Постанова № 67191472, 14.06.2017, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року Справа № П/811/3181/15.

провадження № 2-кас/811/5/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомленнярішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області від 25.08.2015 року №5788-17, яким ОСОБА_1, визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він у 2012 році придбав автомобіль Lexus RX 350 з об'ємом двигуна 3456 куб.см. 28 вересня 2015 року позивач отримав оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким на підставі п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, його зобов'язано сплатити 25000 грн. транспортного податку. Дане податкове повідомлення рішення, на думку позивача, є протиправним, а тому він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі. При цьому відповідач посилається на те, що позивач в силу ст. 267 ПК України є платником транспортного податку, а наявний у нього на праві власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком. Згідно п.267.4. ст.267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. Тому, на переконання відповідача, на позивача правомірно покладено обов'язок сплатити податкове зобов'язання із транспортного податку у розмірі 25000 грн.

Повивач в судове засідання не зявився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак кореспонденція направлена йому повернулася до суду з відміткою за не запитом (а.с.122).

У відповідності до ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі, в задоволенні позовних вимог просив відмовити (а.с123)

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 14.06.2017 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 16.06.2017 р.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 244295 судом встановлено, що позивач у 2012 році придбав автомобіль Lexus RX 350 з обємом двигуна 3456 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.7).

25.08.2015 року Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №5788-17, яким відповідно до п. 267.1, пп. 267.2.1, п. 267.2, ст. 267 Податкового кодексу України, визначено позивачу суму податкового зобовязання за платежем транспортний податок у розмірі 25000,00 грн. (а.с.6).

Не погоджуючись з винесеним рішенням позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Дана справа розглядається вдруге.

Так, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.29-31).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду України від 15.02.2016 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 р. у справі №П/811/3181/15 без змін (а.с.66-67).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2017 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду України від 15.02.2016 р. та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд (а.с.97-102).

У вищевказаній ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначає, що визначальним для правильного вирішення даного спору є встановлення наявності чи відсутності рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення транспортного податку у 2015 році на відповідній території. Натомість судами попередніх інстанцій не досліджено процедуру винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, оскільки не зясовано питання щодо наявності чи відсутності рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення транспортного податку у 2015 році, у разі наявності такого його зміст, час запровадження такого.

Вищим адміністративним судом України вказано, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано належних і допустимих доказів, що підтверджують визначення податковим органом позивачу грошового зобовязання на підставі підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у звязку з відсутністю рішення сільської, селищної, міської ради або ради обєднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (а.с.97-102).

Відповідно до ч. 5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Пунктом 4.3 статті 4 ПК України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обовязку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому згідно з пунктом 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 8 зазначеного Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори та згідно пунктом 8.3. статті 8, зокрема, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обовязковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин в редакції Закону України Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VIII, місцеві ради обовязково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

Відповідно до пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обовязково визначаються обєкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обовязкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно з пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обовязком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обовязок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Плановим відповідно до норми пункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Таким чином, рішення місцевих рад щодо транспортного податку, прийняті у 2015 році, могли встановлювати плановим лише 2016 рік.

Судом встановлено, що Кіровоградською міською радою сорок шостої сесії шостого скликання 27 січня 2015 року прийнято рішення №3944 про встановлення транспортного податку на території м. Кіровограда згідно з додатком (а.с.114). Рішення опубліковане у 10-денний строк після його прийняття (у січні-лютому 2015), тобто до 15 липня, а тому з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України дане рішення стосовно транспортного податку не може бути застосоване в 2015 році, а застосовується з початку наступного бюджетного періоду, тобто лише з 2016 рік.

При цьому факт прийняття Верховною Радою України і набрання чинності Закону України Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VIII, а також обовязковість для місцевих рад впровадити транспортний податок, не може заперечувати необхідність встановлення цього податку саме рішенням місцевих рад, оскільки встановлення місцевих податків є виключною компетенцією саме місцевих рад, як це визначено пунктом 10.2 статті 10 ПК України.

Тобто, Верховна Рада України не може підміняти власними повноваженнями компетенцію місцевих рад щодо встановлення місцевих податків.

Пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VIII було запроваджено транспортний податок з фізичних осіб, цей Закон набрав чинності з 1 січня 2015 року.

За змістом підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України передбачено, що обєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до пунктів 267.4, 267.5 статті 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпунктів 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.

Відповідно до пункту 265.1 статті 265 ПК України, транспортний податок є елементом податку на майно.

Як вже зазначено вище, згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України, податок на майно належить до місцевих податків.

Пунктом 8.3 статті 8 ПК України встановлено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обовязковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Тобто, органи місцевого самоврядування, виконуючи рекомендацію Закону № 71-VІІІ та приймаючи відповідні рішення, зобовязані дотримуватись інших обовязкових приписів ПК України.

Таким чином, за загальним правилом, податкові зобовязання по місцевому податку можуть визначатися податковим органом у разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок.

При цьому слід зазначити, що Законом України Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VІІІ лише рекомендовано органам місцевого самоврядування вчинити певні дії, в той час, як підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України законодавцем чітко встановлено повноваження міської ради при встановленні місцевих податків та зборів.

Виключенням з цього правила є визначення податковим органом грошового зобовязання на підставі пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України, в якому зазначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада обєднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обовязковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Як вже зазначалось судом, рішення про встановлення транспортного податку на території м. Кіровограда Кіровоградською міською радою прийнято та є обовязковими для податкових органів під час застосовувати податкових зобовязань по такому місцевому податку.

Натомість дане рішення прийняте та оприлюднене до 15 липня 2015 року, що свідчить про те, що транспортний податок, встановлений даним рішенням, буде застосовуватись лише з 2016 рік, тобто з початку наступного бюджетного періоду.

Таким чином, Кіровоградська ОДПІ приймаючи податкове повідомлення рішення №5788-17 25 серпня 2015 року, діяла всупереч чинному законодавству

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 487,20 грн. підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №5788-17 від 25 серпня 2015 року, винесене Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.

Присудити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, 25006, м. Кіровоград вул. В'ячеслава Чорновола, буд.5/3, кв.10) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39484073).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2