Постанова № 67155646, 13.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 911/4901/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Грек Б.М., Карабань В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 та рішення господарського суду Київської області від 18.10.2016 у справі № 911/4901/15 господарського суду Київської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Київгаз"допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"треті особи:1. публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 3. публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз"простягнення 228 368, 36 грн.,за участю представників

позивача: Сиволобова М.В.,

відповідача: Богдана С.В.,

третьої особи-1: Безпалюка О.Л.,

третьої особи-2: не з'явились,

третьої особи-3: Суворової Л.В.,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство "Київгаз" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про стягнення 228 368, 36 грн. вартості наданих у червні 2015 року послуг з транспортування природного газу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.02.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Рішенням господарського суду Київської області від 18.10.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (сторона-1) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київгаз" (сторона-2) 25.11.2014 укладено технічну угоду № 2-2014-410, яка відповідно до п. 1.1 визначає порядок приймання-передачі природного газу в місцях приєднання газопроводів сторони-1 до розподільчих газопроводів сторони-2.

Відповідно до п. 1.2 угоди сторона-2 передає газ стороні-1 в пунктах приймання-передачі газу (далі - ПППГ).

Згідно з п. 1.4 угоди на ПППГ сторони складають акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін зі схемою підключення ПППГ, у якій відображаються потоки газу, межі балансової належності, розташування засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), газоспоживаючого та газорегулюючого обладнання, їх послідовність, комутаційні з'єднання тощо.

Положеннями п. 2.2 угоди передбачено, що сторона-2 зобов'язується протранспортувати газ по своїм газорозподільним мережам та передати його в газопроводи сторони-1, яка зобов'язується прийняти цей газ для своїх споживачів.

Відповідно до п. 2.3 угоди сторони виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження споживання і реалізації природного газу.

Згідно з п. 9.1 угоди вона набирає чинності з дня її підписання сторонами та діє протягом одного року. Дана технічна угода вважається продовженою на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку її дії однією зі сторін не буде заявлено про відмову від цієї технічної угоди або її перегляд.

Позивач стверджує, що у червні 2015 року надав відповідачу послуги транспортування природного газу газорозподільними мережами позивача для споживачів відповідача (розподіл природного газу) на суму 228 368, 36 грн.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, позивач звернувся з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що доказів, за якими у відповідача виникає обов'язок оплачувати надані позивачем послуги, останній суду не надав; технічна угода, на яку позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, не передбачає обов'язку відповідача оплачувати послуги з розподілу природного газу, а вирішує виключно технічні питання щодо передачі певного обсягу природного газу. Крім того, за висновком судів обох інстанцій, між сторонами у справі не відбувся розподіл природного газу, а відбувся переток природного газу, оскільки відповідач не є його безпосереднім споживачем, а є газорозподільним підприємством. При цьому обсяг перетоку природного газу не враховується при розрахунку тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, а такий тариф, в свою чергу, сплачує кінцевий споживач в складі загального тарифу, оплачуючи вартість використаного природного газу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу на момент виникнення спірних правовідносин визначалися Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" (далі - Закон).

Так, відповідно до п. 21 ст. 1 Закону розподіл природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з транспортуванням природного газу газорозподільними мережами з метою його доставки споживачам. При цьому споживач згідно з п. 22 ст. 1 Закону - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину.

Положеннями п.п. 1-3 ст. 14 Закону передбачено, що розподіл природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким газорозподільне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, газорозподільними мережами до пункту приймання-передачі газу та передати його споживачу, який відповідно до законодавства має право на одержання зазначеного газу, а замовник зобов'язується сплатити за доставку газу за встановленою в договорі платою.

Обов'язкові умови для газорозподільних підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про транспортування природного газу газорозподільними мережами.

До укладення договору про розподіл природного газу власник природного газу має право на одержання інформації про наявність у газорозподільного підприємства газорозподільних мереж, їх пропускну спроможність, ціни та порядок оплати послуг з доставки природного газу.

Згідно з п.п. 5.3.1.-5.3.3. Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012 № 1181 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) договір на розподіл природного газу є документом, який регулює відносини між газорозподільним підприємством, що здійснює свою діяльність на закріпленій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території, і споживачем (замовником) та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Договір на розподіл природного газу укладається відповідно до Типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою НКРЕ від 06.09.2012 N 1164, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.09.2012 за N 1654/21966.

Розподіл природного газу без укладення договору на розподіл природного газу не допускається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що окремий правочин, який передбачає надання позивачем послуг з розподілу природного газу відповідачу та обов'язок останнього оплачувати такі послуги, між сторонами не укладався. При цьому технічна угода, на яку позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, не передбачає обов'язку відповідача оплачувати послуги з розподілу природного газу, а вирішує виключно технічні питання щодо приймання-передачі природного газу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство передбачало обов'язковість укладення договору між замовником та газорозподільним підприємством, та беручи до уваги, що між сторонами не було укладено такого договору і позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що відповідач виступив замовником послуг з розподілу природного газу в обсязі 1 610 042 м3 і отримав зазначений обсяг природного газу, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К. Судді: Грек Б.М. Карабань В.Я.