Ухвала суду № 67154105, 13.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16720/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2017 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016 року №002832/1204.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено камеральну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку на сплату орендної плати за земельні ділянки за період із 14.01.2016 року по 30.01.2016 року.

За результатами перевірки, 13.05.2016 року відповідачем складено акт №237/1204, згідно з висновками якого, погашення узгодженої суми податкових зобов'язань здійснювалося платником із порушенням термінів сплати.

На підставі акту перевірки, 31.05.2016 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивача, за затримку на 9 календарних днів сплати орендної плати за земельні ділянки, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 28034,94 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, акт перевірки та оскаржуване рішення залишені без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем 12.02.2015 року засобами електронного зв'язку до контролюючого органу подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік. Річна сума орендної плати, яка підлягає сплаті за даними платника, - 2258142,18 грн. Сума орендної плати за січень-червень (помісячно) - 160143,58 грн., за липень-грудень (помісячно) - 216213,45 грн.

Факт прийняття податкової декларації за 2015 рік підтверджується копією квитанції №2.

14.01.2016 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, згідно з якою платником податку збільшено податкове зобов'язання за липень-грудень. Річна сума орендної плати, яка підлягає сплаті за даними платника залишилася незмінною.

Водночас, 15.01.2016 року позивачем подано наступну уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, якою збільшення податкового зобов'язання за липень-грудень по суті відмінено, адже позивачем задекларовано зменшення податкового зобов'язання за липень-листопад.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до п. 116.1 ст. 116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

Оскаржуване рішення прийняте на підставі ст. 126 ПК України та свідчить про порушення позивачем приписів п. 287.3 ст. 287 ПК України.

Статтею 126 ПК України, визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У той же час ст. 126 ПК України, віднесена до глави 11 розділу ІІ ПК України «Відповідальність».

Так, у відповідності до ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Отже, настання відповідальності, передбаченої ст.126 ПК України, можливе лише за умови встановлення ознак податкового правопорушення, які визначені ст.109 ПК України, в діяннях особи, що до неї притягається.

Як вбачається з наведених норм, обов'язковою ознакою податкового правопорушення є протиправність діяння платника податків, яке потягло невиконання чи неналежне виконання вимог податкового законодавства.

В контексті приписів ст. 126 ПК України, така протиправність має полягати в несплаті платником податку узгодженої суми грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом.

Тобто, для застосування штрафу, відповідно до ст. 126 ПК України необхідними є наявність існування таких обставин: узгодження грошових зобов'язань та погашення суми податкового боргу із затримкою (понад строки визначені для сплати суми грошового зобов'язання).

У відповідності до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У той же час, відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, вказаними нормами встановлено право платника податку, у разі виявлення помилок в поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючої декларації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнення з виправленням помилок з урахуванням вимог ст. 50 ПК України, то з поданням такого уточнення податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищій адміністративний суд в ухвалі від 10.02.2014 року по справі №К/800/54469/13.

Окрім цього, ПК України, пов'язує факт узгодження нового податкового та/або грошового зобов'язання, внаслідок виявлених помилок, що містяться у раніше поданій платником податковій декларації з фактом подання ним уточнюючого розрахунку такої податкової декларації або відображенням суми недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач двічі подавав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, допущених у податковій декларації за 2015 рік, 14.01.2016 року та 15.01.2016 року, а відтак, узгодження сум податкових зобов'язань, відображених в них, відбулося у вказані дати. Податкова звітність позивача з цих дат вважалася виправленою.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача щодо порушення позивачем норм податкового законодавства є помилковими.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору задоволено та, в порядку ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року N 484-VIIІ, який набув чинності 01.09.2015 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при подані позовної заяви.

У зв'язку з цим судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції за вимогами майнового характеру складає 1515,80 грн. (1378,00 *110%=1515,80 грн.) та підлягає стягненню з особи, що подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2017 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (04107, м. Київ, вул. Багговутівська,26) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському район; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 1515(тисячу п'ятсот пятнадцять) грн., 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: Н.М. Літвіна

А.Ю. Коротких

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.