Рішення № 67155668, 13.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.06.2017 Справа № 904/3694/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

до Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80), м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості у розмірі 177 624, 33 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №14-403 юр від 12.10.16р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №80/10-841 від 06.02.17р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернувся з позовом до Криворізької виправної колонії № 80 Управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області, в якому просить господарський суд стягнути заборгованість за договором про спільне користування технологічних мереж №656Н від 07.02.2007 року у розмірі 135 968,40 грн., пеню в розмірі 12 795,23 грн., інфляційні в розмірі 22 909,22 грн., 3 % річних в розмірі 5951,48 грн. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про спільне використання технологічних мереж №656Н від 07.02.2007 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначає те, що сума основного боргу в розмірі 13 467,82 грн. сплачена ще протягом 2015-2016 р.р., однак оплати не враховані позивачем. Також відповідачем подано клопотання, в якому останній просить в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 13 467,82 грн., інфляційних, 3% річних та пені відмовити. З посиланням на ст. 83 ГПК України просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду від 10.05.2017 року здійснено заміну відповідача по справі - Криворізьку виправну колонію (№80) управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровської області на належного відповідача - Державну установу "Криворізька виправна колонія (№80)". Цією ж ухвалою продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.06.2017року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством Міттал Стіл Кривий Ріг, яке відповідно до статуту у новій редакції (затверджений протоколом загальних зборів акціонерів 21.04.2011 року (протокол № 10); зареєстрований державним реєстратором 26.04.2011 року, номер запису 12271050033001364) у подальшому було перейменоване у Публічне акціонерне товариство АрселорМіттал Кривий Ріг (далі позивач) та Криворізькою виправною колонією № 80, правонаступником якої є Державна установа "Криворізька виправна колонія (№80)" (далі відповідач), укладено договір №656Н від 07.02.2007 року про спільне використання технологічних мереж (далі договір).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до пункту 1.1. договору власник мереж зобовязується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених користувачу до використання, а користувач своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії.

Передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку Однолінійна схема.

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж (пункт 1.2. договору).

За договором власник мереж прийняв на себе наступні обовязки:

- забезпечувати технічну можливість для передачі користувачу електричної енергії в межах 2000 кВт потужності на 1 класі напруги (ступінь напруги 6 кВ) в обсягах, визначених відповідно до договору з постачальником електричної енергії, шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності (пункт 2.1. договору);

- забезпечувати на межі балансової належності електромереж підтримання параметрів якості електроенергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів користувача згідно ПУЕ (пункт 2.2. договору).

У свою чергу користувач за договором, окрім іншого, зобовязався:

- здійснювати оплату за використання електричних мереж власника за розрахунковий період (пункт 4.1. договору);

- здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії на межі балансової належності електромереж у разі віддачі електричної енергії в мережі користувача (пункт 4.2. договору).

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що облік електроенергії, отриманої власником та користувачем, приєднаним до електричних мереж власника мереж, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Згідно з пунктом 7.3. договору користувач щомісяця 25-го числа згідно з формою звіту надає власнику мереж показання розрахункових лічильників.

За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

На підставі показів засобів обліку електроенергії (але на підставі пункту 7.1. договору) власником мереж та користувачем до 30-го числа звітного місяця оформлюється двосторонній акт про обсяг переданої та спожитої користувачем електроенергії.

У разі необґрунтованої відмови або ухилення користувача від підписання вищевказаного акту, обсяг фактично переданої електроенергії підтверджується актом, складеним власником мереж.

Пунктом 7.4. договору встановлено, що розрахунки витрат на утримання технологічних мереж виконуються власником мереж на підставі двостороннього акту (п. 7.3. договору) та кошторису.

Кошторис витрат на утримання технологічних мереж власника мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності.

Розрахунок розміру плати з надання послуг з компенсації реактивної електроенергії визначається відповідно до Методики обчислення плати перетікання реактивної електроенергії.

За змістом пункту 7.6. договору (в редакції додаткової угоди №2 від 27.02.2009 року) оплата за спільне використання технологічних електричних мереж здійснюється користувачем грошовими коштами на розрахунковий рахунок власника мереж на підставі двостороннього акту (п.7.3.) до 5 числа наступного місяця, протягом 5 календарних днів після отримання платіжного документа (рахунку).

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі двостороннього акту протягом 5-ти банківських днів з дати отримання платіжного документа (рахунка) користувачем.

Договором сторони передбачили, що відносини власника мереж та постачальника електричної енергії в частині передачі електричної енергії користувачу регулюються договором про постачання електричної енергії, який укладений між постачальником електричної енергії та власником мереж (пункт 9.3. договору).

Згідно з пунктом 10.4. договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 11.02.2013 року) договір укладається на строк до 31.12.2013 року, набуває чинності з дня його підписання та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Відповідно до пунктів 7.3, 7.4. договору позивач за період з березня 2015 року по березень 2016 року на підставі наданих відповідачем показів засобів обліку розрахував останньому плату за перетікання реактивної електроенергії у загальній сумі 135 968,40 грн. з ПДВ, вартість якої була підтверджена сторонами у двосторонніх актах, які містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору та з метою отримання плати за надані послуги позивач на адресу відповідача надіслав рахунки- фактури рекомендованою кореспонденцією.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 7.6. строк оплати за рахунками-фактурами є таким, що настав.

В той же час, позивачем не враховано, що відповідачем до порушення провадження по справі, частково погашено суму основного боргу в розмірі 13 467,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 122 500,58грн. підлягають задоволенню, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 13 467,82 грн. слід відмовити.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Пунктом 7.7. договору сторони передбачили, що в разі несплати або несвоєчасної плати за спільне використання технологічних електричних мереж у строки, зазначені п. 7.6. договору, користувач сплачує на користь власника мереж крім суми заборгованості пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

На підставі п. 7.7. договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 12 795,23грн. за період з 20.01.2016 року по 22.09.2016 року (по кожному акту окремо).

Відповідач просив зменшити розмір пені з посиланням на те, що заборгованість за договором виникла внаслідок відмови управління Державної казначейської служби у м. Кривому Розі реєструвати бюджетні та фінансові зобов'язання за спірним договором після 31.12.2013 року. Також зазначив, що він є державною неприбутковою організацією та не може здійснювати розрахунки за договором, які не зареєстровані казначейською службою.

Положеннями статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Враховуючи важкий фінансовий стан підприємства, розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій, майновий стан сторін, господарський суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені на 50% від належної до стягнення суми, що буде становити суму 6397,62 грн., а у стягненні решти - відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 5951,48грн. за період з 17.09.2015 року по 21.03.2017 року та інфляційні в розмірі 22 909,22 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних, інфляційних, суд визнає їх обґрунтованими, а отже таким, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог з урахуванням зменшеного розміру пені.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32-33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)" (50041, Дніпропетровська область,м. Кривий Ріг, вул. Шиферна, 3, код ЄДРПОУ 08562915) на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область,м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, код ЄДРПОУ 24432974) заборгованість в розмірі 122 500,58 грн., пеню в розмірі 6397,62 грн., 3 % річних в розмірі 5951,48 грн., інфляційні в розмірі 22 909,22 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2462,35 грн

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 15.06.2017

Суддя ОСОБА_3