Ухвала суду № 67147898, 14.06.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/439/2017(м)

266/270/17

Категорія 24 Головуючий у 1-й інстанції Пантелєєв Д.Г.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Пономарьової О.М., Попової С.А.,

секретар - Герасимова Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про незаконне відключення від мережі електропостачання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 травня 2017 року,

В с т а н о в и л а:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», в якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо відключення електропостачання в квартирі за адресою: вул. Черноморська, 25-24, м. Маріуполь, власником якої є позивач, (далі - квартира) відповідно повідомлення відповідача від 17 березня 2015 року, визнати незаконною відмову відповідача № 2008 від 26 серпня 2015 року щодо підключення електропостачання, стягнути з відповідача сплачені позивачем суму заборгованості 661,41 грн., та сплачену за підключення електроенергії суму у розмірі 348,18 грн.

У мотивування позову ОСОБА_2 вказував, що він є власником даної квартири. Відповідач без попередження відключив постачання електроенергії в зазначеній квартирі у звязку із наявністю боргу, чим змусив позивача повторно здійснити оплату боргу за електропостачання, оскільки раніше судом вже стягувався зазначений борг з попереднього власника квартири ОСОБА_3 та здійснити платіж за підключення.

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 травня 2017 року цивільну справу № 266/270/17 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про незаконне відключення від мережі електропостачання передано на розгляд Жовтневому районному суду міста Маріуполя.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 29 травня 2017 року та направити дану цивільну справу до Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області для розгляду по суті.

Зокрема посилається на те, що позов обґрунтовано саме спричиненням шкоди шляхом відключення від електропостачання належної йому на праві власності квартири, яка знаходиться в Приморському районі в м.Маріуполі у звязку з невиконанням договору надання послуг щодо постачання електроенергії по місцезнаходженню цієї квартири, а тому на виконання ч. 5 ст. 110 ЦПК України даний спір повинен розглядатись за місцем спричинення шкоди.

Крім того, даний спір стосується нерухомого майна, яке знаходиться в Приморському районі, а тому застосовна виключна підсудність.

Також до даного спору застосовна підсудність за місцем виконання договору щодо постачання електроенергії відповідно до положень ч. 8 ст. 110 ЦПК України, - за місцезнаходженням зазначеної квартири.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, про що свідчить запис в книзі телефонограм апеляційного суду за № 1209 (а.с.58-59).

Заслухавши суддю - доповідача, заперечення представника відповідача ОСОБА_4, яка просила апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 Хмельницького, б. 12, кв. 24, що територіально відноситься до Центрального району м. Маріуполя. Юридичною адресою відповідача ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є: вул. Островського, 8, м. Краматорськ Донецької області.

Передаючи справу на розгляд Жовтневому районному суду міста Маріуполя Донецької області, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є права ОСОБА_2, як споживача послуг ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», а не відносини з приводу нерухомого майна, а тому підлягає захисту в порядку Закону України «Про захист прав споживачів».

Керуючись ч.5 ст. 110 ЦПК України суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовну заяву прийнято з порушенням правил підсудності, оскільки дана справа підсудна Жовтневому районному суду м. Маріуполя за зареєстрованим місцем проживання позивача.

З таким висновком колегія суддів не може погодитися виходячи з наступного.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати незаконними дії ДТЕК «Донецькобленерго» щодо відключення енергопостачання в квартирі № 24, розташованої по вул. Черноморській, 25 м. Маріуполі, відповідно до повідомлення від 17 березня 2015 року, визнати незаконною відмову відповідача № 2008 від 26 серпня 2015 щодо підключення енергопостачання в зазначеній квартирі та стягнути суму сплаченого боргу 661,41 грн. та грошові кошти, сплачені за підключення 348,18 грн. (а.с.1).

Відповідно до п.3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 (далі - Правила), споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.

Як пояснила в апеляційному суді представник відповідача, чи укладався між сторонами письмовий договір на постачання електричної енергії до зазначеної квартири їй не відомо. При цьому пояснила, що особовий рахунок по цій квартирі відкритий з 2008 року на імя позивача, з 2014 року відповідачу стало відомо, що споживачем електроенергії в АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, саме з цього часу, з приводу постачання та припинення постачання електричної енергії до вищезазначеної квартири, виникло декілька судових спорів.

Представник відповідача також підтвердила, що місцем виконання договору є наведена вище квартира.

Отже, даний спір виникає з договору, який через його особливість виконується за місцем знаходження приміщення (квартири, будинку), у яке здійснюється постачання електроенергії.

Крім того, ОСОБА_2 є споживачем послуг, які надає ДТЕК «Донецькобленерго», та звернувся за захистом своїх прав як споживач.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз зазначених норм свідчить, що для даної категорії справ передбачено альтернативну підсудність за вибором позивача.

Відповідно до положень п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (далі Постанова), позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (частина восьма статті 110 ЦПК).

Правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено статтею 532 ЦК. При цьому слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, пункт 4 частини першої статті 532 ЦК) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Таким чином, враховуючи, що даний спір виникає із договору про користування електричною енергією, відповідно до якого відповідач зобовязаний надійно постачати електричну енергію на обєкт Споживача (п. 1 Типового договору про користування електричною енергією, який передбачено Правилами), тобто саме за місцезнаходженням квартири позивача, у даному спорі наявна альтернативна підсудність за вибором позивача.

Відповідно до п. 37 Постанови, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Колегія суддів не погоджується із запереченнями представника відповідача щодо розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання позивача, оскільки останній не надав доказів, що зазначена вище квартира належить йому на праві власності та є споживачем електричної енергії за вказаною адресою, оскільки представник відповідача не заперечувала, що саме позивач є споживачем електричної енергії в цій квартирі. Більш того, зазначені обставини, а також те, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 встановлено в судових рішеннях, ухвалених за позовами ОСОБА_2 до ПАТ «Донецькобленерго» (справа № 266/1200/14ц, справа № 263/3972/14ц) (а.с.17 21).

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, порушивши норми процесуального права, порушивши порядок вирішення питання розгляду клопотання про передачу справи на розгляд іншому суду, встановлений для його вирішення, що відповідно до положень ст.. 311 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 303, 311, 313,314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 травня 2017 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.Б.Ткаченко

Судді: О.М.Пономарьова

ОСОБА_7