Постанова № 67195542, 12.06.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р.Справа № 907/750/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Михалюк О.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрінтех, вих.№5/17 від 26.01.2017 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 12.01.2017 року, суддя Кривка В.П.

у справі № 907/750/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Укрінтех, м. Славута, Хмельницької області

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю Закарпатсько галицьке шляхово будівельне управління ТДВ Загалшляхбуд, смт. Міжгіря, Міжгірського району

про стягнення суми 60 492,70 грн.

за участю представників:

від позивача (скаржника) ОСОБА_2 представник (довіреність №17/17 від 15.02.2017р.)

від відповідача не зявився

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.01.2017 року в справі №907/750/16 позов задоволити частково. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління" ТДВ "Загалшляхбуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" суму 25 676,43 грн. (двадцять пять тисяч шістсот сімдесят шість гривень 43 коп.), в т.ч. 17814,15 грн. - інфляційних втрат та суму в розмірі 7862,28 грн. - 3% річних., а також суму 875,32 грн. (вісімсот сімдесят п'ять грн. 32 коп.) у відшкодування витрат зі сплати судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, просить змінити рішення господарського суду Закарпатської області від 12.01.2017 року по справі № 907/750/16 та прийняти нове рішення про задоволення позову. При цьому, позивач, вказує, що суд першої інстанції дійшов невірних висновків про відмову в стягненні з відповідача інфляційних та 3% річних. Дане твердження, позивач, обґрунтовує тим, що суд неправомірно зарахував частину сплачених коштів в погашення суми основного боргу.

Відзивів на дану апеляційну скаргу не надходило.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: змінити рішення господарського суду Закарпатської області від 12.01.2017 року по справі № 907/750/16 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання (арк. справи 109 зворот, 110).

Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити частково.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" та філією "Долинське шляхово-будівельне управління товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління було укладено договір поставки №15/07 від 15.07.2011р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління" в особі філії "Долинське шляхово-будівельне управління товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління" заборгованості за договором поставки №15/07 від 15.07.2011р. в сумі 216408,61 грн., в тому числі 180 477,5 грн. основного боргу, 29631,58 грн. пені та 6299,53 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2014 р. у справі № 909/60/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" до товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління" в особі Філії "Долинське шляхово-будівельне управління товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління" про стягнення заборгованості в сумі 216408,61 грн. задоволено частково та стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" - 180 477,50 грн. основного боргу, 6 299, 53 грн. - 3% річних, а також 3 735,54 грн. судового збору (всього 190 512,57 грн.). На виконання зазначеного рішення судом було видано відповідний наказ №331 від 26.02.2014 року.

З огляду на невиконання відповідачем своїх зобовязань за вищезазначеним договором, в т. ч. постановленого судом рішення про стягнення суми основного боргу господарським судом Закарпатської області по справі №907/1096/14 від 27.01.2015 року було задоволено вимоги позивача, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення з відповідача суми 39 989,29 грн., в т.ч. 35 554 грн. - інфляційні, 4435,29 грн. 3% річних. Надалі, рішенням господарського суду від 12.06.15 у справі №907/527/15 за невиконання своїх зобовязань за цим же договором, присуджено до стягнення з відповідача 76 522,46 грн., в т. ч. 74 356,73 грн. інфляційних та 2 165,73 грн. річних за наступні періоди прострочення.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Предметом даного позову є стягнення на підставі ст. 625 ЦК України, з суми основного боргу 180 477,50 грн. за заявлений первинний період прострочення 01.05.2015 року по 01.10.2016 року - суми 31 403,09 грн. інфляційних втрат та 3% річних за період з 13.052015 по 10.11.2016 року на суму 9 018,93 грн. (загальна сума зменшених вимог 40 422,02 грн.)

Підставою позову є прострочення відповідачем виконання зобовязання, щодо оплати робіт за договором за заявлений період. Як на підставу позову позивач також посилається на те, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/60/14, яке набрало законної сили, було стягнуто з відповідача суму 180 477,50 грн. основного боргу за договором поставки №15/07 від 15.07.11, однак, відповідач вищевказане рішення суду не виконує, тому позивач вважає підставним стягнення з відповідача нарахованих сум.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення сум інфляційних та річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), суд констатує наступне.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частинах 5, 6 пункту 2 інформаційного листа "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" N 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року зазначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 N 13/210/10 та від 12.09.2011 N 6/433-42/183, постанова Вищого господарського суду України від 16.03.2011 N 11/109).

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення, шляхом звернення стягнення на кошти боржника (стаття 121 ГПК), оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 ЦК України (п.п. 5.1., 7.1., 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Судом першої інстанції було встановлено, що органом ДВС на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2014 р. у справі № 909/60/14 (наказ господарського суду №331 від 26.02.2014 року) у період заявленого прострочення, позивачу було перераховано 24 692,30 грн. (платіжне доручення №110 від 15.04.2016 року призначення платежу часткова оплата боргу на користь ТОВ Укрінтех зг. ВП №42594831 від 1903.2014 та наказу №331 від 26.02.2014 року). Зважаючи на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що проведений заявником розрахунок нарахувань, в порядку ст. 625 ЦК України. Відтак, судом встановлено, що позивачем невірно здійснено вказане нарахування, зокрема, не вірно зазначений період нарахування та сума з якої підлягає нарахування.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми, з урахуванням часткового виконання органом ДВС постановленого судом рішення у справі №909/60/14 щодо погашення боргу, судом встановлено, що заявлений первинний період прострочення до стягнення підлягає 17 814,15 грн. інфляційних втрат та 7 862,28 грн. 3% річних (всього 25 676,43 грн.).

Проте з вищенаведеним висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може виходячи з наступного.

Відповідно до ст 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки №15/07 від 15.07.2011р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2014 р. у справі № 909/60/14, а також похідних від нього рішень господарського суду Закарпатської області по справі №907/1096/14 від 27.01.2015 року та рішення господарського суду Закарпатської області господарського суду від 12.06.15 у справі №907/527/15 становить:

180 477,50 грн. основна сума боргу;

109 910, 73 грн. - інфляційних втрат;

12 900, 16 грн. 3% річних;

7028, 16 грн. судового збору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу у період заявленого прострочення, було перераховано 24 692,30 грн. (платіжне доручення №110 від 15.04.2016 року призначення платежу часткова оплата боргу на користь ТОВ Укрінтех зг. ВП №42594831 від 1903.2014 та наказу №331 від 26.02.2014 року). Враховуючи вищенаведену норму закону сума перерахованих коштів була направлена в погашення судового збору в сумі 7028, 16 грн. та інфляційних втрат 17 664,14 грн. Тобто, така часткова оплата боргу, не могла жодним чином вплинути на суму основного боргу.

Відтак, перевіривши правильність розрахунків позивача, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача суми в розмірі 40 422, 02 грн, в т.ч. 31403,09 грн. - інфляційних втрат та суму в розмірі 9018,93 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрінтех - задоволити частково.

2.Рішення господарського суду рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.01.2017 року в справі №907/750/16 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління" ТДВ "Загалшляхбуд" (90000, Закарпатська область, Міжгірський район, смт. Міжгір'я, вул. Грабовець, 20, код ЄДРПОУ 03450100) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" ( 30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Садова 17/51, код 30160715) суму 40 422, 02 грн, в т.ч. 31403,09 грн. - інфляційних втрат та суму в розмірі 9018,93 грн. - 3% річних.

4.Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління" ТДВ "Загалшляхбуд" (90000, Закарпатська область, Міжгірський район, смт. Міжгір'я, вул. Грабовець, 20, код ЄДРПОУ 03450100) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" ( 30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Садова 17/51, код 30160715) 1 378 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5.Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління" ТДВ "Загалшляхбуд" (90000, Закарпатська область, Міжгірський район, смт. Міжгір'я, вул. Грабовець, 20, код ЄДРПОУ 03450100) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" ( 30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Садова 17/51, код 30160715) 1 515, 80 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7.Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 15.06.2017 р.

Головуючий -суддяМалех І. Б.

СуддяМихалюк О.В.

СуддяПлотніцький Б.Д.