВЕД є: інші спеціалізовані будівельні роботи; оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

ТОВ «СІБОЛ» припинено 16.12.2014 (номер запису в ЄДР № 11031170015036028).

На спростування вищезазначеної господарської діяльності між ТОВ «СІБОЛ» та позивачем податковим органом зазначено, що за адресою місцезнаходження цей платник податків не знаходиться, СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування по матеріалам які внесені до ЄРДР за № 32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нібито здійсненими фінансово-господарськими операціями з підприємствами, що містять ознаки фіктивності у тому числі і ТОВ «СІБОЛ», що призвело до не сплати податків в особливо великих розмірах.

За результатами аналізу податкової звітності, враховуючи широкий спектр діяльності позивача встановлено, що у ТОВ «СІБОЛ» працює одна особа (ОСОБА_3, який є керівник, головний бухгалтер та засновник), звіти про суми нарахованої заробітної плати та баланс (фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства) до податкового органу не подавалися, відсутні основні фонди, декларація з податку на прибуток за 2013 рік яка зареєстрована 28.02.2014 № 9090883314 подана з нульовими показниками.

Враховуючи вказані обставини, на підставі оцінки перелічених у цьому розділі доказів у їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ «СІБОЛ» з приводу придбання робіт (послуг) не мали реального характеру, а тому є фіктивними.

Також, у березні 2013 року між ОСОБА_2 (замовник) та ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» (виконавець) був укладений договір від 29.03.2013 № 29-03/13 про надання послуг охорони, згідно з яким виконавець зобов'язувався забезпечити охорону будівель, приміщень та території, яка знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Червоногвардійський, буд. 2-А, а позивач зобов'язувався прийняти дані послуги та оплатити їх.

Додатковою угодою від 31.12.2013 № 1, строк дії вказаного договору було продовжено на 2014 рік та змінено розмір вартості послуг з 01.02.2014, який складає 46000,00 грн. на місяць.

У період з квітня 2013 по січень 2014 року ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» надало позивачу послуги охорони на загальну суму 540 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 90 000,00 грн.

На підтвердження здійснення реальності господарських операцій з надання зазначених послуг позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 540 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 90 000,00 грн.

В оплату за надані послуги позивачем перераховано на рахунок ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» кошти у загальній сумі 540 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 90 000,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» є юридичною особою, що зареєстрована 03.05.2012 (номер запису в ЄДР № 10701020000046348); заявленими видами діяльності за КВЕД є: діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; діяльність приватних охоронних служб (основний); загальне прибирання будинків; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» припинено 29.10.2014 (номер запису в ЄДР № 11031170013036027) .

На спростування вищезазначеної господарської діяльності між ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» та позивачем податковим органом зазначено, що за адресою місцезнаходження цей платник податків не знаходиться, за результатами аналізу податкової звітності у ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» відсутні основні фонди, транспортні засоби, кваліфікований персонал (чисельність працюючих відсутня), технічні та технологічні можливості для надання послуг відсутні.

Враховуючи вказані обставини, на підставі оцінки перелічених у цьому розділі доказів у їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» з приводу придбання робіт (послуг) не мали реального характеру, а тому є фіктивними.

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначені висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, їх посадових осіб, а також контрагента позивача (їх посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певного підприємства та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків, яка б набрала законної сили.

В контексті викладених в акті перевірки доводів податкового органу щодо фіктивності ТОВ «СІБОЛ» та ТОВ «ВЕРБЕНА-Н», фіктивності правочинів, укладених між цими юридичними особами та позивачем, суд апеляційної інстанції також зазначає, що під час розгляду справи податковим органом не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а тому зазначені висновки суду першої інстанції щодо фіктивності контрагентів позивача є не законними.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при досліджені факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг, який декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).

Згідно з п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4 статті 177 ПК України).

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу витрат для зменшення свого доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.11.2014 року у справі №810/2103/13-а (К/800/42667/13).

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що витрати на отримані послуги від контрагентів позивача є витратами в розумінні чинного податкового законодавства та можуть бути віднесені ОСОБА_2, яка є фізичною особою - підприємцем, до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю останньої.

До того ж, вказаними нормами прямо передбачено право платника податку віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан її майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 № 0011151701 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом апеляційної інстанції визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 № 0011151701, то вимога від 24.04.2015 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 75 692,15 грн. та рішення від 15.05.2015 № 0011161701 про застосування штрафних санкцій в розмірі 6614,97 грн. теж підлягають скасуванню, оскільки є похідними рішеннями.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість спірних рішень з урахуванням вимог чинного законодавства України, а тому вони підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, вимоги та рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 15.05.2015 №0011151701.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 24.04.2015 №Ф-0010251701 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

Визнати протиправним та скасувати рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 15.05.2015 № 0011161701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області шляхом їх безспірного списання на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) сплачений при поданні позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір в розмірі - 6 969,30 грн. (шість тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 30 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Кучма А.Ю.

Карпушова О.В.