Постанова № 6719108, 29.09.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.09.09Справа №2а-9603/09/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Веселівське"

до Державної податкової інспекції у м. Судак

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Судак від 29 червня 2006р. № 316/1430/10/23-1, яким позивачу нараховане податкове зобов’язання у сумі 373231,50 грн., яке складається з основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 248821 грн. та штрафних санкцій у сумі 124410,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку позивача не було порушень Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податкового зобов’язання з ПДВ у період з 01.01.05р. по 31.12.05р.

Позивач, посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» вказує, що підстави для сплати ним податку на додану вартість відсутні, оскільки він є сільськогосподарським товаровиробником власної продукції та є заводом первинного виробництва, виноматеріали, які виробляє позивач не класифікуються за кодом УКТ ЗЕД 220430, і враховуючи те, що виноматеріали реалізуються підприємствам вторинного виробництва, які використовують їх для виробництва готової продукції, ставка акцизного збору на таки виноматеріали законом не встановлюється, отже вони не можуть бути підакцизними алкогольними напоями. Таким чином позивач вважає, що правомірно застосував положення п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги надавши письмову заяву (а.с.215), відповідно до якої просить податкове повідомлення – рішення від 29 червня 2006р. №316/1430/10/23-1 скасувати частково у частині нарахування позивачу податкового зобов’язання, що складається з 243574 грн. податку на додану вартість, нарахованих відповідачем за порушення позивачем п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та 121787 грн. штрафних санкції.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та день його проведення був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 31.08.09р. представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволені відмовити, зазначивши, що згідно проведеної перевірки було встановлено неправомірне використання позивачем пільги з податку на додану вартість, встановленої п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому відповідач вважає, що виноматеріали, вироблені та реалізовані позивачем, є алкогольними напоями, є товаром підакцизним і податкові зобов'язання з ПДВ підлягають сплаті до державного бюджету в повному обсязі. Обґрунтування правової позиції відповідача викладено у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.72-76).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Веселівське» зареєстровано Виконавчим комітетом Судацької міської ради АР Крим 26.05.1993р. як юридична особа (ідентифікаційний код 00412808) (а.с.36).

Державною податковою інспекцією в м. Судак була проведена виїзна планова перевірка Державного підприємства «Веселівське» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.05р. по 31.12.05р.

За результатами перевірки складений акт №122/23-1/00412808 від 20.06.06р. (а.с.8-35), відповідно до висновків якого, перевіркою встановлені порушення п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у неправомірному використанні пільги з податку на додану вартість з реалізації виноматеріалів власного виробництва підприємствам вторинного виробництва у розмірі 243574 грн.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслілок включення у податковий кредит у квітні 2005 року двічі ПДВ у сумі 5247,35 грн. по податковим накладним, виписаним постачальникам.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.06.06р. №316/1430/10/23-1 (а.с.7), яким позивачу нарахована сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 248821 грн. та штрафні санкції у розмірі 124410,50 грн., а разом 373231,50грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство «Веселівське» є сільськогосподарським товаровиробником - заводом первинного виноробства. Відповідно до матеріалів справи, позивач по коду КВЄД 01.13.0 має право здійснювати виробництво виноградних вин та має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція) (а.с.10-11).

У своїй діяльності позивач керується галузевими стандартами України на виноматеріали оброблені та необроблені, технічними умовами «виноматеріали шампанські» та технічними умовами «виноматеріали коньячні».

Згідно галузевому стандарту України ГСТУ 202.001-96 підприємство обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, які по типовості і фізико-хімічним показникам відповідають вину даного найменування і пройшли встановлений для нього цикл технічної обробки згідно діючої нормативної документації.

Вироблені позивачем виноматеріали реалізуються підприємствам вторинного виноробства, де з них виробляють вина, які реалізуються в торгівлі.

З цього виходить, що виноматеріали є сировиною для виробництва підакцизних товарів, а згідно п. «в» ч. 2 ст. 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби» не підлягають оподаткуванню вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1996р. №365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір», передбачено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", від 7 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них", від 11 липня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» та деяких інших законодавчих актів» від 22 травня 2003р. №849-IV у Законі України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" слова у назві "і ввізного мита" виключено.

Відповідно до абзацу 1 ст. 2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції встановлена ставка акцизного збору в розмірі 1,0 гривня за 1 літр.

Факт реалізації вироблених позивачем виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства, які використовували ці виноматеріали для виробництва готової продукції підтверджується матеріалами справи (а.с.51-56), у тому числі актом перевірки складеним відповідачем (а.с.25-26).

Оскільки позивач реалізовував виноматеріали підприємствам, які використовували виноматеріали для виробництва готової продукції, ці виноматеріали оподаткуванню акцизним збором не підлягають.

Крім того, суд вважає, що вживання у Законі України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» слова «виноматеріали» не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Суд вважає, що виноматеріал оброблений – це продукт первинної переробки винограду, який призначений для виготовлення вин.

Також поняття алкогольний напій слід розуміти, як напій який містить алкоголь.

Враховуючи це, суд приходить до висновку, що до підакцизної продукції може бути віднесено лише та продукція, яка призначена для пиття та містить алкоголь.

Така думка викладена Верховним Судом України в постанові від 15.01.2008р. по справі Державного підприємства «Радгосп-завод Алушта» до ДПІ у м. Алушта АР Крим та ДПА в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення.

Слід зазначити, що виноматеріали, вироблені позивачем, реалізовувалися заводам вторинного виноробства і мають код 2204296500, 2204297500, 2204299400, 2204298900, що підтверджується експертним висновком Торгово – промислової палати в Криму № 43-О/04-13 від 10.07.06р. (а.с.84-85).

Відповідно до інформації Торгово – промислової палати Криму від 14.09.09р. вих. №698/04-04 (а.с.211), що надійшла на запит суду, виноматеріали, вказані в експертному висновку Торгово – промислової палати Криму від 10.07.06р. №43-О/04-13 алкогольними напоями не являються.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» від 07.05.1996р. не встановлює ставки акцизного збору, у т. ч. і з нульовою ставкою на виноматеріали з кодом 220429.

Крім того, статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Виходячи із змісту даної норми вбачається, що підакцизними товарами є ті товари, в вартість яких входить акцизний збір.

До вартості виноматеріалів, що були реалізовані позивачем заводам вторинного виробництва акцизний збір не входить.

З цих підстав суд вважає, що виноматеріали вироблювані позивачем не є підакцизним товаром.

Відповідно до пункту 11.29. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2009 року зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства".

Дію пункту 11.29 статті 11 розповсюджувалася на період до 1 січня 2005 року згідно із Законом України від 28.11.2003 р. N 1352-IV, до 1 січня 2006 року - згідно із Законом України від 23.12.2004 р. N 2287-IV, до 1 січня 2007 року - згідно ізЗаконом України від 18.10.2005 р. N 2987-IV.

Твердження відповідача в тій частині, що позивач виробляє виноматеріали, які є алкогольною продукцією, а алкогольна продукція є підакцизною і на них не розповсюджується дія п. 11.29. Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, оскільки відповідно абз.1 ст. 2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий і алкогольні напої» підакцизними є тільки виноматеріали, на які встановлений код 220430, тоді як на виноматеріали позивача встановлений код 220429 про які в цьому Законі вказівки відсутні.

Усі виноматеріали є сировиною для виробництва вина, шампанського і коньячного спирту, в перелік підакцизних товарів, які увійшли до Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої» вони не входять, реалізовувалися заводам вторинного виноробства для виготовлення готової продукції, а тому не є підакцизними товарами.

Згідно довідки Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України №05.3-6-06/457 (а.с.38), позивачу дозволено здійснювати діяльність по КВЕД 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів.

У статті 1 Закону України № 2238 від 18.01.2001р. «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» вказано, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, яка проводиться в сільському господарстві і відповідає кодам 01.11-01.42 і 05.001-05.0042 Державного класифікатора продукції і послуг ГК 016-97.

Позивач вирощує фрукти, ягоди, горіхи, культури для виробництва напоїв та прянощів, які є сільськогосподарською продукцією. З вирощеного винограду позивач виробляє виноматеріал, який є продуктом переробки сільськогосподарської продукції, а тому позивач є сільськогосподарським товаровиробником та на підприємство розповсюджується дія п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, відповідно пункту 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) у період, що перевірявся відповідачем, було зупинено дію п.7.7 ст. 7 пунктів 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону у частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що зупинення дії п.7.7 ст.7 та п.10.1 і 10.2 ст. 10 Закону розповсюджується, у залежності від засобу походження, на два самостійних виду продукції: по-перше, власного виробництва та по-друге, продукцію, виготовлену на давальницьких умовах. Тобто треба розуміти ці види продукції як самостійні, а не як один вид продукції з кількома кваліфікуючими ознаками. При цьому фраза «крім підакцизних товарів» стосується тільки продукції, виготовленої на давальницьких умовах і не стосується продукції власного виробництва.

Аналогічна думка викладена у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства № 2- 222\5971 від 03.10.2001р. та підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 04.03.08р. по справі №2-25/997-2006 (к-30514/06) за позовом Державного підприємства «Таврида» до Державної податкової інспекції в м. Алушта.

З цього слідує, що незалежно від того, є продукція підакцизною чи ні, якщо вона є продукцією власного виробництва, на неї розповсюджується дія п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а оскільки виноматеріали, що виробляє позивач є продукцією власного виробництва, він у своїй діяльності має право застосовувати норми п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки позивач реалізовував продукцію власного виробництва, незалежно від того кому та яку, на нього розповсюджується норма п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того відповідачем не спростовано, що позивач реалізовував тільки продукцію власного виробництва.

Також суд вважає за необхідне вказати на те, що п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняє платника податків від сплати ПДВ, але не звільняє платника податків від визначення та нарахування ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому суд вважає, що метою вказаної норми закону є розвиток українських сільськогосподарських товаровиробників, яким надане право використовувати податок на додану вартість для придбання матеріально – технічних ресурсів та поліпшення умов виробництва сільгосппродукції (абз.3 п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Встановивши таку преференцію для виробників власної продукції законодавець залишив за собою право контролю за використанням ПДВ та право стягнення його до бюджету у разі нецільового використання, що свідчить не про звільнення від сплати ПДВ, а тільки про особливий порядок використання цього податку.

З викладених вище підстав заперечення відповідача судом до уваги не приймаються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, в акті №122/23-1/00412808 від 20.06.06р. зробив неправильні висновки стосовно порушення позивачем встановленого законом порядку використання позивачем пільги з податку на додану вартість по реалізації виноматеріалів власного виробництва підприємствам вторинного виробництва у розмірі 243574 грн., що призвело до необґрунтованого визначення позивачу суми податкового зобов’язання з ПДВ та нарахування штрафних санкції.

В силу викладеного, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення відповідача від 29.06.06р. №316/1430/10/23-1 підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 05.10.09р.

Керуючись ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Судак №316/1430/10/23-1 від 29.06.06р. у частині донарахування Державному підприємству «Веселівське» податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 243574 грн. та 121787 грн. штрафних санкції, а разом 365361 грн.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Веселівське» (98033, АР Крим, м. Судак, с. Веселе, вул. Леніна, 9) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Маргарітов М.В.