Ухвала суду № 67214867, 07.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18586/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балась Т.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

07 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2017 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про скасування постанов у виконавчих провадженнях,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, в якому просив суд скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №46269429 від 30.01.2015, постанову Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження №28174773 від 17.08.2011 та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №28174773 від 18.12.2011; постанову відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №35320107 від 22.11.2012 в частині накладення арешту на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2017 року залишено без розгляду позовну заяву в частині вимог про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №46269429 від 30.01.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2016 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 грудня 2007 року між ОСОБА_2 (позичальник) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (банк) укладений договір про надання споживчого кредиту №11281035000.

На забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору від 28 грудня 2007 року №11281035000, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) 28 грудня 2007 року був укладений іпотечний договір №74759, що посвідчений приватним нотаріусом, предметом якого є нерухоме майно - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності; договір іпотеки зареєстрований в реєстрі за №4183; також в договорі зроблено застереження щодо заборони на відчуження предмету іпотеки, яке зареєстровано в реєстрі за №4184.

В подальшому, відповідно до договору факторингу від 13.02.2012 №2 АКІБ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» свої вимоги за зобов'язаннями позичальника за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції накладено арешт на все майно боржника - ОСОБА_2, в межах суми звернення стягнення у сумі 2223872,71 грн під час виконання виконавчого листа №2-1644/11, який виданий 24.09.2012 Солом'янським районним судом м. Києва; стягувачем є ТОВ «Кей-колект».

Крім цього, згідно листа Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ від 23.01.2017 №дв/22, що наданий на вимогу суду першої інстанції, 15.08.2011 на виконання до відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві надійшов судовий наказ №2-н21017, виданий 23.06.2011 року Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДП по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення боргу в розмірі 5409,09 грн. 17.08.2011 головним державним виконавцем Сергою Н.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника; копії постанов направлено сторонам виконавчого провадження.

Також в листі зазначено, що 28.12.2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржник не мешкає за адресою: АДРЕСА_1, майно не виявлено, про що складено відповідний акт; згідно довідки УДАІ м. Києва автотранспортні засоби за боржником не зареєстровані; відповідно до відповіді ДПІ у Солом'янському районі м. Києва боржник фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2; залишок боргу становить 56 грн.

Крім цього, в листі органу державної виконавчої служби зазначено, що виконавче провадження №28174773 з примусового виконання судового наказу №2-н21017 знищено по закінченню 3-річного терміну зберігання виконавчих проваджень.

Щодо виконавчого провадження №35320107, то як вбачається з матеріалів справи, 21 листопада 2012 року державним виконавцем Оболонського районного управління юстиції у м. Києві під час виконання виконавчого листа №2-1644, що виданий 24.09.2012 Апеляційним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми боргу 2223872,71 грн, винесено постанову, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_2, у межах суми звернення стягнення 2223872,71 грн та оголошено заборону на його відчуження будь - якого майна.

30 грудня 2013 року державним виконавцем Оболонського районного управління юстиції у м. Києві закінчено виконавче провадження №35320107.

Вважаючи протиправними постанови про відкриття виконавчого провадження №28174773 від 17.08.2011 та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №28174773 від 18.12.2011; постанову відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №35320107 від 22.11.2012 в частині накладення арешту на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, позивач звернувся до суду про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Положеннями статті 11 зазначеного закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою та шостою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що звернення стягнення охоплює наявність в сукупності трьох послідовних дій: арешт (опис), вилучення та примусова реалізація. Тому, накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є лише дією, спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому.

Згідно частини шостої та восьмої статті 54 вказаного Закону за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини шостої та сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, даною нормою закріплено не виключне, а переважне право іпотекодержателя перед іншими кредиторами та пов'язує його саме з невиконанням боржником своїх основних зобов'язань.

Проте, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що боржником не виконані основні зобов'язання за кредитним договором, в силу чого виникає право на звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізації в порядку, що визначений статтею 4 договору про іпотеку.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинним законодавством передбачена можливість звернення стягнення на іпотечне майно на користь стягувачів які не є іпотекодержателями, у разі, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю, проте, позивачем не надано суду першої інстанції відомостей щодо залишку боргу боржника за кредитним договором та вартості предмету іпотеки.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 12.06.2017 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.