Ухвала суду № 67196817, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Київ К/800/19407/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Стрелець Т.Г. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Ізмаїльської міської ради Одеської області (далі - Ізмаїльська міська рада) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Ізмаїльської міської ради на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_4 у Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області пред'явив позов до Ізмаїльської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльської міської ради від 27 листопада 2015 року № 138 - VII "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1";

- зобов'язати Ізмаїльську міську раду повторно розглянути на черговому пленарному засіданні клопотання ОСОБА_4 від 10 жовтня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0748 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1" - в строки, порядку та у спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2016 року, залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Ізмаїльської міської ради від 27 листопада 2015 року № 138 - VII "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1";

Зобов'язано Ізмаїльську міську раду повторно розглянути на черговому пленарному засіданні клопотання ОСОБА_4 від 10 жовтня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0748 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1" - в строки, порядку та у спосіб, передбачені статтею 118 ЗК України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У касаційній скарзі Ізмаїльська міська рада, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01 лютого 2013 року № 236178, виданого Реєстраційною службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, на праві приватної власності належить житловий двоповерховий будинок загальною площею 547,5 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

31 жовтня 2014 року Ізмаїльською міською радою прийнято рішення № 138 - VII "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1", яким у зв'язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральному плану міста Ізмаїл та іншій містобудівній документації, ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0748 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду від 06 травня 2015 року, залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року у справі № 500/476/15-а за позовом ОСОБА_4 до Ізмаїльської міської ради визнано протиправним та скасовано рішення Ізмаїльської міської ради від 31 жовтня 2014 року № 138 - VII "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1".

Зобов'язано Ізмаїльську міську раду повторно розглянути на черговому пленарному засіданні клопотання ОСОБА_4 від 10 жовтня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0748 га у власність для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, в строки, порядок та у спосіб, передбачені статтею 118 ЗК України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

27 листопада 2015 року Ізмаїльською міською радою прийнято рішення № 138 - VII "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1", яким ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0748 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування прийнятого рішення Ізмаїльська міська рада зазначає невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральному плану міста Ізмаїл та іншій містобудівній документації (розташування земельної ділянки у зоні житлової та громадської мало- та багатоповерхової забудови, у західному планувальному районі міста Ізмаїл, що не є зоною садибної забудови та порушення межею земельної ділянки червоної лінії вулиці Холостякова адмірала).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без зміни, посилався на недоведеність Радою правомірності оспорюваного рішення а також на те, що повторна відмова ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування господарських будівель з підстав, зазначених у попередньому рішенні ради з відповідного питання за умов надання ним усіх документів відповідно до вимог ЗК України, не допускається.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та одинадцятої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У частинах шостій-сьомій статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України, за змістом частини першої та третьої якої громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

ОСОБА_4, набувши право власності на жилий будинок, має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром не більше 0,25 га.

За таких обставин, суди вірно вказали, що підставою для відмови у наданні такого дозволу відповідно до вимог статті 123 ЗК України може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, Ізмаїльська міська рада раніше вже приймала аналогічне оскаржуваному у цій справі рішення і з таких же підстав, яке було скасовано у судовому порядку. При цьому Рада була зобов'язана повторно розглянути клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проте, Ізмаїльська міська рада не урахувала судове рішення і прийняла повторно неправомірне рішення, аналогічне попередньому.

Повторна відмова у наданні дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування господарських будівель з підстав, зазначених у попередньому рішенні ради з відповідного питання, у тому числі і в оскарженому рішенні, за умов надання ним усіх документів відповідно до вимог ЗК України, не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).

Отже, обов'язок доводити правомірність рішення у цій справі покладається на суб'єкт владних повноважень, яким у цій справі є Ізмаїльська міська рада.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження законних та обґрунтованих підстав для прийняття відповідачем оспорюваного рішення.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Ізмаїльської міської ради Одеської області залишити без задоволення, а постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Стрелець Т.Г.