Ухвала суду № 67193808, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2017 р. м. Київ К/800/38398/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Приходько І.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015

у справі № 807/3121/14 (876/2398/15)

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.)

до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, ДПІ у Виноградівському районі)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась у жовтні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Виноградівському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2014 № НОМЕР_1.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.04.2008 ОСОБА_1 з ПАТ «УкрСиббанк» уклала договір споживчого кредиту у розмірі 150 400 доларів США та договір іпотеки, за яким гарантією повернення коштів став її власний будинок. Через фінансову кризу платежі банку в подальші роки були здійснено несвоєчасно, банк надсилав вимоги та претензії. Пізніше банк проводив акцію, в результаті якої після часткової сплати суми заборгованості за кредитом, залишок боргу банк анулював.

24.07.2012 банк, як податковий агент надіслав позивачу повідомлення, в якому поставив її до відома про те, що анульована сума заборгованості є доходом позивачки, отриманим як додаткове благо, і позивачка зобов'язана сплатити податок з доходів з цієї суми в розмірі 17% відповідно до приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з наказом начальника ДПІ у Виноградівському районі від 27.02.2014 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань відображення в податковій декларації про майновий стан і доходи, доходів отриманих з інших джерел за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 24.03.2014 № 273/1752/НОМЕР_2, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, абз. «д» п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2014 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 191 211,95 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 152 833,56 гривні та штрафними санкціями в сумі 38 378,39 гривень.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимог повністю, виходив з того, що основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, а тому зазначена обставина спростовує висновок податкового органу про отримання ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага від ПАТ «УкрСиббанк», оскільки згідно договору споживчого кредиту сума кредиту складала 150 400 доларів США, курс долара США неодноразово збільшувався в гривневому еквіваленті та не відповідав курсу на момент укладення такого договору споживчого кредиту, що навпаки свідчить про збитки в гривневому еквіваленті, які понесені позивачем.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що внаслідок списання банком кредитної заборгованості позивач отримав додаткове благо в розумінні ПК України в розмірі 109 657 доларів США (876 491,04 гривня) та в порушення податкового законодавства не сплатив податок з доходів фізичних осіб.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Судами попередніх інстанцій, при вирішенні даної справи, не звернуто увагу на те, що анульована сума заборгованості включає в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків.

Відтак, для правильного вирішення спору судам слід надати належну оцінку розрахунку заборгованості за спірними правовідносинами із визначенням правового статусу усієї суми прощеної заборгованості за кредитом.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 222-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 у справі № 807/3121/14 (876/2398/15) - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: І.В. Приходько

Ю.І. Цвіркун