Постанова № 67197016, 12.06.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р. Справа № 5/33/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Юрчук М.І. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників:

від апелянта 1 - ОСОБА_1

від апелянта 2 - Сокольвак М.В.

від кредиторів - не з'явились;

від боржника - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича на ухвалу господарського суду Вінницької області від 04.04.17 р. у справі № 5/33/2011/5003

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька обласна машинно-тракторна станція"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.04.2017 року у справі №5/33/2011/5003 скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" №3476 від 11.05.2016 року задоволено частково.

Визнано протиправними дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" щодо відмови перерахувати на рахунок Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" грошові кошти в сумі 87 590,48 грн., отримані у 2011 році від реалізації майна, що перебувало у заставі АТ "Брокбізнесбанк".

Зобов'язано арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича (АДРЕСА_1 перерахувати на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (код 19357489, 03057, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 41, р/р 32071102201026, назва банку - НБУ по м. Києва та Київської області, МФО 300001, отримувач - Ліквідатор АТ "Брокбізнесбанк") грошові кошти в сумі 87 590,48 грн.

В задоволенні скарги в іншій частині - відмовлено.

Продовжено строк ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" та повноважень ліквідатора Сокольвака Михайла Васильовича на три місяці - до дати наступного судового засідання, яке призначено на 11:00 - 26.04.2017 р.

Зобов'язано ліквідатора ТОВ "Вінницька обласна МТС" Сокольвака М.В. включити вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" в сумі 251 155,00 грн. до шостої черги реєстру вимог кредиторів ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція".

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, арбітражний керуючий Сокольвак Михайло Васильович та ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулися до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Зокрема, апелянт-1 арбітражний керуючий Сокольвак М.В. в своїй апеляційній скарзі просить останню скасувати та прийняти нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги ПАТ "Брокбізнесбанк" на дії ліквідатора ТОВ "Вінницька обласна МТС" в повному обсязі. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт-1 - арбітражний керуючий Сокольвак М.В. посилається на те, що кредиторські вимоги АТ "Брокбізнесбанк" було включено до четвертої (252728,05 грн.) та шостої (2661,22 грн.) черг реєстру вимог кредиторів ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція". Зазначає, що на момент продажу транспортних засобів відомості про заставу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні, тому отримані від їх реалізації грошові кошти було розподілено згідно вимог ч.3 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року).

В судовому засіданні апелянт-1 підтримав викладені у апеляційній скарзі доводи та просить апеляційну скаргу задоволити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

ПАТ "Брокбізнесбанк" (апелянт-2) в своїй апеляційній скарзі просить останню скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов'язати арбітражного керуючого Сокольвака М.В. перерахувати кошти в розмірі 114 183,20 грн. від продажу майна, а саме чотирьох транспортних засобів, на рахунок ПАТ "Брокбізнесбанк"; зобов'язати арбітражного керуючого Сокольвака М.В. перерахувати кошти від продажу п'ятого транспортного засобу, що перебуває в заставі банку; зобов'язати арбітражного керуючого Сокольвака М.В. внести окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк", які забезпечені заставою майна боржника; усунути арбітражного керуючого Сокольвака М.В. від виконання своїх обов'язків у справі про банкрутство ТОВ "Вінницька обласна МТС".

В обґрунтування скарги зазначає, що від продажу заставного майна боржника ліквідатором було отримано 114 183,20 грн, однак суд першої інстанції зобов'язав ліквідатора перерахувати заставному кредитору лише 87 590,48 грн., внаслідок чого банк недоотримав 26 592,72 грн. Також зазначає, що ТОВ "Вінницька обласна МТС" було передано в заставу банку п'ять транспортних засобів, тоді як реалізовано було лише чотири.

В судовому засіданні представник апелянта-2 підтримав викладені у апеляційній скарзі доводи та просить апеляційну скаргу задоволити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Інші учасники провадження у справі письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали, явку представників в судове засідання не забезпечили.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 04.04.2017 року у справі №5/33/2011/5003 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Вінницької області від 10.04.2014 року у справі №5/33/2011/5003 ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедури строком на дванадцять місяців. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича.

12.05.2016 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулося до суду зі скаргою № 3476 від 11.05.2016 р. на дії ліквідатора ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція", у якій скаржник просить визнати дії ліквідатора щодо відмови у перерахуванні на рахунок кредитора коштів, отриманих у 2011 році від реалізації майна, що перебувало у заставі АТ "Брокбізнесбанк", протиправними; зобов'язати ліквідатора перерахувати кошти в розмірі 114 183,20 грн. на рахунок АТ "Брокбізнесбанк", усунути арбітражного керуючого Сокольвака М.В. від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція".

Вказана скарга обгрунтована тим, що 07.07.2011 року ПАТ "Брокбізнесбанк" подано заяву про включення до складу кредиторів, до якої долучено копію договору застави транспортних засобів та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, згідно яких належні ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" транспортні засоби передано у заставу банку. Однак, в порушення вимог Закону про банкрутство ліквідатором не внесено до реєстру кредиторів ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" до першої черги, як забезпечені заставою майна боржника; після продажу сільськогосподарської техніки у 2011 році ліквідатором не перераховано грошові кошти на користь банку, чим порушено права заставного кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 23.03.2006 року між ВАТ НАК "Украгролізинг", в особі Вінницькорї філії, правонаступником якого є НАК "Украгролізинг" (продавець), та ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" (покупець) було укладено Договір №23/03-06, предметом якого є передача у власність покупця сільськогосподарської техніки, зокрема, трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, заводський номер 466; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, заводський номер 633; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, заводський номер 491; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, заводський номер 466; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, заводський номер 514.

Згідно п.2.6. цього договору право власності на майно переходить до покупця з моменту його передачі згідно накладними на передачу товарно - матеріальних цінностей, підписаними представниками сторін.

Отже, момент виникнення права власності у ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" обумовлено фактом передачі майна та не поставлено у залежність від обставин проведення повного розрахунку.

03.04.2006 року представниками НАК "Украгролізинг" та ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" був підписаний акт приймання - передачі сільськогосподарської техніки та видаткова накладна №6.

Таким чином, в силу п.2.6 договору, ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України у ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" виникло право власності на вище перелічену сільськогосподарську техніку.

27.04.2006 року між АТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" був укладений кредитний договір № 236Ur06, згідно якого відкрито кредитну лінію в сумі 125 00 (сто двадцять п'ять тисяч) гривень строком на 36

календарних місяців, з 27.04.2006 по 26.04.2009 р.р. зі сплатою 21 % річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір застави майна, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального договору Терещенко В.В. 27.04.2006 року за реєстром № 1771.

В заставу ПАТ "Брокбізнесбанк" було передано трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, заводський номер 466; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, заводський номер 633; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, заводський номер 491; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, заводський номер 466; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, заводський номер 514 та 31.05.2006 року внесено відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (т.1, а.с.109-111).

У зв'язку з порушенням умов кредитного договору рішенням господарського суду Вінницької області від 09.06.2009 року по справі №6/148-09 позов АТ " Брокбізнесбанк " задоволено, стягнуто з ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" 255 389,27 грн.

Таким чином, дійсність кредитних правовідносин, юридичний факт передачі в заставу майна ТОВ "Вінницька обласна машинно - тракторна станція" підтверджено долученими до матеріалів справи копіями відповідних договорів, витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (т.1 а.с.111), судовим рішенням.

В силу ч.2 ст.36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Зазначені документи надані та долучені до матеріалів справи у засвідчених копіях. Також в матеріалах справи міститься постанова слідчого про вилучення оригіналів кредитного договору, договору застави та додатків до них.

Вищевикладене, в свою чергу, спростовує доводи апелянта-1 (арбітражного керуючого Сокольвака М.В.) про те, що майно, яке було передано в заставу банку не було власністю ТОВ "Вінницька обласна МТС", та про відсутність оригіналу договору застави №236 від 27.04.2006 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19.04.2011 року порушено провадження у справі №5/33/2011/5003 про банкрутство ТОВ "Вінницька обласна машинно- тракторна станція" на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла до 19.01.2013 року).

Постановою господарського суду Вінницької області від 26.04.2011 року у справі №5/33/2011/5003 боржника ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, встановлено строк ліквідаційної процедури на шість місяців, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича, зобов'язано ліквідатора виконати вимоги ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2011 року ліквідатором виявлено та оглянуто належні боржнику спірні транспортні засоби, про що складено відповідні акти (т.2, а.с.65-71).

07.07.2011 року АТ "Брокбізнесбанк" звернувся до господарського суду Вінницької області з заявою №264 від 06.07.2011 року про включення до складу кредиторів по справі про банкрутство №5/33/2011/5003 (т.1, а.с.109), до якої долучено засвідчені копії договору застави рухомого майна та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, згідно яких належні ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" транспортні засоби (трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, заводський номер 466; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, заводський номер 633; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, заводський номер 491; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, заводський номер 466; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, заводський номер 514) передано у заставу банку.

Слід зазначити, що положеннями ст.ст. 22, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року, далі - Закон про банкрутство) не визначено граничного строку подачі заяви про визнання кредиторських вимог після винесення постанови про визнання банкрутом відсутнього боржника.

В силу ч.5 ст.52 Закону про банкрутство ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Натомість, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів повідомлення АТ "Брокбізнесбанк" про визнання ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" банкрутом арбітражним керуючим надано не було.

Особливістю провадження у справі про банкрутство за правилами ст.52 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013 року) є віднесення обов'язку ведення реєстру вимог кредиторів до виключної компетенції арбітражного керуючого (ч.ч.5, 7 ст.52 Закону).

Як вбачається з поточного звіту ліквідатора про виконану роботу, останнім включено вимоги АТ "Брокбізнесбанк" до четвертої (252728,05 грн.) та шостої (2661,22 грн.) черг реєстру вимог кредиторів ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" (т.2, а.с.63).

Згідно з ч.7 ст.52 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013 року) кредитори можуть оскаржити результати розгляду їх вимог ліквідатором до господарського суду до затвердження господарським судом ліквідаційного балансу.

Тобто, право ПАТ "Брокбізнесбанк" на оскарження дій ліквідатора передбачено положеннями ч.7 ст.52 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013 року) і не може бути обмежено чи скасовано в зв'язку з набранням чинності нормативних актів в новій редакції (ч.1 ст.58 Конституції України), учасниками процесу не заявлено про застосування строку позовної давності при розгляді даної скарги.

Згідно з ч.6 ст.14 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013 року), розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Тобто, з метою виконання вимог ч.6 ст.14 Закону про банкрутство ліквідатор зобов'язаний був самостійно вчинити дії стосовно отримання відомостей з державного реєстру застав.

Після винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом (27.04.2011 року) ліквідатор, на підставі ст.25 Закону про банкрутство, мав достатній обсяг повноважень для перевірки відомостей з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Вимоги АТ "Брокбізнесбанк", як забезпечені майном боржника, було підтверджено наявним у матеріалах справи №5/33/2011/5003 договором застави, який не оскаржено, недійсним не визнано, а також відомостями з реєстру обтяжень рухомого майна.

В силу ч.4 ст.3-1 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013 року) арбітражний керуючий має право: отримувати з державного реєстру застав інформацію про майно боржника, яке є предметом застави.

Крім того, на підставі запиту до суду про наявні судові рішення відносно боржника, ліквідатор мав можливість дізнатися про наявність заборгованості перед АТ "Брокбізнесбанк" як заставним кредитором.

Відомості про заставу транспортних засобів також були внесені до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що судом встановлено з копій облікових карток (том.6 а.с.18-23)

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ліквідатором порушено вимоги закону в частині перевірки наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про заставне майно АТ "Брокбізнесбанк".

При цьому, твердження апелянта-1 - арбітражного керуючого Сокольвака М.В. стосовно припинення права застави 31.05.2011 року, про що зазначено у Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки в силу ст.28 Закону України "Про заставу" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Застава є акцесорним зобов'язанням, чинність якого обумовлюється належним виконанням основного зобов'язання.

Однак, вимоги АТ "Брокбізнесбанк" не були погашені, в матеріалах справи містяться рішення та наказ господарського суду Вінницької області у справі №6/148-09, які підтверджують наявність заборгованості з виконання основного зобов'язання.

Отже, право застави ПАТ "Брокбізнесбанк" існувало в силу відсутності правових підстав для його припинення, а відтк, заявлені 07.07.2011 року АТ "Брокбізнесбанк" вимоги ліквідатор зобов'язаний був внести до першої черги реєстру вимог кредиторів згідно вимог п.1 ч.1 ст.31 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013 року).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваній ухвалі, що дії ліквідатора ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" з включення вимог АТ "Брокбізнесбанк" до четвертої (252728,05 грн.) та шостої (2661,22 грн.) черг реєстру вимог кредиторів суперечать вимогам ст.ст.14, 25, 31 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013 року).

Щодо розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, то слід зазначити, що до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки). Тому, при вирішенні питання про розмір грошових вимог АТ "Брокбізнесбанк", які станом на момент подачі заяви від 07.07.2011 року були забезпеченими майном боржника, суд першої інстанції вірно виходив з того, що у п.1.3 договору застави транспортного засобу від 27.04.2006 року сторонами погоджено вартість заставного майна в сумі 251 155,00 грн., а відтак саме зазначена сума мала бути внесена ліквідатором до першої черги вимог кредиторів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону про банкрутство (редакція чинна до 19.01.2013 року), кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Як вбачається з матеріалів справи, реалізація заставного майна на аукціоні та укладення договорів купівлі продажу (трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, заводський номер 466; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, заводський номер 633; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, заводський номер 51) відбулись у період з 08.07.2011 року по 08.08.2011 року (т.6 а.с.58-72).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що протиправні дії ліквідатора з віднесення вимог АТ "Брокбізнесбанк" до четвертої та шостої черги реєстру вимог кредиторів, не врахування інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відомостей викладених у заяві банку від 07.07.2011 року призвело до порушення майнових інтересів банку відносно першочергового погашення кредиторських вимог за рахунок реалізованого заставного майна.

Як встановлено судами обох інстанцій, заставне майно згідно протоколів біржових торгів №11/35 від 08.07.2011 року; №11/40 від 25.07.2011 року; №11/42 та №11/43 від 08.08.2011 року було реалізовано (т.6 а.с.58-61) на загальну суму 114 183,20 грн., а саме: трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 за 23626,08 грн.; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 за 19137,12 грн.; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 за 50460,00 грн.; трактор колісний, марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 за 20960,00 грн.

При цьому, на ліквідаційний рахунок Першою українською міжрегіональною товарною біржею перераховано кошти за вирахуванням витрат на публікацію оголошень, біржового збору, брокерських послуг, що встановлено зі Звіту від 05.09.2011 року (т.6, а.с.87) та відповідає вимогам ч.3 ст.52 Закону про банкрутство (у редакції чинній до 19.01.2013 року).

Тому, від реалізації заставного майна у складі загальної суми 148 680,71 грн. на ліквідаційний рахунок надійшло 62645,98 грн. (106904,40 грн. х 58,6% (частка заставного майна реалізованого на аукціоні 08.07.2011 року) / 100) + 20440,96 грн. + 16840,67 грн. = 99 927,61 грн., що становило 67,21% від загальної суми перерахованої на ліквідаційний рахунок.

Грошові кошти в повному обсязі надійшли на ліквідаційний рахунок 15.08.2011 року, що підтверджено виписками по рахунку (т.6, а.с.88) та були в повному обсязі використанні на покриття витрат ліквідаційної процедури, виплату винагороди арбітражного керуючого, заробітної плати та ін. (т.6, а.с.89-140), що не заперечується ліквідатором (т.6, а.с. 27-29).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такий порядок розподілу коштів в розмірі 99 927,61 грн. суперечить вимогам ч.2 ст.26 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013 року). Відшкодування витрат, які виникли станом на момент виконання ліквідатором обов'язку з перерахування коштів заставному кредитору, мало бути здійснено у співвідношенні 67,21%, оскільки ліквідатор діє в інтересах всіх кредиторів, тому витрати мають відшкодовуватись пропорційно частці грошових коштів отриманих від реалізації заставного майна (99 927,61 грн.) від загальної суми (148 680,71 грн.).

За таких обставин, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що майнові права банку було порушено, а тому ПАТ "Брокбізнесбанк" має право на поновлення порушених прав заставного кредитора.

Відповідно до ч.6 ст.52 Закону про банкрутство (в редакції, яка діяла до 19.01.2013 року), за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.

Однак, як встановлено судами обох інстанцій, незважаючи на виявлення майна відсутнього боржника 20.06.2011 року лише 15.11.2013 року арбітражний керуючий (ліквідатор) Сокольвак М.В. звернувся до господарського суду Вінницької області з клопотанням № 01-21/59 від 15.11.2013 р. про переведення провадження у справі на загальну процедуру банкрутства.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.11.2013 року у справі №5/33/2011/5003 припинено процедуру ліквідації ТОВ "Вінницька обласна машинно- тракторна станція"; переведено провадження у справі №5/33/2011/5003 до загальних судових процедур, введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна ТОВ "Вінницька обласна машинно-тракторна станція" арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича.

В силу ч.4 ст.40 Закону про банкрутство (в редакції чинній з 19.01.2013р.) у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Слід зазначити, що на підставі ст.65 ГПК України суд вправі покласти на ліквідатора виконання певних обов'язків, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство; саме до компетенції суду, який розглядає справу про банкрутство віднесено вирішення питань про дотримання ліквідатором черговості при використанні та розподілі коштів, отриманих в результаті реалізації майнових активів боржника.

При цьому, суд не позбавлений права вжити в ході ліквідаційної процедури усіх можливих заходів щодо дотримання черговості задоволення вимог кредитора як шляхом стягнення незаконно виплаченої суми кредиторам іншої черги, так і шляхом стягнення з ліквідатора боржника, який задовольняв вимоги кредиторів з порушенням черговості, збитків, завданих таким порушенням черговості відповідно до частин 6, 8 статі 31 Закону про банкрутство (в редакції, чинній до 19.01.2013 року) та статті 1166 Цивільного кодексу України.

На підставі п.1 ч.1 ст.31 Закону про банкрутство (редакція чинна до 19.01.2013 року), у першу чергу задовольняються вимоги кредитора, які забезпечені заставою.

Водночас, відповідно до вимог ч.3 ст.52 Закону про банкрутство (у редакції чинній до 19.01.2013 року), у разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство.

Тобто, застосування даних норм в сукупності свідчить про можливість одночасного задоволення вимог заставного кредитора та погашення витрат, які були понесені у справі про банкрутство відсутнього боржника.

Згідно п. "г" ч.1 ст.31 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013 року) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, включають: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.

Оскільки, продаж спірних транспортних засобів відбувся у 2011 році, то розподіл коштів, отриманих від їх реалізації слід здійснювати з урахуванням положень ч.3 ст.52 Закону про банкрутство (у редакції чинній до 19.01.2013 року).

Так як грошові кошти зараховано на ліквідаційний рахунок 15.08.2011 року, то ліквідатор зобов'язаний був перерахувати грошові кошти отримані від реалізації заставного майна 16.08.2011 року, а тому, станом на зазначену дату також мали бути відшкодовані витрати ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 16.08.2011 року понесено витрати на загальну суму 18 356,09 грн., а саме: оцінка майна - 4000,00 грн.; оплата послуг бухгалтера в період з 26.04.2011 року - 16.08.2011 року (з розрахунку мінімальна заробітна плата на місяць (960,00 грн.) 160,00 грн. (квітень - 4 дні) + 960,00 х 3 (травень - липень) + 495,48 грн. (серпень 16 днів) = 3535,48 грн.; послуги нотаріуса - 120,00 грн.; послуги охорони - в період з 20.06.2011 року 16.08.2011 року (з розрахунку 1920,00 грн. на місяць (2 особи) - 718,67 грн. (червень) + 1920,00 (липень) + 990,97 грн. (серпень) = 3629,64 грн.; оплата послуг ліквідатора - в період з 26.04.2011 року 16.08.2011 року (з розрахунку дві мінімальні заробітні плати на місяць (1920,00 грн.) - 320,00 грн. (квітень - 4 дні) + 5760,00 (травень - липень) + 990,97 грн. (серпень - 16 днів) = 7070,97 грн. (т.6, а.с.28).

Отже, витрати, які підлягали відшкодуванню з коштів, отриманих від реалізації заставного майна (67,21%) складають: 18356,09 х 67,21% / 100 = 12 337,13 грн.

За таких обставин, на ліквідатора слід покласти обов'язок з повернення та перерахунку на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" грошових коштів в сумі 99 927,61 - 12337,13 = 87590,48 грн.

Також колегія суддів погоджується з вимогами скарги в частині визнання протиправними дій ліквідатора щодо відмови перерахувати на рахунок Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" грошові кошти в сумі 87 590,48 грн., отримані у 2011 році від реалізації майна, що перебувало у заставі АТ "Брокбізнесбанк", оскільки кредитор звертався з письмовою вимогою (т.5, а.с.83) до арбітражного керуючого, які останнім задоволені не були.

Щодо скарги ПАТ "Брокбізнесбанк" в частині усунення ліквідатора від виконання обов'язків, то місцевий господарський суд вірно врахував те, що встановлені судом вищезазначені порушення мали місце у 2011 році, ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулося до суду зі скаргою лише 12.05.2016 року, При цьому, протягом тривалого часу виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "Вінницька машинно - тракторна станція" інші скарги на дії арбітражного керуючого Сокольвака М.В. не надходили, що свідчить про належне виконання покладених на нього обов'язків.

Враховуючи це та оцінюючи роботу арбітражного керуючого в сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що усунення ліквідатора Сокольвака М.В. від виконання обов'язків у справі №5/33/2011/5003 не відповідатиме ступеню вини у вчиненні правопорушень, тоді як задоволення вимог кредитора шляхом покладення обов'язку з перерахування грошових коштів вже є достатнім засобом захисту порушених прав, з огляду на що скарга ПАТ "Брокбізнесбанк" №3476 від 11.05.2016 року підлягає частковому задоволенню.

На даний час розгляд справи №5/33/2011/5003 здійснюється за правилами Закону про банкрутство (в редакції, чинній з 19.01.2013 року).

Згідно ст.23 Закону про банкрутство забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

В силу ч.4 ст.23 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Як вбачається, ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.03.2014 року у справі №5/33/2011/5003 не вирішено питання про включення до реєстру кредиторів ТОВ "Вінницька обласна машинно - тракторна станція" вимог ПАТ "Брокбізнесбанк", при цьому зобов'язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича внести окремо до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника та відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.07.2016 року зобов'язано ліквідатора включити до шостої черги реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" в сумі 4234,27 грн. як несвоєчасно заявлені (ч.4 ст.23 Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013 року).

На даний час майно, що було предметом забезпечення реалізовано, трактор колісний марки ХТЗ-17021, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, заводський №491 зареєстровано за іншою юридичною особою (т.5, а.с.206).

На підтвердження забезпечених вимог ПАТ "Брокбізнесбанк" також надано копію Додаткового договору до договору застави, підписаного 30.06.2006 року, згідно якого у заставу передано комбайн "Домінатор-206" вартістю 200 000,00 грн.

Однак, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано відомостей про реєстрацію даного транспортного засобу за боржником, також відсутня інформація з реєстру обтяжень рухомого майна щодо внесення відомостей про заставу комбайну "Домінатор-206".

Тому, допустимими засобами доказування ПАТ "Брокбізнесбанк" не доведено юридичних фактів належності даного майна боржнику, а також дотримання вимог законодавства при оформленні права застави на зазначене майно, з огляду на що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" в сумі 251 155,00 грн. не забезпечені майном боржника.

Оскільки, після введення процедури розпорядження майном (28.11.2013 року) ПАТ "Брокбізнесбанк" не подано заяви про включення до реєстру вимог кредиторів, то в силу ч.4 ст.23 Закону про банкрутство непогашені вимоги банку в сумі 251 155,00 грн., які також не є забезпеченими, мають бути віднесені до шостої черги реєстру вимог кредиторів, з огляду на що місцевий господарський суд вірно зобов'язав ліквідатора включити вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" в сумі 251 155,00 грн. до шостої черги реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Вінницької області від 04.04.2017 р. ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 04.04.2017 року у справі №5/33/2011/5003 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Павлюк І. Ю.