Ухвала суду № 67126317, 12.06.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.06.2017 р. Справа№ 5015/774/12

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 автобусні заводи», м. Львів від 13.05.2017р. вх. №2088/17

про заміну сторони виконавчого провадження,

у справі №5015/774/12 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 автобусні заводи», м. Львів,

до відповідача: ОСОБА_1 комунального автотранспортного підприємства №1, м. Львів,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: ОСОБА_1 міської ради, м. Львів,

Учасник процесу: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м.Львів,

Учасник процесу: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТИМУМ ФАКТОР», м.Київ

про: стягнення 8635185,6 грн.

Представники:

Позивача (Заявника): не зявився;

Відповідача: не зявився;

Від третьої особи: не зявився;

Від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області: не зявився;

Від ТзОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР»: ОСОБА_2 директор

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 автобусні заводи» від 13.05.2017р. вх. №2088/17 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №5015/774/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 автобусні заводи» до ОСОБА_1 комунального автотранспортного підприємства №1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, ОСОБА_1 міської ради, за участі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТИМУМ ФАКТОР» про стягнення 8635185,6 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 16.05.2017р. заяву прийнято до розгляду та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 26.05.2017р. Розгляд заяви відкладався та строк розгляду заяви продовжувався з причин та підстав, викладених в ухвалі суду від 26.05.2017р. у справі.

Представнику Учасника судового процесу оголошено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, 38 ГПК України, а також оголошено ст.ст.25 та 121-4 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Заявника (Позивача) в судове засідання не з'явився, 29.05.2017р. подав клопотання (вх.№19081/17), у якому просить суд розглядати заяву за наявними в матеріалах справи доказами за відсутності повноважного представника Заявника.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Представник Органу ДВС в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Представник ТзОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР» в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про прийняття заяви до провадження, окрім подання пояснень на позовну заяву, Учасників судового процесу зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 ГПК України (витребування доказів) (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань в порядку ст.38 ГПК України протягом розгляду справи Сторонами не заявлялось.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам судового процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті заяви та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При цьому, з врахуванням вимог ст.69 ГПК України, суд зазначає про відсутність правових підстав до подальшого відкладення розгляду заяви.

Розглянувши матеріали справи та заяви в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Учасника процесу та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2012р. у справі №5015/774/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 автобусні заводи» до ОСОБА_1 комунального автотранспортного підприємства №1 за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_1 міської ради про стягнення 8635185,6 грн. позовні вимоги ТзОВ «ОСОБА_1 автобусні заводи» задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_1 комунального автотранспортного підприємства №1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 автобусні заводи» 10253461,00 грн. заборгованості, 895587,73 грн. інфляційних втрат, 450512,38 грн. 3% річних, 64380,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «ОСОБА_1 автобусні заводи» відмовлено, а рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2012р. у справі №5015/774/12 залишено без змін.

Таким чином, вказане рішення 10.10.2012р. набрало законної сили в порядку статті 87 ГПК України, та, у відповідності до приписів частини пятої статті 124 Конституції України та частини першої статті 115 ГПК України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

17.10.2012р. Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2012р. у справі №5015/774/12.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження ВП№37071291 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 17.10.2012р. №5015/774/12 про примусове виконання Рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2012р. у справі №5015/774/12.

Як стверджує Заявник, дане виконавче провадження не виконано, не закрито, не зупинено.

13.05.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 автобусні заводи» подано заяву вх.№2088/17 про заміну Сторони (Стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 17.10.2012р. у справі №5015/774/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 автобусні заводи» до ОСОБА_1 комунального автотранспортного підприємства №1 про стягнення 11663941,11грн.

Дану заяву обґрунтовано тим, що 09.12.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 автобусні заводи» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТИМУМ ФАКТОР» (Фактор) укладено Договір факторингу №09122016/1 (далі Договір), за умовами якого (п.2.1.) Фактор зобовязувався передати в розпорядження Клієнта за його вимогою, грошові кошти в розмірі Суми фінансування, а Клієнт відступити Фактору своє право грошової вимоги до Боржника. Перехід права вимоги від Клієнта до Фактора по ОСОБА_3 про закупівлю здійснюється за цим ОСОБА_3.

Відповідно до п.1.3. ОСОБА_3 Боржником в даному договорі є ОСОБА_1 комунальне автотранспортне підприємство №1 (Львівська область, м.Львів вул. Ґрунтова, 1-Б; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 23884071).

Відповідно до п.1.4 ОСОБА_3, право вимоги право грошової вимоги Клієнта до Боржника по зобовязанням по ОСОБА_3 про закупівлю, строк платежу за яким настав , щодо погашення (сплати) Заборгованості, а також сплати інших платежів, які виникли на підставі укладених між Клієнтом та Боржником ОСОБА_3 про закупівлю, що підтверджені рішенням господарського суду.

Згідно з п.1.5 ОСОБА_3, Договір про закупівлю ОСОБА_3 про закупівлю товарів за державні кошти зі всіма додатками, змінами і доповненнями до них, що укладені між Клієнтом (як Постачальником) та Боржником (як Покупцем), у відповідності до якого Клієнт поставив Боржнику ОСОБА_4, а Боржник зобовязався сплатити ціну ОСОБА_4, а також інші платежі (штрафи, пені, комісії, тощо), що виникли на підставі зазначених ОСОБА_3 про закупівлю на момент укладення ОСОБА_3 факторингу. В даному ОСОБА_3 факторингу договорами про закупівлю є: Договір від 14.12.2010р. №17/12/10 про закупівлю товарів за державні кошти та Договір від 18.11.2009р. №18/11 про закупівлю товарів за державні кошти.

Заборгованістю відповідно до п.1.6. ОСОБА_3 є невиконані Боржником грошові зобовязання перед Клієнтом. Судовими рішеннями згідно п.1.7. ОСОБА_3 є рішення Господарського суду Львівської області, що набрали законної сили та не виконані на день укладення ОСОБА_3, за якими стягнуто грошові кошти з Боржника на користь Клієнта, в тому числі рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2012р. у справі №5015/774/12.

Відповідно до п.2.1 ОСОБА_3, за цим договором Фактор зобовязується передати в розпорядження Клієнта за його вимогою, грошові кошти в розмірі суми фінансування, а Клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до Боржника.

Згідно положень п.2.2 ОСОБА_3, загальна сума права вимоги, що передається за цим ОСОБА_3 дорівнює сумі заборгованості Боржника перед Клієнтом по договору поставки на день набуття Права вимоги Фактором відповідно до цього ОСОБА_3. Загальна сума заборгованості складає 28085266,20грн. Сума фінансування за ОСОБА_3 факторингу складає 19659686,34грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2016р. ТзОВ ОПТИМУМ ФАКТОР набуто право вимоги заборгованості по ОСОБА_3 №17/12/10 про закупівлю товарів за державні кошти від 14.12.2010р., яке підтверджене рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2012р. у справі №5015/774/12.

13.01.2017р. ТзОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР» (Фактором) на адресу ОСОБА_1 комунального автотранспортного підприємства №1 (Боржника) було направлено повідомленнявимогу про виконання основного зобовязання, яким повідомлено Боржника про укладення ОСОБА_3 факторингу і перехід права вимоги по ОСОБА_3 від 14.12.2010р. №17/12/10 в сумі 18502584,08грн. від ТзОВ «ОСОБА_1 автобусні заводи» до ТзОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР».

Зазначене повідомлення отримано Боржником 18.01.2017р., а відтак, останній був повідомлений про заміну Кредитора по даному ОСОБА_3.

Як стверджує заявник, на підставі укладеного ОСОБА_3 факторингу, ТзОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР» набуло всіх прав та обовязків Кредитора по ОСОБА_3 від 14.12.2010р. №17/12/10 про закупівлю товарів за державні кошти (в тому числі і по сумах заборгованості, підтверджених рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2012р. по справі №5015/774/12 та стягнення яких відбувається в рамках виконавчого провадження ВП №37071291) та просить провести заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на те, що виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягував і боржник.

Частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Положеннями статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу, за яким здійснюється фінансування під відступлення права грошової вимоги, одна сторона, яка іменується фактором передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження (клієнта) другої сторони за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобовязується відступити чинникові своє право грошової вимоги до (боржника) третьої особи. Частиною 2 та 3 цієї самої статті передбачена можливість укладення договору факторингу з метою забезпечення виконання зобовязання та договірне передбачення обовязку фактора надавати клієнтові послуги повязані із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до статті 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є субєктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа субєкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Предмет договору факторингу має комплексний характер: це і зобовязання фактора щодо фінансування клієнта, зобовязання клієнта з оплати послуг фактора з фінансування, і зобовязання клієнта відступити факторові своє право грошової вимоги до третій особі (боржника). За цивільним законодавством відступлення права вимоги це спосіб зміни кредитора у зобовязанні (загальне поняття), а договір факторингу відокремлений, самостійний комплекс фінансових послуг, який підлягає ліцензуванню.

Якщо така законодавча вимога не дотримана, то такий договір може бути визнаний недійсним.

Проаналізувавши укладений між сторонами Договір факторингу, судом встановлено, що за даним договором Фактором виступає ТзОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР», яке зареєстроване, як фінансова установа, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи (реєстраційний №13102766), серія ФК №351, належно завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

Положеннями статті 1078 Цивільного кодексу України передбачено, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2016р. ТзОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР» набуло право вимоги заборгованості по ОСОБА_3 №17/12/10 про закупівлю товарів за державні кошти від 14.12.2010р., строк платежу за якою настав, що підтверджено рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2012р. у справі №5015/774/12.

Відповідно до ст.1082 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

13.01.2017р. ТзОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР» (Фактором) на адресу ОСОБА_1 комунального автотранспортного підприємства №1 (Боржника) було направлено повідомленнявимогу про виконання основного зобовязання, яким повідомлено Боржника про укладення ОСОБА_3 факторингу і перехід права вимоги по ОСОБА_3 від 14.12.2010р. №17/12/10 в сумі 18502584,08 грн. від ТзОВ «ОСОБА_1 автобусні заводи» до ТзОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР». Зазначене повідомлення отримано Боржником 18.01.2017р., а відтак, останній був повідомлений про заміну Кредитора по даному ОСОБА_3.

У поданій заяві, як підставу заміни сторони у виконавчому провадженні заявник вказує укладення між ТзОВ «ОСОБА_1 автобусні заводи» та ТзОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР» ОСОБА_3 факторингу, на підставі якого ТзОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР» набуло всіх прав та обовязків Кредитора по ОСОБА_3 від 14.12.2010р. №17/12/10 про закупівлю товарів за державні кошти (в тому числі і по сумах заборгованості, підтверджених рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2012р. у справі №5015/774/12 та стягнення яких відбувається в рамках виконавчого провадження ВП №37071291) та просить провести заміну сторони виконавчого провадження.

24.05.2017р. між Стягувачем, ТзОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР» та ТзОВ «СІТІ ОСОБА_5» укладено договір про виконання умов договору факторингу від 09.12.2016р. №09122016/1 та договору відступлення права вимоги від 12.12.2014р. №060115. Відповідно до зазначеного договору від 24.05.2017р. ТзОВ «ОПТИМУМ ФАКТОР» на виконання своїх зобовязань по договору факторингу від 09.12.2016р. №09122016/1 здійснило фінансування заборгованості Стягувача (Заявника) перед ТзОВ «СІТІ ОСОБА_5» в сумі 15910705,84грн.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Порядок процесуального правонаступництва врегульований ст. 25 ГПК України, яка передбачає, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу (ч. 3 ст. 25 ГПК України).

З урахуванням наведених законодавчих приписів заміна однієї з сторін у виконавчому провадження її правонаступником здійснюється господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали, новий наказ при цьому не видається. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено в абзаці 3 п.1.4 Постанови від 26 грудня 2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», що статтею 25 ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). У разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом (стаття 514 ЦК України); при цьому якщо правонаступником заявляються відповідні вимоги, то вважається, що позов подано кількома позивачами (стаття 23 ГПК). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини другої статті 22 ГПК стосовно прав сторін у судовому процесі.

Відповідно до положень ст.121-4 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 автобусні заводи» від 13.05.2017р. вх. №2088/17 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №5015/774/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 автобусні заводи» до ОСОБА_1 комунального автотранспортного підприємства №1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_1 міської ради, за участі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТИМУМ ФАКТОР» про стягнення 8635185,6 грн. слід задоволити, замінити сторону Стягувача у виконавчому провадженні №37071291 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 17.10.2012р. у справі №5015/774/12 з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 автобусні заводи» (03124, м.Київ, бул. ОСОБА_6, буд.6; ідентифікаційний код 33894928) на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТИМУМ ФАКТОР» (01001, м.Київ, вул.Архітектора Городецького, буд.11, офіс 27; ідентифікаційний код 37194782).

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 25, 86, 121-4 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 автобусні заводи» від 13.05.2017р. вх. №2088/17 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №5015/774/12 задоволити.

2.Замінити сторону Стягувача у виконавчому провадженні №37071291 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 17.10.2012р. у справі №5015/774/12 з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 автобусні заводи» (03124, м.Київ, бул. ОСОБА_6, буд.6; ідентифікаційний код 33894928) на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТИМУМ ФАКТОР» (01001, м.Київ, вул.Архітектора Городецького, буд.11, офіс 27; ідентифікаційний код 37194782).

Суддя Фартушок Т. Б.