Рішення № 67126324, 08.06.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2017р. Справа № 914/254/17

Господарський суд Львівської області в складі судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління, м.Львів

до відповідача ПАТ „Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії „Львівська залізниця ПАТ „Українська залізниця, м.Львів.

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватна фірма науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс", м.Львів

про відшкодування витрат в розмірі 5 756,40 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1-представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2- представник (довіреність від 25.10.16р.)

від третьої особи: не зявився

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління, м.Львів, до відповідача: Регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Львів про відшкодування витрат в розмірі 5 756,40 грн.

Ухвалою суду від 10.02.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.02.2017 року. В судовому засіданні 21.02.17р. розгляд справи відкладався на 14.03.17р, 14.03.17р. на 28.03.17р., 28.03.17р. на 19.04.17р.,19.04.17р. на 23.05.17р., з 23.05.2017 року на 08.06.2017 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 28.03.17р. замінено первісного відповідача Регіональну філію „Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця на належного відповідача ПАТ „Українська залізниця (03680, м. Київ-150, вул. Тверська, 5, код ЄДР 40075815) в особі регіональної філії „Львівська залізниця ПАТ „Українська залізниця (79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1 ).

Ухвалою суду від 19.04.17р. залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватну фірму науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс", м.Львів.

Представник позивача з»явився,позовнівимоги підтримує,просить суд задоволити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач не вправі був розміщувати рекламні конструкції в смугах відведення залізниці, так як землі транспорту надаються в користування для виконання покладених на підприємства транспорту завдань. Закон не надає права землекористувачу, якому земельна ділянка надана в постійне користування ані передавати земельну ділянку в субкористування, ані стягувати плату за її використання. Однак, всупереч цьому відповідач використовує земельні ділянки та, окрім того, надає на платній основі ці ділянки в користування третім особам для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами. Позивач заявляє, що реклама, котру розміщував відповідач являється зовнішньою рекламою і розміщення такої реклами потребує відповідних дозволів, які у відповідача відсутні. Розміщена відповідачем реклама не може вважатися рекламою на транспорті, так як землі транспорту не відносяться до обєктів транспорту. Також, на думку позивача, у його діях відсутня протиправність, оскільки позивач здійснював демонтаж конструкцій відповідно до рішення виконкому ЛМР №596 від 21.05.2010р. Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові та Наказу Департаменту економічної політики Львівської міської ради Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами№59-Д від 08.08.2016р.

Відповідач в судове засідання з»явився, проти позову заперечив, просить суд відмовити в задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що примусовий демонтаж відповідачем рекламних конструкцій є протиправним, оскільки реклама, яку розміщував відповідач не являється зовнішньою рекламою. Вказана реклама є рекламою на транспорті і відповідно до положень ст.18 Закону України Про рекламу жодних дозволів та погоджень на її розміщення не вимагається.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, причини неявки суду не повідомив. В попередньому судовому засіданні 08.06.2017 року представник третьої особи протии позову заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014р. між ДТГО Львівська залізниця (Розповсюджувач) та Приватною фірмою науково-виробничим підприємством Комтех-Плюс (Рекламодавець) укладено Договір про надання рекламних послуг №Л/ДН-1-14138п/НЮ (далі Договір №Л/ДН-1-14138п/НЮ), згідно п.2.1 котрого за цим Договором та відповідно до вимог Закону України Про рекламу (в частині реклама на транспорті), розповсюджувач розміщує спеціальні рекламні конструкції, які є власністю рекламодавця на території залізниці, а рекламодавець здійснює оплату згідно виставлених рахунків за розміщення реклами на території залізниці у сумі, визначеній у Додатках до цього Договору.

Відповідно до Додатку №01 до Договору №Л/ДН-1-14138п/НЮ розповсюджувач розміщує рекламні конструкції у м.Львові на вул.Персенківка/вул.Луганська, ст.Клепарів/вул.Шевченка та в м. Стрию на вул. Вокзальна, 7. Загальна кількість площин: 12 площин, їх загальна площа 216кв.м. Період проведення рекламної кампанії (розміщення реклами) з 01.01.2014р. до 31.12.2014р.

Матеріалами справи підтверджується та жодною із сторін не заперечується той факт, що рекламні конструкції, які виступають предметом Договору №Л/ДН-1-14138п/НЮ позивачем було розміщено на землях залізничного транспорту, зокрема, в смузі відведення залізниці.

Судом встановлено, що 12.07.2016р. Департаментом економічної політики Львівської міської ради на адресу позивача було направлено Вимогу №23/Р-7-2820, в якій зазначено, що відповідачем порушено вимоги ч.1 ст.16 Закону України Про рекламу, а саме: самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на газоні по вул. Луганській (непарна сторона, місце 4) та запропоновано позивачу в термін до 22.07.2016р. усунути вказані порушення.

З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2016р. Департамент економічної політики видав Наказ №59-Д Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами, відповідно до котрого наказав КП Адміністративно-технічне управління до 31.12.2016р. демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами за адресами, зокрема, м. Львів, вул. Луганська (непарна сторона, місце №4,).

Наказ Департаменту економічної політики ЛМР №59-Д від 08.08.2016р. передбачає конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, а відтак являється ненормативним актом (актом індивідуальної дії), застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію.

Жодною із сторін не заперечується той факт, що рекламні конструкції у м. Львові на вул. Луганська (непарна сторона, місце №4) це ті рекламні конструкції, які відповідач розміщував на виконання умов Договору №Л/ДН-1-14138п/НЮ.

16.08.2016р. КП Адміністративно-технічне управління, на адресу позивача було направлено попередження №2410-06-6 664 про добровільний демонтаж встановлених конструкцій до 24.08.2016р. В протилежному випадку демонтаж буде здійснено відповідачем примусово з 24.08.2016р. у будь-який робочий день.

Як вбачається із матеріалів справи, у звязку із відмовою відповідача добровільно демонтувати встановлені конструкції, 19-20.10.2016р. спірні рекламні конструкції були демонтовані, про що складено відповідні акти проведення демонтажу, які знаходяться в матеріалах справи.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Основні засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон України Про рекламу №270/96-ВР від 03.07.1996р., котрий також регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до ст.1 даного Закону реклама буває наступних видів:

- внутрішня реклама реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;

- зовнішня реклама реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

- реклама на транспорті реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Суд зазначає, що згідно системного аналізу Закону України Про рекламу останній не конкретизує чіткої диференційованої класифікації реклами, однак, поруч із зовнішньою рекламою виділяє і внутрішню, що дає зробити висновок, що у даному випадку відбувається розрізнення саме за формою висвітлення (подачі) інформації.

Також, суд звертає увагу, що на розгляді Господарського суду Львівської області перебував позов Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця до відповідача: Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне підприємство "Ріел-Фінанси", третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватна фірма науково-виробниче підприємство "Комтех-плюс", третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент економічного розвитку Львівської міської ради про: стягнення збитків (упущеної вигоди) (справа №914/45/17).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2017р. у справі № 914/45/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця 6942,42 грн. збитків, спричинених демонтажем спеціальних конструкцій зовнішньої реклами місце №4, 6, 12, 14, непарна сторона вул. Луганської у м. Львові та 5512,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що реклама розміщена на землях смуг відведення залізниці є рекламою розміщеною на території підприємства залізничного транспорту, а відтак рекламою на транспорті. Тому необґрунтованими є покликання відповідача на Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою КМУ №2067 від 29.12.2003р., оскільки вони регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами. Відповідно до пп.57 п.6 Статуту ПАТ Українська залізниця предметом діяльності товариства є провадження поліграфічної, видавничої, рекламної діяльності та надання повязаних з ними послуг. Відповідач згідно статутних документів та Рішення №569 уповноважений лише здійснювати нагляд за дотриманням розміщення зовнішньої реклами, а також уповноважений на здійснення демонтажу рекламних конструкцій із зовнішньої реклами. Однак відповідач не вправі здійснювати нагляд та демонтаж рекламних конструкцій із реклами на транспорті. Відтак покликання відповідача на Рішення №569 Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, як на підставу правомірності його дій, є необґрунтованим. З огляду на те, що до протиправного демонтажу спірних рекламних конструкцій призвели спільні дії відповідача та Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, саме вони несуть солідарну відповідальність перед позивачем. При цьому, як вбачається з позовної заяви, позивач реалізував своє право на предявлення вимоги лише щодо одного із них.

Проте, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 року рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2017р. у справі № 914/45/17 скасувано, прийнято нове рішення: у позові Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ, в особі регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця, м.Львів, до Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" м.Львів відмовлено та вирішено стягнутиПублічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; код ЄДРПОУ 40081195) на користь Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління (79012, м. Львів, вул. Сахарова, 42; код ЄДРПОУ 13804591) - 6063,2 грн. судового збору.

Постанова набрала законної сили 30.05.2017 року.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реклама на транспорті є окремим рекламним засобом, що має багато спільних рис із зовнішньою та внутрішньою рекламою, проте в той же час, має і певні особливості, а також окремий порядок регулювання її розповсюдження.

Для розміщення реклами на транспорті не потрібно отримувати дозволи органів місцевого самоврядування, як це потрібно при розміщенні зовнішньої реклами. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками обєктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

При цьому, враховуючи висновки Постанови Верховного суду України від 19 лютого 2013 року, апеляційний суд дійшов до висновку, що слід встановити і правовий статус рекламних засобів, і, як наслідок, необхідність отримання дозвільної документації на їх розміщення, оскільки саме правовий статус будь-якого обєкта визначає права та обовязки субєкта щодо останнього.

Згідно Закону України Про залізничний транспорт залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс підприємств залізничного транспорту, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту (стаття 6 закону України Про залізничний транспорт)..

За змістом положень ст. 6 Закону України від 4 липня 1996 р. N 273/96-ВР Про залізничний транспорт, статей 11, 23 Закону України від 10 листопада 1994 р. N 232/94-ВР Про транспорт, ст. 68 ЗК України земля, на якій розташовано нерухоме майно, передане підприємству залізничного транспорту, належить до категорії земель державної власності. З тих обставин, що зазначене майно не зареєстровано за залізницею на праві власності, категорія землі не змінюється. Отже, розпоряджатися цією земельною ділянкою мають органи державної влади, визначені ч. 2 ст. 84 ЗК України. Відповідно, органи міської ради такими повноваженнями не наділені (постанова Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 р. у справі N 3-150гс14).

Згідно ст.ст. 67, 68 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Стаття 11 Закону України Про транспорт передбачає, що землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Розміщення споруд та інших об'єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

З вищезазначеного вбачається відсутність ототожнення землі транспорту з обєктами транспорту.

Згідно ст. 5 Земельного кодексу України земля (земельна ділянка) виконує, зокрема, функцію територіального базису, що має місце і в даному випадку.

У даному випадку, розміщення даних рекламних конструкцій на землях транспорту не змінює виду реклами за суттю і формою, а земельна ділянка відіграє роль територіального базису.

Отже, апеляційний судом встановлено, що реклама, розповсюджена на спірних конструкціях, є зовнішньою рекламою.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2013 року у справі № К/800/13138/13, при новому розгляді справи, де зокрема, Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку, що розміщення рекламних об'єктів на контактній тролейбусній мережі на автомобільній дорозі в населених пунктах Масандрівської селищної ради відноситься до реклами на транспорті, а не до зовнішньої реклами в розумінні визначення поняття зовнішньої реклами, яке дано в статті 1 статті 1 Закону України Про рекламу.

З наведеного випливає, що до регулювання спірних правовідносин застосовується ст. 16 Закону України Про рекламу, а також можуть бути застосовані Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені Постановою Кабінету міністрів України № 2067 від 29.12.2003 року, та Правила розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затвердженими Рішенням Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 року, яке є чинним.

Згідно ст.16 Закону України Про рекламу розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових Правил передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Підпунктом 13 пункту б статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо надання дозволів у порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Зазначені положення вказаного Закону кореспондуються зі статтею 16 Закону України Про рекламу.

Згідно з пунктом 45 Типових Правил контроль за їх додержанням здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства, уповноважені особи яких відповідно до пункту 46 цих Правил у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами звертаються до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Також, відповідно до п. 4.2.10 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 року, підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.

Згідно п. 3.4.1. Правил розміщення реклами у м. Львові оператор у межах своєї компетенції здійснює нагляд за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, та фізичними особами встановленого Законом України Про рекламу, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, цими Правилами порядку розміщення, утримання та експлуатації рекламних засобів. Інформує робочий орган про виявлені порушення, готує проекти вимог та надсилає рекламорозповсюджувачам вимоги робочого органу про усунення виявлених порушень законодавства у сфері реклами у встановлений у вимогах термін. (оператор зі справляння плати та нагляду за станом зовнішньої реклами (надалі оператор) КП Адміністративно-технічне управління, що уповноважене виконувати покладені на нього функції, передбачені цими Правилами та статутом підприємства).

Як встановлено, 12.07.2016р. Департаментом економічної політики Львівської міської ради на адресу позивача було направлено Вимогу №23/Р-7-2820, в якій зазначено, що відповідачем порушено вимоги ч.1 ст.16 Закону України Про рекламу, а саме: самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на газоні по вул. Луганській (непарна сторона, місце 4) та запропоновано позивачу в термін до 22.07.2016р. усунути вказані порушення, що відповідачем зроблено не було.

Пунктом 2.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.

Відповідно до п.1.1 Статуту КП Адміністративно-технічне управління, підприємство створене шляхом реорганізації КП Інспекція благоустрою та екології м. Львова та підпорядковане департаменту містобудування, яке є представником власника територіальної громади м. Львова і органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство.

Основними напрямками діяльності Підприємства є, зокрема, виконання функцій визначених окремими ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями департаменту містобудування (пп.2.2.4 Статуту).

Відповідно до п.3.4 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові оператор (відповідач):

- у межах своєї компетенції здійснює нагляд за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, та фізичними особами встановленого Законом України Про рекламу, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, цими Правилами порядку розміщення, утримання та експлуатації рекламних засобів. Інформує робочий орган про виявлені порушення, готує проекти вимог та надсилає рекламорозповсюджувачам вимоги робочого органу про усунення виявлених порушень законодавства у сфері реклами у встановлений у вимогах термін (пп.3.4.1);

- за результатами нагляду за станом зовнішньої реклами інформує відповідним поданням робочий орган про рекламні засоби, що підлягають примусовому демонтажу, готує проект наказу про примусовий демонтаж та здійснює демонтаж рекламних засобів у відповідності до вимог п.8 цих Правил (пп.3.4.3);

- організовує або проводить власними силами демонтаж самовільно розміщених рекламних засобів у порядку, визначеному у розділі 8 цих Правил (пп.3.4.7).

Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідач згідно статутних документів та Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові уповноважений здійснювати нагляд за дотриманням розміщення зовнішньої реклами, а також уповноважений на здійснення демонтажу рекламних конструкцій із зовнішньої реклами.

Згідно п. 8.6. Типових Правил для повернення демонтованого рекламного засобу власнику рекламного засобу необхідно звернутись до оператора з такими документами:

1) заявою на імя керівника про повернення демонтованого рекламного засобу;

2) документом, що підтверджує право власності (інше майнове право) на конкретний демонтований рекламний засіб;

3) документом, що підтверджує оплату витрат оператора, повязаних з демонтажем рекламного засобу, транспортуванням та зберіганням.

Демонтований рекламний засіб зберігається у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо).

Отже, у даному випадку демонтаж відбувався на виконання Наказу Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами №59-Д від 08.08.2016р., відтак, такий демонтаж рекламних конструкцій є правомірним, а неправомірні дії позивача у даному випадку відсутні, тому позовні вимоги про відшкодування витрат підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління до Регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про відшкодування витрат в розмірі 5 756,40 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1600,00 грн. судового збору.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; код ЄДРПОУ 40081195) на користь Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління (79012, м. Львів, вул. Сахарова, 42; код ЄДРПОУ 13804591) - 5 756,40 грн. витрат, пов»язаних з проведенням демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, її транспортуванням та зберіганням а також 1 600,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 12.06.2017 року.

Суддя Горецька З. В.