Ухвала суду № 67184579, 15.06.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14018/16-К

Провадження № 1-кп/522/71/17

У Х В А Л А

в порядку ст. 331 КПК України

15 червня 2017 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

Головуючого судді - Попревича В.М.,

Суддів: Коваленка В.М., Іванова В.В.,

секретар судового засідання - Торчинська О.О.,

за участю прокурора - Кожухар А.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - Назарової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса, питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12016161500000072 від 24.01.2016 року, по обвинуваченню

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин України, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 п.1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження № 12016161500000072 від 24.01.2016 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 п.1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Під час судового засідання, суд з власної ініціативи ставить на розгляд питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1

Прокурор вважала за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки ризики, що були підставою для застосування запобіжного заходу на даний час не зменшились.

Захисник Назарова А.С. заперечила проти продовження строку тримання під вартою.

Обвинувачений заперечив проти продовження строку тримання під вартою в режимі відео конференції, в судове засідання доставлений не був, оскільки під час конвоювання втратив свідомість.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді утримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Суд зобов'язаний до спливу продовженого строку повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

З наданих до суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, ч. 2 ст. 15 п.1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі та довічного позбавлення волі.

Той факт, що ОСОБА_1 після відбуття покарання у виді позбавлення волі, обвинувачується у вчиненні однорідного злочину проти життя особи дає суду право вважати, що у разі незастосування запобіжного заходу обвинувачений може продовжити свою протиправну поведінку.

Крім того, при вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого він обвинувачується.

В той же час, стороною захисту суду було надано висновок судово - психіатричних експертів КУ "ООМЦПЗ" № 91 згідно до якого ОСОБА_1 при вчиненні інкримінованого йому діяння знаходився у стані аномального афекту кумулятивного генезису. Вищевказаний стан виник в наслідок конфліктної ситуації, з високим особистим значенням психотравмуючої дії зі сторони потерпілих. Аномальний афект, як і класичний психологічний є психологічною передумовою юридичного поняття сильного душевного хвилювання, він у більшій мірі, ніж класичний фізіологічний може робити дезорганізуючий вплив на психічну діяльність (арк. 28) та висновок психологічної експертизи №1608 якій зазначено, п.п. 5, 6 «на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння він знаходився у стані фізіологічного афекту кумулятивного генезису. Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. В подальшому зазначений висновок експерта буде враховуватись під чіпс вирішення питання щодо винуватості ОСОБА_1 у інкримінуємих йому злочинах.

При цьому, суд враховує обставини зазначені в ст. 178 КПК України, а саме: сімейний стан обвинуваченого, що проживає у цивільному шлюбі, має трьох малолітніх дітей, літніх батьків, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про стійкість соціальних зв'язків, тяжкість покарання що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров'я ( наявність ряду захворювань, у тому числі такого тяжкого захворювання, як епілепсії). Згідно із довідки ДУ "ОУВП №21" ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічний гепатит нез'ясованої етіології, хронічний панкреатит загострення. З метою диференціювання діагнозу рекомендовано проведення лабораторних ( маркери гепатиту) та інструментальних (УЗД) методів обстеження і призначення лікування фахівцями в умовах лікувальних закладів МОЗ.

Виходячи з приписів п.6 ч. 1ст. 184 КПК України суд при розгляді питання про подовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має враховувати обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Викладені обставини, поведінка обвинуваченого після скоєння злочину тобто добровільне з'явлення до правоохоронного органу, свідчать про можливість визначення розміру застави з урахуванням норм ч. 3 ст. 183 КПК України достатньої для забезпечення виконання покладених на обвинуваченого обов'язків у межах зазначених в п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Застосування вказаного запобіжного заходу буде відповідати як вимогам Європейської Конвенції з прав людини (Практиці Європейського суду з прав людини) так і завданням кримінального провадження. Відповідно до Рішення у справі "Ноймайстер проти Австрії" ЄСПЛ зазначає, що обмеження строку запобіжного ув'язнення тісно пов'язане з презумпцією невинуватості - таке позбавлення свободи не повинно перетворитися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого в майбутньому вироку про позбавлення волі.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Москаленко проти України" № 50264/08 від 17.04.2014 року, п. 36 Суд зазначає, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою. Пункт 37 вказаного Рішення зазначає, щодо ризику того, що заявник переховуватиметься від слідства і суду та примушуватиме свідків давати неправдиві показання Суд зазначає, що у своїх рішеннях про тримання заявника під вартою чи продовження тримання під вартою, органи державної влади не вказали жодних конкретних причин, на підставі яких вони дійшли такого висновку.

Фактично, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, окрім пропозиції розпочати суд над обвинуваченим протягом розумного строку або забезпечити особі тимчасове звільнення, - імперативно вимагає здійснити звільнення не пізніше моменту, коли "затримання, що триває, перестає відповідати критерію розумності" /Рішення ЄСПЛ у справі "Яблонський проти Польщі" п. 83/.

До ухвалення вироку суду, особа обвинуваченого свідчить про можливість знаходження в суспільстві, однак з певними обмеженнями які покладаються на останнього вказаною ухвалою суду.

За таких обставин, на підставі наданих матеріалів, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання покладених на обвинуваченого обов'язків у межах зазначених в п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314-316, 372, 132, 176-178, 182-183, 193-194, 196-197 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити.

Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят днів) та обчислюється з 15 червня 2017 року по 13 серпня 2017 року.

Визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі вісімдесят (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_1; справа № 522/14018/16-к, провадження по справі № 1-КП/522/71/17.

Обвинуваений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави обвинувачений звільняється з-під варти, з покладенням наступних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

2) не відлучатися із м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) носити електронний засіб контролю;

4) здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят днів) та обчислюється з 15 червня 2017 року по 13 серпня 2017 року.

Виконання ухвали в частині електронного засобу контролю покласти на начальника Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Копію ухвали направити начальнику ОСІ УДПС України в Одеській області та начальника Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Попревич В.М.

Судді: Коваленко В.М.

Іванова В.В.

15.06.2017