Рішення № 67125978, 06.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017Справа №910/5752/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України»простягнення 200000 грн. 00 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Поляруш А.І. - представник за довіреністю б/н від 01.05.2017;

Жук Я.А. - представник за довіреністю б/н від 01.04.2017;

від відповідача: Дмитрієв С.О. - представник за довіреністю № 1 від 23.03.2017.

ОБСТАВИНИ СП РАВИ:

07.04.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України» про стягнення 200000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 06/03-2015 про надання поворотної фінансової допомоги від 06.03.2015, не повернув позивачу поворотну фінансову допомогу (позику), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 200000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5752/17, розгляд справи призначено на 24.04.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.05.2017.

13.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач визнав існування заборгованості перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі, втім зазначив, що матеріальний і фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України» не дозволить виконати рішення суду без розстрочення такого виконання.

У судовому засіданні 19.05.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 06.06.2017.

01.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення суду у справі № 910/5752/17, в якій відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду відповідно до графіку, викладеному у заяві, а у разі неможливості розстрочення виконання рішення суду - відстрочити виконання рішення суду на 24 місяці.

У судовому засіданні 06.06.2017 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких не заперечив щодо задоволення поданої відповідачем заяви про розстрочку виконання рішення суду відповідно до графіка, наведеного у заяві.

Крім того, у судовому засіданні 06.06.2017 представник позивача подав письмові пояснення на позовні вимоги, в яких зазначив, що заборгованість за Договором № 06/03-2015 про надання поворотної фінансової допомоги від 06.03.2015 та судовий збір підлягають стягненню з відповідача на користь саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» як оператора (уповноваженої особи) за Договором про спільну діяльність від 05.05.2010 № 47-2V.

Представники позивача у судовому засіданні 06.06.2017 надали усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду заперечили.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.06.2017 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову не заперечив, просив задовольнити заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішення суду.

У судовому засіданні 06.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.05.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест», Комунальним підприємством «ВодГео», Комунальним підприємством «Смілакомунтеплоенерго» та Державним підприємством «Агентство розвитку житлово-комунального господарства» укладено Договір про спільну діяльність № 47-2V.

Відповідно до п. 3.1 Договору про спільну діяльність від 05.05.2010 № 47-2V з метою найбільш ефективного виконання договору керівництво спільною діяльністю, координація спільний дій учасників та ведення спільних справ учасників за цим договором покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест».

Відповідно до п. 3.2 Договору про спільну діяльність від 05.05.2010 № 47-2V Товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» має право самостійно вирішувати питання щодо спільної діяльності, а також користування майном, яке використовується у спільній діяльності, переданим сторонами для ведення спільної діяльності та вчиняти правочини від імені сторін цього договору - учасників спільної діяльності.

Згідно з п. 3.2 Договору про спільну діяльність від 05.05.2010 № 47-2V (в редакції Додаткової угоди від 13.08.2013) організація і координація спільної діяльності, ведення поточних справ спільної діяльності покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест», яке є оператором спільної діяльності.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

06.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» (уповноваженою особою Договору про спільну діяльність від 05.05.2010 № 47-2V) позикодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України» (позичальник) укладено Договір № 06/03-2015 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 06/03-2015 від 06.03.2015 поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 200000 грн. 00 коп.

Згідно з п. 2.2 Договору № 06/03-2015 від 06.03.2015 поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Згідно з п. 2.4 Договору № 06/03-2015 від 06.03.2015 поворотна фінансова допомога надається строком до 31 грудня 2015 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 06/03-2015 від 06.03.2015 поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в строк не пізніше терміну, обумовленому у п. 2.4 даного договору.

Згідно з п. 8.1 Договору № 06/03-2015 від 06.03.2015 даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2015. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому законодавством України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 28.12.2015 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 06/03-2015 від 06.03.2015, якою сторони внесли зміни до п.п. 2.4 та 8.1 вказаного договору позики, зокрема зазначивши, що поворотна фінансова допомога надається строком до 31.12.2016 (п. 2.4 договору) та даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 (п. 8.1 договору).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свій обов'язок за Договором № 06/03-2015 від 06.03.2015, надавши відповідачу позику у розмірі 200000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 7810 від 06.03.2015 на суму 200000 грн. 00 коп., копія якого долучена позивачем до позовної заяви (призначення платежу - поворотна фінансова допомога згідно з Договором № 06/03-2015 від 06.03.2015; платник - Договір про спільну діяльність від 05.05.2010 № 47-2V-УП).

При цьому, відповідачем у письмових поясненнях не заперечувався факт отримання від позивача позики у сумі 200000 грн. 00 коп. за Договором № 06/03-2015 від 06.03.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.4 Договору № 06/03-2015 від 06.03.2015 (в редакції Додаткової угоди від 28.12.2015) поворотна фінансова допомога надається строком до 31 грудня 2016 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 06/03-2015 від 06.03.2015 поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в строк не пізніше терміну, обумовленому у п. 2.4 даного договору.

Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу поворотну фінансову допомогу, отриману на підставі Договору № 06/03-2015 від 06.03.2015 у сумі 200000 грн. 00 коп., у строк до 31.12.2016.

Судом встановлено, що станом на дату розгляду справи у суді відповідач не повернув позивачу поворотну фінансову допомогу за Договором № 06/03-2015 від 06.03.2015 у розмірі 200000 грн. 00 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу позики у сумі 200000 грн. 00 коп. (платіжних доручень, банківських виписок, тощо).

При цьому, 13.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач визнав існування заборгованості перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі (200000 грн. 00 коп.).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України» за Договором № 06/03-2015 від 06.03.2015 у розмірі 200000 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України» заборгованості у розмірі 200000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

01.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення суду у справі № 910/5752/17, в якій відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду відповідно до графіка, викладеного у заяві, а у разі неможливості розстрочення виконання рішення суду - відстрочити виконання рішення суду на 24 місяці.

У судовому засіданні 06.06.2017 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких не заперечив щодо задоволення поданої відповідачем заяви про розстрочку виконання рішення суду відповідно до графіка, наведеного у заяві.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд зазначає, що підставою для розстрочення виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом.

Згідно з пунктом 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Положеннями пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що згідно з фінансовим звітом (доданий до заяви) за перший квартал 2017 року підприємство є збитковим та має кредиторську заборгованість у розмірі майже 8 млн. грн. Також відповідач зазначає, що на даний час відносно відповідача подано значну кількість позовів про стягнення заборгованості на значні суми, а відтак фінансовий стан підприємства не дозволить виконати всі рішення суду на користь позивача і призведе до загрози банкротства відповідача.

Суд зазначає, що пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України закріплено принцип обов'язковості рішень суду.

При цьому, під час розгляду заяв про розстрочку виконання судового рішення господарський суд також повинен враховувати інтереси кредитора.

За таких обставин, враховуючи подані позивачем письмові пояснення, що він не заперечує проти задоволення поданої відповідачем заяви про розстрочку виконання рішення суду відповідно до графіку розстрочки, наведеного у заяві, беручи до уваги обґрунтованість заяви позивача про розстрочку виконання рішення суду, суд дійшов висновку задовольнити подану відповідачем заяву про розстрочку виконання рішення суду у справі № 910/5752/17 та розстрочити виконання рішення суду (в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 06/03-2015 від 06.03.2015 у сумі 200000 грн. 00 коп.) відповідно до графіку, наведеного відповідачем у заяві про розстрочку виконання рішення суду, а саме: 40000 грн. 00 коп. - до 31.12.2017; 40000 грн. 00 коп. - до 30.06.2018; 40000 грн. 00 коп. - до 31.12.2018; 40000 грн. 00 коп. - до 30.06.2019; 40000 грн. 00 коп. - до 31.12.2019.

Що стосується заяви про відстрочку виконання рішення суду, відповідно до якої відповідач просив суд у разі неможливості розстрочення виконання рішення суду - відстрочити виконання рішення суду на 24 місяці, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на задоволення судом заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, п. 6 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України» (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 19; ідентифікаційний код: 37100715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» як оператора за Договором про спільну діяльність від 05.05.2010 № 47-2V (20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Свердлова, буд. 94; ідентифікаційний код: 36779078) заборгованість за Договором № 06/03-2015 від 06.03.2015 у розмірі 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

3. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України» про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/5752/17.

4. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/5752/17 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України» (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 19; ідентифікаційний код: 37100715) заборгованості за Договором № 06/03-2015 від 06.03.2015 у розмірі 200000 грн. 00 коп. відповідно до графіку:

- 40000 грн. 00 коп. - до 31.12.2017;

- 40000 грн. 00 коп. - до 30.06.2018;

- 40000 грн. 00 коп. - до 31.12.2018;

- 40000 грн. 00 коп. - до 30.06.2019;

- 40000 грн. 00 коп. - до 31.12.2019.

5. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/5752/17.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 13.06.2017

Суддя І.М. Отрош