Ухвала суду № 67153986, 14.06.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року справа №805/4279/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 р. у справі № 805/4279/16-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2016 року за № НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2016 року за № НОМЕР_1 (а.с.4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції визнав недійсним та скасував податкове повідомлення рішення Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 21.06.2016 року за № НОМЕР_1 про збільшення Публічному акціонерному товариству Будівельно-монтажна фірма Азовстальбуд суми грошового зобовязання за штрафними санкціями з земельного податку з юридичних осіб у сумі 5859,09 грн.; вирішив питання щодо судових витрат (а.с.108-110).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.117-119).

В апеляційній скарзі зазначено, що на сьогодні не розроблений порядок застосування вказаних у статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII) податкових пільг, а також не внесено змін до Податкового кодексу України.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» зареєстроване платником податку на додану вартість, місцезнаходження: 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Я. Гугеля, буд. 3.

Позивачем подано до відповідача податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 року від 20.02.2015 року, якою визначено орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності на 2015 рік у розмірі 533012,57 грн., щомісяця з січня по листопад у розмірі 44417,71 грн. та за грудень 44417,76 грн. (а.с.64-67).

Також позивачем подано до відповідача уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 року від 24.04.2015 року, якою визначено орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності на 2015 рік у розмірі 533037,50 грн., щомісяця з січня по листопад у розмірі 44419,79 грн. та за грудень 44419,81 грн., збільшивши податкові зобовязання на 2,08 грн. щомісячно (а.с.68-71).

Позивачем подано до відповідача податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 20.02.2015 року, якою визначено земельний податок на 2015 рік у розмірі 185288,82 грн. щомісяця з січня по листопад у розмірі 15440,75 грн. та за грудень 15440,57 грн. (а.с.73-76).

Позивачем подано до відповідача уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 13.02.2017 року, якою визначено земельний податок на 2014 рік у розмірі 126842,26 грн., щомісяця з січня по березень 35563,25 грн., квітень 20152,51 грн., з травня по грудень «-», зменшивши податкові зобовязання за рік на 299916,74 грн., за період за квітень 15410,74 грн., з травня по грудень на 35563,25 грн. щомісячно (а.с.86-87).

Також позивачем подано до відповідача уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 року від 13.02.2017 року, якою визначено земельний податок на 2015 рік у розмірі «-», щомісяця «-», зменшивши податкові зобовязання за рік на 533037,50 грн., за період з січня по листопада на 44419,79 грн. щомісячно та за грудень 44419,81 грн. (а.с.84-85).

Позивачем подано до відповідача уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 13.02.2017 року, якою визначено земельний податок на 2016 рік у розмірі 445572,94 грн., щомісяця з січня по травень «-», з червня по листопад у розмірі 63653,27 грн., за грудень 63653,32 грн., зменшивши податкові зобовязання за рік на 318266,35 грн., за період з січня по травень на 63653,27 грн. щомісячно (а.с.82-83).

Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб за липень, серпень, вересень, жовтень 2015 року та орендній платі за землю з юридичних осіб за березень 2015 року, за результатами якої складений акт від 02.06.2016 року № 347/05-83-12-12-1/01237193 (а.с.101-103).

Перевіркою вказано на порушення позивачем п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України: несвоєчасна сплата податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за липень 2015 року з затримкою на 3, 8 та 16 календарних днів, за серпень 2015 року з затримкою на 61 календарний день, за вересень 2015 року з затримкою на 31 календарний день, за жовтень 2015 року з затримкою на 24 календарних дня; з орендної плати з юридичних осіб за березень 2015 року з затримкою на 87 календарних днів.

Маріупольською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області було прийнято податкове повідомлення рішення від 21.06.2016 року за № НОМЕР_1, яким на підставі акту перевірки щодо вказаного порушення строку сплати суми грошового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб визначеного п. 287.3 ст. 287 ПК України та на підставі ст. 126 ПК України за затримку на 31, 61 календарних дні сплати грошового зобовязання 29295,45 грн., зобовязано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 5859,09 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб (а.с.8).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням рішенням від 21.06.2016 року за № НОМЕР_1, платник податків направив скарги до Головного управління ДФС у Донецькій області та Державної фіскальної служби України на спірне податкове повідомлення рішення, але рішеннями контролюючих органів спірне рішення залишено без змін (а.с.13-17).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в силу приписів статті 6 Закону № 1669-VII, яка є нормою прямої дії, звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та від відповідальності за порушення строку його сплати, відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

П.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 269 Податкового кодексу України визначено: платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

За унормуванням статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.1 - 287.4 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, власники землі та землекористувачі зобовязані сплачувати визначені в поданих податкових деклараціях узгоджені податкові зобовязання.

Разом з цим, відповідно до п. 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

За приписами п.102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, власники землі та землекористувачі мають право подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації в передбачений законодавством строк.

Матеріалів справи свідчать, що позивачем додержано визначений законодавством строк подання уточнень до декларацій.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, зазначеними нормами за порушенням строку сплати узгоджених сум грошового зобов'язання передбачено відповідальність.

Разом з цим, колегія суддів зазначає наступне.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі - Закон № 1669), який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Стаття 6 Закону № 1669-VII, у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Отже, платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, від сплати земельного податку з юридичних осіб з 14 квітня 2014 року.

Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати земельного податку з юридичних осіб та суперечать один одному.

Отже, вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм, суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669-VII , як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало м. Маріуполь.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079» м. Маріуполь, також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Також позивач звертався до відповідача з заявою щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на підставі статті 6 Закону № 1669-VII.

З огляду на викладене, оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, на позивача поширюється приписи ст. 6 Закону № 1669-VII щодо звільнення від сплати земельного податку з юридичних осіб, а отже застосування в даному випадку до позивача штрафних санкцій - є неправомірним.

На переконання суду апеляційної інстанції, звільнення субєктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону (в силу закону) є підставою для заборони щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, за невиконання обовязків платника податків, а тому унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Крім того, у позивача наявний висновок Донецької Торгово-промислової палати України від 04.08.2016 року, в якому підтверджено настання обставин, що вплинули на неможливість виконання позивачем свої зобовязань зі сплати земельного податку та орендної плати за землю (а.с. 33-34).

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивача (в силу закону) звільнено від сплати земельного податку з юридичних осіб.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 21.06.2016 року за № НОМЕР_1.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідачем правомірність прийнятого рішення не доведена.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 р. у справі № 805/4279/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 р. у справі № 805/4279/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_2