Постанова № 67195878, 08.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р. справа№ 910/21775/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача- не з'явились

відповідача - Прохоров Ю.Г.

третьої особи - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2017 р.

у справі № 910/21775/16 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит"

про стягнення 3 651,48 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 3 651,48 грн збитків за недостачу вантажу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.02.2017 р. у справі № 910/21775/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 23.02.2017 р., Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що вина перевізника у недостачі вантажу відсутня, оскільки вагон № 55775910 прибув у технічно несправному стані, що підтверджується актом технічної несправності вагону № 311 від 15.07.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 р. у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Руденко М.А. порушено апеляційне провадження у справі № 910/21775/16 та призначено її до розгляду на 13.04.2017 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 р. розгляд справи відкладено до 18.05.2017 р. у зв`язку з неявкою представників позивача.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду № 09-53/1929/17 від 18.05.2017 р. у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/21775/16, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Також, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 р. було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" до участі у справі № 910/21775/16 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та відкладено розгляд справи до 08.06.2017 р.

В засідання суду, призначене на 08.06.2017 р., представники позивача та третьої особи не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Разом з тим, 06.06.2017 р. через канцелярію суду від позивача надйшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.12.2015 р. між ПАТ "Українська залізниця" (далі - виконавець) та ПРАТ "ММК імені Ілліча" (далі - вантажовласник) був укладений договір № 1970/ДФ/10017 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення за надані залізничним транспортом послуги (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору предметом цього договору є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. 7.1 договору виконавець надає вантажовідправнику послуги на станціях регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" за умови наявності коштів на його особовому рахунку.

29.05.2016 р. по залізничній накладній № 48519078 у вагоні № 55775910 вантажовідправником - ТОВ " ДТЕК Ровенькиантрацит " в м. Сєверодонецьк на адресу позивача (одержувача вантажу) була здійснена поставка вантажу - антрациту, перевізником ПАТ "Українська залізниця".

15.07.2016 р. на станції Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці був складений комерційний акт БН № 726589/605, який свідчить про недостачу вантажу в кількості 2300 кг.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав покладених на нього договором обов'язків щодо забезпечення схоронності перевезеного вантажу, у зв'язку з чим було частково втрачено вантаж, що завдало збитків позивачу у розмірі вартості втраченого вантажу.

За змістом ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п. 5 Наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів» загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Таким чином, масу вантажу визначає вантажовідправник, який і несе відповідальність за достовірність внесених до залізничної накладної відомостей.

Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2011 р. за № 334.

Згідно зі ст. 2 Правил комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Як передбачено ч. 2 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України " Про залізничний транспорт " та ст. 110 Статуту залізниць України залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 113 Статуту залізниць України передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно з ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

У відповідності до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто ) становить для антрациту у вологому стані 2% маси, зазначеної в перевізних документах. Для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки, норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто.

Як передбачено п. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Пунктом 114 Статуту залізниць визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Так, відповідно до рахунку вантажовідправника ООО "ДТЕК Ровенькиантрацит " № 685 від 29.05.2016 р. вартість 1 тони вантажу у вагоні № 55775910 складає 2268,00 грн.

Згідно з комерційним актом БН № 726589/605 від 15.07.2016 р. недостача вантажу складала 2300 кг.

Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2% маси нетто ( від маси нетто 70 тн) складає: 69,000 кг * 1% = 690,00 кг

Таким чином, кількість фактичної недостачі складає: 2300 кг - 690,00 кг = 1610 кг (1,610 т).

Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 55775910 складає: 3651,48 грн (1,610 т. х 2268,00 грн).

Відповідно до ст 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати причинені цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 4 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

За статтею 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі, згідно з правилами іншому підприємству. У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність в розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач не виконав покладених на нього договором № 1970/ДФ/10017 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення за надані залізничним транспортом послуги від 25.12.2015 р. обов'язків щодо забезпечення схоронності перевезеного вантажу, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 651,48 грн збитків за недостачу вантажу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно доводів скаржника про те, що вина перевізника у недостачі вантажу відсутня, оскільки вагон № 55775910 прибув у технічно несправному стані, що підтверджується актом технічної несправності вагону № 311 від 15.07.2016 р., судова колегія зазначає наступне.

Вбачається, що 29.05.2016 р. вагон № 55775910 в технічному стані справний та придатний для перевезення антрациту був навантажений відправником ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» та переданий залізниці для перевезення.

Відповідно до накладної № 48519078 від 29.05.2016 р. вантаж завантажено нижче бортів та марковано двома рівнобіжними борознами з нанесенням вапна.

В свою чергу, після візуального огляду вагону № 55775910 ПАТ «Укрзалізниця» прийняла його до перевезення, про що свідчить штемпель станції відповідача відправлення вантажу.

Крім того, на станції відправлення відповідачем жодних зауважень до стану вантажу та вагону зафіксовано не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Технічна несправність вагону № 55775910 була виявлена лише на станції призначення Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці при контрольному зважуванні, що підтверджується комерційним актом БН 726589/605 від 15.07.2016 р., а отже технічна несправність вказаного вагону виникла під час перевезення.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2017 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2017 р. у справі № 910/21775/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/21775/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Андрієнко