Постанова № 6720213, 15.04.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2009 р.                                                                       справа № 2а-4273/09/0570 час прийняття постанови: Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді при секретарі                                                   при секретарі                                         Гумуржи Т.В. за участю

представника позивача Мальцевої А.М.

представника відповідача                              Ніколенко І.В.

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Іллічівськом районі м. Маріуполя Донецької області звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Старо-Кримський кар’єр», третя особа Маріупольська міська рада про зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначає, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 284081 від 26.12.1996 року зареєстровано Відкрите акціонерне товариство «Старо-Кримський кар'єр», який є платником орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до договору оренди земельних ділянок від 28.02.2007 року відповідачу надано в строкове користування земельні ділянки, які знаходяться в селищі міського типу Старий Крим строком на 25 років. Відповідно до п.4.3 вказаного договору орендна плата за землю сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 1% від грошової оцінки кожної земельної ділянки (за рік).

Відповідно до поданої до ДПІ у Іллічівськом районі М.Маріуполя податкової декларації-орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 рік та на 2009 рік відповідачем обчислено орендну плату виходячи з ставки 1% від встановленої грошової оцінки землі.

У зв'язку зі збільшенням мінімального розміру орендної плати та з метою приведення до вимог законодавства Маріупольською міською радою 20.05.08 року № 5/21-3653 було прийнято рішення «Про затвердження форми додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки».

Позивачем направлено відповідачу претензію від 22.08.08 року № 15767/10/15-113, в якій запропоновано укласти додаткову угоду до діючого договору оренду земельних ділянок від 28.02.2007 року та надати до податкового органу уточнену податкову декларацію плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

До наступного часу відповідачем не надано копії додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок та ненадана уточнена податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік та згідно наданої податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 рік розраховано орендну плату за земельні ділянки по ставці 2% від грошової оцінки землі, внаслідок чого бюджет несе втрати у вигляді недоотримання надходжень.

В судовому засіданні представник позивача просив зобов'язати відповідача звернутися до Маріупольської міської ради та укласти додаткову угоду до договору оренди земельних ділянок від 28.02.2007 року стосовно встановлення орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не менше трикратного розміру земельного податку (3% від встановленої грошової оцінки землі), надати до Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя після укладення додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок від 28.02.2007 року стосовно встановлення орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності відповідну уточнену податкову декларацію плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги не визнав та зазначив, що сторонами договору оренди земельної ділянки № 04.07.162.00092 від 02.03.2007 року є «Орендодавець» Маріупольська міська рада (код ЄДРПОУ 33852448) та ВАТ «Старо-Кримський кар'єр» (код ЄДРПОУ 00292215). Відповідач зазначає, що розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, аналогічне положення зафіксовано в ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 ст.792 Цивільного кодексу України визначено, що відносини щодо найму земельної ділянки регулюються законом, в той же час Законом України «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

З огляду на те, що Маріупольська міська рада (Орендодавець) до теперішнього часу жодного разу не зверталась до відповідача з пропозицією змінити умови договору, вимоги є необґрунтованими.

Просила відмовити в задоволені позову.

Представник третьої особи до судового засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату і місце судового засідання, в зв’язку з чим вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Старо-Кримський кар’єр» 26.12.1996 року зареєстрований Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області.

02 березня 2007 року між Маріупольською міською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Старо-Кримський кар’єр» (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки № 04.07.162.00092 від 02.03.2007 року.

В обґрунтування вимог позивач визначив невиконання відповідачем вимог про укладання додаткової угоди до діючого договору оренди земельних ділянок та ненадання до податкового органу уточненої податкової декларації плати за земельні ділянки державної і комунальної власності порушує інтереси держави, оскільки спричиняє шкоду її економічним інтересам.

Суд вважає висновки позивача необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Єдиним законом, який визначає перелік прав податкового органу є Закон України «Про державну податкову службу України».

Пунктом 3 статті 10 цього закону встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Таким чином, закон встановлює право податкового органу на здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових декларацій, права зобов’язувати платника податків подати декларацію у податкового органу відсутнє.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період.

Підпункт 17.1.1. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Таким чином, законодавством передбачене право здійснення контролю за своєчасністю подання декларацій платником податків та право накладання штрафу за неподання декларації.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України N 509-XII від 04.12.90 року "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах у містах подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, вимога про зобов’язання платника податків вчинити будь-які дії спростовується самими положеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який не визначає та не встановлює будь яких засад відповідальності платників податків та не регулює будь-яких правовідносин, а визначає лише статус державної податкової служби, її функції та правові основи діяльності.

Крім того, ст.19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Хоча законодавством України і передбачений обов’язок платника податків надавати податковому органу декларації, але право звернення до суду за такими вимогами не встановлене Законом України «Про державну податкову службу України».

Позивач посилається на пункти 7 та 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" яким внесені зміни до законів України "Про плату за землю" та "Про оренду землі", згідно з якими мінімальний розмір орендної плати за землі державної або комунальної власності (крім сільгосппризначення) прирівняне до трикратного розміру земельного податку, максимальний - до 12 % нормативної грошової оцінки цих земель.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з пунктом 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. N 220, розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом. Отже, враховуючи, що розмір орендної плати за землю (крім земель сільгосппризначення) змінено Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI, зазначене повинно бути відображено в усіх договорах оренди землі, у тому числі укладених до 1 січня 2008 року.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У пункті 6 рішення КСУ, зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

З наведеного виходить, що застосування до спірних правовідносин положень Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не узгоджується з приписами чинного законодавства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Укладений договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

З огляду на викладене, у разі прийняття радою рішення про підвищення розміру орендної плати у межах норм чинного законодавства слід зазначити, що така процедура повинна відбуватися шляхом переукладання договору оренди або через оформлення додаткової угоди.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону № 161-XIV).

Суд вважає, що відсутні законні підстави зобов'язувати відповідача підписувати з третьою особою додаткову угоду до договору оренди землі, оскільки зазначені дії можливі у разі вільного волевиявлення сторін договору, в даному випадку це Маріупольська міська рада (Орендодавець) та Відкрите акціонерне товариство «Старо-Кримський кар’єр» (Орендар).

За таких обставин укладання додаткової угоди до договору оренди, в тому числі і за рішенням суду, без відповідних дій з боку сторін зазначеного договору, є неможливим та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Позивачем не надане належне обґрунтування підстав наявності повноважень для звернення до суду з заявленими вимогами, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 94, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову Державної податкової інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя Донецької області до Відкритого акціонерного товариства «Старо-Кримський кар’єр», третя особа Маріупольська міська рада про зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Кошкош О.О.