Рішення № 67189442, 13.06.2017, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

Справа № 636/1288/17

Провадження №2/636/1050/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 року

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Оболєнської С.А.,

за участю секретаря судового засідання - Гамоліної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0501 - польова пошта В6250 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до в/ч А0501 пп В6250 про відшкодування завданої ОСОБА_2 в результаті ДТП шкоди в сумі 236448,58 грн., посилаючись на те, що 24.12.2014 року близько 13-00 години солдат ОСОБА_2, рухаючись на автомобілі марки «УРАЛ», номерний знак НОМЕР_2, по автомобільній дорозі зі сторони с. Райгородка Новоайдарського району Луганської області до перехрестя з автодорогою Н-21, сполученням Новоайдар-Щастя Луганської області, маючи можливість завчасно перевірити технічний стан гальмівної системи автомобіля, в тому числі виявити факт підвищеного зносу та руйнування матеріалу гумових манжетів поршнів головних гальмівних циліндрів, перед виїздом та під час руху, вказані дії не виконав, в результаті чого при під'їзді до зазначеного перехрестя зупинити автомобіль не вдалося, внаслідок чого виїхав на перехрестя та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1, заподіявши йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у виді закритого перелому лівої променевої кістки. Вироком Новоайдарського районного суду Луганської області від 24.03.2016 року винуватим у вчиненні зазначеної ДТП визнаний ОСОБА_2, який керував автомобілем марки «УРАЛ», номерний знак НОМЕР_2, який перебуває на балансі військової частини А0501 польова пошта В6250, у зв'язку з чим він просить стягнути з в/ч А0501 пп В6250 заподіяну в результаті ДТП матеріальну шкоду у розмірі 138208,20 грн., що за курсом НБУ станом на 26.12.2014 року еквівалентна 8803 доларів США, яка згідно курсу НБУ станом на 14.04.2017 року становить 236448,58 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та не заперечував проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи (а.с.18).

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи (а.с.17,21), заяв про розгляд справи у його відсутності та заперечень проти позову не надавав.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні в ній письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 11 зазначеного Кодексу наголошує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, передбачено ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Судом встановлено, що 24.12.2014 року близько 13-00 години на автомобільній дорозі зі сторони с. Райгородка Новоайдарського району Луганської області до перехрестя з автодорогою Н-21, сполученням Новоайдар-Щастя Луганської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «УРАЛ», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, в результаті якої водій автомобіля «УРАЛ» не зміг зупинити автомобіль, виїхав на перехрестя та здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1, заподіявши водієві ОСОБА_3

Винним у зазначеній ДТП, згідно вироку Новоайдарського районного суду Луганської області від 24.03.2016 року, визнаний водій ОСОБА_2, який керував автомобілем «УРАЛ», номерний знак НОМЕР_2. Вирок набрав чинності (а.с.8-10).

В результаті зазначеної ДТП власнику автомобіля «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1, завдано матеріальних збитків, які згідно висновку про вартість майна від 26.01.2015 року складають 138208,20 грн. (а.с.5).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, факти, встановлені при розгляді кримінального провадження, є преюдиціальними фактами при розгляді цивільної справи. Тому суд вважає вину ОСОБА_2 встановленою.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України шкода та п. 5 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено поняття джерела підвищеної небезпеки, ним, зокрема, є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до п. 6 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» та ч.2 ст. 1187 ЦК України, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно наказу № 328 від 05.09.2000 року автомобіль марки «УРАЛ», номерний знак НОМЕР_2, знаходиться на балансі військової частини А0501 - польова пошта В6250 (а.с.7).

Згідно з п. 1 ч. 2, ч.3 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтями 57-59 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів для збільшення розміру матеріальних збитків, суд відмовляє позивачу в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди з урахуванням курсу НБУ станом на 14.04.2017 року у розмірі 236448,58 грн., оскільки згідно висновку про вартість майна від 26.01.2015 року власнику автомобіля «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1, в результаті зазначеної ДТП завдано матеріальні збитки в розмірі 138208,20 грн. (а.с.5), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1382,08 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 до військової частини А0501 - польова пошта В6250 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А0501 - польова пошта В6250 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, у розмірі 138208 (сто тридцять вісім тисяч двісті вісім) грн. 20 коп., а також судовий збір в дохід держави в сумі 1382 (одна тисяча триста вісімдесят дві) грн. 08 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: С.А. Оболєнська