Ухвала суду № 67193071, 14.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/633/17

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А 4362 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини А 4362 про стягнення коштів на відрядження,

ВСТАНОВИВ :

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А4362 про стягнення коштів на відрядження у розмірі 4 418,52грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він проходить військову службу на посаді начальника відділу радіозв'язку центру радіозв'язку військової частини, звання «капітан 3 рангу». З 13.07.2016р. по 11.08.2016р. він, на підставі наказу командира військової частини А4362 №130 від 12.07.2016р. та з 12.08.2016р. по 16.08.2016р. та на підставі наказу командира військової частини А4362 №151 від 11.08.08.2016р. був направлений у службове відрядження з метою організації супроводження та погодження документів Військово-Морських Сил Збройних Сил України в Міністерстві оборони та Генеральному штабі Збройних Сил України до адміністративного управління Генерального штабу ЗСУ, м. Київ. Разом з тим, позивачем зазначено, що відповідні кошти на відрядження не виділялись та витрати на відрядження відшкодовані йому не були.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заперечень на адміністративний позов суду не надав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з військової частини А4362 (65012, м. Одеса, провулок Штабний буд. 1, ЄДРПОУ 24300942) на користь ОСОБА_2 кошти на відрядження у розмірі 4418,52 (чотири тисячі чотириста вісімнадцять гривень п'ятдесят дві копійки) грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням військова частина А4362 звернулась до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно до вимог ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи капітан 3 рангу ОСОБА_2 проходить військову службу на посаді начальника відділу радіозв'язку центру радіозв'язку військової частини А4362.

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини А4362 ОСОБА_3 №130 від 12.07.2016р. було наказано: «вважати таким, що вибув у службове відрядження капітана 3 рангу ОСОБА_2, начальника відділу радіозв'язку центру радіозв'язку до адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України, м. Київ на 30 діб у період з 13 липня 2016 року по 11.08.2016р., з метою організації супроводження та погодження документів Військово-Морських Сил Збройних Сил України в Міністерстві оборони та Генеральному штабі Збройних Сил України» (а.с.13).

Згідно посвідчення про відрядження №198 від 12.07.2016р. виданого командиром в/ч А4362 ОСОБА_4 ОСОБА_2 було відряджено до м. Києва з терміном « 30 днів» у період з 13 липня 2016 року по 11 серпня 2016р., з метою організації супроводження та погодження документів Військово-Морських Сил Збройних Сил України в Міністерстві оборони та Генеральному штабі Збройних Сил України до адміністративного управління Генерального штабу ЗСУ (а.с.9).

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини А4362 ОСОБА_5 №151 від 11.08.2016р.було наказано: «вважати таким, що вибув у службове відрядження капітана 3 рангу ОСОБА_2, начальника відділу радіозв'язку центру радіозв'язку до адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України, м. Київ терміном на 5 діб у період з 12 серпня 2016 року по 16 серпня 2016р., з метою організації супроводження та погодження документів Військово-Морських Сил Збройних Сил України в Міністерстві оборони та Генеральному штабі Збройних Сил України» (а.с.14).

Згідно посвідчення про відрядження №198/2 від 11.08.2016р. виданого командиром в/ч А4362 ОСОБА_4 ОСОБА_2 було відряджено до м. Києва з терміном « 5 днів» у період з 12 серпня 2016 року по 16 серпня 2016 року, з метою організації супроводження та погодження документів Військово-Морських Сил Збройних Сил України в Міністерстві оборони та Генеральному штабі Збройних Сил України до адміністративного управління Генерального штабу ЗСУ (а.с.10).

Так, за період перебування позивача у відрядженні з 13 липня 2016 року по 11.08.2016 року та з 12 серпня 2016 року по 16 серпня 2016 року було відшкодовано витрати на відрядження у розмірі 108,11грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач за час перебування у відрядженні у вказані періоди були понесені наступні витрати:

- витрати на проживання у гуртожитку Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського у період з 14.07.2016р. по 15.08.2016р. у розмірі 3196,80 грн., про що свідчить рахунок фактура №505 від 02.08.2016р. та квитанція №040192.(а.с.16-17);

- витрати на проїзд у загальному розмірі 359,73грн., що підтверджується проїзним документом №922900 (сплата за проїзд складає 113,29грн.) та проїзним документом №252246 (сплата за проїзд складає 246,44грн.)(а.с.11-12).

Крім того, судом встановлено, що добові витрати, що є складовою витрат на відрядження ОСОБА_2 виплачено не було.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством регламентовано право військовослужбовців, які перебувають у відрядженні, на відшкодування відповідних витрат.

Колегія суддів погоджується з вищевикладеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.6 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витрати, пов'язані з перевезенням військовослужбовців та членів їх сімей, їх особистого майна залізничним, повітряним, водним і автомобільним (за винятком таксі) транспортом, бронюванням місць у готелях при направленні військовослужбовців у відрядження, відшкодовуються за рахунок коштів Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Згідно до вимог п.13 Постанови Кабінету Міністрів №98 від 02.02.2011р. «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №530 від 29.08.2011р. (далі - Інструкція №530), передбачено, що, службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад. Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.

Виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження (п.1.11 Інструкції №530).

За змістом п.1.13 Інструкції №530 військовослужбовцю перед вибуттям у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт) підлягає поверненню військовослужбовцем до каси або зарахуванню на відповідний рахунок військової частини. Разом із цим звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і оригінали документів, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат; витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого військовослужбовця, у тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Згідно п. 1.9 Інструкції №530 тривалість відрядження обчислюється за кількістю днів перебування у відрядженні з урахуванням вихідних, святкових і неробочих днів та часу перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками); визначення кількості днів відрядження для виплати добових провадиться з урахуванням дня вибуття у відрядження та дня повернення до місця постійної служби, що зараховуються як два дні; днем вибуття у відрядження вважається день відправлення літака, поїзда, автобуса або іншого транспортного засобу з пункту постійної служби відрядженого військовослужбовця, а днем повернення із відрядження - день прибуття зазначеного транспорту в пункт постійної служби.

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; зобов'язання, взяті розпорядником бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Більш того, суд апеляційної інстанції зазначає, що направлення військовослужбовця у службове відрядження за відсутності у військової частини відповідних коштів на відшкодування витрат на службові відрядження, є прямим порушенням командуванням Військової частини А 4362 п.1.2 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №530 від 29 серпня 2011 року.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою правову позицію не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу військової частини А 4362 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: І.Г. Ступакова