Рішення № 67126382, 06.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017Справа №910/10373/16За позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2. Національний банк України

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

Суддя Борисенко І.І.

від позивача - Бондаренко М.Г. за довіреністю;

від відповідача - Шевченко П.В. за довіреністю;

від третіх осіб - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі №910/10373/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016, відмовлено в позові ПАТ "Український професійний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за № 6251, що був укладений між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС"; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" повернути на користь Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" права майнової вимоги за Договором про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, оригінали документів, які отримані за актами приймання-передачі від 27.05.2015; внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі № 910/10373/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням від 02.03.2017 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/10373/16.

За результатами повторного автоматичного розподілу справа №910/10373/16 передана для подальшого розгляду судді Борисенко І.І.

Ухвалою суду від 06.03.2017 прийнято справу до свого провадження судді Борисенко І.І.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 18.04.2017 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" про відвід судді Борисенко І.І. залишено без задоволення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорюваний Договір про відступлення права вимоги від 26.05.2015 є нікчемним з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у письмових поясненнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Національний банк України у поданих письмових поясненнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Треті особи-3,4 які не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі (а.с.136-138).

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив повністю проти задоволення позовних вимог за недоведеністю підстав нікчемності правочину.

14.04.2017 позивачем долучені до матеріалів справи письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 20.02.2017.

14.04.2017 позивачем подана заява про зміну предмету позову, відповідно до ст. 22 ГПК України, у зв'язку з тим, що при зверненні Банку до Позичальника, останнім було повідомлено про часткову сплату на користь ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 487 від 02.08.2011 у сумі - 8 162,12 грн., що підтверджується квитанціями №ПН4425 від 10.06.2015 р. та №ПН3785 від 12.06.2015. Зазначені платежі були здійсненні Позичальником у період з моменту укладення договору про відступлення прав вимоги до отримання повідомлення про нікчемність правочину, відтак, з урахуванням приписів cт. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 216 Цивільного кодексу України зазначена сума підлягає стягненню саме з ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС», оскільки, останнє отримало вказані кошти внаслідок укладення нікчемного правочину.

Згідно поданої заяви позивач просив суд задовольнити позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. та зареєстрованого за №6251, укладеного між ПА Т « УПБ» та ТОВ «ФК А УРУМ ФІНАНС», шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення Договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, у тому числі відновлення статусу ПАТ «УПБ» як Іпотекодержателя та/або Обтяжувача, - визнавши наявність у ПАТ «УПБ» права майнової вимоги до ОСОБА_3 за Кредитним договором №487 від 02.08.2011 та договорами забезпечення, та повернути оригінали документів згідно Актів приймання-передачі від 26.05.2015, а саме: документи щодо Позичальника Банку - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1): кредитний договір № 487 від 02.08.2011; договір поруки №487-1 від 02.08.2011; іпотечний договір від 02.08.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим № 6117; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.04.2011; витяг з державного реєстру речових прав №29942217 від 13.05.2011; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1., а також просив стягнути з Відповідача - ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» кошти, набуті ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувались Позичальником - ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної заборгованості, відповідно до Кредитного договору №487 від 02.08.2011 у розмірі - 8 162,12 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідачем поданий відзив на заяву про зміну позовних вимог та додаткові пояснення.

Вказана заява про зміну предмету позову задоволена судом частково. В частині вимоги щодо стягнення з відповідача коштів, набутих ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувались Позичальником - ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної заборгованості, відповідно до Кредитного договору №487 від 02.08.2011 у розмірі 8 162,12 грн. суд заяву не прийняв до розгляду, оскільки вказана вимога не була заявлена при подання позову, і по своїй суті є новою додатковою вимогою, яка направлена на одночасну зміну і предмета і підстав позову, що є неприпустимим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2015 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (первісний кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" (новий кредитор, відповідач) було укладено договір про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований у реєстрі за № 6251 (далі - Договір).

Пунктом 1 Договору передбачено, що первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до ОСОБА_3 (третя особа-3), а новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, визначеній в п. 5 цього Договору, у порядку та строки, встановлені цим договором, та набуває права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за кредитним договором № 487 від 02.08.2011 р. з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, договором поруки № 487-1 від 02.08.2011 р., поручитель ОСОБА_4 та іпотечним договором від 02.08.2011 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим номером 6117, предметом якого є іпотека належного поручителю житлового об'єкта: а саме квартира АДРЕСА_1, загальною площею 48,9 кв.м. та житловою площею 24,9 м.кв., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, іпотекодавець ОСОБА_4, які були укладені між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та ОСОБА_3, ОСОБА_4.

За умовами пункту 2 Договору, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за кредитним договором, договором поруки, в тому числі, але не виключно право вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісії та штрафних санкцій за кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу права вимоги, вказаний в п. 3 цього договору, а також всі права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Відповідно до п. 3 Договору станом на 25.05.2015 р. заборгованість за кредитним договором № 487 від 02.08.2011 р. становить 129 961,33 грн.

За змістом п. 5 Договору, за відступлені права вимоги за кредитними договорами новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 129 961,33 грн. без ПДВ, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2 банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за наступними реквізитами: отримувач платежу: Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк"; банк отримувача - Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк"; № рахунку НОМЕР_2; ідентифікаційний код: 19019775; МФО: 300205; призначення платежу: "Оплата за договором відступлення права вимоги від 26.05.2015 р.".

Права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі (п. 6 Договору).

Відповідно до актів приймання-передачі від 27.05.2015, на підставі п. 6 договору про відступлення прав вимоги, укладеного між сторонами, позивач передає, а відповідач приймає права за зобов'язанням, в тому числі ОСОБА_3 наступні документи: Кредитний договір №487 від 02.08.2011 р., Договір поруки №487-1 від 02.08.2011, Іпотечний договір, посвідчений 02.08.2011 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим № 6117, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.04.2011 р., Витяг з державного реєстру речових прав № 29942217 від 13.05.2011 р., технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1.

У п. 3 актів приймання-передачі прав вимоги сторони підтвердили, що розрахунки за договором здійснені в повному обсязі.

Постановою Правління НБУ № 348 від 28.05.2015 року "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії неплатоспроможних" Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних,у зв'язку з чим, виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення № 107 від 28.05.2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ", за яким Фондом було розпочато процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 року по 28.08.2015 року включно, а уповноваженою особою Фонду було призначено Пантіну Л.О.

В подальшому, Постановою Правління НБУ № 562 від 28.08.2015 року було відкликано банківську ліцензію ПАТ "УПБ" та прийнято рішення про ліквідацію Банку.

На виконання вказаної Постанови Правління НБУ виконавчою дирекцією Фонду було прийняте рішення № 158 від 28.08.2015 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ" та розпочато процедуру його ліквідації з 31.08.2015 року по 30.08.2016 року, а уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" призначено Пантіну Л.О.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1, 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Наказом уповноваженої особи Фонду №26/ТА від 29.05.2015 року було вирішено здійснити перевірку договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "УПБ" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану Банку та які відповідають критеріям, передбаченим статтею 38 Спеціального Закону та створено для цього спеціальну комісію.

Відповідно до протоколу № 6 від 24.07.2015 р. засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу № 26/ТА від 29.05.2015 р., комісією з перевірки договорів (інших правочинів) було виявлено наступні порушення норм законодавства при укладенні, зокрема, договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за № 6251, а саме: постановою Правління Національного банку України № 293/БТ позивача було віднесено до категорії проблемних та запроваджено певні обмеження, зокрема заборонено передавати в забезпечення третім особам майно та активи Банку (десятий абзац пункту 3 Постанови №293/БТ). Так, договір відступлення було укладено 26.05.2015 р., під час дії обмежень, запроваджених Постановою №293/БТ, при цьому у цей період укладення таких договорів було Банку заборонено, оскільки за своєю суттю вказаний договір відступлення мав на меті задоволення вимог кредитора Банку - ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС".

Крім того, розрахунки за договором відступлення проводилися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Кредитора, відкритому в Банку, на рахунки 2909 ("Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами") позичальника Банку по Договору відступлення на рахунок НОМЕР_2. Таким чином, при розрахунках по договору відступлення, що здійснювалися в національній валюті України, платежі проходили не через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України, чим було прямо порушено заборону, встановлену Постановою №293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України; умови Договору відступлення, укладеного між Банком та ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС", прямо передбачають передачу ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС", що є одночасно кредитором Банку, майнових прав за Кредитним договором та надає кредитору Банку - ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС" переваги перед іншими кредиторами. За таких обставин, комісією з перевірки договорів (інших правочинів) вирішено затвердити результати перевірки, якою виявлено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований у реєстрі за № 6251, що є нікчемним згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, за результатами проведеної перевірки договорів, укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених в ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", робочою комісією було встановлено, що при укладанні договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015 було допущено ряд порушень законодавства та обмежень, встановлених Національним банком України, що свідчить про його нікчемність відповідно до п. п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Український професійний банк" Л.О. Пантіною було складено повідомлення №01-10/3282 від 03.08.2015 про нікчемність правочину, адресоване Товариству з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС", відповідно до якого останнє повідомляється про нікчемність договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за № 6251. Вказаним повідомленням про нікчемність правочину позивач просив повернути протягом десяти днів всі отримані згідно з умовами нікчемного договору оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи відповідно до акту приймання-передачі від 27.05.2015 р.).

ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду звернувся з вимогами посилаючись на ст.ст. 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, п.п. 1, 2 та 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого у реєстрі за № 6251, шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення Договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, у тому числі відновлення статусу ПАТ «УПБ» як Іпотекодержателя та/або Обтяжувача, - визнавши наявність у ПАТ «УПБ» права майнової вимоги до ОСОБА_3 за Кредитним договором №487 від 02.08.2011 та договорами забезпечення, та повернути оригінали документів згідно Актів приймання-передачі від 26.05.2015, а саме: документи щодо Позичальника Банку - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1): кредитний договір № 487 від 02.08.2011; договір поруки №487-1 від 02.08.2011; іпотечний договір від 02.08.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим № 6117; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.04.2011; витяг з державного реєстру речових прав №29942217 від 13.05.2011; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, з тих підстав, що вказаний договір, який містить ознаки нікчемного правочину, що було встановлено рішенням комісії Банку, в силу положень вказаного Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є нікчемним, у зв'язку з чим, до нього мають застосовуватись відповідні правові наслідки недійсності правочину.

Вищий господарський суд України в своїй постанові від 20.02.2017, скасовуючи рішення та постанову апеляційної інстанції у даній справі вказав, що посилаючись на Постанову Правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015 року про віднесення Банку до категорії проблемних та на Постанову Правління НБУ № 348 від 28.05.2015 року про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, які було прийнято відповідно до ст.ст. 75, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", суд першої інстанції не звернув належної уваги, що зазначені акти містять розширену інформацію про результати діяльності Банку у період, що передував його неплатоспроможності (принаймні, з січня 2015 року). На підставі аналізу вказаної інформації НБУ зроблено відповідні висновки та визначено відповідні заходи, спрямовані на виведення банку з кризового стану, а згодом - і висновок про визнання Банку таким, що неспроможний виконувати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів.

У контексті інформації, що міститься у вказаних Постановах Правління НБУ, і слід було досліджувати та оцінювати обставини справи, а також докази, надані на їх підтвердження, зокрема, і обставини щодо наявності реальної можливості оплати за спірним правочином, в т. ч. - з урахуванням спеціальних обмежень щодо порядку розрахунків, введених Постановою Правління НБУ № 293/БТ від 30.04.2015 року.

Зокрема, суд першої та апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тій обставині, що розрахунки за договором про відступлення прав вимоги мали проводитися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "ФК Аурум Фінанс", відкритого в ПАТ "УПБ", на рахунок 2909 ("Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами"), відкритий також у ПАТ "УПБ".

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, всебічно та повно встановивши обставини справи, перевіривши доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судових засіданнях докази в їх сукупності господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 3, 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У повідомленні №01-10/3282 від 03.08.2015 про нікчемність договору про відступлення Банк послався як на підставу нікчемності правочину на пункт 7 частини 3 статті 38 вказаного Закону, а саме: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Водночас, у позовній заяві та письмових поясненнях позивач також зазначає, що спірний договір є нікчемним згідно п. 1, 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також вказує, що спірний договір було укладено з порушенням вимог постанови Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ, яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи та відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитись через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України, крім того, позивач також посилається на пункт 1 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зазначаючи, що відчуження майна за Договором відступлення права вимоги відбулося безоплатно.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514, частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за №6251, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про відступлення права вимоги (правочином щодо заміни кредитора в зобов'язанні).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 судам відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 Цивільного кодексу України тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 визначено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Постанова Правління Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ про віднесення банку до категорії проблемних та на Постанова Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, які прийняті на підставі ст. ст. 75, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", містять розширену інформацію про результати діяльності банку у період, що передував його неплатоспроможності (принаймні, з січня 2015 року). На підставі аналізу вказаної інформації Національним банком України зроблено відповідні висновки та визначено відповідні заходи, спрямовані на виведення банку з кризового стану, а згодом - зроблено висновок про визнання банку таким, що неспроможний виконувати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів.

У контексті інформації, що міститься у вказаних Постановах Правління НБУ судом досліджено обставини справи, а також докази, надані на їх підтвердження, зокрема, й обставини щодо наявності реальної можливості оплати за спірним правочином, в т. ч. з урахуванням спеціальних обмежень щодо порядку розрахунків, введених постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за Договором про відступлення прав вимоги мали проводитися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» НОМЕР_3, відкритого в ПАТ «УПБ», на рахунок НОМЕР_4 («Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами»), відкритого також у ПАТ «УПБ».

На поточний рахунок ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» НОМЕР_3 кошти надійшли в травні 2015 року від юридичних осіб за Договорами про залучення фінансових активів. В тому числі відбулося повернення депозиту згідно Договору строкового банківського вкладу «Депозитна лінія гнучка» № 245 від 20.05.2015 декількома траншами, кожен з яких складав по 10 млн. грн.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, за дебетом балансового рахунку 1200 «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.

На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь Банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак за відсутності коштів у банку платника такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.

З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак за відсутності коштів у банку платника таку кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.

Так, в силу приписів Інструкції, затвердженої Постановою НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Преамбулою цієї ж Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

У свою чергу платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Так з метою перерахування коштів зі свого поточного рахунку на рахунок ПАТ «УПБ» в рахунок оплати за договором про відступлення ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» було оформлено платіжне доручення №70 від 27.05.2015, яке наявне в матеріалах справи.

Разом з тим п. 1.12 вказаної Інструкції № 22 визначений алгоритм дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.

Тобто, законодавець визначив, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.

Відтак, Банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк.

Отже, за відсутності коштів на кореспондентському рахунку ПАТ «УПБ» не мало можливості виконати платіжне доручення №70 від 27.05.2015 з перерахування коштів та власне перерахувати такі кошти.

Під час оформлення договорів по відчуженню активів (кредитного портфеля) ПАТ «УПБ» не мало можливості повернути кошти, які обліковувались на рахунках клієнтів (через їх відсутність ни кореспондентському рахунку), тому для погашення зобов'язань Банку, всупереч вимогам Постанови НБУ № 293/БТ здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ, фактично здійснило таке погашення власними активами без надходження коштів на кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ.

Позивачем надавалась до суду довідка про рух коштів по рахунку ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС», з якої вбачається, що фактично кошти, як плата за договором відступлення до Банку не находили. Відображення коштів на рахунку ПАТ «УПБ» відбулось шляхом коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань.

Крім того сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним, в даному випадку навіть за наявності відмітки банку про проведення банківської операції без належного урахування наведеного вище.

Отже, оскільки платіжне доручення виконано банком не було, фактично кошти за відступлення права вимоги не надійшли на кореспондентський рахунок позивача, у зв'язку з чим суд не приймає доводи відповідача про те, що спірний рахунок був оплатний.

Відтак, фактично банк відмовився від власних майнових вимог до позичальника на користь третьої особи, передавши право вимоги та позбавивши себе цього права, безоплатно, оскільки кошти за відступлене право вимоги банком не отримано.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови Правління НБУ від 30.04.2015 про віднесення банку до категорії проблемних) Національний банк України мав право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Тобто, зобов'язання проведення розрахунків через консолідований кореспондентський рахунок та заборона використання прямих кореспондентських рахунків не є тотожними поняттями.

Поняття консолідованого кореспондентського рахунку закріплено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 16.08.2006 № 320.

Так, консолідований кореспондентський рахунок - кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку і на якому об'єднані кошти банку та його філій для роботи банку у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Тобто, з урахуванням обмежень, встановлених Постановою Правління НБУ від 30.04.2015, саме з цього рахунку мали б списуватись кошти під час проведення транзакцій з перерахування коштів з рахунків клієнтів банку, і саме на цьому рахунку кошти мали б відображатись у разі їх реального надходження.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

Під поняттям платоспроможності розуміється спроможність банку виконати законні вимоги кредиторів. При цьому платоспроможність банку характеризується рівнем забезпеченості фінансових зобов'язань банку власним капіталом (ліквідними активами). Неплатоспроможність банку визначається як його неспроможність протягом одного місяця в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше третини суми, встановленої Національним банком як мінімально необхідної.

Пунктом 1.1 Глави 1 Розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368, визначено, що ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Як вбачається зі змісту Постанови Правління НБУ №348 від 28.05.2015 року "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії неплатоспроможних", однією з підстав віднесення цього Банку до категорії неплатоспроможних стало те, що на момент прийняття такої постанови обсяг високоліквідних коштів (готівка та кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України) значно зменшився, що унеможливлювало виконання зобов'язань Банку перед його кредиторами.

Відповідно до положень статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у відповідній редакції) підставою віднесення проблемного банку до категорії неплатоспроможних є: неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами НБУ; невиконання банком протягом десяти робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

В свою чергу вказана позивачем у позові підстава, а саме те, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, підтверджується матеріалами справи, так як суд дійшов висновку про те, що кошти в розмірі 129 961,33 грн. реально на рахунок банку не надходили, оскільки відбулось коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань.

Стосовно доводів позивача на нікчемність спірного договору з посиланням на п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" суд зазначає наступне.

Відповідно до вказаного пункту, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, за якими банк до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Суд вказує, що позивачем не надано доказів того, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним. Разом з цим, доводи позивача, що позивачем було укладено ряд договорів із відповідачем, внаслідок чого він став неплатоспроможним, судом також не приймаються, оскільки виходячи з предмету та підстав позову, суд не досліджує правовідносини позивача та відповідача, які виходять за межі предмету доказування у даній справі.

Щодо посилань позивача на нікчемність спірного договору з посиланням на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" суд зазначає наступне.

Згідно з приписами пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у випадку якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

У витязі з протоколу №6 від 24.07.2015 Банк, зокрема, зазначає, що станом на дату укладення спірного Договору відповідач був кредитором позивача, зокрема, за договором №315-УОК на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів господарювання від 18.05.2015 та за депозитним договором №245 строкового банківського вкладу «Депозитна лінія «Гнучка» від 20.05.2015.

Відповідно до статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Положеннями статті 175 Господарського кодексу України, визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Разом з цим, позивач зазначив, що за вказаним депозитним договором повернення коштів відповідачу не відбулось, оскільки на кореспондентському рахунку позивача станом на 25.05.2015 залишок грошових коштів становив лише 160 890,97 грн.

Отже, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку відповідач є кредитором позивача за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами. (Вказаного висновку дійшов Верховний суд України в постановах від 25.03.2015 у справі № 910/9232/14 (3-24гс15) та від 01.04.2015 у справі № 910/5560/14).

Разом з цим, як уже зазначалося, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку ліквідації банку залишки грошових коштів на рахунках юридичних осіб не гарантуються державою, а задовольняються у порядку черговості, встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Такі дії надають кредитору Банку - ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» переваги перед іншими кредиторами, що в силу статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є підставою нікчемності правочину (переваги полягають у тому, що ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» безпідставно отримало можливість вивести свої кошти з неплатоспроможного банку та позачергово задовольнити свої вимоги).

Враховуючи, що наслідком укладення нікчемного правочину є саме забезпечення виконання банком грошових зобов'язань перед Відповідачем і такий правочин направлений на зміну черговості задоволення кредиторських вимог до банку такий правочин є нікчемним.

ТОВ «ФК АУРУМ Ф1НАНС», будучи кредитором Банку за укладеними з ним Договором №315-УОК на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів, господарювання від 18.05.2015 p., та Депозитним договором №245 строкового банківського вкладу «ДЕПОЗИТНА ЛІНАЯ «ГНУЧКА» від 20.05.2015 р. та розрахувавшись за Договором про відступлення прав вимоги з поточного рахунку ТОВ «ФК АУРУМ Ф1НАНС», відкритому в Банку, фактично, в рахунок погашення майнових вимог на суму більш ніж 10 000 000 грн. отримав від Позивача право майнової вимоги до низки клієнтів банку, утому числі до ОСОБА_3 за кредитним договором №487 від 02,08.2011 р. та договорами забезпечення та, відповідно, враховуючи віднесення позивача до категорії неплатоспроможних, отримав переваги щодо задоволення майнових вимог перед іншими кредиторами позивача, які (переваги) не встановлені для відповідача законодавством чи внутрішніми документами позивача, що є підставою нікчемності спірного Договору у відповідності до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи вищевикладене, уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у позивача правомірно, в силу приписів пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», віднесла договір відступлення права вимоги до нікчемних.

Отже, за висновком суду, спірний договір є нікчемним в силу приписів пунктів 1,7 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Правові наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України. Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину підлягають задоволенню шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення Договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, у тому числі відновлення статусу ПАТ «УПБ» як Іпотекодержателя та/або Обтяжувача, - визнавши наявність у ПАТ «УПБ» права майнової вимоги до ОСОБА_3 за Кредитним договором №487 від 02.08.2011 та договорами забезпечення, та повернути оригінали документів згідно Актів приймання-передачі від 26.05.2015, а саме: документи щодо Позичальника Банку - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1): кредитний договір № 487 від 02.08.2011; договір поруки №487-1 від 02.08.2011; іпотечний договір від 02.08.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим № 6117; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.04.2011; витяг з державного реєстру речових прав №29942217 від 13.05.2011; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовий збір у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Застосування наслідки недійсності нікчемного правочину - Договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за № 6251, що був укладений між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС" шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення Договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, у тому числі відновлення статусу ПАТ «УПБ» як Іпотекодержателя та/або Обтяжувача, - визнавши наявність у ПАТ «УПБ» права майнової вимоги до ОСОБА_3 за Кредитним договором №487 від 02.08.2011 та договорами забезпечення та повернути оригінали документів згідно Актів приймання-передачі від 26.05.2015, а саме: документи щодо Позичальника Банку - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1):

- кредитний договір № 487 від 02.08.2011;

- договір поруки №487-1 від 02.08.2011;

- іпотечний договір від 02.08.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим № 6117;

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.04.2011;

- витяг з державного реєстру речових прав №29942217 від 13.05.2011;

- технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 3, код ЄДРПОУ 39243396) на користь Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 15, код ЄДРПОУ 19019775) 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.06.2017

Суддя І.І. Борисенко