Постанова № 67205461, 13.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 910/13639/16 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - судді:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліна С.В. Корсак В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМіністерства оборони Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.03.2017у справі№ 910/13639/16 Господарського суду міста Києваза позовомМіністерства оборони Українидо Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Укроборонсервіс"простягнення 288 317,30 грн,у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Коваленко С.С.;

від відповідача: Донець Т.С.;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Міністерство оборони України (далі за текстом - Міністерство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" (далі за текстом - ДП "Укроборонсервіс") про стягнення штрафних санкцій у розмірі 288 317,30 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про закупівлю товару за державні кошти № 294/15/93 від 12.06.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 (суддя Андреїшина І.О.) у справі №910/13639/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 (головуючий суддя - Суховий В.Г., судді Хрипун О.О., Сулім В.В.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Укроборонсервіс" на користь Міністерства оборони України 144 158,65 грн. пені та 4 324,76 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Міністерство оборони України звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017, прийняти у справі нове рішення, яким позов Міністерства задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги наголошує на безпідставному застосуванні судами статті 233 Господарського кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем на надано доказів в підтвердження скрутного майнового становища чи інших підстав, з якими закон пов'язує можливість зменшення штрафних санкцій. Відтак, на переконання Міністерства, судами необґрунтовано задоволено клопотання ДП "Укроборонсервіс" та зменшено розмір заявлених до стягнення санкцій на 50%.

До Вищого господарського суду України надійшло заперечення ДП "Укроборонсервіс" на касаційну скаргу, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до протоколу Вищого господарського суду України від 09.06.2017, у зв'язку із запланованою відпусткою судді Данилової М.В., для розгляду касаційної скарги Міністерства оборони України у справі №910/13639/16, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляк О.І., судді - Бакуліна С.В., Корсак В.А.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, між Міністерством оборони України (замовник) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним підприємством "Укроборонсервіс" (постачальник) укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №294/15/93 від 12.06.2015 (далі - договір).

Відповідно до 1.1. договору, постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовникові товар - шини та камери гумові нові, код 22.11. 1, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, лот №2- авіаційні шини 610х185 м. 1А або еквівалент (авіаційні шини 610х185 М1А (без камери), замовник зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. Кількість товару зазначена у специфікації товару (додаток №1 до цього договору).

Як передбачено специфікацією товару, кількість товару, який має бути поставлено постачальником становить 325 штук за ціною 25 080,00 грн. за одиницю, загальною вартістю 8 151 000,00 грн.

26.11.2015 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої було внесено зміни до п. 3.1. договору, а саме ціна за одиницю товару складає 23 327,70 грн., загальною вартістю 7 581 502,50 грн.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили термін постачання товару: 120 діб з дати укладання цього договору включно, тобто до 09.10.2015.

Міністерством оборони України відповідно до п.4.2. договору перераховано попередню оплату у розмірі 6 520 800,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №294/151 від 04.08.2015.

Пунктом 4.2. договору сторони визначили, що кошти попередньої оплати надаються замовником на строк 120 діб з дати укладання цього договору включно. Постачальник до закінчення зазначеного строку повинен надати замовнику акт технічного приймання товару (форма - додаток №4 до договору), що є підтвердженням факту поставки товару на склад вантажоотримувача - військової частини А2287, або повернути кошти попередньої оплати до закінчення зазначеного вище терміну на розрахунковий рахунок замовника, зазначений у п. 13.1. розділу ХІІІ договору.

Відповідно до пункту 5.3. договору, постачальник за 2 (два) робочі дні до дати постачання товару повинен повідомити замовника про дату його постачання кількість та тип транспортних засобів, якими здійснюється транспортування товару, список водіїв та представників постачальника, а замовник забезпечує допуск транспорту і зазначає осіб на території вантажоотримувача.

Товар вважається поставленим замовнику за кількістю та якістю з моменту підписання акту технічного приймання товару (форма - додаток №4 до договору).

Вантажоотримувач забезпечує збереження товару до моменту підписання актів прийому поставленого товару (форма - додаток №3 до договору).

Згідно з пунктом 5.5. договору, датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником акту прийому поставленого товару (форма - додаток №3 до договору).

Як встановлено судами постачальник здійснив поставку замовнику товару у кількості та якості, що зазначені в специфікації товару, яка є додатком №1 до договору, що підтверджується актами технічного приймання товару від 17.10.2015 та 06.11.2015.

Разом з цим, поставка була здійснена не у строки, визначені у договорі, а із затримкою.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за порушення строків постачання товару з вини постачальника понад строки, визначені договором, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вказаної вартості.

У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання звітних документів (акту технічного приймання товару) у термін, на який здійснено попередню оплату, що підтверджують факт виконання коштів, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невикористаних коштів.

Оскільки поставка товару була здійснена із затримкою, Міністерство направило на адресу ДП "Укроборонсервіс" претензію від 13.01.2016 №342/12/21 із вимогою сплатити штрафні санкції нараховані за несвоєчасну поставку товару у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, що становить 146 381,32 грн. та за неповернення попередньої оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 141 935,98 грн., а разом 288 317,30 грн.

Відсутність відповіді на згадану претензію слугувала підставою для звернення Міністерства до суду із відповідним позовом про стягнення 288 317,30 грн. штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання зобов'язань за договором про закупівлю товару за державні кошти № 294/15/93 від 12.06.2015.

Розглядаючи спір суди керувалися приписами статей 11, 193, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України, статей 216, 231, 265 Господарського кодексу України та, з огляду на встановлені обставини порушення відповідачем умов договору щодо своєчасності поставки товару та невиконання умов щодо повернення попередньої оплати, дійшли висновку про наявність підстав для стягнення як пені у розмірі 0,1% вартості товару, так і штрафних санкцій у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Судами перевірено наданий позивачем розрахунок та встановлено відповідність заявлених до стягнення сум умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Водночас, під час розгляду справи у суді першої інстанції ДП "Укроборонсервіс" звернулось до суду із заявою про зменшення штрафних санкцій, розглянувши яку, суди дійшли висновку про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість такого зменшення та, керуючись приписами статей 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, задовольнили згадане клопотання, зменшивши розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50 %, що становить 144 158,65 грн., а саме: пені 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожен день прострочення в сумі 73 190,66 грн., та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, щодо повернення попередньої оплати, в сумі 70 967,99 грн.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з висновками судів про наявність підстав для стягнення штрафних санкцій, нарахованих позивачем за несвоєчасне повернення попередньої оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невикористаних коштів.

Так, надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, суди обґрунтовано виходили з того, що останні врегульовані нормами Книги 5 Цивільного кодексу України "Зобов'язальне право", зокрема загальними положеннями про зобов'язання, а також нормами, якими урегульовано окремі види зобов'язань, такі як купівля-продаж, поставка товару.

За укладеним між сторонами договором від 12.06.2015 №294/15/93 ДП "Укроборонсервіс" взяло на себе зобов'язання придбати товар у іноземного виробника та поставити його Міністерству оборони України.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, пунктом 4.2. договору сторони погодили умови та порядок використання ДП "Укроборонсервіс" коштів попередньої оплати. Так, кошти попередньої оплати надаються замовником на строк 120 діб з дати укладання цього договору включно. Постачальник до закінчення зазначеного строку повинен надати замовнику акт технічного приймання товару (форма - додаток №4 до договору), що є підтвердженням факту поставки товару на склад вантажоотримувача - військової частини А2287, або повернути кошти попередньої оплати до закінчення зазначеного вище терміну на розрахунковий рахунок замовника, зазначений у п. 13.1. розділу ХІІІ договору.

У разі порушення строків постачання товару та не повернення попередньої оплати (її частини), постачальнику нараховуються відсотки за використання попереднього платежу, розраховані виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення погашення.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як унормовано частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 2 статті 536 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судами у справі, що переглядається, встановлено як факт поставки товару, так і факт незначної затримки поставки товару, що є підставою для нарахування та стягнення встановленого договором відсотку за користування коштами, а не для застосування санкцій, передбачених абзацом 3 пункту 7.2 договору.

Пунктом 7.2 сторони визначили, що у випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання звітних документів (акту технічного приймання товару) у термін, на який здійснено попередню оплату, що підтверджують факт виконання коштів, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невикористаних коштів, тобто санкції можуть нараховуватися виключно у випадку порушення умов щодо використання коштів, наданих відповідачу у якості попередньої оплати.

Так, пунктом 4.2 договору сторони погодили, що у разі отримання попередньої оплати постачальник зобов'язаний здійснити закупівлю (перерахування) доларів США виробнику товару (офіційному представнику) та надати підтверджуючі документи, тобто підприємство взяло на себе обов'язок використати надані кошти шляхом замовлення продукції та здійснення поставки.

Як уже було зауважено, строк цього зобов'язання складає 120 днів.

У випадку невиконання цього зобов'язання, тобто якщо підприємство не перерахувало кошти і не поставило продукцію протягом цього часу, воно мало б повернути згадані кошти на розрахунковий рахунок Міністерства. Якщо ж цього здійснено не було, то сторони перебачили абзацом 3 пункту 7.2 відповідальність за невиконання зобов'язання з повернення попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи, станом на 05.10.2015 товар був відвантажений виробником і транспортувався до порту міста Одеса (арк. 141-144). Таким чином, оскільки кошти надані Міністерством у якості попередньої оплати були освоєні підприємством у повній мірі, то у відповідача виник обов'язок здійснити поставку у встановлені договором строки, а не повернути кошти, внесені позивачем у якості попередньої оплати. Відтак, правові підстави для стягнення передбачених абзацом 3 пункту 7.2 договору штрафних санкцій за невиконання обов'язку з повернення грошових коштів - відсутні.

Отже, у частині стягнення штрафних санкцій за неповернення попередньої оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 141 935,98 грн., колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017, із прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Переглядаючи оскаржувані рішення та постанову в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 0,1% вартості товару, що складає 146 381,32 грн., колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 5.1. договору сторони погодили термін постачання товару: 120 діб з дати укладання цього договору включно, тобто до 09.10.2015.

Однак, поставка була здійснена лише 17.10.2015 та 06.11.2015, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами технічного приймання товару.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за порушення строків постачання товару з вини постачальника понад строки, визначені договором, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вказаної вартості.

Судами перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено відповідність заявленої до стягнення суми у розмірі 146 381,32 грн. умовам договору та вимогам чинного законодавства, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Зважаючи на встановлені судами обставини неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань щодо своєчасної поставки товару, а також встановлену судами відповідність наданого позивачем розрахунку пені у розмірі 0,1 % вартості товару, передбаченої пунктом 7.2 договору, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 146 381,32 грн. пені.

Разом з цим, як уже було зауважено, під час розгляду справи у суді першої інстанції ДП "Укроборонсервіс" звернулось до суду із заявою про зменшення штрафних санкцій.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, а також враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за неповернення попередньої оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 141 935,98 грн., колегія суддів не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та зменшення заявленого до стягнення розміру пені.

При цьому, колегія суддів зауважує, що правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, з обов'язковим урахуванням балансу інтересів усіх учасників судового процесу.

Враховуючи викладене, встановлені судами обставини відповідності заявленого до стягнення розміру пені умовам договору, а також вимогам чинного законодавства, та відсутності підстав для її зменшення, колегія суддів вважає за необхідне змінити у цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №910/13639/16 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 та стягнути пеню у повному обсязі.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктами 2, 5 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення, а також змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції,

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Міністерства оборони України підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №910/13639/16 - скасуванню у частині позовних вимог про стягнення 141935,98 грн. за неповернення попередньої оплати (як у задоволеній так і у не задоволеній частині) з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вимог у повному обсязі. У частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 0,1 % вартості непоставленого товару оскаржувані постанова та рішення підлягають зміні шляхом стягнення суми пені у повному обсязі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №910/13639/16 в частині вимог про стягнення 141935,98 грн. за неповернення попередньої оплати - скасувати. У задоволенні цих вимог - відмовити у повному обсязі.

У частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 0,1 % вартості непоставленого товару постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 910/13639/16 змінити шляхом викладення пункту 2 резолютивної частини рішення у такій редакції:

"2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Укроборонсервіс" на користь Міністерства оборони України 146 388 (сто сорок шість тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 32 коп. пені у розмірі 0,1 % вартості товару".

Здійснити новий розподіл судового збору.

Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Укроборонсервіс" на користь Міністерства оборони України 2196 (дві тисячі сто дев'яносто шість) грн. 97 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Укроборонсервіс" на користь Міністерства оборони України 2417 (дві тисячі чотириста сімнадцять) грн. 57 коп. судового збору за апеляційний перегляд справи.

Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Укроборонсервіс" на користь Міністерства оборони України 2637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) грн. 53 коп. судового збору за перегляд справи у суді касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

В.А. Корсак