Рішення № 67133414, 13.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/412/17-ц 22-ц/774/1283/К/17

Справа № 212/412/17-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1283/К/17 суддя Дехта Р.В.

Категорія - 26 ( ІІІ ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

Іменем України

13 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря - Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах. Висновком МСЕК у 2016 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 25%.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 213 360,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 квітня 2017 рокупозов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 8 000 грн. без стягнення податків та обовязкових платежів, а також - на користь держави 640,00 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3, просить змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, посилаючись на те, що судом не було враховано тривалість праці позивача на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів, що потягло за собою виникнення у останнього професійних захворювань, які перешкоджають йому вести звичайний спосіб життя у звязку з необхідністю постійно перебувати в лікарняних закладах.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи (а.с. 83,84) в судове засідання не з'явилися. Представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 надав 13.06.2017 року засобами електронного звязку до апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи у звязку з його хворобою (а.с. 89), яка задоволенню не підлягає.

Так, згідно п.2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому законом порядку про час і місце розгляду справи, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3, звернувшись до суду із заявою про відкладення розгляду справи, не зазначив у ній жодних поважних причин неявки, а до його посилання на хворобу та неможливість прибути до суду колегія суддів відноситься критично, оскільки ОСОБА_3 не надав довідки про звернення до медичного закладу (для підтвердження того, що стан здоровя дійсно перешкоджає зявитись у судове засідання) та навіть не зазначив, яке саме захворювання перешкоджає йому прибути у судове засідання. Більш того, позивач ОСОБА_2 особисто до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю прибути його представника у судове засідання не звертався.

Зважаючи на те, що викладені в заяві про відкладення розгляду справи причини відсутності ОСОБА_3 не є поважними, колегія суддів відхиляє це клопотання, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» - ОСОБА_5, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, залишивши рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 протягом 16 років працював на ПАТ «Кривбасзалізрудком» у умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів, що призвело до виникнення у нього професійного захворювання з відповідним діагнозом: радикулопатія поперековокрижова білатеральна та шийна переважно зліва, з вираженим порушенням біомеханіки хребта та стійким больовим синдромом, нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, ПФ другого ступеня, зі стійким больовим синдромом, з периферичним ангіодистонічний синдромом і порушенням трофіки кистей.

Висновком МСЕК від 16 червня 2016 року позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності з 01 червня 2016 року з наступним переоглядом 01 травня 2019 року (а.с. 5).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обовязків і повязане з виробництвом, і наявності у звязку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обовязок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Як вбачається з Акту розслідування професійного захворювання від 09 квітня 2013 року (а.с. 6-7), причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, тобто, роботодавець - ПАТ «Кривбасзалізрудком» допустив перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи, у тому числі й на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійних захворювань, які потягли за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на його користь та вважає, що він визначений без повного урахування розяснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманої травми на виробництві, тривалості праці позивача (16 років) в умовах праці, що перевищували гранично допустимий рівень, виключно на ПАТ «Кривбасзалізрудком», розмір втрати професійної працездатності та відсутність сприятливих прогнозів на суттєве покращення стану здоровя, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її до 15000,00 грн., що буде достатньою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, повязаних із втратою працездатності та зміною звичного ритму життя.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_3, - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 квітня 2017 рокузмінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2з 8000,00 гривень до 15000 (пятнадцяти тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: