Рішення № 67136378, 12.06.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 135/318/16-ц Провадження № 22-ц/772/310/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 47 Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів: Луценка В.В., Марчук В.С., секретар Агеєва Г.В., за участі: ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представників МБТІ: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, представника апелянта ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», за участю третьої особи ОСОБА_7 про визнання дій протиправними,

встановила:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому, відповідно до остаточних вимог, просила: визнати протиправними дії КП «Тульчинське МБТІ» щодо передачі літньої кухні «В1» та сараю «В» з господарського двору, за адресою: вул. Слободи, 5, м. Ладижин Вінницька область до господарського двору: вул. Слободи, 3а, м. Ладижин Вінницька область.

Позов мотивовано тим, що мати позивача, ОСОБА_8, в 1999 році, подарувала позивачу житловийбудинокзгосподарськими спорудами,заадресою: вул. Слободи, 5, м.Ладижин Вінницької області .ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є братом та сестрою.

У відповідності до плану домогосподарства до складу подарованих господарських споруд за вказаною адресою, крім іншого майна, входить літня кухня позначена літерою «В1», яку позивач передала у тимчасове користування своєму брату.

Згідно рішення Ладижинської міської ради народних депутатів № 117 від 18.05.1994 року, з користування ОСОБА_8 вилучено земельну ділянку площею 0,11 га,заадресою: вул. Слободи, 5, м. Ладижин Вінницької області, та передано ОСОБА_7, для ведення особистого господарства.

Проте, даним рішенням не передбачалося переходу у власність чи у користування літньої кухні.

Нещодавно позивачу стало відомо, що ОСОБА_7 зареєстрував право власності на літню кухню, переоформивши її як маломірний житловий будинок та змінивши її погосподарський номер з вул. Слободи, «5», на «3а».

Позивач вважає, що здійснивши переведення літньої кухні з погосподарського номеру по вул. Слободи, «5», на «3а» КП «Тульчинське МБТІ» вийшло за межі свої повноважень, що призвело до неправомірного позбавлення позивача права власності на спірне приміщення.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії КП «Тульчинське МБТІ» щодо переведення літньої кухні «В1» та сараю «В» з господарського двору, за адресою: вул. Слободи, 5, м. Ладижин Вінницька область до господарського двору: вул. Слободи, 3а, м. Ладижин Вінницька область.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, судом неповно досліджено обставини справи. Зокрема, судом не враховано, що даний спір є надуманим, а спір з приводу вказаного у позові нерухомого майна вже вирішувався в судовому порядку, внаслідок чого було встановлено, що літньої кухні, яка б належала позивачу, на його будинковолодінні не виявлено. Всім обставинам, викладених у позові ОСОБА_2, надавалась оцінка судами всіх рівнів України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що записи працівниками місцевого бюро технічної інвентаризації з приводу переведення літньої кухні «В1» і сараю «В» до іншого погосподарського номеру внесено до інвентаризаційної справи неправомірно, оскільки здійснено за відсутності позивача, зазначені документи нею не підписані, роботи з інвентаризації щодо переведення вказаних будівель до погосподарського номеру 3 «а», проведено на підставі документів наданих Ґудзем С.І.

Крім цього, суд першої інстанції, прийняв визнання позову відповідачем, і на підставі ст. 174 ЦПК України, ухвалив рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, з такими висновками суду першої інстанції не погоджується повністю, оскільки суд першої інстанції не встановив всіх обставин справи з врахуванням хронології подій та безпідставно прийняв визнання позову відповідачем.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи № 493 по домогосподарству по вул. Слобода, 5 в м. Ладижин, яка була досліджена апеляційним судом, зокрема в оціночному акту по домоволодінні станом на 01.10.1993 року (а.с. інв.спр.1, 18), оціночний акт на будівлі по даному домоволодінні станом на 21.06.1999 року (а.с. інв.спр. 3, 25), серед нерухомого майна домоволодіння за № 5 по вул. Слобода відображено наявність літньої кухні та спірного сараю.

11.12.1999 року, ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок разом з усіма господарськими спорудами житловою площею 35,8 кв.м., позначений на плані «А», в тому числі веранду «а», вхідний майданчик «а1», тамбур «а2», сарай «Б», погріб «п», сарай «в», гараж «г», літня кухня «В1», огорожа «1-6», колодязь «6», вул. Слободи, 5, м. Ладижин Вінницька область (арк.інв.спр. 28)

19.02.2007 року ОСОБА_2 подала до БТІ заяву про реєстрацію прав власності на нерухоме майно по вул. Слобода , 5. До заяви додавався договір дарування від 11.12.1999 року.

Після сплати ОСОБА_2 всіх необхідних платежів (три наступних аркуші після арк.інв.спр 27), 20.03.2007 року працівником БТІ було складено декілька оцінювальних актів про нерухомість за адресою позивача, зокрема, оцінювальний акт житлового будинку (арк.інв.спр. 31), веранди (арк.інв.спр. 32), приб.кладової (арк.інв.спр. 33), гаражу (арк.інв.спр. 34), погребу (арк.інв.спр. 35).

Також працівником БТІ був складений документ про частку та особу за якою реєструється власність із зазначенням нерухомого майна будинку та підобєктів. В даному документі відображено всі складові нерухомого майна для подальшої реєстрації права власності, окрім спірних обєктів нерухомості літньої кухні та сараю (арк.інв.спр. 38). На звороті цього документу, вказано: «сарай «В» та літня кухня «В-1» переведено в другий погосподарський номер Слобода 3 «а» згідно рішення виконкому Ладижинської міської ради».

Як пояснив в судовому засіданні представник БТІ, вказані документи були складені працівником БТІ, виконуючи замовлення ОСОБА_2 при виході на місце, і інформація викладена в них, відображає наявне нерухоме майно за адресою замовника, тобто, працівник БТІ зафіксував все побачене і сказане йому на папері.

Представник БТІ в судовому засіданні також пояснив, що бюро технічної інвентаризації не наділено правом переводити обєкти нерухомості з одного погосподарського номеру в інший, і що це прерогатива органів місцевого самоврядування.

Дані твердження підтверджуються нормами Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка була чинна на момент вчинення працівником БТІ вищевказаних дій, і відповідно до п. 1.2. якої, Інструкція визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою:

- визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних);

- обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів;

- установлення вартості об'єктів.

Отже, колегія суддів вважає, що працівник БТІ, виконуючи замовлення позивача, вийшовши на місце, лише відобразив (зафіксував) те, що спірна літня кухня та сарай знаходяться на території іншого погосподарського номеру, а саме на території будинковолодіння, яка належить брату позивача ОСОБА_7 Саме ці дії БТІ оскаржує позивач. Такі дії узгоджуються з вимогами згаданої Інструкції.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разу його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналізуючи всі вищевказані обставини, враховуючи пояснення сторін та вказані норми закону та підзаконних актів, колегія суддів вважає, що дії, які вчинив працівник БТІ і які просить визнати незаконними позивач, не порушують прав позивача, оскільки негативних наслідків від вчинення таких, не наступило.

Твердження позивача про те, що її права порушенні внаслідок оспорюваних дій внаслідок яких, за позивачем було зареєстровано лише право власності на житловий будинок № 5 по вул. Слобода без літньої кухні та сараю, є безпідставними з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.06.2015 року ОСОБА_2 звернулась до суд з позовом до ОСОБА_7, Ладижинської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень виконавчого комітету Ладижинської міської ради, рішень Ладижинської міської ради, свідоцтва про право приватної власності, державного акту на право власності на земельну ділянку. Предметом спору, крім земельної ділянки, була й згадана вище літня кухня під літ. «В-1».

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.09.2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2

Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13.10.2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.02.2016 року.

Дослідивши згадані рішення, встановлено, що факт переходу спірних обєктів нерухомості з одного погосподарського номеру до іншого був предметом дослідження судами. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в тій справі, ОСОБА_2 не вказувала про будь-які дії чи бездіяльність працівників БТІ, які потягли за собою негативні наслідки для неї, а лише наголошувала про незаконне, без будь-яких на те підстав привласнення Ґудзем С.І. спірного нерухомого майна та незаконні рішення органів місцевого самоврядування.

Отже, «переведення» спірної літньої кухні та сараю відбулось не внаслідок дій працівників БТІ, які лише зафіксували цей факт, а (як стверджує ОСОБА_2І.) внаслідок неправомірних дій ОСОБА_7 та органів місцевого самоврядування, дії та рішення яких були предметом дослідження судами, при розгляді згаданої цивільної справи, рішення у якій набрало законної сили.

При вирішенні даної справи також важливо відмітити та взяти до уваги, що позов до КП «Тульчинського БТІ», як пояснив в судовому засіданні представник позивача, подано з метою перегляду рішення суду у згаданій справі за позовом ОСОБА_2І до ОСОБА_7 та Ладижинської міської ради, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Обставини справи за позовом ОСОБА_2 до Тульчинського БТІ схожі з обставинами справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 та Ладижинської міської ради.

Подаючи позов до БТІ, з метою подальшого перегляду рішення у іншій справі, яке набрало законної сили, є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд, зокрема, порушено принцип юридичної визначеності, який є одним із основних фундаментальних аспектів верховенства права та передбачає повагу та дотримання принципу остаточності рішень суду, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи.

Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обовязкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до КП «Тульчинське МБТІ», за участю третьої особи ОСОБА_7 про визнання дій протиправними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно зясував всі обставин справи, встановлення яких необхідно для вирішення даного спору, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права, що в силу вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення з ухваленням нового, яким в задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, з ОСОБА_2, у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, слід стягнути на користь ОСОБА_7 сплачений судовий збір за подання ним апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», за участю третьої особи ОСОБА_7 про визнання дій протиправними - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 606,32 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: