Рішення № 67160019, 15.06.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1765/16-ц

Провадження № 2/175/696/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 червня 2017 року сел. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Новік Л.М.,

за участю секретаря Паленко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна Будівельна Компанія "Україна-Канада" про звернення стягнення на предмет іпотеки за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна Будівельна Компанія "Україна-Канада" про визнання договору іпотеки недійсним, -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна Будівельна Компанія "Україна-Канада" Про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 18.01.08 між TOB «МБК «Україна-Канада» (надалі - Позичальник, Третя особа) та АКБ CP «Укрсоцбанк», в подальшому перейменований на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (надалі - ПАТ «Укрсоцбанк», кредитор або Банк) був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 085/001-8 (договір кредиту), за умовами якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику окремими частинами (траншами) грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі 4 000 000,00 (чотири мільйони) доларів США 00 центів США, а Позичальник зобов'язувався за користування грошовими коштами сплачувати проценти із розрахунку 7% (сім) відсотків річних + LIBOR (річний), комісії у розмірі та в порядку, передбаченому Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку № 1 до договору кредиту, що є невід'ємною складовою частиною цього договору та повернути грошові кошти в строк до 17.01.2014 р.

В подальшому, Додатковими угодами від 21.03.2008 р., від 18.04.2008 р., від 08.07.2008 р., від 03.10.2008 р. до Кредитного договору були внесені відповідні зміни.

Так, Додатковою угодою від 08.07.2008 р. до Кредитного договору, Сторони вирішили затвердити новий тарифний план за кредитування.

В якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, між Банком та Позичальником 18 січня 2008 року укладено Іпотечний договір № 18, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 96 (надалі - Іпотечний договір).

За умовами Іпотечного договору, TOB МБК «Україна - Канада» передало в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: літ. А - будинок (дерево обк. цеглою), загальна площа 242,9 кв.м., житлова площа 160,9 кв.м.,, 1-3 - огорожа (метал), 1 - замощення (тротуарна плитка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.3. Іпотечного договору, Сторони встановили вартість Предмету іпотеки у розмірі 1 226 645,00 (один мільйон двісті двадцять шість тисяч шістсот сорок п'ять) гривень 00 копійок, що на дату укладання договору еквівалентно 242 900,00 (двісті сорок дві тисячі дев'ятсот) доларів США 00 центів США).

З ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2009 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів позичальника TOB МБК «Україна - Канада», який згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів ), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2012 по справі затверджено реєстр вимог кредиторів, грошові вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 34 181 360,75 грн. включені до першої черги, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Ухвалою суду від 17.01.2013 р. введено процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, ліцензія НОМЕР_2 (АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

14.03.2014 р. зборами кредиторів схвалено план санації та зобов'язано керуючого санацією подати останній на затвердження суду.

28.03.2014 ухвалою суду затверджено план санації боржника, який передбачає процедуру продажу заставного майна третьої особи шляхом проведення публічних торгів.

На виконання затвердженого ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.14р. по справі № Б29/334-09 плану санації, відбувся аукціон з продажу предметів застави, та ПАТ «Укрсоцбанк» не зміг набути у власність нерухоме майно, оскільки відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, оскільки житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області № 2-2409 від 05.03.2010 р.

В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна Будівельна Компанія «Україна - Канада» (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Харківська 14а, код ЄДРПОУ 32475980) перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» 03150 м. Київ, вул. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ 00039019) за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №085/001-8 від 18.01.2008р. в сумі 2 124 500 (два мільйони сто двадцять чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок просить суду звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно за Іпотечним договором № 18 від 18.01.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 96, а саме частину нерухомого майна - АДРЕСА_1. (реєстраційний номер майна: НОМЕР_3) шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (03150 м. Київ, вул. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ 00039019). Визнати за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (03150 м. Київ, вул. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ 00039019) право власності на нерухоме майно, а саме частину нерухомого майна - АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_1 (Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150 м. Київ, вул. Ковпака, 29 код ЄДРПОУ 00039019) витрати по сплаті судового збору в розмірі 31 867,50 (тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят сім) грн. 50 копійок.

Непогодившись з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна Будівельна Компанія "Україна-Канада" про визнання договору іпотеки недійсним, в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що підстави, з яких позивач вважає Іпотечний договір №18 від 18 січня 2008 року, за умовами якого TOB "МБК "Україна-Канада" передало в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, недійсним полягають у наступному. 18.01.2008 року між TOB "МБК "Україна-Канада" та АКБ СР "Укрсоцбанк", в подальшому перейменований на ПАТ "Укрсоцбанк", був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №085/001-8. В якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Іпотечним Кредитним договором, між Банком та Позичальником 18 січня 2008 року було укладено Іпотечний договір №18, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського району нотаріального округу Юрченко Л.Л. та зареєстрований за №96, за умовами якого TOB "МБК Україна-Канада" передало в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: літ. А - будинок (дерево обк. Цеглою), загальна площа 242,9 кв.м, житлова площа 160,9 кв.м, 1-3 - огорожа (метал), І - замощення (тротуарна плитка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, за вказаним Іпотечним договором TOB "МБК "Україна-Канада" передало в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" нерухоме майно, що на дату його оформлення в залог, вже було фактично продано і належало на праві приватної власності Позивачу.

Так, за договором купівлі-продажу від 27.11.2007 р. №161-Р/07-КП TOB «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» передало ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1. Даний договір купівлі-продажу було оформлено ними без нотаріального посвідчення. Після підписання даного договору позивач згідно п.2.2 договору зобов'язався здійснити розрахунки до 31.10.2008 року та у вказаний строк сплатив відповідачу грошові кошти у сумі 1443154,00 грн.

На виконання п.2.3 договору, сторонами 06 грудня 2007 року було підписано акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_1. При цьому, згідно ст.655 ЦК України, позивачем і відповідачем-2 були виконані всі істотні мови договору купівлі-продажу за якими TOB "МБК"Україна-Канада" передало майно у власність ОСОБА_1, а ОСОБА_1 прийняв майно і сплатив за нього всю грошову суму. Крім того, TOB "МБК"Україна-Канада" вже тоді намагалось ввести в оману позивача і всіляко ухилялося від виконання свого зобов'язання з нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна. Із-за зазначених протиправних дій Відповідача-2 з ухилення виконання свого зобов'язання з нотаріального посвідчення договору в подальшому за позовом позивача, 05 березня 2010 року Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області визнано Договір купівлі-продажу квартири від 27.11.2007 р. № 161-Р/07-КП дійсним та визнано право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1.

Крім того, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить саме ОСОБА_1, що підтверджується Державним Актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 12 жовтня 2009 року.

До того ж TOB "МБК"Україна-Канада" передало вищевказане нерухоме майно по добрій волі і без всілякого примусу ще 06 грудня 2007р. за Актом прийому-передачі, тобто, до укладання Іпотечного договору №18 від 18 січня 2008 року. Більш того, на момент укладання договору купівлі-продажу від 27.11.2007 р. № 161-Р/07-КП квартира АДРЕСА_1 не находилась у заставі, у тому числі податковій заставі, під арештом, судових справ щодо будинку не було, заборони відчуження будинку не було, прав третіх осіб на будинок не існувало.

При цьому, позивач законно зареєстрував своє право власності на квартиру АДРЕСА_1 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № НОМЕР_5 від 12.02.2015 р., і він є її законним володільцем, однак, на даний момент, його майно знаходиться у незаконній заставі за Іпотечним договором №18 від 18.01.2008 р. в якості забезпечення виконання зобов'язань TOB "МБК Україна-Канада" перед ПАТ "Укрсоцбанк".

Позивач не є боржником і не є майновим поручителем. Відповідач-2 не був власником іпотеки на момент її виникнення. Згоди Позивач на заставу своєї нерухомості не надавав.

TOB «МБК «Україна-Канада», при укладанні іпотечного договору не повідомило АКБ «Укрсоцбанк» про наявність прав інших осіб на предмет іпотеки, а навпаки, свідомо, протиправно та зловмисно замовчало не тільки про наявність вже укладеного між ним та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 27.11.2007р. № №161-Р/07-ГТ, а і про фактичне його виконання сторонами, зокрема, за Актом прийому-передачі від 06 грудня 2007 р. Таким чином, TOB «МБК «Україна-Канада», оформляючи іпотеку на належне Позивачу нерухоме майно навмисно ввело ПАТ «Укрсоцбанк» в оману щодо обставин, які мають істотне - значення і які перешкоджали вчиненню правочину. Тому, дії TOB "МБК"Україна-Канада" мають всі ознаки обману ПАТ «Укрсоцбанк», вказані в ст.230 ЦК України, а саме: якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Оскільки оформлений в іпотеку будинок не належить позичальнику за кредитним договором ТОВ «МБК «Україна-Канада», а належить на праві приватної власності ОСОБА_5, який своє право набув до виникнення іпотеки, згоди на іпотеку не надавав і, навіть, не знав про її існування до отримання позову, наявність іпотеки на будинок перешкоджає здійсненню права власності позивача.

Просить суд визнати недійсним Іпотечний договір від 18 січня 2008 року №18, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського району нотаріального округу Юрченко Л.Л. та зареєстрований за №96. за умовами якого TOB "МБК "Україна-Канада" передало в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: літ. А - будинок (дерево обк. Цеглою), загальна площа 242,9 кв.м, житлова площа 160,9 кв.м, 1-3 - огорожа (метал), І - замощення (тротуарна плитка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Укрсоцбанк» - ОСОБА_6 первісний позов підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі, пославшись на обставини зазначені в позовній заяві. Проти задоволення зустрічного позову заперечував у повному обсязі.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7 позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі. Проти задоволення первісного позову заперечував у повному обсязі.

Представник третьої особи ТОВ «МБК «Україна-Канада» ОСОБА_8 у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечувала, зустрічний позов визнала, оскільки на момент укладення спірного договору іпотеки, дійсно фактично квартира вже була продана позивачу за зустрічним позовом та ним у повному обсязі сплачено її вартість та вони тривалий час ухилялися від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Крім того, додала, що нею було введено в оману учасників процесу стосовно того, що ТОВ «МБК «Україна-Канада» були взагалі власниками житлового будинку, що був переданий ними в іпотеку.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 18.01.2008 року між TOB «МБК «Україна-Канада» та АКБ СР «Укрсоцбанк» (Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» після перейменування) був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №085/001-8, за умовами якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику окремими частинами (траншами) грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі 4000000,00 (чотири мільйони) доларів США 00 центів США, а Позичальник зобов'язувався за користування грошовими коштами сплачувати проценти із розрахунку 7% (сім) відсотків річних + LIBOR (річний), комісії у розмірі та в порядку, передбаченому Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку №1 до договору кредиту, що є невід'ємною складовою частиною цього договору та повернути грошові кошти в строк до 17.01.2014 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, між Банком та Позичальником 18.01.2008 року укладено Іпотечний договір №18, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. та зареєстрований в реєстрі за №96. За умовами Іпотечного договору, TOB МБК «Україна - Канада передало в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: будинок - літ. А (дерево обк. цег.), загальною площею 242,9 кв.м, з яких житлова площа становить 160,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим судом встановлено, що 27.11.2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» укладено договір купівлі-продажу житлового будинку №161-Р/07-КП, відповідно до умов якого якого ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» передає, а ОСОБА_1 приймає у власність квартиру АДРЕСА_1.

В матеріалах справи є також Акт приймання-передачі вищевказаної квартири №2, від 06 грудня 2007 року підписаний між ОСОБА_1 та ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада». Крім того, у вказані у договорі купівлі-продажу від 27.11.2007 року строки до 31.10.2008 року, ОСОБА_1 було сплачено вартість квартири у повному обсязі.

Проте ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» протягом тривалого часу безпідставно ухилялося від належного оформлення права власності об'єкта на ім'я ОСОБА_1, тому позивач за зустрічним позовом був змушений звернутися до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на вищевказану квартиру, на підставі чого, Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.03.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі і визнано за ним право власності на дане майно, що підтверджується відповідною інформацію з відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції.

Відповідно до положень ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Нормою ст.182 ЦК України передбачена обов'язкова державна реєстрація права власності на нерухомі речі, його виникнення, перехід та припинення. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Так, квартира АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.03.2010 року і у встановлений законом порядку зареєстроване за ОСОБА_1, на наданий момент державна реєстрація прав ніким не скасована, тобто не припинено його право власності на будинок.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач за первісним позовом стверджує, що невиконання третьою особою ТОВ «МБК «Україна-Канада» своїх зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №085/001-8 від 18.01.2008 року призвело до виникнення у ПАТ «Укрсоцбанк» всіх прав іпотекодавця, яке несе всі його обов'язки за Іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки, і всі зміни, які,стали частиною предмета іпотеки, та право власності на які було зареєстровано за відповідачем, на підставі рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі від 05.03.2010 року стали невід'ємною частиною майна, яке було передано в іпотеку позивачу та на них в повній мірі поширюється іпотека.

Вирішуючи первісні позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, суд не вбачає підстав для задоволення таких вимог з огляду на таке.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються параграфом 6 главою 49 «Забезпечення виконання зобов'язання», параграфом 2 Главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Книги п'ятої Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року №898-ІУ.

Відповідно ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

За ст. ст. 1, 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення іпотечного договору предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 591 ЦК України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно ч.ч. 1,3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з договору іпотеки від 18.01.2008 року (ст. 4 Договору), сторони досягли згоди про способи звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтеє 37 Закону України «Про іпотеку», або шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-який особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно п. 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Так, статтею 39 Закону України «Про іпотеку», передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для подальшої реалізації.

Відповідно до п.4.7 Іпотечного договору від 18.01.2016 року, у разі звернення стягнення на Предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація Предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме: шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-який особі особі-покупцеві на підставі договору-купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Тобто, ані законодавством, ані договорами іпотеки не передбачене визнання права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

Відповідно до Іпотечного договору від 18.01.2008 року, у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема, Законів України «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим боргом та іпотечні сертифікати».

В даному випадку, позивач обрав не правильний спосіб захисту своїх порушених прав - визнання за ним права власності на предмет іпотеки. За таких обставин, суд, у відповідності до ч.3 ст.16 ЦК України, відмовляє у задоволенні пред'явлених вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Частиною 1 статті 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

За загальним правилом кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.10 ЦПК України).

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Виходячи з наданих доказів та враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що на момент укладення іпотечного договору у іпотекодавця (ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада») фактично не було права на передачу зазначеного майна в іпотеку без згоди ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_1 проведено повний розрахунок за придбану ним квартиру, а тому спірний договір іпотеки є недійсним у силу ст..203, 215 ЦК України, як такий, що укладений з порушенням вимог ч.2 ст. 583 ЦК України та ст.. 5 Закону України «Про іпотеку» а, тому ОСОБА_1 не повинен нести відповідальність своїм особистим майном за зобов'язаннями третіх осіб, а отже позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, не підлягають задоволенню у зв'язку тим, що у судовому засіданні вимоги позивача не знайшли свого ґрунтовного підтвердження, суперечать нормам чинного законодавства, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню як законно обґрунтовані та підтверджені документально.

Керуючись Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 203, 215, 220, 583, 575, 576, 591, 640, 649 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 128, 212, 215, 214 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна Будівельна Компанія "Україна-Канада" Про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна Будівельна Компанія "Україна-Канада" про визнання договору іпотеки недійсним задовольнити.

Визнати недійсним Іпотечний договір від 18 січня 2008 року №18, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського району нотаріального округу Юрченко Л.Л. та зареєстрований за №96 за умовами якого TOB "МБК "Україна-Канада" передало в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: літ. А - будинок (дерево обк. Цеглою), загальна площа 242,9 кв.м, житлова площа 160,9 кв.м, 1-3 - огорожа (метал), І - замощення (тротуарна плитка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.М. Новік