Ухвала суду № 67196596, 13.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 року м. Київ К/800/79/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.

суддів: Горбатюка С.А., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, ФГВФО), за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі також - ПАТ «ВіЕйБі Банк»), про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із ліквідацією банку та направлено оригінал виконавчого листа Уповноваженій особі Фонду (ліквідатору) для виконання, проте, Фондом рішення суду не виконано.

В зв'язку з чим позивач просив: визнати протиправною бездіяльність ФГВФО щодо невиконання виконавчого листа № 740/3502/14 виданого 06 жовтня 2014 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області та стягнути з ФГВФО на його користь кошти в сумі 3477,58 євро.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 23 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовив в повному обсязі.

В касаційній скарзі позивач не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просить скасувати їх рішення з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач, як кредитор ПАТ «ВіЕйБі Банк», мав право на звернення до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів до 24 квітня 2015 року (включно) та з урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача із відповідною заявою до уповноваженої особи Фонду у період з 26 березня 2015 року по 24 квітня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права, та зазначає наступне.

Підстави та порядок закінчення виконавчого провадження передбачені статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинною на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження), відповідно до пункту 3? частини першої якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Відповідно до частини п'ятої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинною на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) постанова про закінчення виконавчого провадження у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з частинами другою та третьою статті 67 вищевказаного Закону у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за наслідками розгляду позову ОСОБА_1 до ПАТ «ВіЕйБі Банк» про повернення депозитного вкладу у справі №740/3502/14 стягнуто з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу «Марафон лояльності - Подвійний дохід ЕПС» № 818156/2014 від 04 липня 2014 року 3477,58 євро, що у гривневому еквіваленті становить 56751,35 гривень та 06 жовтня 2014 року видано виконавчий лист у даній справі.

09 жовтня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Красноштан І.Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 45015176.

Постановою державного виконавця про внесення виправлень від 19 листопада 2014 року ВП № 45015176 внесено виправлення до постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 09 жовтня 2014 року, а саме: замінено у постанові про відкриття виконавчого провадження замість «стягнення з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 56751,35 гривень» на «стягнення з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 3477,58 євро».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Постановою Правління Національного Банку України від 19 березня 2015 року № 188 відкликано банківську ліцензію ПАТ «ВіЕйБі Банк» та прийнято рішення про його ліквідацію.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20 березня 2015 року прийнято рішення № 63 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», в зв'язку з чим державним виконавцем у відповідності до п.3? частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження та направлено виконавчий документ ліквідатору ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіній М.А., що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 02 квітня 2015 року та супровідним листом про направлення ліквідатору оригіналу виконавчого документа.

Згідно частини першої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність» (частина перша статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відомості про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду повинні містити: 1) найменування та інші реквізити банку, що ліквідується; 2) дату та номер рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) дату та номер рішення виконавчої дирекції Фонду про призначення уповноваженої особи Фонду; 4) прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої особи Фонду; 5) інформацію про місце та строк приймання вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Частиною першою статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач, як кредитор ПАТ «ВіЕйБі Банк», мав право на звернення до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів до 24 квітня 2015 року (включно), однак цього не зробив.

Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки від 25 березня 2016 року №22/3-1513/ вбачається, що рахунки клієнта ОСОБА_1 станом на 15 березня 2016 року - закриті, гарантована сума у розмірі 165424,44 гривень виплачена в повному обсязі (156318,72 гривень виплачені 04 лютого 2015 року під час дії тимчасової адміністрації, 9105,72 гривень виплачені 07 квітня 2015 року під час ліквідації). Кошти, що перевищують гарантовану суму, становлять 801,19 гривень та вимога від власника рахунку щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку внесена до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Судами встановлено, що загальна сума депозитів позивача становить 165424,44 гривень, яку в повному розмірі отримано особисто вкладником.

Гарантована сума у розмірі 165424,44 гривень включає в себе і вклад, який був стягнутий на підставі судового рішення та являється еквівалентом 3477,58 євро, що розрахована за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації, що передбачено частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що захисту в судовому порядку підлягають лише порушені права, свободи та інтереси, а також враховуючи фактичну виплату позивачу гарантованої суми по розміщеним в ПАТ «ВіЕйБі Банк» депозитам у розмірі 165424,44 гривень, відсутності доказів щодо невиконання рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 вересня 2014 року у справі №740/3502/14 та наявності інших розміщених позивачем в ПАТ «ВіЕйБі Банк» та не відшкодованих вкладів, колегія суддів вважає, що суди дійшли вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідають обставинам справи, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

С.А. Горбатюк

Т.Г. Стрелець