Рішення № 67155671, 13.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.06.2017 Справа № 904/5476/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Гросдорф", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 дім "Деметра-Плюс", смт. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області

про стягнення 2 085 012,00 грн. передоплати та 152 405,80 грн. пені

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №51 від 01.05.2017 року, представник

ОСОБА_3, довіреність №51 від 01.05.2017 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №б\н від 10.03.2017 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Гросдорф" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 дім "Деметра-Плюс" заборгованості на загальну суму 2 237 417,80 грн., з яких:

- 2 085 012,00 грн. передоплата;

- 152 405,80 грн. пеня за загальний період з 18.01.2017 по 24.04.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 017 від 16.01.2017 в частині своєчасної та повної поставки аміачної селітри в кількості 300 тон вартість якої оплачена згідно платіжного доручення № 118 від 17.01.2017 на підставі рахунку на оплату № 22 від 16.01.2017. Відповідно до умов п.8.3 договору позивач просить стягнути з відповідач пеню у сумі 152 405,80 грн.

25.05.2017 позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та кошти, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 дім "Деметра-Плюс" у розмірі ціни позову 2 237 417,80 грн. та судового збору у сумі 33 561,27 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що зобов'язання продавця з передачі товару за договором та специфікацією виникають після отримання від покупця повідомлення та вказівок щодо перевезення товару. Позивачем в порушення вимог договору та Інкотермс повідомлення та вказівки щодо перевезення товару за специфікацією № 01 від 16.01.2017 продавцю надані не були. Таким чином, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 цивільного кодексу України термін виконання поставки є таким, що не настав у зв'язку із неповідомленням покупцем вказівок щодо перевезення товару. Отже, на думку відповідача, посилання позивача на непередання продавцем товару у встановлений строк є таким, що не відповідає фактичним обставинам. Враховуючи зазначене, вимога покупця про повернення продавцем суми передплати за товар відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України є безпідставною та передчасною.

25.05.2017 відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Гросдорф" докази направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 дім "Деметра-Плюс" повідомлення та вказівок щодо перевезення товару.

У судовому засіданні 13.06.2017 представник відповідача в усному порядку відмовився від заявленого ним клопотання №23/2-2 від 23.05.2017 про витребування доказів.

13.06.2017 позивачем надані заперечення на відзив на позовну заяву де вказує, що у зв'язку з тим, що на виконання п.А1.4 розділу 22 Інкотермс у Специфікації № 01 від 16.01.2017 до договору № 017 від 16.01.2017 зазначено: 1. Вид транспорту: автотранспорт; 2. Умови поставки FCA, склад м. Черкаси; 4. Термін поставки: 30 календарних днів з моменту оплати. Покупець не мав додаткового обов'язку щодо вказівок на доставку товару. Натомість відповідач в порушення умов специфікації та п.А.7 Інкотермс не надав покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару в межах періоду визначеного у специфікації до договору. Таким чином, термін виконання зобов'язання (поставки товару) вказаний у Специфікації №01 від 16.01.2017 до договору № 017 від 16.01.2017 становить 30 календарних днів з моменту оплати відповідачем був порушений.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Провадження у справі було порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2017 з призначенням її до розгляду на 25.05.2017.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 25.05.2017 було оголошено перерву до 13.06.2017.

У судовому засіданні 13.06.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Гросдорф" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 дім "Деметра Плюс" (далі - відповідач, продавець) 16.01.2017 укладено договір № 017 (далі - договір) відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити хімічну продукцію, надалі іменовану товар, у кількості, за номенклатурою, ціною, у строки та на умовах поставки узгоджених сторонами в специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною договору, а також відповідно до умов договору.

Кожна Специфікація є окремою угодою, укладеною в рамках договору. Кожна наступна специфікація не відміняє та не призупиняє дію попередніх специфікацій ні повністю, ні в частині, якщо тільки в ній не вказано інше (п.2.1 договору).

У Специфікації № 01 від 16.01.2017 сторони погодили найменування товару - амонію нітрат (селітра аміачна) ДСТУ 7370:2013 у кількості 300 тон за ціною 6 950,04 грн. з ПДВ на загальну суму 2 085 012,00 грн., в т.ч. 20% ПДВ 347 502,00 грн., вид транспорту - автотранспорт, умови поставки - FCA, склад м. Черкаси, умови оплати - 100% передплата, термін поставки - 30 календарних діб з моменту оплати.

Сторони погодили, що право власності на товар і пов'язані з ним ризики переходить від продавця до покупця в момент передачі товару у відповідність з видатковою накладною. Підтвердженням переходу права власності на товар є підпис у видатковій накладній представника покупця, що діє на підставі довіреності покупця на отримання товару від продавця (п.2.7 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, ціна товару узгоджується для кожної партії окремо і відображається у відповідних специфікаціях до договору, які є його невідємною частиною договору.

Порядок і строки оплати за поставлений за договором товар обумовлюються сторонами і відображаються у відповідних специфікаціях до договору (п.5.1 договору).

Згідно з п.5.5 договору покупець зобов'язується оплатити товар, згідно рахунку продавця, протягом зазначеного в ньому терміну. в разі погодження сторонами в Специфікаціях інших термінів оплати, сторони керуються умовами оплати узгодженими в Специфікаціях до договору. Рахунок дійсний до оплати протягом визначеного в ньому строку з моменту видачі. У разі опати за товар за рахунок термін дії, якого закінчився, продавець має право не поставляти товар і повернути отримані грошові кошти покупцеві, чи відвантажити меншу кількість товару відповідно встановленим новим прайсовим цінам продавця, з попереднім погодженням з покупцем, шляхом підписання відповідної Специфікації.

Відповідно до п.6.1 договору поставка товару здійснюється на умовах, погоджених сторонами в Специфікаціях на кожну окрему партію товару. Продавець здійснює поставку покупцю товару (частини), зазначеного в Специфікації, вільного від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії договору на умовах поставки визначених в специфікаціях, згідно Інкотермс Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної ОСОБА_1 (редакція 2010 року).

Відвантаження товару за згодою сторін може бути здійснена автомобільним транспортом, що повинно бути додатково відображено в Специфікації до договору. Датою відвантаження автомобільним транспортом вважається дата зазначена у видатковій накладній на момент передачі товару до перевезення (п.6.3 договору).

Згідно з п.12.5 договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У разі якщо після закінчення строку дії договору жодна зі сторін не виявить бажання розірвати договір, то договір вважається продовженим на наступний рік і на тих же умовах (п.12.6 договору).

На виконання умов договору, специфікації № 01 від 16.01.2017 та на підставі рахунку на оплату № 22 від 16.01.2017 на суму 2 085 012,00 грн. позивачем платіжним дорученням № 118 від 17.01.2017 на суму 2 085 012,00 грн.

17.03.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти за непоставлений товар за договором або поставити товар до 24.03.2017, яка була викладена претензії № 17/3 від 17.03.2017.

В порушення прийнятих на себе за договором зобовязань, відповідач не поставив відповідачу амонію нітрат (селітра аміачна) у кількості 300 тон на загальну суму 2 085 012,00 грн., що причиною виникнення спору.

Положенням ст.662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено наступне: зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Попередню оплату у сумі 2 085 012,00 грн. позивачем здійснено 17.01.2017, з урахуванням п.4 специфікації № 01 від 16.01.2017 (строк поставки до 30 календарних діб з моменту оплати), відповідач зобов'язаний був поставити товар до 17.02.2017.

Таким чином, перевіряючи дотримання кожною зі сторін своїх зобов'язань, судом встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не поставив обумовлений сторонами товар, за який позивачем було сплачено попередню оплату та не повернув повністю отримані в якості передоплати кошти.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в сумі 2 085 012,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 8.3. договору, у разі порушення термінів відвантаження передбачених у цьому договорі та специфікаціях до нього, продавець, за вимогою покупця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно відвантаженого товару за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільного кодексу України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З умов договору вбачається, що сторонами погоджено можливість стягнення штрафних санкцій у вигляді неустойки за неналежне виконання зобов'язань щодо поставки товару, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені суд вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства та умовам договору.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає попередня оплата у сумі 2 085 012,00 грн. та пеня у сумі 152 405,80 грн.

Відносно заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та кошти, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 дім "Деметра-Плюс" у розмірі ціни позову 2 237 417,80 грн. та судового збору у сумі 33 561,27 грн., господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Господарський суд має право вжити, передбачені статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, заходи до забезпечення позову, у тому числі, за заявою сторони, яка подала позов.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем не надано доказів наявності фактичних обставин, що можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, зокрема, факту відчуження належного відповідачу майна або зняття кошти зі своїх розрахункових рахунків.

Таким чином, у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 дім "Деметра-Плюс" про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Гросдорф" доказів підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з відмовою представника відповідача від вказаного клопотання.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 "Про судове рішення" результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній частині, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67,68 Господарського процесуального кодексу України), відстрочку або розстрочку виконання рішення (ст.121 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600,00 грн.) та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (240 000,00 грн.).

Ціна позову становить 2 237 417,80 грн. отже, сума судового збору мала складати 33 561,27 грн., а позивачем відповідно до платіжного доручення № 1261 від 24.04.2017 сплачено 50 144,93 грн.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 16 583,66 грн. (50 144,93 - 33 561,27 = 16 583,66), проте позивач з клопотання про повернення судового збору до суду не звертався.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі 33 561,27 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 дім "Деметра-Плюс" (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, провулок Лісний, будинок 2, ідентифікаційний код 39537503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Гросдорф" (02121, м. Київ, вул. Вербицького, будинок 30А, офіс 3; поштова адреса: 18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 2, ідентифікаційний код 37412312) передоплату у сумі 2 085 012,00 грн., пеню у сумі 152 405,80 грн. та 33 561,27 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.2017.

Суддя ОСОБА_5