Рішення № 67200164, 13.04.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

13.04.2017 Єдиний унікальний номер 205/6157/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 рокум. ДніпроСправа № 205/6157/16-ц 2/205/75/17

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом доДніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Представник Дніпропетровської міської ради надав суду заперечення, у яких, посилаючись на те, що Дніпропетровська міська рада є неналежним відповідачем, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач у судове засідання не з'явився, проте матеріали справи містять від нього заяву, в якій він просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, натомість матеріали справи містять від них заяву, в якій вони позовні вимоги визнали.

Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила, хоча про день час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 18 (а.с.4).

Відповідно до відповіді № 3183 від 15.03.2017р., наданої КП «ДМБТІ» ДОР № 3183, в матеріалах інвентаризаційної справи станом на 31.12.2012р. містяться відомості про реєстрацію права власності за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності за громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 28.04.1994р., виданого Виконкомом міської ради народних депутатів згідно розпорядження № 6/1256-94, зареєстровано КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 145п за реєстровим № 16, та 1/4 частина за гр. ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18.10.1997р., виданого Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою реєстр № 3-7378, зареєстровано КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 350п за реєстровим № 89 (а.с.107).

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема, увійшла 1/2 частина вищевказаної квартири.

За час життя ОСОБА_5 склав заповіт, в якому на випадок його смерті заповів все належне йому майно де б воно не було, та з чого б воно не складалось - позивачу у справі.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Як зазначено у ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст.233 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до довідки № 853 від 26.09.2013р., наданої начальником КП «ЖЕП № 25» ДМР, ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_5 постійно з ним проживав та доглядав за ним.

Вказані обставини також підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, наданими у судовому засіданні.

Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_5 постійно з ним проживав, а відтак відповідно до ст.1268 ЦК України прийняв спадщину у встановленому законом порядку.

Водночас, 10.06.2016р. постановою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Хуторною М.Д. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Суд зазначає, що матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5, не містять відомостей щодо прийняття або відмови від прийняття спадщини іншими особами окрім позивача.

Згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У положеннях п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З огляду на викладене, а також враховуючи існування перешкод для оформлення у нотаріальному порядку спадкових прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для захисту його прав як спадкоємця шляхом визнання права власності за заповітом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що відповідачем не порушено права позивача та відповідно він не є стороною у справі, оскільки згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідачами у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 60, 61 СК України, ст.ст.233, 328, 392, 1223, 1258, 1261, 1268-1270 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяА.В. Нижний