Постанова № 67215593, 13.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р. Справа№ 910/1648/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Сімонова Є.О. (довіреність №02-36/392 від 06.02.2017 р.)

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

від третьої особи 1 - Деміров І.В. (довіреність б/н від 01.03.2017 р.)

від третьої особи 2 - не з'явились

від третьої особи 3 - не з'явились

від третьої особи 4 - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2017 р.

у справі №910/1648/17 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до 1) Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»

2) Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко»

треті особи:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Альфа»

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнтерАгро Плюс»

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Український дистрибуційний центр»

4) Приватне підприємство «ЮТС - Агропродукт Плюс»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» та Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» про солідарне стягнення з відповідачів 215210677,10 грн. заборгованості за кредитним договором №06.1-20/192 від 24.12.2013 р. та договором поруки №06.1-20/194 від 24.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2017 р. у справі призначено судову фінансово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинено провадження.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2017 р., а справу направити на розгляд до господарського суду міста Києва.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, ухвалу скасувати.

Представник третьої особи 1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу залишити без змін.

Представники відповідачів та третіх осіб 2, 3, 4 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників відповідачів та третіх осіб 2, 3, 4.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів та третіх осіб 2, 3, 4 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи 1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 та відповідача-2 про солідарне стягнення 215210677,10 грн. заборгованості за кредитним договором №06.1-20/192 від 24.12.2013 р. та договором поруки №06.1-20/194 від 24.12.2013 р.

15.03.2016 р. відповідачем-1 було подано клопотання про призначення у справі судової фінансово-економічної експертизи для правильного визначення розміру заборгованості за тілом кредиту, відсоткам, пені за кредитним договором №06.1-20/192 від 24.12.2013 р.

Враховуючи обставина справи та клопотання відповідача-1, суд першої інстанції призначив у справі судову фінансово-економічну експертизу та зупинив провадження у справі до отримання висновку експерта.

Задовольняючи клопотання відповідача-1 та зупиняючи провадження у справі, господарський суд виходив з необхідності визначення судовим експертом сум по кредиту, відсоткам та пені.

В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що у суду були відсутні підстави для призначення експертизи у зв'язку з тим, що позивачем були додані до матеріалів справи повні ґрунтовні розрахунки сум заборгованості, здійснені відповідно до умов кредитного договору та додатків до нього. На думку скаржника, суд першої інстанції не навів дійсної необхідності призначення експертизи та не вказав, які саме спеціальні знання потрібні для вирішення поставлених питань.

Відповідно до ч. 1, ст. 79 ГПК України, господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

В свою чергу в ч. 2 ст. 79 ГПК України, передбачено право господарського суду зупинити провадження у справі у певних випадках, до яких віднесено, серед іншого, і призначення господарським судом судової експертизи. Тобто зупинення провадження у випадках існування обставин, які передбачені частиною другою статті 79 ГПК України, застосовується самостійно на розсуд суду. Разом з цим, необхідною передумовою для застосування зупинення провадження у справі є існування обставин, які перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог, в тому числі у встановлений ГПК України строк, з дотриманням принципу розгляду спору впродовж розумного строку.

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України (постанова від 11.04.2016 р. у справі № 910/16151/15 ) та Верховного Суду України (постанова від 20.01.2009 р. у справі № 24/489), апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи.

Частиною 1 ст. 106 ГПК України передбачено перелік ухвал суду, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду. Тобто ухвали місцевого господарського суду, які прямо не передбачені частиною 1 статті 106 ГПК України, не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду. Згідно ч. 2 ст. 106 ГПК України ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, оскаржуються шляхом подання заперечень, які включатися до апеляційної скарги на рішення суду і такі заперечення на ухвалу розглядаються апеляційною інстанцією в сукупності зі всіма доводами апелянта.

Отже, як вбачається з ч. 1 ст. 106 ГПК України, зазначеною нормою не передбачено, що ухвали суду про призначення у справі судової експертизи підлягають оскарженню окремо від рішення суду. Проте, до ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду, ст. 106 ГПК України віднесено ухвалу про зупинення провадження у справі.

Пунктом 19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» унормовано, що ГПК не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Водночас за приписами пункту 1 частини другої статті 79 названого Кодексу господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а згідно з частиною п'ятою цієї ж статті ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Дослідивши зміст апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що скаржник не погоджується саме з призначенням судом у справі судової експертизи з визначення розміру заборгованості за кредитним договором, призначення якої і стало підставою для зупинення провадження. Доводи апеляційної скарги стосуються виключно призначеної експертизи у справі, а саме відсутності необхідності в її проведенні з посиланням на предмет спору та приписи цивільного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та прийняття відповідного висновку по суті позовних вимог відбувається на підставі дослідження та оцінки доказів, отриманих судом. Згідно з ч. 1-2 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Остаточне коло питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, встановлюється господарським судом в ухвалі.

З огляду на приписи ст.ст. 41, 65 ГПК України призначення у справі судової експертизи є однією із процесуальних дій суду, спрямованих на встановлення дійсних обставин справи та вирішення спору по суті.

Підстави призначення судової експертизи; висновки суду першої інстанції по суті спору, прийняті на підставі дослідження певних доказів, в тому числі на підставі висновку судового експерта; прийняття такого висновку чи його відхилення судом; заперечення сторін щодо таких процесуальних дій суду, вчинених під час розгляду справи по суті, зазначаються сторонами саме в апеляційній скарзі на рішення суду, в межах розгляду якої апеляційний господарський суд відповідно до приписів ст. 99, 101 ГПК України, надає свій висновок щодо дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішення спору по суті.

Переглядаючи ухвалу суду про зупинення провадження у справі, як форму втілення процесуальної дії суду, суд апеляційної інстанції досліджує лише існування передбачених процесуальним законом підстав для такого зупинення.

Враховуючи те, що у господарського суду міста Києва виникли питання, вирішення яких, на його думку, потребують спеціальних знань та великий обсяг розрахунків, що випливає зі значного розміру позовних вимог, по справі було призначено судову експертизу. Згідно статей 41, 79 ГПК України, висновок господарського суду міста Києва про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам процесуального права.

З огляду на викладене вище, господарський суд міста Києва, зупиняючи провадження у справі на час проведення призначеної ним експертизи, вчинив дії у межах наданих йому законом повноважень. Тому, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року у даній справі, оскільки вона відповідає нормам процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 22.04.2016 р. №01-06/1444/16 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини», суд повторює, що компетенцією національних судів є вирішення того, чи необхідно звертатися за зовнішньою порадою (неофіційний переклад; оригінальний текст: «the Court recalls that it is within the competence of a court to decide whether or not to seek outside advice») (див. рішення Суду у справі Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування ухвали суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не спростовують висновку місцевого господарського суду.

Тому колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 19.04.2017 р. у даній справі є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 19.04.2017 р. у справі №910/1648/17 залишити без змін.

Справу №910/1648/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Б.О. Ткаченко

Л.П. Зубець