Ухвала суду № 67160806, 15.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/5801/16-к Суддя 1 інстанції Бутенко М. В.

Номер провадження 11-кп/774/346/К/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мажари С.Б.

суддів Пістун А.О., Коваленко Н.В.

секретар Євтодій К.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розіапеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, який діє в його інтересах, обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, який діє в його інтересах, прокурора у кримінальному провадженні на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 березня 2017 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12014040770000816 відносно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_5, в порядку ст.89 КК України раніше не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 187 ч. 4, ст.. 186 ч. 2, ст.. 185 ч. 2 КК України

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_8, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_9, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_10, раніше судимого:

- 01.02.2007 року Центрально-Міським р/с м. Кривого Рогу за ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, 69, 70 КК України до 5-ти років позбавлення волі. Звільнився 16.09.2011 року по відбуттю строку покарання

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Троцик С.В.

обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_4

захисники обвинувачених, адвокати ОСОБА_3, ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції змінити та помякшити призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, застосувавши до нього положення ст. 69 КК України.

Захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині визнання його підзахисного винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України та закрити кримінальне провадження в цій частині за відсутності події злочину, а за обвинуваченням ОСОБА_6 за ст. 186 ч.2, 185 ч.2 КК України призначити менш суворе покарання ніж за вироком суду першої інстанції, та застосувати по відношенню до нього положення ст. 69, 75 КК України, а також скасувати вирок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановити своє рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції скасувати у звязку із неповнотою судового розгляду та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Обвинувачений ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного йому покарання та призначити покарання менш суворе ніж за вироком суду першої інстанції.

Прокурор у кримінальному провадженні в зміненій апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати у звязку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

За обставин, встановлених судом першої інстанції та детально викладених у вироку Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 березня 2017 року, обвинувачений ОСОБА_6, 05.08.2016 року приблизно о 22.00 годині, перебуваючи на неосвітленій ділянці місцевості, розташований поблизу домоволодіння №117 по вул. Лавроненко м. Кривого Рогу, разом з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_11 вступив у злочинний зговір направлений на напад з метою заволодіння майном потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6, спільно з ОСОБА_7, 05.08.2016 року приблизно о 22.20 годині знаходячись поблизу домоволодіння №117 по вул. Лавроненко в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу діючи умисно, та маючи намір на відкрите заволодіння чужим майном, здійснили напад на подружжя потерпілих ОСОБА_9, та ОСОБА_8, тобто ОСОБА_6 виконуючи усну домовленість підійшов ззаду до ОСОБА_8, та шляхом ривка обома руками зняв з її обох вух належні їй золоті сережки 583 проби загальною вагою 1,67 грамів, вартість яких відповідно до висновку товарознавчої експертизи №134 від 10.10.2016 року складає 1038,14 гривень, тим самим відкрито заволодів ними, а ОСОБА_7 в цей час, виконуючи свою роль у скоєні вказаного кримінального правопорушення, що виражалась у надані ОСОБА_6 можливості безперешкодно вчиняти свої протиправні дії, наносив чисельні удари кулаками, та ногами у ділянки голови та тулубу ОСОБА_9, тим самим подавив його можливість опору, та наданні допомоги своїй дружині ОСОБА_8 Заволодівши майном потерпілої ОСОБА_8, ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_9, та наніс йому декілька ударів ногами у ділянку тулуба.

Таким чином, ОСОБА_6, спільно з ОСОБА_7 спричинили потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини. Перелому 7, 8, 9 ребер ліворуч, розрив лівої легені, який ускладнився розвитком травматичного гемо пневмотораксу та підшкірною емфіземою, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1968 від 21.10.2016 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння.

Після цього, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 заволодівши майном потерпілих з місця скоєння кримінального правопорушення втекли і розпорядились їм на свій розсуд, тим самим заподіяли ОСОБА_8 майнового збитку на загальну суму 1038,14 гривень, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження.

Крім того, в період часу з 08.30 години 07.09.2016 року по 09.00 годину 08.09.2016 року, ОСОБА_6, повторно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, прийшов на територію домоволодіння №14 по вул. Багратіона в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, де скориставшись відсутністю свідків та очевидців таємно викрав належний ОСОБА_10 спортивний велосипед «Stern Dynamik», колеса розміром R-26, вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №134 від 10.10.2016 року складає 2519,00 гривень, після чого з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення втік і розпорядився ним на свій розсуд, тим самим заподіяв ОСОБА_10 майнового збитку на вказану суму.

Крім того, 06.10.2016 року, приблизно о 22.00 годині, ОСОБА_6, повторно, перебуваючи поблизу ринку «Карачуни» по вул. ОСОБА_9 в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу з раніше йому знайомим ОСОБА_4, вступив у злочинний зговір направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я випадково зустрінутої їм ОСОБА_11, що проходила повз них, та обернення його на свою користь. Реалізуючи свій злочинний намір, та виконуючи усну домовленість, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_4 прослідували вслід за ОСОБА_11, яку в цей час настигли поблизу будинку №50 по вул. Івана Добровольського в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, де ОСОБА_4 підійшовши зі спини до ОСОБА_11, обома руками обхопив її, тим самим подавив її волю до опору, а ОСОБА_6 в цей час рукою шляхом ривку відкрито заволодів з руки ОСОБА_11 належним їй мобільним телефоном «JY-G3» імеі:868 130 010 218 226, вартістю 1679,00 гривень, який перебував у селікованому чохлі бампері, вартістю 83,00 гривень, після чого з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення втекли і розпорядились їм на свій розсуд, тим самим заподіяли ОСОБА_11 майнового збитку, згідно висновку товарознавчої експертизи №134 від 10.10.2016 року, на загальну суму 1762,00 гривень.

Крім того, 06.10.2016 року, приблизно о 22.40 годині, ОСОБА_6, повторно, за попередньою змовою з раніше йому знайомим ОСОБА_4, діючи з корисливих мотивів та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, та обернення його на свою користь, усвідомлюючи, що їх дії є явними для потерпілої ОСОБА_12, знаходячись поблизу магазину «Геліос», який розташований по вул. Алмазна, 21Б (к.н. вул. Погребняка) в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, відкрито викрали належну ОСОБА_12, жіночу сумку з шкірозамінника вартістю 150 гривень, яка знаходилась поряд з останньою на парапеті, у якій знаходився мобільний телефон Samsung GT-S5660 імеі:359 904 040 302 341, вартістю 926,00 гривень, після чого з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення втекли і розпорядились їм на свій розсуд, тим самим заподіяли ОСОБА_12 майнового збитку, згідно висновку товарознавчої експертизи №134 від 10.10.2016 року, на загальну суму 1076,00 гривень.

Дії ОСОБА_6 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, ч.2 ст. 186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, за ч.2 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, з чим погодився суд першої інстанції.

Дії ОСОБА_4 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, з чим погодився суд першої інстанції.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 187 ч. 4, ст.. 186 ч. 2, ст. 185 ч.2 КК України та призначити йому покарання:

за ст. 187 ч.4 КК України - 9 років позбавлення волі.

за ст. 186 ч.2 КК України - 5 роки позбавлення волі.

за ст. 185 ч.2 КК України - 1 роки позбавлення волі;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого, визначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі.

Запобіжний захід тримання під вартою, залишено до набрання вироку законної сили. Строк відбуття покарання рахувати з 11 жовтня 2016 року.

Зарахувано ОСОБА_6, строк попереднього увязнення з 11 жовтня 2016 року до дня винесення вироку, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, на підставі ст.. 72 ч. 5 КК України.

ОСОБА_4 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України та призначено йому покарання за ст. 186 ч.2 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі.

Запобіжний захід тримання під вартою, залишити до набрання вироку законної сили. Строк відбуття покарання рахувати з 11 жовтня 2016 року.

Зарахувати ОСОБА_4, строк попереднього увязнення з 11 жовтня 2016 року до дня винесення вироку, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, на підставі ст.. 72 ч. 5 КК України.

Питання з речовими доказами вирішено.

Цивільний позов прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3 в інтересах КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 3 ДОР» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 3 ДОР» кошти на лікування потерпілого ОСОБА_9 у розмірі 6 415,71 грн .

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги захисник ОСОБА_5 зазначає, що при вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд першої інстанції не врахував всі помякшуючи обставини, які. На думку апелянта, суттєво знижують відповідальність його підзахисного, а саме: позитивну характеристику ОСОБА_4, повне визнання провини, щире каяття, часткове відшкодування шкоди, відсутність позовних вимог до нього, активне сприяння органу досудового слідства в розкритті злочину, а також не враховано думку потерпілих, які не наполягали на суворому покаранню.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_4 зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував його щире каяття, повне визнання вини, позитивну характеристику з місця проживання, відсутність претензій з боку потерпілих та призначив покарання, яке на думку апелянта, є занадто суворе.

Прокурор у кримінальному провадженні в обгрунтування вимог зміненої апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ч.2 ст. 59 КК України при призначенні вироку ОСОБА_6 за сукупністю злочинів не призначив йому додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке передбачене ч.4 ст. 187 КК України. Крім того, вирок суду першої інстанції містить невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки в мотивувальній частині вироку суд зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив злочин разом із ОСОБА_7, однак відносно останнього постановою прокурора виділені матеріали в окреме провадження і до теперішнього часу обвинувальний вирок відносно ОСОБА_7 не ухвалювався та матеріали провадження не закривалися, а тому зазначення висновків суду про вчинення злочину ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 є необґрунтованим. Крім того, в мотивувальній частині вироку суд допустив неточність при визначенні обєктивної сторони злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК україни, оскільки зазначив що ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 відкрито заволоділи чужим майном, що відповідно до ч.1 ст. 186 КК України є грабіжом.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги що він та ОСОБА_4 не вступали в змову під час вчинення кримінального правопорушення 06 жовтня 2016 року, а також що при вчиненні кримінального правопорушення спільно с ОСОБА_7 05 серпня 2016 року між ними також була відсутні попередня змова. Крім того, ОСОБА_6 зазначає, що пояснення на досудовому слідстві він давав під тиском моральним та фізичним з боку працівників міліції без присутності адвоката. Крім того, при призначенні покарання судом не було враховано його щире каяття, а також що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 зазначає, що суд при призначенні покарання його підзахисному за ч.2 ст. 185. Ч.2 ст. 186 КК України не застосував положення ст. 69, 75 КК України. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не було дано оцінки поясненням ОСОБА_6 який заперечував факт злочинного зговору з ОСОБА_7 щодо вчинення злочину за ч.4 ст. 187 КК України, якого не було допитано в судовому засіданні і матеріали відносно нього виделені в окреме провадження. Також не дано оцінку поясненням ОСОБА_6 що останній не наносив ударів ногами потерпілому ОСОБА_9 і не зазначено конкретної кількості нанесених ударів. При призначенні покарання ОСОБА_6 судом не було враховано ряд помякшуючих покарання обставин. а саме те. що він раніше не був судимий, розкаявся у вчиненому, не перебуває під наглядом лікаря нарколога та психіатра, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання. Крім того, мотивувальна частина вироку суду першої інстанції не містить зазначення підстав з яких було задоволено цивільний позов прокурора.

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційні скарги учасниками кримінального провадження подані не були.

Під час апеляційного розгляду обвинувачені ОСОБА_2, захисник ОСОБА_3, який діє в його інтересах, обвинувачений ОСОБА_4, захисник ОСОБА_5 , який діє в його інтересах, кожен окремо підтримали свої апеляційні скарги, а в задоволенні апеляційної скарги прокурора просили відмовити; прокурор підтримав змінену апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні і просив вирок суду скасувати, матеріали кримінального провадження направити на новий судовий розгляд, а в задоволенні апеляційних скарг обвинувачених та їх захисників просив відмовити.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, зіставивши їх з наявними матеріалами, колегія суддів вважає, що змінена апеляційна скаргу прокурора у кримінальному провадженні підлягає задоволенню, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4 захисників ОСОБА_3, ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Зі змісту ст.370 КПК України вбачається, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Судове рішення є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією України принципу верховенства права.

Обовязковою умовою прийняття законного обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду. Порушення, які перешкоджають суду всебічно і повно зясувати обставини кримінального провадження та постановити судове рішення, яке відповідає вимогам, встановленим КПК України, визнається істотними і тягне за собою його зміну або скасування.

Зі змісту п.4 ч.1 ст.409 КПК України вбачається, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 413 КПК України передбачено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення. є незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Так, мотивувальна частина вироку суду першої інстанції щодо обвинувачення ОСОБА_6 містить посилання про вчинення ним кримінального правопорушення 05 серпня 2016 року за попередньою змовою з ОСОБА_7. Втім, судом першої інстанції не враховано, що постановою прокурора Криворізької місцевої прокуратури №3 від 29.11.2016 року матеріали провадження відносно ОСОБА_7 виділені в окреме провадження і по теперішній час рішення відносно ОСОБА_7 відсутнє, тому, необгрунтованним слід визнати висновки суду першої інстанції щодо вчинення злочину ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_7, оскільки це суперечить вимогам ст. 337 КПК України, у звязку із чим доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є слушними та такими, що заслуговують на увагу суду.

Мотивувальна частина вироку, крім іншого, відповідно до п.2 ч.3 ст. 374 КПК України повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті ( частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Так, суд першої інстанції, погоджуючись із кваліфікацією дій ОСОБА_6 органами досудового слідства за ч.4 ст. 187 КК України, в мотивувальній частині вироку зазначив, що «ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7, реалізуючи свій злочинний умисел, 05 серпня 2016 року, приблизно о 22-20 год. знаходячись поблизу домоволодіння №117 по вул. Лавроненко в м. Кривому Розі, діючи умисно, та маючи намір на відкрите заволодіння чужим майном, здійснили напад на подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_8Р.».

Зі змісту ч.2 ст. 59 КК України вбачається, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках спеціально передбачених в особливій частині цього Кодексу.

Так, суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням останнього за ч.4 ст. 187 КК України, при призначення покарання за сукупністю злочинів, не призначив останньому додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке передбачене ч.4 ст. 187 КК України, і яке підлягає обовязковому застосуванню, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, у звязку із чим доводи апеляційної скарги прокурора і в цій частині колегія суддів визнає слушними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобовязаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Відповідно ж до п.19 ч.1 ст. 7 КПК України та ч.1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України. Тоді, як суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень кримінальним процесуальним законом.

Тому, колегія суддів, в цьому випадку була позбавлена можливості самостійно ухвалити свій вирок з огляду на апеляцію прокурора про скасування вироку суду з призначенням нового судового розгляду в якій між іншим ставиться питання про призначення додаткового покарання, яке підлягає обовязковому застосуванню, оскільки про дослідження доказів жодна зі сторін в суді апеляційної інстанції клопотань не заявляла.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

Виходячи із загальних засад кримінального провадження, а саме: з вимог ст.ст. 7,20,26 КПК України, оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.

Висновки і мотиви з яких скасовані судові рішення, відповідно до ч.3 ст. 415 КПК України є обовязковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Скасовуючи вирок суду першої інстанції із вищезазначених підстав, колегія суддів не входить в обговорення інших доводів апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_5, які необхідно перевірити під час нового судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_3, який діє в його інтересах, обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, який діє в його інтересах задовольнити частково, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити повністю.

Вирок Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 березня 2017 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за 12014040770000816 відносно ОСОБА_6, ОСОБА_4 - скасувати, призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 продовжити до 05 серпня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

С.Б. ОСОБА_13ОСОБА_14 Пістун