Рішення № 67140394, 06.06.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3286/17

Номер провадження2/711/1444/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.

при секретарі Семиволос І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_3 міської ради про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до КП «СУБ «Митниця» ЧМР та до ОСОБА_3 міської ради про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона працювала двірником в КП «СУБ «Митниця», а 21.11.2016р. звільнилась за власним бажанням на підставі ст.. 38 КЗпП. Цього ж дня, вона отримала копію наказу про звільнення та трудову книжку. Між тим, на день звільнення їй не була виплачена, але нарахована заробітна плата в сумі 2251грн. 32коп. При цьому, директор КП «СУБ «Митниця» обґрунтував це відсутністю на підприємстві коштів.

В подальшому, вона та інші колишні працівники підприємства зверталися до директора КП та до власника КП ОСОБА_3 міської ради з питань виплати заборгованості по зарплаті, але їм повідомлялось про наявність рішення ОСОБА_3 міської ради від 28.10.2016р. №1412 «Про внесення змін до рішення виконкому ОСОБА_3 міської ради від 21.10.2007р. «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси», за яким КП «СУБ «Митниця» більше не обслуговує населення м. Черкаси, господарської діяльності не веде, а тому не має джерел виплати заборгованості по зарплаті.

Крім того, колишні працівники підприємства зверталися до міського голови та директора департаменту щодо невиплати зарплати, на що було отримано відповідь, за якої повідомлено про те, що департаментом розроблено проект рішення щодо надання КП «СУБ «Митниця» фінансової підтримки для виплати заборгованості по зарплаті, який

винесено на розгляд депутатських комісій і в подальшому буде запропоновано на розгляд депутатському корпусу ЧМР.

Позивач вказує, що внаслідок дій відповідачів йому завдано моральної шкоди, оскільки не отримання зарплати призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і додаткових зусиль для організації свого життя, родина вимушена відмовлятися від задоволення життєво-важливих потреб, переживає з приводу існування своєї сім»ї, відчуває принизливе та образливе ставлення власника КП «СУБ «Митниця» до себе, трудових прав, враховуючи, що виконував важку фізичну працю за низьку оплату на КП протягом тривалого часу.

Винним у не виплаті підприємством позивачеві заробітної плати вважає відповідача власник КП ОСОБА_3 міська рада, оскільки останній є одноосібним власником КП, місцева громада в особі ЧМР є одноосібним власником майна, яке ще нещодавно було закріплене за КП, єдиним видом діяльності КП є комплексне обслуговування об»єктів та єдиним джерелом доходу КП були надходження за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, рішенням виконкому ЧМР №1412 від 28.10.2016р. був змінений перелік виконавців ЖКП населенню міста, і внаслідок реорганізації саме цього рішення КП залишилось без майна та без господарської діяльності, тобто наявний безпосередньо причинно-слідчий зв»язок між діями саме власника підприємства та не виплатою зарплати працівникам КП при звільненні.

Станом на час звернення до суду із даним позовом, позитивно не вирішено звернення працівників КП щодо виплати їм вказаної заборгованості.

Посилаючись на положення ст. 43 Конституції України, ст. 23 Декларації прав людини і громадянина, ст.ст. 21, 117, 116, 47, 95 ч.5, 237-1 КЗпП, постанову КМУ №100 від 08.02.1995р. із змінами, ст. 34 ЗУ «Про оплату праці», просить суд, - стягнути солідарно з відповідачів на свою користь нараховану, але не виплачену зарплату в розмірі 2251грн. 32коп. відповідно до довідки, що видана директором КП; середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 34180грн. 88коп. (за період з 21.11.2016р. по 27.04.2017р., середній заробіток за 1 день 251грн. 33коп.); компенсацію частини зарплати (інфляційні втрати) в сумі 109грн. 97коп. (за період з 21.11.16р. по 27.04.17р.), моральну шкоду в сумі 1000грн. 00коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_4 повністю підтримали заявлені позовні вимоги і просили їх задовольнити, визначивши розмір середнього заробітку за весь час затримки по час винесення судового рішення. Зазначили, що робочий тиждень позивача є шестиденним і вважають, що трудовий договір із позивачем був укладений із уповноваженою особою директором КП, а тому власник ЧМР є також стороною трудового договору, а тому відповідачі повинні солідарно відповідати перед позивачем за невиплату нарахованої зарплати.

В судове засідання відповідач КП «СУБ «Митниця» ЧМР не з»явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Не скористався правом надання заперечень проти позову.

В судовому засіданні представник відповідача ЧМР за довіреністю ОСОБА_5 щодо позовних вимог, заявлених до ЧМР, просив повністю відмовити, оскільки вони, на його думку, є безпідставними, посилаючись на положення ст. 176 ч.1 ЦК, ст.ст. 77, 78 ГК та ОСОБА_6 Крім того, зазначив, що рішення виконкому ЧМР №1412 є чинним й на час судового розгляду справи. Заробітна плата сплачується комунальним підприємством, яке не ліквідоване, а не власником ЧМР.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

встановлено, що відповідно до наказу №364к від 21.11.2016р. ОСОБА_1, 1955р. народження звільнена з роботи посади двірника з 21.11.2016р. на підставі ст. 38 КЗпП (за власним бажанням). Дані обставини підтверджуються також відомостями трудової книжки.

За даними довідки від 31.03.2017р. №17, виданої директором КП «СУБ «Митниця», нарахована, але не виплачена зарплата становить 2251грн. 32коп. При цьому, середньоденний заробіток, визначений на підставі постанови КМУ №1200, складає 251грн. 33коп.

Станом на час розгляду справи, встановлено, що КП «Служба утримання будинків «Митниця» ОСОБА_3 міської ради (код 36701739) не ліквідоване, що підтверджується даними інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань МЮУ. Відповідно до ОСОБА_6, затвердженого рішенням ЧМР від 16.12.2010р. №2-31, власником та одноосібним засновником підприємства є територіальна громада м. Черкаси в особі ОСОБА_3 міської ради (п.1.2). Підприємство є юридичною особою з моменту державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатки, штампи, бланки зі своїм найменуванням, є унітарним (п.п. 1.4, 1.8). Органом управління підприємства є департамент житлово-комунального комплексу виконкому ОСОБА_3 міської радим (п.1.3). Основні напрямки діяльності підприємства визначені у статті 2 ОСОБА_6. Як передбачено п.1.6 ОСОБА_6, підприємство здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку, власного комерційного ризику, бюджетного фінансування цільових програм, прийнятих ЧМР, з правом найму працівників.

Відповідно до п.п. 3.4, 3.5 ОСОБА_6, підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, поточний і інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням, штампи та фірмові бланки. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов»язаннями усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством України і не несе відповідальність за зобов»язаннями держави, власника та органу управління. Як визначено у п.3.7 ОСОБА_6, підприємство самостійно планує і провадить свою виробничо-господарську та іншу діяльність, а також визначає заходи соціального розвитку трудового колективу на основі і відповідно до законодавства та цього ОСОБА_6. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (п.3.9).

Власник (виконавчий комітет власника, орган управління та інш.) не має права втручатись у оперативну діяльність підприємства. Трудовий колектив підприємства складається з осіб, які беруть участь у його діяльності на основі трудового договору, а також інших форм, які регулюють трудові відносини працівників з підприємством. Умови організації та оплати праці членів трудового колективу підприємства, а також їх соціального захисту та страхування визначаються відповідно до вимог чинного законодавства України (п.п. 5.7, 5.9 ОСОБА_6).

Фонд оплати праці створюється у розмірах, які визначаються згідно з чинним законодавством України. Джерелом коштів на оплату праці працівників підприємства є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності. Мінімальна заробітна плата працівників не може бути нижче встановленого законодавством України мінімального розміру заробітної плати (п.6.4).

Справи щодо захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових відносин, за положеннями ст. 15 ЦПК України розглядаються судами у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень ст.ст. 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч. 2,3 ст. 58 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

ОСОБА_6 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати»; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

ОСОБА_6 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 ч.1 КЗпП України).

Частиною першою ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем не порушені строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України (позовна заява надійшла до суду 27.04.2017) з врахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 по справі №4-рп/2012.

При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст. 238 КЗпП України).

Як передбачено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП).

Крім того, відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, під час судового розгляду справи, знайшли своє підтвердження доводи позивача про нараховану, але не виплачену заробітну плату при звільненні в розмірі 2251грн. 32коп., яка підлягає до стягнення з відповідача КП «СУБ «Митниця» на користь позивача, з відрахуванням обов»язкових платежів. При цьому, сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві та звільнення з посади директора КП Григор»ян В.І. не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. До того ж, під час розгляду справи судом не встановлено вини ОСОБА_1, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки розрахунку по заробітній платі.

Що стосується позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, то суд враховує обставину про відсутність між сторонами спору про розмір належних до виплати сум після звільнення працівника - розмір заборгованості визнається відповідачем ОСОБА_2 підприємством «СУБ «Митниця», що підтверджується довідкою від 31.03.2017р., період затримки з 21.11.2016р. по 06.06.2017р. (165 днів), а також середньоденний розмір зарплати позивача 251грн. 33коп., а тому до стягнення з відповідача КП підлягає нарахування у розмірі 41469грн. 45коп. (165 х 251,33 = 41469,45).

Такі висновки суду узгоджуються із правовими позиціями ВСУ у справі №6-113цс16 від 27.04.2016р., у справі №6-60цс13 від 03.07.2013р.

ОСОБА_6 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 692), компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 9- рп/2013 положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Отже, враховуючи встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача КП «СУБ «Митниця» на її користь компенсації частини заробітку в розмірі 109грн. 97коп., нараховані за період часу з 21.11.16р. по 27.04.17р.

Така позиція відповідає правовій позиції ВСУ у справі №6-43цс14 від 21.05.2014р.

ОСОБА_6 237-1 КЗпП передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки обєкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Що стосується позовних вимог про відшкодування позивачеві відповідачем КП «СУБ «Митниця» моральної шкоди, то його доводи про порушення законних прав, яке полягало у невиплаті належних їй грошових сум нарахованої заробітної плати, - знайшли своє підтвердження. Наявність такого порушення призвело до моральних страждань, втрати позивачем нормальних життєвих звязків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, суд враховує період часу, протягом якого заробіток позивачеві не виплачено.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує встановлені обставини справи, характер порушення прав позивача, ступінь моральних страждань, зміни у житті та зусилля, вжиті для відновлення трудових прав, а також принципи розумності та справедливості, а тому вважає за необхідне задовольнити вимоги у розмірі 500грн. 00коп., а не 1000грн. 00коп., як визначено за позовними вимогами.

Що стосується позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_3 міської ради та ОСОБА_2 підприємства «СУБ «Митниця» ОСОБА_3 міської ради на користь ОСОБА_1 зазначених вище виплат, то в цій частині вони не підлягають до задоволення, оскільки є безпідставними.

Так, відповідно до статті 176 ч.1 ЦК України, держава, ОСОБА_7 Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Як передбачено частинами 1-3 статті 78 Господарського Кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Отже, в даному випадку, враховуючи вище викладене, на думку суду, саме ОСОБА_2 підприємство несе відповідальність за невиплату колишньому працівникові ОСОБА_1 заробітної плати, відповідних нарахувань та відшкодування моральної шкоди, враховуючи норми Кодексу Законів про працю України.

Рішення про стягнення заробітної плати в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання (ст. 367 ЦПК України).

На підставі ст.ст. 79, 88 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача КП «СУБ «Митниця» в дохід держави судовий збір в розмірі 1280грн. 00коп.

На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, ЗУ «Про оплату праці», ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати»; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, ст.ст. 3, 4, 94, 115, 116, 117, 233, 238, 237-1 КЗпП, правовими позиціями ВСУ, рішенням КСУ № від 15.10.2013 № 9- рп/2013, ст.ст. 77, 78 ГК України, ст. 176 ЦК України, ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 174, 79, 88, 209 -223, 367 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» ОСОБА_3 міської ради на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену заробітну плату в розмірі 2251грн. 32коп. з відрахуванням обовязкових платежів.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» ОСОБА_3 міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 41469грн. 45коп., а також грошові кошти за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 109грн. 97коп., а всього 41579грн. 42коп.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» ОСОБА_3 міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти в розмірі 500грн. 00коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення про заробітної плати в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» ОСОБА_3 міської ради судовий збір в дохід держави в сумі 1280грн. 00коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: ОСОБА_8