Ухвала суду № 67155365, 07.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2017 р. м. Київ К/800/5972/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Маринчак Н.Є., Цвіркуна Ю.І.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: Федіченко О.П.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року

у справі № П/811/846/15

за позовом Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Дочірнє підприємство «Кіровоградський облавтодор» Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 лютого 2014 року:

- № 0000192206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 320 384, 00 грн., в тому числі за основним платежем 302 393,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17 991,00 грн.;

- № 0000182206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 581 529,00 грн., в тому числі за основним платежем 387 861,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 193 668,00 грн.;

- № 0000202206 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року на суму 17 473,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2014 року: № 000182206 в частині 65 271,00 грн. основного платежу та 32 636,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); № 0000192206 в частині 41 345,00 грн. основного платежу та 17 990,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); № 0000202206. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Письмові заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку Підприємства, за результатами якої складено акт від 4 лютого 2014 року № 25/11-23-22-06/32039992, згідно з яким позивачем порушено вимоги:

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пунктів 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року - на 528,00 грн., за вересень 2011 року - на 207 572,00 грн., за жовтень 2011 року - на 14 860,00 грн., за листопад 2011 року - на 8 753,00 грн., за квітень 2012 року - на 522,00 грн., за травень 2012 року - на 4 650,00 грн., за липень 2012 року - на 8 308,00 грн., за жовтень 2012 року - на 20 786,00 грн., за лютий 2013 року - на 37 536,00 грн., за березень 2013 року - на 83 742,00 грн., за квітень 2013 року - на 604,00 грн., а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість (рядок 19 декларації) за травень 2013 року в сумі 17 473,00 грн.;

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток, зокрема, за І квартал 2011 року - на 551,00 грн., за ІІІ квартал 2011 р. - на 260 497,00 грн., за ІV квартал 2011 року - на 5 366,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на 5 431,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - на 8 723,00 грн., за ІV квартал 2012 року - на 21 825,00 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються на відсутності законних підстав для формування позивачем податкового кредиту та витрат по господарським операціям з ТОВ «Регіон Продукт», ТОВ «УкрВест Віндоу Лімітед», ПП «Єлисаветдорбуд», ПП «Бі.Транс», ТОВ «Буд Оселя», ТОВ «ТД Автомеханіка», ТОВ «Арзамас-17», ДП «Кіровоградоблавтодор», ТОВ «Тандем-Центр», ТОВ «Техно-Торг», ПП «ВРГ і К», ТОВ «Торг вест Лайт», ТОВ «Титан-Ойл», ТОВ «ПКЦ «Моторс Сим», ТОВ «А-мета», оскільки наданими позивачем документами не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій з контрагентами.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2014 року:

-№ 0000192206 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 320 384,00 грн., в тому числі за основним платежем 302 393,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17 991,00 грн.;

-№ 0000182206 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 581 529,00 грн., в тому числі за основним платежем 387 861,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 193 668,00 грн.;

- № 0000202206 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року на суму 17 473,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди погодилися із висновками про не підтвердженість господарських правовідносин позивача з його контрагентами ПП «Бі.Транс» ТОВ «ТД Автомеханіка» та ТОВ «Арзамас-17». При цьому, суди на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшли висновку про фактичне здійснення господарських операцій із іншими суб'єктами господарювання, про які йшлось у акті перевірки.

В частині задоволених позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій Інспекцією не оскаржуються, правильність висновків в цій частині не ставиться під сумнів сторонами, що беруть участь у справі.

Таким чином, надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій про документальну непідтвердженість операцій позивача з ПП «Бі.Транс» та ТОВ «Арзамас-17», ТОВ «ТД Автомеханіка», колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач, здійснюючи контрольний захід відносно позивача, використовував, зокрема по господарських операціях з ПП «Бі.Транс», документи позивача, що вилучені Слідчим управлінням Служби фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

При цьому, у зв'язку із вилученням документів у позивача, під час судового розгляду була відсутня можливість підтвердити належними доказами господарські операції позивача із його контрагентом.

У зв'язку із чим, ухвалами Кіровоградського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року вказані документи витребувані у ГУ Міндоходів у Кіровоградській області.

На виконання вказаних увал ГУ Міндоходів у Кіровоградській області надіслано документи, які, за твердженням останнього, були наявні в матеріалах кримінального провадження. Так, зокрема надано наступні первинні документи по операціях із ПП «Бі.Транс»: податкові накладні від 20, 22, 26, 27, 28, 30 вересня 2011 року, 8, 10, 11, 12, 13, 18, 27, 29, 31 жовтня 2011 року, 27, 28 квітня 2012 року, рахунки від 20, 27, 28 квітня 2012 року, 3, 4, 7, 18, 22, 23, 24, 29, 30, 31 травня 2012 року, накладні та товарно-транспортні накладні від 8, 10, 11, 12,13, 18, 27,29, 31 жовтня 2011 року.

Оцінивши наведені докази, попередні судові інстанції зазначили, що наведені докази не підтверджують фактичного постачання товарів (робіт, послуг) ПП "Бі. Транс".

Разом з тим, як свідчить акт перевірки (том 1, а с. 26 (зворот) - 28), під час перевірки контролюючим органом в матеріалах кримінального провадження виявлено наступні первинні документи: податкові накладні від 20, 22, 26, 27, 28, 30 вересня 2011 року, 12, 13 лютого 2013 року, 13, 14, 15 березня 2013 року; рахунки від 26 червня 2011 року, 1 серпня 2011 року, 20, 22, 26, 27, 28, 30 вересня 2011 року, товарно-транспортні накладні від 20, 22, 26, 27, 28, 30 вересня 2011 року, видаткові накладні від 29 березня 2013 року.

Аналіз вказаних обставин дає підстави для висновку про те, що слідчий на виконання вимог суду подав неповний перелік документів, адже як свідчить перелік документів, які перевірялись відповідачем під час контрольного заходу, у матеріалах кримінального провадження були й інші документи, зокрема й за березень 2013 року.

Разом з тим, попередні судові інстанції наведеному оцінки не надали, не з'ясували причин ненадання всіх первинних документів, що були вилучені у позивача.

В умовах дії такого принципу адміністративного судочинства як офіційне з'ясування всіх обставин справи (закріплений частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України), який забезпечує дотримання законності під час розгляду та вирішення публічно-правового спору по суті та надає однакові правові можливості і позивачеві, і відповідачеві відстояти свої законні права, свободи та інтереси, а також «урівнює» правові можливості в адміністративному процесі позивача, який намагається захистити свої порушені чи невизнані права, інтереси, із правовими можливостями відповідача, котрий первісно наділений значним потенціалом, аби довести свою правоту чи відстояти свої інтереси в адміністративному суді, суд, який вирішує спір між особою та суб'єктом владних повноважень, має вчиняти активні дії з метою виявлення та усестороннього дослідження обставин у справі, що визначає законність рішень адміністративного суду, захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі, й держави, захисту публічних інтересів.

Таким чином, з метою постановлення законного та обґрунтованого рішення суди попередніх інстанцій повинні були вжити дії з метою з'ясування обставин надання ГУ Міндоходів у Кіровоградській області на виконання вимог ухвал суду документів не в тому обсязі, що був в кримінальному провадженні та досліджувався відповідачем під час постановлення висновків про нереальність господарських операцій позивача з ПП «Бі.Транс», а також витребувати вказані первинні документи або у ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, або у відповідача, який в силу частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинен доводити правомірність прийнятих ним рішень.

Водночас, варто відмітити й те, що якщо витребувані судом докази на підтвердження правомірності оскарженого рішення (дій чи бездіяльності) не надані відповідачем-податковим органом, або іншим суб'єктом владних повноважень суд не позбавлений права вказати на допущені такими органами порушень процесуальних вимог шляхом постановлення окремої ухвали в порядку статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм, для постановлення рішення, яке б вказувало на законність/незаконність формування позивачем податкових вигод по господарських операціях із ПП «Бі.Транс», суди повинні на підставі всіх наявних у матеріалах кримінального провадження та наявних документів у позивача, відповідача з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Слід зазначити й те, що під час судового розгляду позивач посилався на те, що відповідач під час визначення грошових зобов'язань не врахував того, що строк нарахування таких по ТОВ «Арзамас-17», ТОВ «ТД Автомеханіка» сплив.

Надаючи оцінку такому доводу, суди попередніх інстанцій мали звернути увагу на наступне.

Статтею 102 Податкового кодексу України визначено строки давності та їх застосування.

Згідно з пунктом 102.1 цієї статті контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, податковий орган не вправі визначити суму грошових зобов'язань поза межами 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, для правильної оцінки доводу позивача суди попередніх інстанцій мали встановити, коли позивач звітував про господарські операції із ТОВ «Арзамас-17», ТОВ «ТД Автомеханіка».

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в частині відмовлених позовних вимог. При цьому колегія суддів повторно акцентує увагу на тому, що судові рішення в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржені.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору частині відмовлених позовних вимог, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в цій частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року скасувати частині відмовлених позовних вимог та направити справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін Н.Є.Маринчак

Ю.І. Цвіркун