Рішення № 67125976, 01.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017Справа №910/5992/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/5992/17

за позовом Міністерства оборони України

до дочірнього підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і

послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"- державної

госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиціїної фірми "Укрінмаш"

про повернення майна з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від позивача: Тушницький О.О., довіреність №220/46/д від 23.01.2017р.;

від відповідача: Глотова С.О., довіреність №27/11-93Д від 20.04.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Міністерство оборони України (надалі - позивач) до дочірнього підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"- державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиціїної фірми "Укрінмаш" (надалі - відповідач) про витребування 150 шт. 40мм гранатометів РПГ-7В, а саме 80 шт. 4-ї категорії 1978-1986 року випуску та 70 шт. 4-ї категорії 1971-1977 року випуску.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору комісії про відчуження та реалізацію військового майна на зовнішньому ринку № 270/7/83-07Р-12/134 - 2Д від 16.11.2007р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017р. порушено провадження у справі № 910/5992/17 та призначено її розгляд на 18.05.2017р.

18.05.2017р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

В судовому засіданні 18.05.2017р. оголошувалась перерва до 01.06.2017р.

31.05.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що вартість неповернутого відповідачем майна становить 270 859,60 грн.

Присутній у судовому засіданні 01.06.2017р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав викладених у письмових поясненнях, поданих для долучення до матеріалів справи в судовому засіданні, та наголошував на задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2007р. між позивачем (комітент) та відповідачем (комісіонер) укладено договір комісії про відчуження та реалізацію військового майна на зовнішньому ринку № 270/7/83-07Р-12/134 - 2Д (далі - договір), відповідно до п. 1.1., комітент доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому договору, та виконати від свого імені, в інтересах комітента контракт з покупцем-нерезидентом (надалі - покупець), на експортну поставку на умовах CIF - морський порт Момбаса, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" у редакції 2000р., виробів (далі - спецвироби) згідно зі специфікацією спецвиробів, які передаються комітентом комісіонеру для реалізації (далі - Додаток № 1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною). При цьому реалізація спецвиробів проводиться серед покупців, які відповідно до національного законодавства країни реєстрації можуть набувати права власності на спецвироби, що відповідно до цивільного законодавства вилучені чи обмежені в цивільному обороті.

У п. 1.2. договору сторони погодили, що комісіонер укладає та виконує окремий договір з Державним підприємством „Шепетівський ремонтний завод", м. Шепетівка (далі-виконавець) для проведення робіт з підготовки до поставки спецвиробів, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, та їх транспортування від місця зберігання до виконавця.

При цьому, роботи з підготовки до поставки виконуються за граничними цінами, які не можуть бути перевищеними та підлягають коригуванню за фактом виконаних робіт. Різниця між граничною вартістю робіт та вартістю фактично виконаних робіт перераховується на рахунок комітента. За результатом виконаних робіт укладається відповідний Акт виконаних робіт, який направляється комітенту.

Як зазначено у п. 1.3. договору, для транспортування спецвиробів від виконавця до місця передачі спецвиробів покупцю (морський порт Момбаса), їх страхування та охорони комісіонер укладає окремі договори з третіми особами. Остаточні розрахунки комісіонером здійснюється після надання перевізником документів, що підтверджують їх фактичні витрати, у тому числі оплати за охорону спецпідрозділом МВС.

Відповідно до п. 2.1. договору, номенклатура, кількість та категорія спецвиробів, що передаються за даним договором, повинні відповідати специфікації спецвиробів, які передаються комітентом комісіонеру для реалізації (Додаток № 1 до цього договору).

Для проведення реалізації спецвиробів покупцю комітент зобов'язується передати комісіонеру зазначені у Додатку № 1 спецвироби на умовах EXW - військова частина А 2007 (м. Шепетівка, Хмельницької області) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" у редакції 2000 року (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 3.2. договору, спецвироби, що передаються за даним договором, зберігають статус державного майна та належать до сфери управління комітента до здійснення комісіонером поставки за визначеними у пункті п.1.1. умовами і підписання з покупцем відповідного Акту прийому-передачі спецвиробів. Момент переходу права власності на спецвироби до покупця не може бути визначено раніше перерахування покупцем всього платежу за спецвироби на рахунок комісіонера.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що до здійснення комітентом передачі за визначеними у пункті 3.1. умовами і підписання повноважними представниками комітента і комісіонера Акту прийому-передачі всі ризики збитків та/або ушкоджень, яких можуть зазнавати спецвироби, зберігаються за комітентом. З моменту підписання акту прийому-передачі всі вищезазначені ризики покладаються на комісіонера.

Відповідно до п. 4.1. договору загальна сума даного договору, за якою комітент передає для реалізації комісіонеру спецвироби, підтверджується додатками до договору, встановлюється сторонами в розмірі 311 605,65 грн. і включає залишкову вартість спецвиробів (мінімальну вартість на умовах „франко-склад" згідно з відомістю визначення залишкової вартості військового майна (Додаток № 2 до цього договору)).

Як зазначено у п. 4.2. договору, ціна реалізації спецвиробів покупцю встановлюється комісіонером з врахуванням вимог п. 4.1., кон'юнктури ринку, комісійної плати та витрат комісіонера, погоджених з комітентом, а також встановлених чинним законодавством податків, які безпосередньо пов'язані з реалізацією спецвиробів покупцю та виконанням умов даного договору.

Ціна реалізації повинна бути вищою від залишкової вартості спецвиробів та зазначених витрат.

Грошова сума, яку комісіонер зобов'язаний перерахувати комітенту, повинна бути не менше суми, зазначеної у п.5 Зведеної відомості запланованих надходжень та витрат за договором (Додаток № 3 до цього договору).

Згідно з п. 5.5. договору кошти, які отримані комісіонером за реалізовані покупцю спецвироби, за виключенням комісійної плати та документально підтверджених сум витрат, понесених комісіонером при організації реалізації покупцю спецвиробів за даним договором (у розмірах, погоджених з комітентом) протягом п'яти банківських днів з дати зарахування коштів на рахунок комісіонера перераховуються у гривнях на реєстраційний рахунок комітента у Державному казначействі України, зазначений в розділі 16 цього договору, з обов'язковою позначкою в платіжному дорученні «Надходження від реалізації військового майна Збройних сил України за Договором від 16.11.2007 року №270/7/83-07Р (номер вказується згідно з реєстрацією у комітента).

У випадках, коли від покупця на рахунок комісіонера надходить попередня оплата за спецвироби, кошти, які підлягають перерахуванню на рахунок комітента комісіонер перераховує протягом п'яти банківських днів з дати підписання акту прийому - передачі спецвиробів від комісіонера до покупця.

Відповідно до п. 5.6. договору дату зарахування коштів на рахунок комісіонера комісіонер підтверджує довідкою банку. В день перерахування коштів на рахунок комітента у Державному казначействі України комісіонер надає відповідну інформацію до Департаменту фінансів МО України та Державного департаменту надлишкового майна та земель.

До п'ятого числа місяця, що слідує за звітним, комісіонер, незалежно від обсягів фінансових операцій, пов'язаних із реалізацією, надсилає комітенту Звіт про хід реалізації військового майна (зразок форми якого наведено у Додатку № 6 до цього договору).

У п. 5.7. договору встановлено, що по закінченні реалізації покупцю спецвиробів та надходженні в повному обсязі коштів від покупця, комісіонер протягом п'яти робочих днів направляє комітенту (до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, Державному департаменту надлишкового майна та земель) підтверджений платіжними та іншими документами звіт про проведені фінансові операції, на основі якого сторони у місячний строк проводять остаточну звірку взаєморозрахунків з підписанням Акту про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків за договором, зразок якого наведено у Додатку № 7 до цього договору.

Акт про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків за договором (зразок наведено у Додатку №7 до цього договору), який є підтвердженням взаємного виконання сторонами зобов'язань за даним договором, затверджується повноважними представниками і завіряється печатками сторін. Такий Акт додається до договору в якості його невід'ємної частини (п. 5.9. договору).

Відповідно до п. 6.4. договору прийом-передача спецвиробів здійснюється на підставі наряду (форма 200) та наявності у уповноваженого представника комісіонера довіреності від його керівника.

Згідно п. 6.5. договору прийом - передача спецвиробів від комітента до комісіонера (за кількістю та номенклатурою) здійснюється уповноваженими представниками сторін у пунктах, визначених умовами передачі відповідно до п.3.1. даного договору з оформленням Актів прийому-передачі спецвиробів від комітента до комісіонера, зразок якого наведено у Додатку № 5 до цього договору.

Акти прийому-передачі спецвиробів підписується у п'яти примірниках: чотири примірники для комітента, один примірник для комісіонера.

У п. 6.6. договору сторони погодили, що у встановленому порядку укладені Акти прийому-передачі є підтвердженням повного виконання комітентом зобов'язань за даним Договором в частині, що стосується передачі спецвиробів комісіонеру для їх безпосередньої реалізації покупцю, якщо інше не буде письмово погоджено сторонами.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 30 червня 2008 року (п. 12.1. договору).

В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до договору, якими продовжувався строк його дії та вносились зміни до деяких положень договору.

Відповідно до наряду №328/3/7/М/07-80р від 23.11.2007р., позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу для подальшої реалізації 40мм гранатомети РПГ-7В в кількості 255 шт., з них 60 шт. 2-ї категорії 1978-1985 року випуску, 45 шт. 2-ї категорії 1971-1977 року випуску, 80 шт. 4-ї категорії 1978-1986 року випуску та 70 шт. 4-ї категорії 1971-1977 року випуску.

З Акту про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків за договором вбачається, що комісіонером було реалізовано 105 шт. 40мм гранатометів РПГ-7В (60 шт. 2-ї категорії 1978-1985 року випуску та 45 шт. 2-ї категорії 1971-1977 року випуску) загальною вартістю 89 250,00 доларів США, що еквівалентно 448 481,25 грн., які перераховані покупцем комісіонеру.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №503/6/830 від 08.01.2017р. про повернення нереалізованої частини спецвиробів, у відповідь на яку листом №27/11-1525 від 27.02.2017р. відповідач повідомив, що не має заперечень щодо їх повернення за умови відшкодування понесених витрат та оплати транспортних послуг ДП «Шепетівський ремонтний завод» до місця визначеного Міністерством оборони України.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором комісії про відчуження та реалізацію військового майна на зовнішньому ринку № 270/7/83-07Р-12/134 - 2Д від 16.11.2007р. щодо реалізації переданих спецвиробів, у зв'язку із чим просить витребувати у останнього нереалізовану частину спецвиробів, а саме 150 шт. 40мм гранатометів РПГ-7В, з яких 80 шт. 4-ї категорії 1978-1986 року випуску та 70 шт. 4-ї категорії 1971-1977 року випуску

Відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що пропущено строк позовної давності, а також у зв'язку із тим, що позивач в порушення ст. 5 Господарського процесуального кодексу не звернувся з нарядом на повернення спецвиробів в порядку досудового врегулювання спору.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 1012 Цивільного кодексу України Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору комісії про відчуження та реалізацію військового майна на зовнішньому ринку № 270/7/83-07Р-12/134 - 2Д від 16.11.2007р. передав відповідачу для подальшої реалізації 40 мм гранатомети РПГ-7В в кількості 255 шт., з них 60 шт. 2-ї категорії 1978-1985 року випуску, 45 шт. 2-ї категорії 1971-1977 року випуску, 80 шт. 4-ї категорії 1978-1986 року випуску та 70 шт. 4-ї категорії 1971-1977 року випуску, що підтверджується нарядом №328/3/7/М/07-80р від 23.11.2007р.

Вказана обставина також визнана відповідачем у поданих до суду письмових поясненнях.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з претензією №503/6/830 від 08.01.2017р. про повернення нереалізованої частини спецвиробів, у відповідь на яку листом №27/11-1525 від 27.02.2017р. відповідач повідомив, що не має заперечень щодо їх повернення за умови відшкодування понесених витрат та оплати транспортних послуг ДП «Шепетівський ремонтний завод» до місця визначеного Міністерством оборони України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був повернути позивачу нереалізоване майно протягом 7 днів з дня отримання претензії №503/6/830 від 08.01.2017р.

Викладеними вище обставинами спростовуються твердження відповідача щодо відсутності у нього обов'язку повернути нереалізовану частину спецвиробів у зв'язку із порушенням позивачем ст. 5 Господарського процесуального кодексу щодо звернення з нарядом на повернення спецвиробів в порядку досудового врегулювання спору.

Частиною 1 ст. 1021 Цивільного кодексу України визначено, що комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача станом на момент звернення позивача до суду залишку неповернутого майна, що було передано на реалізацію. Відповідачем вказана обставина не спростована, належних та допустимих доказів на підтвердження факту повернення позивачу нереалізованого майна суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги Міністерства оборони України про витребування у відповідача переданого та нереалізованого майна, а саме 150 шт. 40мм гранатометів РПГ-7В, з яких 80 шт. 4-ї категорії 1978-1986 року випуску та 70 шт. 4-ї категорії 1971-1977 року випуску, є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

З приводу вимог заяви відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частин 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд зазначає, що в силу приписів ст.ст. 256, 257 ЦК України до даних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно з п. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом №27/11-1525 від 27.02.2017р. повідомив про відсутність заперечень щодо повернення спецвиробів, що свідчить про визнання останнім пред'явленої до нього позивачем претензії №503/6/830 від 08.01.2017р. та є підставою для переривання строку позовної давності.

Таким чином, зважаючи на те, що мало місце переривання строку позовної давності, суд дійшов висновку про те, що позивачем строк позовної давності для звернення з позовом у даній справі не пропущено.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Крім того, під час судового розгляду буду встановлено, що позивачем було не доплачено судовий збір в необхідному розмірі за заявлену позовну вимогу.

Згідно п.п. 2.2.1 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру: про відшкодування вартості неповернутого майна, загальна вартість якого становить 270 859,60 грн.

Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 062,89 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем було сплачено 3 200,00 грн. судового збору відповідно до платіжного доручення №248/337 від 23.03.2017р.

Відповідно до п. 2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: - зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); - у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути суму недоплаченого судового збору у розмірі 862,89 грн. з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Витребувати у Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продуктів і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36; код ЄДРПОУ 14281072) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; код ЄДРПОУ 00034022) 150 шт. 40мм гранатометів РПГ-7В, а саме 80 шт. 4-ї категорії 1978-1986 року випуску та 70 шт. 4-ї категорії 1971-1977 року випуску. Видати наказ.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продуктів і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36; код ЄДРПОУ 14281072) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; код ЄДРПОУ 00034022) витрати по сплаті судового збору в сумі 3 200,00 грн. Видати наказ.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продуктів і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36; код ЄДРПОУ 14281072) до Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106 («Судовий збір») судовий збір в сумі 862,89 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.06.2017р.

СуддяА.І. Привалов