Рішення № 67125772, 12.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017Справа №910/2579/17За позовом Корпорації "ФЕНОМЕН"

до Публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК"

про визнання недійсним договору іпотеки

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

Від позивача: Крижовий Д. В. (за дов.);

Від відповідача: Землянська Ю. О. (за дов.).

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) в судовому засіданні 12.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК" про визнання недійсним договору іпотеки.

Ухвалою суду від 20.02.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.03.17.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва від 10.03.2017 № 05-23/819 відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 910/2579/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2017 справу передано для розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою від 15.03.2017 справу прийнято суддею Усатенко І. В. до розгляду, розгляд справи призначено на 06.04.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду 06.04.2017 від відповідача надійшов відзив на позову заяву про визнання недійсним договору іпотеки (вих. б/н від 06.04.2017).

В судовому засіданні 06.04.2017 позивачем подано було суду заяву про зупинення розгляду справи (вих. б/н від б/д), відповідно до якої позивач просить суд зупинити провадження у справі № 910/2579/17 до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/13256/16.

В судовому засіданні 06.04.2017 судом оголошена перерва на 11.05.2017, при цьому, розгляд клопотання позивача судом було перенесено.

В судовому засіданні 11.05.2017 було оголошено перерву на 01.06.2017 та ухвалу про продовження строків вирішення спору на п'ятнадцять днів.

При цьому в судовому засіданні 11.05.2017 судом було відмовлено в задоволенні заяви позивача про зупинення провадження у справі, з підстав її необґрунтованості.

Подана позивачем заява про зупинення розгляду справи мотивована тим, що позивачем подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017, якою було скасоване рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/13256/16 про визнання недійсним рішення Ради Корпорації «Феномен», оформлені протоколом засідання Ради Корпорації «Феномен» № 30/09/11 від 30.09.2011. Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що існує спір стосовно обставин, які є суттєвими для прийняття рішення у справі № 910/2579/17, і отже, спір у справі № 910/2579/17 не може бути вирішений до розгляду справи № 910/13256/16 Вищим господарським судом України.

Згідно положень ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК) (п. 3.16 постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно положень ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до положень ст. ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, станом на момент розгляду заяви позивача, постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 910/13256/16 набрала законної сили, і обставини, що впливають чи можуть вплинути на оцінку доказів у даній справі (факти, які мають преюдиціальне значення) є встановленими, а справа № 910/13256/16 є вирішеною.

Крім того, 16.05.2017 Вищим господарським судом України по справі № 910/13256/16 було винесено постанову, якою постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 910/13256/16 залишено без змін.

За вказаних обставин, у суду відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі № 910/2579/17 до вирішення справи № 910/13256/16.

Через відділ канцелярії господарського суду 01.06.2017 надійшли:

- від позивача у справі - заява про зміну предмету позову про визнання припиненим правовідношення та зобов'язання вчинити дії (вих. б/н від 01.06.2017), в якій позивач зазначив, що використовує право надане йому ч. 4 ст. 22 ГПК України змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви в редакції наведеній позивачем та просить суд визнати припиненим правовідношення за договором іпотеки від 30.09.2011, укладеним між Корпорацією «Феномен» (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством «Марфін банк» (іпотекодержатель);

- від відповідача - заява про накладення арешту в порядку ч. 3 ст. 86 ГПК України (вих. б/н від 01.06.2017), в якій відповідач просить суд у випадку визнання недійсним іпотечного договору від 30.09.2011, укладеного між Корпорацією «Феномен» і Публічним акціонерним товариством «Марфін Банк» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В. і зареєстрованого в реєстрі № 945 винести ухвалу про накладення арешту на нежилий будинок - офісно - готельний комплекс, загальною прощею 3 215, 00 кв. м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 63-а;

- від відповідача - заява про застосування строків позовної давності від 01.06.2017 (вих. б/н від 01.06.20' 7), в якій відповідач просить суд застосувати до позовних вимог позивача про визнання недійсним договору іпотеки строк позовної давності та відмовити у позові.

Судом в судовому засіданні 01.06.2017 було оголошено перерву на 12.06.2017 та зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення з урахуванням заяви про застосування строків позовної давності та зобов'язано відповідача надати суду письмові пояснення з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Через відділ канцелярії господарського суду 12.06.2017 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі № 910/2579/17, в якому відповідач просив суд зупинити провадження у справі до прийняття рішення Верховним судом України у справі № 826/3736/16 та рішення у справі № 826/8444/16, що знаходиться у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва.

В судове засідання 12.06.2017 представники сторін з'явилися, представник позивача підтримав подану ним заяву про зміну предмету позову, а відповідач заперечив проти прийняття заяви позивача про зміну предмету позову.

Розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, з огляду на нижчевикладене.

Згідно з ч. 4 ст. 22. ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

В позовній заяві позивач просив суд визнати недійсним іпотечний договір від 30.09.2011 з тих підстав, що при укладенні іпотечного договору його сторонами не було дотримано норм чинного законодавства, а саме ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, як стверджує позивач у президента Корпорації «Феномен» не було ніяких повноважень на укладання спірного договору.

В заяві про зміну предмету позову позивач просить суд визнати припиненим правовідношення за договором іпотеки від 30.09.2011 з підстав припинення іпотеки у відповідності до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», оскільки іпотекодержатель набув право на предмет іпотеки. Зокрема, позивач зазначає, що Державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченком О. А. 26.03.2015 за № 20302554, прийнято рішення щодо проведення державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством «Марфін банк» на нерухоме майно: нежилий будинок - офісно - готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63 А (реєстраційний номер 606809680000) та зроблено відповідний запис про право власності № 9190339, що також підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 826/3736/16.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що заява позивача про зміну предмету позову направлена на одночасну зміну предмета і підстав позову, і не підлягає задоволенню. Відповідно суд відмовляє позивачу в задоволенні його заяви, а заяву позивача приєднує до матеріалів справи. Також, суд доводить до відома позивача, що останній не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні відмовилася від клопотання про зупинення провадження у справі, тому відповідне клопотання судом не розглядалося.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладанні іпотечного договору від 30.09.2011 його сторонами не було дотримано вимог Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), зокрема ст. 92, 241 ЦК України. На думку позивача, у президента Корпорації «Феномен», не було ніяких повноважень на укладання спірного договору, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що при укладанні спірного договору його сторонами було дотримано всі вимоги ЦК України, в тому числі ст. 92, 203, 241 ЦК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 30.09.2011 між позивачем, як позичальником та відповідачем, як банком було укладено кредитний договір № 00356/К, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді не відновлювальної кредитної лінії на суму 3 091 600 дол. США, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути банку кредит, сплатити за користування кредитом 11, 0 % річних, з урахуванням умов договору, комісії, пені і штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов договору.

В п. 4.1. кредитного договору № 00356/К від 30.09.2011 сторони дійшли згоди, що виконання позичальником зобов'язань за договором забезпечується, зокрема наступною іпотекою офісно - готельного комплексу, загальною площею 3 215, 00 кв. м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 63-А, літера «А», що належить позичальнику на праві власності.

30.09.2011 між позивачем, як іпотекодавцем, в особі президента ОСОБА_5, що діє на підставі статуту та відповідачем, як іпотекодержателем, в особі керуючого Філії Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності від 10.11.2010 за реєстровим № 5846 було укладено іпотечний договір (далі за текстом - договір, спірний договір).

Згідно п. 1.1. договору за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця за укладеним між іпотекодавцем та іпотекодержателем кредитним договором № 00356/К від 30.09.2011 із усіма додатковими угодами до нього по поверненню наданого іпотекодавцю кредиту у вигляді не поновлювальної кредитної лінії на суму 3 091 600, 00 дол. США, терміном погашення по 27.09.2012 включно, з урахуванням умов п. 2.5, 2.5.1 - 2.5.8. кредитного договору, у відповідності до графіку передбаченого п. 2.5., 2.5.1 - 2.5.8. кредитного договору; по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 11, 0 % річних, з урахуванням умов п. 1.1.1 та п. 3.3.19 кредитного договору, що нараховуються на суму залишку заборгованості за кредитом та сплачуються щомісяця, не пізніше останньої робочого дня поточного місяця, і в день фактичного повного погашення кредиту; по сплаті комісії за оформлення кредитного договору в розмірі 1 100, 00 грн, що сплачується іпотекодавцем протягом 3 - х робочих днів з дня укладання кредитного договору; по сплаті можливих штрафних санкцій у випадках та розмірі, передбачених кредитним договором.

Згідно з п. 1.2. договору в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежилий будинок - офісно - готельний комплекс (літера А), загальною площею 3 215, 00 кв. м., який розташований за адресою: м. Київ, Шевченківськй район, вул. Богдана Хмельницького, буд. 63а (надалі - предмет іпотеки).

За згодою сторін предмет іпотеки оцінюється в 82 407 958, 00 грн., що за курсом НБУ на момент укладання договору становить 10 336 267, 26 доларів США (п. 2.1. договору).

За умовами п. 7.1. договору договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором, та за всіма додатковими угодами до нього, а також до повного виконання іпотекодавцем власних зобов'язань за цим договором із всіма додатковими угодами до нього.

В день укладання спірного договору, 30.09.2011 на Радою Корпорації «Феномен» були прийняті наступні рішення, оформлені протоколом № 30/09/11 засідання Ради Корпорації «Феномен» від 30.09.2011:

- Корпорації укласти кредитний договір з ПАТ "Марфін Банк" на умовах, запропонованих ПАТ "Марфін Банк"; надати повноваження Президенту Корпорації ОСОБА_5 підписати даний договір;

- Корпорації укласти договір купівлі-продажу з Товариством щодо відчуження нежитлового приміщення, що належить Корпорації - пункту передпродажної сервісної підготовки та продажу легкових автомобілів (Літ. А), загальною площею 1325,8 кв.м., (реєстраційний номер - 32441085), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська, 21-а на загальну суму 9 600 000,00 грн., в тому числі ПДВ; надати повноваження Президенту Корпорації ОСОБА_5 підписати даний договір;

- Корпорації укласти договори про пайову участь у будівництві з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕНД ТІ ГРУП" на загальну суму 22 440 002,87 грн. (двадцять два мільйони чотириста сорок тисяч дві гривні, 87 коп., в тому числі ПДВ, відповідно до яких здійснити пайову участь (шляхом сплати грошових коштів) у будівництві нерухомості за будівельною адресою - Автономна республіка Крим, смт. Берегове; надати повноваження Президенту Корпорації ОСОБА_5 підписати дані договори;

- Корпорації укласти іпотечний договір з ПАТ "МАРФІН БАНК", відповідно до якого Корпорації передати в іпотеку Банку нежилий будинок, загальною площею 3215 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 63а (реєстраційний № 34730465) - для забезпечення виконання Корпорацією зобов'язань по новому кредитному договору, що буде укладений між Корпорацією та Банком; надати повноваження Президенту Корпорації ОСОБА_5 підписати даний договір;

- Корпорації підтвердити зобов'язання за договором іпотеки, укладеним між Корпорацією та Банком та у зв'язку з цим укласти до нього відповідну додаткову угоди/договір про внесення змін у зв'язку із внесенням наступних змін до кредитного договору №31/К від 28.09.2004, що укладений між Товариством та ПАТ "МАРФІН БАНК"; надати повноваження Президенту Корпорації ОСОБА_5 та Генеральному директору Корпорації ОСОБА_7 підписати з ПАТ "МАРФІН БАНК" відповідну додаткову угоди/договір про внесення змін до договору іпотеки, укладеного між Корпорацією та Банком;

- Корпорації підтвердити свої зобов'язання за договором поруки №1180-СК від 30.07.2010 з ПАТ "МАРФІН БАНК" (та укласти до нього відповідну додаткову угоду) для забезпечення виконання зобов'язань Товариства за Кредитним договором №31/К від 28.09.2004, укладеним Товариством з ПАТ "МАРФІН БАНК" у зв'язку з додатковим внесенням наступних змін до цього кредитного договору; надати повноваження Президенту Корпорації ОСОБА_5 підписати даний договір;

- Корпорації звернутись до Товариства з клопотанням - Товариству надати поруку та укласти відповідний договір поруки з ПАТ "МАРФІН БАНК" в якості для забезпечення Корпорацією зобов'язань за Кредитним договором, що буде укладений між Корпорацією та Банком;

- Корпорації звернутись до громадянина України ОСОБА_5 з клопотанням - ОСОБА_5 надати поруку та укласти відповідний договір поруки з ПАТ "МАРФІН БАНК" для забезпечення Корпорацією зобов'язань за Кредитним договором, що буде укладений між Корпорацією та Банком;

- Корпорації звернутись до Товариства з клопотанням - Товариству надати в іпотеку Банку та укласти з Банком іпотечний договір щодо нежитлового приміщення - пункту передпродажної сервісної підготовки та продажу легкових автомобілів (Літ. А), загальною площею 1325,8 кв.м. (реєстраційний номер - 32441085), що знаходиться за адресою: м, Київ, вул. Кіровоградська, 21-а - для забезпечення виконання Корпорацією зобов'язань за Кредитним договором, що буде укладений між Корпорацією та Банком;

- Корпорації звернутись до громадянина України ОСОБА_5 з клопотанням - ОСОБА_5 надати в іпотеку Банку та укласти відповідний іпотечний договір з ПАТ "МАРФІН БАНК" щодо наступного майна, що належить ОСОБА_5 на праві власності - житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 для забезпечення виконання Корпорацією зобов'язань за Кредитним договором, що буде укладений між Корпорацією та Банком;

- Корпорації укласти Договір застави майнових прав з ПАТ "МАРФІН БАНК", відповідно до якого передати ПАТ "МАРФІН БАНК" майнові права на об'єкти, що будуть придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕНД Ті ГРУП" (п.1 даного рішення), після отримання правовстановлюючих документів на зазначені об'єкти, Корпорації укласти з ПАТ "МАРФІН БАНК" іпотечний договір щодо цих об'єктів. Корпорації направити кошти від реалізації зазначених об'єктів (у разі їх реалізації) на погашення заборгованості Корпорації по Кредитному договору, що буде укладений між Корпорацією та Банком;

- Корпорації укласти з ПАТ "МАРФІН БАНК" Договір застави майнових прав по наступним договорам оренди приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 63А;

- надати згоду на передання у заставу Банку (для забезпечення виконання Корпорацією своїх зобов'язань за Кредитним договором, що буде укладений між Корпорацією та Банком): частки у розмірі 99,83% статутного фонду Корпорації, що належить Компанії "ВІТ ГЛОБАЛ СЕРВІСІЗ ЛІМІТЕД" на праві власності; частки у розмірі 0,17% статутного фонду Корпорації, що належить на праві власності Товариству; прийняти відмову учасників Корпорації - Компанії "ВІТ ГЛОБАЛ СЕРВІСІЗ ЛІМІТЕД" та Товариства від переважного права кожного з них на придбання будь-якої з вищезазначених часток (обох часток та/або їх частин) у разі відчуження будь-якої з таких часток/обох часток (або її частини будь-якої з них) під час знаходження таких часток у заставі у Банку та/або у разі звернення Банком стягнення на ці частки (або на будь-яку з цих часток окремо).

Згодом, 03.10.2011 рішенням Ради Корпорації «Феномен», оформленим протоколом № 03/10/11 засідання Ради Корпорації «Феномен» від 03.10.2011 були затверджені усі правочини, що укладені 30.09.2011 між Корпорацією «Феномен» з однієї сторони та ПАТ «Марфін Банк», ТОВ «Бритиш Моторс Україна» та ТОВ «Ті енд Ті Груп» з іншої сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/13256/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна» до Корпорації «Феномен» про визнання недійсним рішень ради було повністю задоволено позовні вимоги та визнано недійсним рішення Ради Корпорації «Феномен», оформлені протоколом засідання Ради Корпорації «Феномен» № 30/09/11 від 30.09.2011.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017, було скасоване рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/13256/16, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" до Корпорації "Феномен" про визнання недійсними рішень Ради Корпорації, прийнятих на засіданні 30.09.2011 та оформлених протоколом №30/09/11, відмовлено в повному обсязі.

Відповідно до п. 10.2 статуту позивача вищим органом управління Корпорації є Рада Корпорації, яка складається з перших керівників підприємств - Учасників.

До компетенції Ради, зокрема, належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 1 000 000, 00 грн (пп. з) п. 10.5 статуту позивача).

Пунктом 10.10 статуту позивача внормовано, що в період між зборами Ради керівництво Корпорації здійснюють Президент та Генеральний директор, які є підзвітні Раді. Президент здійснює представницькі та виконавчі функції від особи Корпорації, Генеральний директор здійснює виконавчі функції керівництва на підставі довіреності в межах повноважень, наданих йому Президентом.

Згідно з п. 10.11, 10.12 договору Президент без довіреності діє від імені Корпорації і укладає угоди та уповноважений приймати рішення з усіх питань діяльності Корпорації, крім віднесених до виключної компетенції Ради Корпорації.

Спір у справі між сторонами виник щодо питання наявності у Президента Корпорації «Феномен» станом на 30.09.2011 повноважень на укладання спірного договору.

Предметом позову у справі є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про визнання недійсним іпотечного договору від 30.09.2011.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Постановою Пленуму Вищого Господарського суду України №11 від 29.05.2013 встановлено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Стаття 215 ЦК України підставами недійсності правочину визначає наступні підстави: 1) зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, та моральним засадам суспільства; 2) відсутність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; 3) відсутність вільного волевиявлення учасника правочину, яке б відповідало його внутрішній волі; 4) укладання правочину не спрямованого на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та 5) суперечливість правочину, вчиненого батька (усиновлювачами), правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

При мотивуванні позовних вимог позивач, посилається на таку фактичну обставину, з якою закон пов'язує визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, що існувала на момент вчинення (укладення) спірного договору, як укладання договору представником без достатнього обсягу повноважень.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ст. 92 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Як встановлено судом, спірний договір від імені позивача укладений Президентом, який у відповідності до п. 10.11, 10.12. статуту позивача наділений повноваженнями на здійснення дій від імені Корпорації без довіреності, на укладання угоди та на прийняття рішення з усіх питань діяльності Корпорації, крім віднесених до виключної компетенції Ради Корпорації.

З огляду на вказане суд відхиляє доводи позивача, що Президент Корпорації не має повноважень на представництво інтересів Корпорації під час укладання правочину щодо майна, вартість якого становить більше 1 000 000, 00 грн. без довіреності, як таке, що не відповідає положенням чинного законодавства та статуту позивача.

Суд звертає увагу позивача, що у відповідності до пп. 3) п. 10.5. статуту позивача до повноважень Ради Корпорації віднесене саме питання щодо затвердження договорів (угод), укладених на суму більше 1 000 000, 00 грн.

Тобто вказаним пунктом статуту передбачено не укладання договорів, а їх затвердження. Відповідно, твердження позивача, що Президент Корпорації мав право на підписання спірного договору тільки за наявності рішення Ради Корпорації не відповідає дійсним обставинам справи та положенням статуту позивача. В даному випадку, враховуючи, що іншими положеннями статуту повноваження Президента Корпорації на укладання договорів (угод) не обмежені, то навіть встановлений судом факт незатвердження договору після його підписання, не може бути підставою для визнання договору укладеного Президентом Корпорації, в тому числі спірного, недійсним, так як договір укладений Президентом Корпорації без порушення наданих йому повноважень.

Наведена позиція суду кореспондується з позицією Вищого господарського суду України викладеною в п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

При цьому, в матеріалах справи наявні докази того, що спірний договір був схвалений Радою Корпорації «Феномен», відповідні рішення оформлені протоколом № 03/10/11 засідання Ради Корпорації «Феномен» від 03.10.2011, належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.

Доводи позивача щодо недійсності рішень Ради Корпорації «Феномен», оформлених протоколом № 30/09/11 засідання Ради Корпорації «Феномен» від 30.09.2011 спростовані матеріалами справи, а саме копією постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 910/13256/16.

Таким чином, укладаючи спірний договір Президент Корпорації діяв в межах наданих йому повноважень, що повністю підтверджено матеріалами справи.

Критично оцінюються судом і твердження позивача, що зі сторони банку спірний договір підписаний не повноважною особою. Як встановлено судом, договір від імені банку підписаний керуючим філії ПАТ «Марфін Банк» у місті Києві ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреності на керування Філією ПАТ «Марфін Банк» у м. Києві, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 17.11.2010 за реєстровим № 5846. В розділі «Реквізити та підписи сторін» договору вказані ідентифікаційні коди як ПАТ «Марфін Банк» (21650966) так і Філії ПАТ «Марфін Банк» у м. Києві (21716524).

У відповідності до положень ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

З огляду на викладене, підписання договору керуючим філією у м. Києві ОСОБА_6 від імені відповідача на підставі довіреності є законним та відповідає положенням чинного законодавства.

Не відповідає встановленим судом обставинам справи і твердження позивача, що наступного схвалення договору з боку позивача здійснено не було.

Спірний договір укладений між сторонами з метою забезпечення зобов'язань позивача за кредитним договором між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Доказів із яких би вбачалася недійсність основного зобов'язання матеріали справи не містять, водночас рішенням Ради Корпорації «Феномен», оформленим протоколом № 03/10/11 засідання Ради Корпорації «Феномен» від 03.10.2011, було схвалено укладання спірного договору.

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності (вих. б/н від 01.06.2017), суд зазначає наступне.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи, що в даному випадку судом були встановлені самостійні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, у суду відсутні підстави для застосування в даній справі строків позовної давності.

Щодо поданої відповідачем заяви про накладення арешту в порядку ч. 3 ст. 86 ГПК України (вих. б/н від 01.06.2017), в якій відповідач просить у випадку визнання недійсним іпотечного договору від 30.09.2011 винести ухвалу пр. накладення арешту на нежилий будинок - офісно - готельний комплекс, загальною площею 3 215, 00 кв. м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 63-а.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься також щодо накладення арешту на майно або зняття з нього арешту у разі визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 1057-1 ЦК України визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави.

Згідно з п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у разі визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, господарським судом застосовуються наслідки недійсності відповідного договору, передбачені статтею 1057-1 ЦК України, в тому числі у вигляді накладення арешту на майно, яке було предметом застави, за відповідною заявою кредитодавця; за змістом приписів статті 1057-1 ЦК України господарський суд зобов'язаний вирішувати питання щодо накладення арешту на майно у випадках, передбачених частинами другою і п'ятою цієї статті. При цьому не має значення, з яких причин (підстав) договір визнається недійсним. Як накладення зазначеного арешту, так і його зняття здійснюється ухвалою господарського суду, винесеною згідно з частиною третьою статті 86 ГПК. Можливість оскарження відповідних ухвал окремо від рішення суду ГПК не передбачена.

З огляду на наведені норми чинного законодавства суд зобов'язаний вирішувати питання щодо накладення арешту на майно, у випадку визнання договору застави такого майна недійсним. Враховуючи, що в даному випадку відсутні правові підстави для визнання іпотечного договору від 30.09.2011 недійсним та задоволення позивних вимог, заява відповідача про накладення арешту в порядку ч. 3 ст. 86 ГПК України (вих. б/н від 01.06.2017) залишається судом без розгляду.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок позивача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.06.2017.

Суддя І.В. Усатенко