Ухвала суду № 6717082, 02.11.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2009 року № 22а-16371/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання Федунів Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Волинської обл. від 02.10.2008р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Торговий дім «Каскад» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

15.09.2008р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Фірма «Торговий дім «Каскад» звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ № 0001712301/3 від 08.09.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 136463 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 68231 грн., всього на загальну суму 204694 грн. (а.с.3-6).

Постановою господарського суду Волинської обл. від 02.10.2008р. адміністративний позов задоволений, податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0001712301/3 від 08.09.2008р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 136463 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 68231 грн. скасоване.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оплата за придбані товарно-матеріальні цінності, яка підтверджена податковими накладними, є підставою для віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Покликання відповідача на постанову Печерського суду м.Києва від 21.03.2007р. як на доказ, який дає підстави не включати до податкового кредиту покупцю ТзОВ Фірма «Торговий дім «Каскад» суму 136463 грн., не може братися до уваги, оскільки дане рішення скасоване ухвалою цього ж суду від 28.11.2007р. при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами (а.с.83-86).

Постанову суду оскаржила відповідач Луцька ОДПІ, яка покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити (а.с.89-91).

Апелянт вважає, що покликання суду на скасування постанови Печерського суду м.Києва від 21.03.2007р. в процесі перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не може покладатися в основу скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки остання була скасована з процесуальних підстав; ухвалою цього ж суду не спростовані факти відсутності ТзОВ «Лавандос» за юридичною адресою, анулювання свідоцтва платника ПДВ вказаної особи з моменту його реєстрації.

При цьому зазначає, що ТзОВ «Лавандос» не є платником податку на додану вартість, на момент оформлення податкових накладних для позивача останній він не був зареєстрованим платником ПДВ, а тому не мав права для їх видачі.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, по результатам проведеної відповідачем виїзної документальної перевірки ТзОВ Фірма «Торговий дім «Каскад» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 30.09.2007р. складено Акт перевірки № 23/02880/2301/13357011 від 12.02.2008р., яким встановлені порушення вимог п.2.1. ст.2, п.п.7.2.1., 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6 п.7.2. ст.7, п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7, ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2, п.5, п.6 Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. по податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Лавандос», яке не є платником ПДВ, установчі документи якого судом визнані недійсними та анульовано податковим органом свідоцтво платника ПДВ, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за охоплений перевіркою період на суму 136463 грн., в тому числі: за грудень 2005 року в сумі 107336 грн., за лютий 2006 року в сумі 29126 грн. (а.с.7-37).

На підставі цього Акта відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001712301/0 від 29.02.2008р. про визначення суми податкового зобовязання за платежем - податок на додану вартість в сумі 136463 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 68231 грн. (а.с.38).

За результатами процедури апеляційного узгодження податкових зобовязань скарги позивача були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0001712301/1 від 19.05.2008р., № 0001712301/2 від 19.06.2008р. та № 0001712301/3 від 08.09.2008р. на аналогічні суми визначених податкових зобовязань (а.с.39-66).

Як слідує із змісту складеного Акта перевірки постановою Печерського районного суду м.Києва від 21.03.2007р. позов ДПА у м.Києві до ОСОБА_3, ТзОВ «Лавандос», третя особа Печерська районна у м.Києві державна адміністрація, про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ задоволено.

Відповідно до ухвали цього ж суду від 28.11.2007р. постанова Печерського районного суду м.Києва від 21.03.2007р. скасована за нововиявленими обставинами, провадження у справі закрито (а.с.70).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що покликання відповідача на рішення Печерського районного суду м.Києва від 21.03.2007р. як на доказ, який дає підстави не включати до податкового кредиту покупцю ТзОВ Фірма «Торговий дім «Каскад» суму 136463 грн., не може братися до уваги, оскільки дане рішення скасоване ухвалою цього ж суду від 28.11.2007р., яка наявна в матеріалах справи; доказів скасування останнього сторонами не представлено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оплата за придбані товарно-матеріальні цінності, які отримані від ТзОВ «Лавандос» та підтверджені належно оформленими податковими накладними, є підставою для віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо твердження відповідача в частині того, що ТзОВ «Лавандос» на момент виписки податкових накладних (грудень 2005 року та лютий 2006 року) не було платником податку на додану вартість, то таке суперечить п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання, а як слідує з матеріалів справи, свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ «Лавандос» було анульовано лише 23.08.2007р. відповідно до Акту № 6514 від 23.08.2007р.

Окрім цього, колегія суддів враховує, що розглядувані відносини були предметом дослідчої перевірки ГВПМ Луцької ОДПІ, по результатам якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.07.2008р. за ознаками злочину, передбаченого ст.212 КК України (а.с.74-75).

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач на підставі п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкових накладних від свого контрагента, які засвідчують факт придбання платником податку товарів.

Таким чином, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від ТзОВ «Лавандос», який на момент їх видачі був зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ, за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму ПДВ до податкового кредиту.

Також виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що контрагент по договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обовязку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобовязань.

Окрім цього, виходячи із принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленого у Конституції України, ТзОВ Фірма «Торговий дім «Каскад», яким при здійсненні господарської діяльності дотримані всі вимоги податкового законодавства, не може нести відповідальності за дії інших осіб.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не стверджував і не доводив безтоварний характер господарських операцій, не навів переконливих доказів обізнаності позивача щодо діяльності контрагента, зокрема щодо створення його з протиправною метою і несплати ним податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.

Додатково колегія суддів підкреслює, що відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обовязкових платежів посадовими особами підприємства у відповідності до закону; умисел посадових осіб підприємства на ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів, не встановлений.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0001712301/3 від 08.09.2008р. є підставним і обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Волинської обл. від 02.10.2008р. у адміністративній справі № 02/148-2А/5004 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб