Постанова № 67205365, 01.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року Справа № 910/17438/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Корсака В.А.

за участю представників:

позивача Кукла Г.М. договір про надання правової допомоги від 23.05.2017 №2305 відповідача Кривошей Д.А. дов. від 04.11.2016 №220/381/дтретьої особи Дудченко В.М. договір про надання послуг від 19.05.2017розглянувши матеріали касаційної скаргиМіністерства оборони Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.02.2017у справі№910/17438/16 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті"доМіністерства оборони Українитретя особа, що не заявляє самостійних вимогПублічне акціонерне товариство "БАНК ВОСТОК"прозобов'язання вчинити дії та внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (відповідач) про зобов'язання відповідача повернути позивачу гарантію виконання зобов'язань від 16.05.2016 № ДГ2016-0057, видану Публічним акціонерним товариством "Банк Восток" на суму 8189991,00 грн.; внесення змін до договору № 286/1/16/16 від 18.05.2016 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення, шляхом викладення додаткової угоди № 4 до договору № 286/1/16/16 від 18.05.2016 у редакції, наведеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що збільшення цін на нафту та нафтопродукти на світових ринках протягом квітня-червня 2016 року, обумовило неможливість виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором у строк, що передбачений договором та додатковими угодами до нього (60 днів з дати підписання договору), та стало підставою підвищення вартості палива за договором, при цьому, при підписанні додаткових угод до договору між сторонами не було погоджено питання щодо встановлення нових строків виконання зобов'язань за договором, що є необхідним у зв'язку зі зміною вартості палива за договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2016 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 (головуючий суддя Коротун О.М., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.), позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Міністерство оборони України повернути ТОВ "Трейд Коммодіті" гарантію виконання зобов'язань № ДГ2016-0057 від 16.05.2016, видану Публічним акціонерним товариством "Банк Восток" на суму 8189991,00 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, Міністерство оборони України звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій зробили невірні висновки, що остаточна специфікація продукції була встановлена за погодженням сторін після підписання договору від 18.05.2016 №286/1/16/16, а саме з 17.06.2016, тобто суди попередніх інстанцій не зрозуміло дійшли висновків щодо початку перебігу строку постачання пального.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.04.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Трейд Коммодіті" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, з підстав викладених у судових рішеннях.

22.05.2017 від Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" також надійшов відзив, в якому останній просить залишити судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Ухвалою від 24.05.2017 Вищий господарський суд України задовольнив клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 01.06.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" та Міністерством оборони України було укладено договір № 286/1/16/16 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язався поставити паливо згідно специфікації, а відповідач - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно зі специфікацією до вказаного вище договору: паливо дизельне ДТ-З-К5, клас 2, строк постачання - 60 днів з дати підписання договору, кількістю 9000 тон, загальною вартістю 163799820,00 грн.

Пунктом 4.6 договору сторони передбачили, що ціна за договором коригується за погодженням сторін у порядку, визначеному статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у тому числі у зв'язку із зміною ринкової ціни на продукцію (зміна кон'юнктури ринку) та/або прийняття нормативно-правових актів, що впливають на формування рівня цін та/або пропорційної зміни ціни залежно від зміни курсу іноземної валюти.

Згідно пункту 5.5 договору договір вважається виконаним, при умові постачання продукції не менше 99% від загального обсягу.

За умовами пункту 11.1 договору, позивач забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 5% від суми договору (гарантія виконання зобов'язань від 16.05.2016 №ДГ2016-0057, видана ПАТ "БАНК ВОСТОК" на суму 8189991,00 грн., надалі - гарантія).

Відповідно до пункту 11.1.1. договору, відповідач зобов'язаний повернути позивачу забезпечення виконання договору не пізніше 3 банківських днів після документального підтвердження виконання останнім не менше 99% від загального обсягу за договором.

Згідно з пунктом 11.1.3 договору, якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього договору, або поставлено продукції менше 99% від загального обсягу, забезпечення виконання договору не повертається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач листом №18-05/16-6 від 18.05.2016 звернувся до відповідача з питанням корегування договірних цін в бік збільшення у зв'язку з тим, що станом на 17.05.2016 вартість нафти марки Brent вперше з листопада 2015 року зросла вище 49 доларів США за барель та встановила річний рекорд. Тобто, з моменту подання пропозиції ТОВ "ТРЕЙД КОММОДІТІ" на конкурсні торги, а саме з 19.04.2016, ціна на нафту марки "BRENT" зросла на 11,97%. Середнє котирування на "Diesel 10 ppm", опубліковане в "Platt's European Marketscan" під заголовком "FOB MED (Italy)", станом на 17.05.2016 становило 437,00 доларів США, тобто, порівняно з 19.04.2016, зросло на 18,03%.

За результатами проведених переговорів між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 06.06.2016 до договору № 286/1/16/16 від 18.05.2016, у відповідності до якої було збільшено вартість одиниці палива за договором та викладено специфікацію до договору в наступній редакції: паливо дизельне ДТ-З-К5, клас 2, строк постачання - 60 днів з дати підписання договору, кількістю 8182 тон, загальною вартістю 163795458,00 грн.

06.06.2016 позивач вдруге звернувся до відповідача з листом №06-06/16-12 від 06.06.2016 з питанням корегування договірних цін в бік збільшення у зв'язку з тим, що станом на 02.06.2016 вартість нафти марки Brent вперше в 2016 році зросла вище 50 доларів США за барель, тобто, з 19.04.2016, ціна на нафту марки "BRENT" зросла на 13,65%. Середнє котирування на "Diesel 10 ppm", опубліковане в "Platt's European Marketscan" під заголовком "FOB MED (Italy)", станом на 02.06.2016 становило 448,75 доларів США, тобто, порівняно з 19.04.2016, зросло на 21.20%.

15.06.2016 за результатами проведених переговорів між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору № 286/1/16/16 від 18.05.2016, у відповідності до якої було збільшено вартість одиниці палива за договором та викладено специфікацію до договору в наступній редакції: паливо дизельне ДТ-З-К5, клас 2, строк постачання - 60 днів з дати підписання договору, кількістю 7893,787 тон, загальною вартістю 163795448,75 грн.

17.06.2016 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору № 286/1/16/16 від 18.05.2016, якою було змінено пункт 1.1 договору в частині специфікації та викладено останню в наступній редакції: паливо дизельне ДТ-З-К5, клас 2, паливо дизельне клас 1 (СS 51), строк постачання - 60 днів з дати підписання договору, кількістю 7893,787 тон, загальною вартістю 163795448,75 грн. Зазначені фактичні обставини не спростовуються доводами апеляційної скарги та під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

25.07.2016 позивач звернувся до відповідача з листом № 25-07/16-01МО з проханням підписати додаткову угоду до договору № 286/1/16/16 від 18.05.2016, в редакції що додавалася до листа, проте відповідачем запропонованої додаткової угоди не підписано.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем було поставлено паливо дизельне клас 1 (СS 51) за кількістю, асортиментом та адресою, що встановлена відповідачем у рознарядці, яка додавалася до додаткової угоди №3 від 17.06.2016, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, судами було зазначено, що остаточна специфікація продукції, яка поставлена позивачем, була встановлена за погодженням сторін після підписання договору №286/1/16/16 від 18.05.2016, а саме 17.06.2016. До остаточного узгодження ціни така поставка фактично не могла відбутися.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для укладення між сторонами додаткових угод №1, №2 та №3 став факт неможливості позивача приступити до виконання зобов'язань через збільшення цін на нафту та нафтопродукти на світових ринках за період часу, коли формувалася та подавалася цінова пропозиція позивача до часу підписання договору №286/1/16/16 від 18.05.2016, а підписанням вказаних додаткових угод відповідач фактично погодився зі вказаними обставинами, тобто з неможливістю приступити позивачем до виконання зобов'язань з 18.05.2016 і усі істотні умови зобов'язань за договором №286/1/16/16 від 18.05.2016 остаточно були погоджені між сторонами лише з підписанням 17.06.2016 додаткової угоди №3, після чого позивач і приступив до виконання зобов'язань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині внесення змін до договору № 286/1/16/16 від 18.05.2016 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення, шляхом викладення додаткової угоди № 4 до договору № 286/1/16/16 від 18.05.2016 у запропонованій позивачем редакції суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшли обґрунтованого висновку з огляду на відсутність одночасно чотирьох умов, визначених статтею 652 Цивільного кодексу України, за наявності яких можлива істотна зміна обставин та можливість зміни спірного договору.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджуючись з такими висновками вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім, зокрема, випадків:

- зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; (п. 2);

- продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі; (п.4).

При цьому, суди дійшли вірного висновку, що позивачем не було обґрунтовано чим саме зумовлена необхідність внесення змін до договору в частині строків постачання продукції, оскільки постійне збільшення цін на нафту та нафтопродуктах на світових ринках фактично було підставою для погодження питання збільшення вартості одиниці палива, а не для погодження питання щодо погодження збільшення строків на постачання такої продукції.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно частин 1-2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Також, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність в матеріалах справи доказів того, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов після настання істотної зміни обставин у момент підписання додаткової угоди №3 (17.06.2016).

При цьому, лист позивача з пропозицією внести зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди № 4 було надіслано відповідачу 26.07.2016 (тобто після виконання договору (в редакції додаткової угоди № 3) на більш ніж на 99,5% від загального обсягу продукції, яка мала бути поставлена), що спростовує наявність у даному спорі такої обставини, як "виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору".

А відтак, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про внесення змін до договору є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з урахуванням підстав позову у даній справі.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути ТОВ "ТРЕЙД КОММОДІТІ" гарантію виконання зобов'язань № ДГ2016-0057 від 16.05.2016, видану третьою особою на суму 8189991,00 грн., суди дійшли вірного висновку про те, що вказана вимога є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 5.5. договору, договір вважається виконаним, при умові постачання продукції не менше 99% від загального обсягу.

Згідно пункту 11.1.3 договору, якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього договору, або поставлено продукції менше 99% від загального обсягу, забезпечення виконання договору не повертається.

Судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що позивачем проведено поставку товару у необхідній кількості згідно видаткових накладних, що також не заперечувалося і самим відповідачем як на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, так і на стадій апеляційного перегляду рішення суду.

Таким чином, з урахуванням тієї обставини, що позивачем було належним чином виконано (більше ніж на 99,5%) взяті на себе зобов'язання за умовами договору №286/1/16/16 від 18.05.2016 (зокрема, на підставі пункту 11.1.1 договору), відповідач був зобов'язаний протягом 3-х банківських днів повернути позивачеві забезпечення виконання договору, тобто гарантію від 16.05.2016 №ДГ2016-0057, видану ПАТ "БАНК ВОСТОК" на суму 8189991,00 грн.

Посилання скаржника на те, що позивачем на кінцеву дату постачання продукції було виконано лише на 53% були досліджені судами попередніх інстанцій та правомірно відхилені з огляду на наявні видаткові накладні (т.2, а.с. 51-63), згідно яких позивачем було виконано умови додаткової угоди №3 в частині постачання продукції більше ніж на 99,5%.

Також, суди зазначили про те, що відповідно до пункту 11.1.1 договору, відповідач зобов'язаний повернути позивачу забезпечення виконання договору не пізніше 3 банківських днів після документального підтвердження виконання останнім не менше 99% від загального обсягу за договором. А тому з урахуванням наведеного виконання умов договору позивачем, відповідач порушив пункт 11.1.1. договору.

При цьому, суди вірно відхилили доводи скаржника з посиланням на пункт 11.1.3, що мало місце порушення щодо виконання умов цього договору, з огляду на те, що сторони не конкретизували, порушення яких саме умов договору матиме наслідком неповернення гарантії.

Тоді як відповідальність за порушення, зокрема, строків поставлення продукції сторонами визначено в розділі VII договору.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до положень частини 3 статті 509 цього Кодексу зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зі змісту статті 13 Цивільного кодексу України вбачається, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач добросовісно виконав умови договору в частині поставлення продукції та вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку, що неповернення гарантії позивачу за умови належного виконання своїх обов'язків саме позивачем, є порушенням принципу справедливості.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Приписами статті 200 Господарського кодексу України передбачено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Відповідно до частини 1 статті 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що зі змісту гарантії №ДГ2016-0057 від 16.05.2016, виданої ПАТ "БАНК ВОСТОК" на суму 8189991,00 грн. вбачається, що банк гарантував оплату суми коштів після одержання письмової вимоги відповідача, в якій би стверджувалося про те, що позивач не виконав свої зобов'язання щодо постачання товару відповідно до договору.

Тобто, вказана гарантія підлягає застосуванню виключно у разі порушення позивачем свого зобов'язання з поставки товару у визначених сторонами обсягах, при цьому у разі виконання позивачем свого зобов'язання, однак з порушенням визначених строків (як про це зазначає відповідач) замовник не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення штрафних санкцій за такі порушення.

Водночас, судами встановлено, що позивач здійснив поставку товару відповідачеві належним чином, відповідно підстави для реалізації відповідачем інструменту банківської гарантії відсутні, оскільки основне зобов'язання - поставка товару, позивачем виконано, а тому відсутні правові підстави перебування такої гарантії у відповідача.

Відповідно, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути ТОВ "ТРЕЙД КОММОДІТІ" гарантію виконання зобов'язань № ДГ2016-0057 від 16.05.2016, видану ПАТ "БАНК ВОСТОК" на суму 8189991,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне вказати і про наступне.

Відповідно до частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Тобто характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне вказати про те, що уклавши додаткову угоду до договору сторони тим самим змінили порядок і строк розрахунків. Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду України.

У відповідності до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції вказує, що Міністерство оборони України в своїй касаційній скарзі не наводить жодних доводів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, які були б підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає.

Колегія суддів зауважує і про таке.

Так, частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №910/17438/16 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: В. Корсак

О. Сибіга