Рішення № 67125734, 06.06.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.06.2017 Справа №905/773/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз, м.Київ, ЄДРПОУ 30019801,

до відповідача, Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 33760279,

про стягнення 48601391,82 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.04.2017р. по 23.05.2017р., з 23.05.2017р. по 06.06.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз, м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №4017/6 від 27.03.2017р. до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 48601391,82 грн., у тому числі 46086334,63грн. заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу по договору транспортування природного газу №1604001584 від 31.03.2016р., 1855400,89 грн. пені, 198792,95 грн. 3% річних та 460863,35 грн. інфляційних витрат.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/773/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 06.04.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/773/17.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на транспортування природного газу №1604001584 від 31.03.2016р. із відповідачем, надання останньому послуг балансування, у звязку з негативним місячним небалансом, який виник у відповідача за отримання обсягів природного газу з газотранспортної системи щодо яких не було заявлено жодної номінації на жовтень, листопад 2016р. і не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця, невиконання Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа взятих на себе зобовязань з оплати вартості послуг з балансування обсягів природного газу у жовтні - листопаді 2016р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунки заборгованості, 3% річних, пені та інфляційних витрат, а також у копіях: договір на транспортування природного газу №1604001584 від 31.03.2016р. разом із додатками №1 Розподіл потужності, №2 Транспортування, №3 Перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу до нього; акти приймання-передачі природного газу №10 від 01.11.2016р., №11 від 01.12.2016р., акти надання послуг балансування обсягів природного газу №10-16-1604001584-БАЛАНС від 28.12.2016р., №11-16-1604001584-БАЛАНС від 30.11.2016р. разом із розрахунками вартості послуг балансування, рахунки №10-16-1604001584-БАЛАНС від 28.12.2016р., №11-16-1604001584-БАЛАНС від 30.11.2016р., листи Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз №433/12 від 16.01.2017р. «Щодо акту надання послуг балансування за жовтень 2016р.», №17088/12 від 15.12.2016р. «Щодо акту надання послуг балансування за листопад 2016р.», описи вкладення у цінні листи, датовані 20.12.2016р., 18.01.2017р., фіскальні чеки №3505 від 20.12.2016р., №5849 від 18.01.2017р., витяги з сайту Укрпошти Відстеження пересилання поштових відправлень від 23.03.2017р., витяг з сайту ПАТ Укртрансгаз Тарифи та ціни від 23.03.2017р., довіреність на представника позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на положення Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2493, абз.1 ч.1 ст.193, ч.3 ст.198 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 204, 509, 526, 530, 536, 598-609, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 22, 54-55, 57, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, ст.1, 20, 22, 32 Закону України Про ринок природного газу, п.1 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №882 від 02.12.2013р. Про покладення функцій оператора Єдиної газотранспортної системи України.

20.04.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 20.04.2017р., до якого додано копії довіреностей на представника позивача.

20.04.2017р. відповідачем представлено суду клопотання №13/01 від 14.04.2017р. про долучення матеріалів до справи, до якого додано відзив №135/01 від 14.04.2017р., у якому не визнає позовні вимоги; звернуто увагу на те, що відповідач здійснив усі можливі та необхідні дії для врегулювання негативного місячного небалансу; вказано, що 30.09.2016р. між відповідачем та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» укладено договори постачання природного газу №4731/1617-ТЕ-6 та №4732/1617-РО-6, відповідно до яких відповідачем подано до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» заявку про планові обсяги використання природного газу на жовтень-листопад 2016р., проте номінації природного газу на визначений період виділено не було; вказано, що відповідачем направлено належним чином оформлені акти приймання-передачі природного газу за жовтень-листопад 2016р., проте з боку ПАТ «НАК «Нафтогаз України» останні не підписано; зауважено на відсутності вини відповідача, а отже і відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій (інфляційних витрат, 3% річних та пені); вказано, що розрахунок інфляційних нарахувань здійснено з помилками; при цьому стверджує про важке фінансове становище підприємства, арешт усіх рахунків на виконання постанов виконавчих органів, зауважує на специфіці діяльності та складності у її здійсненні за відсутності відшкодування різниці у тарифах, просить зменшити розмір пені на 95%.

До клопотання додано довідки Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа №133/01 від 14.04.2017р. щодо дебіторської заборгованості споживачів за надані послуги теплопостачання, №132/01 від 14.04.2017р. щодо кількості працюючих котелень на підприємстві та копіями: рішень господарського суду м.Києва від 23.03.2017р. по справі №910/1723/17, від 13.03.2017р. по справі №910/1724/17, апеляційних скарг №124/01 від 10.04.2017р. на рішення господарського суду м.Києва по справі №910/1723/17 від 23.03.2017р., №108/01 від 29.03.2017р. на рішення господарського суду м.Києва по справі №910/1724/17 від 13.03.2017р., фіскальних чеків Відділення звязку ВПЗ №48 від 10.04.2017р., від 29.03.2017р., постанов про арешт коштів боржника від 22.01.2016р. ВП №49780544, від 21.10.2015р. ВП №49094124, балансів (звітів про фінансовий стан) на 31.12.2013р., на 31.12.2014р., на 31.12.2015р., на 31.12.2016р., наказу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа №143 від 30.03.2017р. Про переведення та звільнення робочих, про зміну істотних умов праці, зведеної відомості підключених обєктів до котелень підприємства Маріупольтепломережа на опалювальний сезон 2016р. 2017р., рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №361 від 20.12.2006р. Про внесення змін в рішення виконкому міської ради від 15.02.2006р. №51 Про визначення виконавця житлово комунальних послуг, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.02.2015р. ВП №46650446, листів Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/2/2 539 від 20.01.2016р. на адресу директора Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа, №33/2117 від 13.06.2014р. на адресу першого віце президента Торгово промислової палати України, розпорядження міського голови №113р від 31.03.2017р. Про закінчення опалювального сезону 2016 2017 років, наказу директора Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа №147 від 31.03.2017р. Про закінчення опалювального сезону 2016 2017 р.р., довіреності на представника відповідача, а також довідку Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа №134/01 від 14.04.2017р. щодо відсутності провадження по справі про банкрутство відносно відповідача, копії документів, що підтверджують правовий статус підприємства відповідача.

16.05.2017р. від відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано додаткові письмові пояснення №172/01 від 12.05.2017р., до яких додано документи, наведені у переліку.

19.05.2017р. відповідачем на електронну адресу суду надіслано копію клопотання №183/01 від 18.05.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку, а також копію листа доручення віце премєр міністра України №1927/0/1 17 від 13.05.2017р. на адресу Мінекономрозвитку, Мінфіну, Міненерговугілля, Мінрегіону, НКРЕКП, ДРС, Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, ПАТ Укртрансгаз.

23.05.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано письмові пояснення б/н б/д, у яких вказано, що негативні місячні небаланси відповідача виникли внаслідок негативної різниці між обсягами природного газу, поданими відповідачем для транспортування на точці входу до газотранспортної системи у жовтні-листопаді 2016р. та відібраними відповідачем з газотранспортної системи на точці виходу з газотранспортної системи у вказані періоди, однак, незважаючи на відсутність підстав для отримання природного газу газотранспортної системи позивача у жовтні-листопаді 2016р., відповідач здійснив відбір природного газу з точок виходу з газотранспортної системи; зауважено, що саме винна поведінка відповідача у спірних правовідносинах призвела до порушення ним його грошових зобовязань з оплати наданих послуг за договором; вважає, що у даному випадку відсутні будь-які підстави для зменшення розміру пені; підкреслено важливість значення власного підприємства для державного сектору економіки.

До письмових пояснень додано у копіях: договір №1605001357 ВТВ від 30.05.2016р. про закупівлю природного газу разом із додатковими угодами №1 від 31.05.2016р., №2 від 29.07.2016р., №3 від 15.09.2016р., №4 від 28.10.2016р., №5 від 30.11.2016р., №6 від 14.12.2016р., №7 від 15.12.2016р. до нього, акти приймання передачі природного газу від 31.10.2016р., від 30.11.2016р., довіреність на представника позивача.

23.03.2017р. від відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано оригінал клопотання №183/01 від 18.05.2017р., яке було надіслано 19.05.2017р. електронною поштою, з додатками.

Представник позивача у судовому засіданні 06.06.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.06.2017р. проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі; наполягав на зменшенні розміру пені на 95%.

Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.03.2016р. між Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз (далі-Оператор) та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (далі Замовник) був укладений договір на транспортування природного газу №1604001584, згідно з яким Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (п.2.1 договору).

У пункті 2.3 договору перелічено послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підстав підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Відповідно до п.4.1 договору визначено, що Замовник, зокрема, зобовязаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, а також вчасно врегульовувати небаланси.

Пунктом 7.2 договору встановлено розміщення Оператором інформації про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua.

У розділі 9 договору встановлений порядок визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за них.

У разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу, відповідно до Кодексу в строк до двадцятого числа місяця наступного за газовим місяцем, замовник зобовязаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу (п.9.1 договору).

Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою В балансування = БЦГ*К*Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (п.9.2 договору).

Згідно п.9.3 договору базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті.

За змістом п.9.4 Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобовязаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до кодексу та розділу ІХ цього договору (п.11.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.04.2016р., договір укладається на строк до 31.12.2016р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.17.1 договору).

У період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015р. за №1378/27823, затверджено Кодекс газотранспортної системи.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2497 від 30.09.2015р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015р. за №1383/27828, затверджено Типовий договір транспортування природного газу.

Вищевикладені умови договору на транспортування природного газу №1604001584 від 31.03.2016р. відповідають типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2497 від 30.09.2015р.

Господарським судом встановлено, що ПАТ Укртрансгаз (позивач) створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії Нафтогаз України від 13.06.2012р. №360-р, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Про реорганізацію Дочірньої компанії Укртрансгаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України від 18.07.2012р. №530 внаслідок реорганізації шляхом перетворення у публічне акціонерне товариство Дочірньої компанії Укртрансгаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, яка була створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.1998р. №1173 Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.1998р. №1173 Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу основними видами діяльності ПАТ Укртрансгаз є здійснення господарської діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та зі зберігання природного газу.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №882 від 02.12.2013, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.12.2013 за №2075/24607, покладено функції оператора Єдиної газотранспортної системи України на позивача, ПАТ Укртрансгаз.

Згідно ч.2 ст.20 Закону України Про ринок природного газу, суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи.

Позивач здійснює діяльність із транспортування природного газу відповідно до ліцензії № 194511 від 11.03.2013 р., і, відповідно, є оператором газотранспортної системи.

Відповідно до п.1 глави 3 Розділу І Кодексу газотранспортної системи Оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає субєктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою на використання газотранспортної системи в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою через газотранспортну систему в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Відповідно до п. 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу газотранспортної системи одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

У п.9 глави 1 Розділу VIII Кодексу газотранспортної системи замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: послугу замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послугу фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підстав підтверджених номінацій; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Відповідно до п. 5 глави І Розділу І Кодексу газотранспортної системи балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.

Фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу;

Комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації.

Відповідно до п.10 Розділу XIII Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.

Згідно з п.1 глави 4 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи розрахунок вартості послуг балансування, що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації. (п. 5 глави І Розділу І Кодексу газотранспортної системи).

Згідно з п.3 глави 1 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом.

За приписами п.5 глави І Розділу І Кодексу газотранспортної системи замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування).

Договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

З наведених положень Кодексу випливає, що балансування обсягів природного газу є послугою Оператора газотранспортної системи, яка може бути замовлена окремим замовником послуг транспортування на підставі укладеного договору транспортування у випадку існування у такого замовника за результатами газового місяця встановленого Оператором небалансу природного газу, тобто різниці між обсягом газу, який замовник передав на точку входу та отримав із точки виходу. Саме такий замовник послуг у порядку та на умовах, встановлених договором транспортування природного газу, здійснює оплату послуг балансування.

Отже, єдиною підставою для надання послуг балансування обсягів природного газу та оплати вартості цих послуг є договір на транспортування природного газу, укладений між Оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу, який відповідає типовому договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2497 від 30.09.2015р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015р. за №1383/27828.

Як свідчать матеріали справи обумовлений вище договір укладено між сторонами.

У разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остаточного небалансу за цей газовий місяць. (п.4 глави 3 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи.).

Відповідно до п.7 глави 3 Розділу XIV Кодексу газотранспортної системи місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок, зокрема, таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

Згідно з розділом 4 XIV Кодексу газотранспортної системи розрахунок вартості послуг балансування, що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Базова ціна газу - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті.

Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування.

Оператор газотранспортної системи до 14-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Відповідно до положень Кодексу газотранспортної системи та умов договору транспортування природного газу позивачем протанспортовано через мережі прямих споживачів ПрАТ ММК ім.Ілліча та ПрАТ МК Азовсталь за ЕІС-кодами точки виходу з ГТС України 56ZG-00-0000440D, 56ZG-00-0000430G, а відповідачем прийнято природний газ:

- в жовтні 2016р. у загальному обсязі 2223466 куб.м., з яких встановлено наявність у відповідача негативного місячного небалансу в обсязі 1907297 куб.м. - неоформлені обсяги, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №10 від 01.11.2016р.;

- в листопаді 2016р. у загальному обсязі 4116504 куб.м., з яких встановлено наявність у відповідача негативного місячного небалансу в обсязі 318782 куб.м. - неоформлені обсяги, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №11 від 01.12.2016р., які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

За твердженнями позивача, що не спростовуються позивачем, даний обсяг газу останнім не замовлено, підтверджених номінації щодо даної кількості транспортування газу не представлено.

Ціна визначена з урахуванням податку на додану вартість, за якою Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз здійснив закупівлю природного газу за договором №1605001357-ВТВ від 30.05.2016р. (за актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. ціна - 5916,00 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016р. ціна - 6500,00 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ).

У зв'язку з неврегулюванням відповідачем негативного місячного небалансу, що виник у жовтні-листопаді 2016р., позивач надав відповідачу послуги балансування, про що позивачем складено односторонні акти надання послуг балансування обсягів природного газу: №10-16-1604001584-БАЛАНС від 28.12.2016р. на суму 16248339,43 грн. та №11-16-1604001584-БАЛАНС від 30.11.2016р. на суму 29837995,20 грн.

Акт №10-16-1604001584-БАЛАНС від 28.12.2016р. разом з відповідним рахунком №10-16-1604001584-БАЛАНС від 28.12.2016р. та розрахунком вартості послуг балансування (за жовтень 2016р.) надіслано відповідачу із супровідним листом Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз №433/12 від 16.01.2017р. «Щодо акту надання послуг балансування за жовтень 2016р.», що підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, датований 18.01.2017р., фіскальним чеком №5849 від 18.01.2017р., витягом з сайту Укрпошти Відстеження пересилання поштових відправлень від 23.03.2017р., відповідно до якого відправлення вручене адресату особисто 31.01.2017р.

Акт №11-16-1604001584-БАЛАНС від 30.11.2016р. разом з відповідним рахунком №11-16-1604001584-БАЛАНС від 30.11.2016р. та розрахунком вартості послуг балансування (за листопад 2016р.) надіслано відповідачу із супровідним листом Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз №17088/12 від 15.12.2016р. «Щодо акту надання послуг балансування за листопад 2016р.», що підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, датований 20.12.2016р., фіскальним чеком №3505 від 20.12.2016р., витягом з сайту Укрпошти Відстеження пересилання поштових відправлень від 23.03.2017р., відповідно до якого відправлення вручене адресату особисто 03.01.2017р.

Між тим, відповідач не оплатив надані позивачем послуги балансування, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, в якому останній просить суд стягнути з відповідача 46086334,63 грн. заборгованості за надані у жовтні-листопаді 2016р. послуги з балансування обсягів природного газу.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище, спірні правовідносини обумовлюють платність послуг, що надаються позивачем. Відповідач зобовязаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів, та виходячи зі змісту п.9.4 договору, з моменту надання замовнику розрахунку вартості послуг балансування та рахунку-фактури.

Приймаючи до уваги викладені обставини та означені вище умови оплати, строк виконання зобовязання з розрахунку за послуги балансування у жовтні 2016р. становить по 07.02.2017р., у листопаді 2016р. по 11.01.2017р.

При цьому, позивачем при розрахунку вартості послуг балансування правомірно застосовано коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2 на підставі п.9.2 договору на транспортування природного газу №1604001584 від 31.03.2016р.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує на відсутність його вини у виникненні спірних правовідносин.

Так, дійсно укладено договір постачання природного газу №4731/1617-ТЕ-6 від 30.09.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (Споживач), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору; природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Одночасно 30.09.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (Споживач) укладено договір постачання природного газу №4732/1617-РО-6, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору; природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій.

Листами №2446/05 від 19.09.2016р., №2937/05 від 18.10.2016р., №2940/05 від 20.10.2016р. відповідач звертався до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з вимогами виділити ліміти витрат природного газу на жовтень-листопад 2016р. для вироблення теплової енергії.

Листами №3794/06 від 03.11.2016р., №3829/06 від 05.12.2016р. "Про акти приймання-передачі природного газу" відповідачем надіслано Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" акти приймання-передачі природного газу за жовтень-листопад 2016р. на виконання договорів постачання природного газу №4731/1617-ТЕ-6 від 30.09.2016р., №4732/1617-РО-6 від 30.09.2016р.

Листами №3777/06 від 18.10.2016р., №3782/06 від 21.10.2016р. "Про погодження графіків погашення заборгованості та надання номінацій", №3802/06 від 09.11.2016р. "Щодо виділення номінацій" Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа просило Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надати номінації природного газу на жовтень-листопад 2016р. для надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води населенню і релігійним установам.

Листами №б/н б/д "Щодо повернення актів приймання-передачі природного газу за жовтень 2016р.", №б/н б/д "Щодо повернення актів приймання-передачі природного газу за листопад 2016р." Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовило Комунальному комерційному підприємству Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа у підписанні актів приймання-передачі природного газу за жовтень-листопад 2016р. за договорами постачання природного газу №4731/1617-ТЕ-6 від 30.09.2016р., №4732/1617-РО-6 від 30.09.2016р., номінацій не виділено.

При цьому, Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа зверталось листом до заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства ОСОБА_3 з проханням співпраці у вирішенні ситуації, що склалася, щодо не підписання актів приймання-передачі природного газу за жовтень-листопад 2016р.

Листом №б/н б/д Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України запропонувало Кабінету Міністрів України провести нараду з метою врегулювання питань, пов'язаних з підтвердженням НАК "Нафтогаз України" обсягів фактично спожитого теплопостачальними підприємствами природного газу в порядку покладених на НАК "Нафтогаз України" спеціальних обов'язків .

Проте, дане не спростовує факту надання спірних послуг позивачем за договором на транспортування природного газу №1604001584 від 31.03.2016р. та не ставить таке надання у залежність від наявності чи відсутності вини.

Беручи до уваги встановлене, з фактичних обставин справи вбачається, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання відповідача перед позивачем не виконано у загальній сумі 46086334,63 грн.

Доказів протилежного суду не надано, з матеріалів справи не слідує.

З огляду на таке, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ, м.Київ, щодо стягнення з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа, м.Маріуполь Донецької області, заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу у жовтні, листопаді 2016р. по договору транспортування природного газу №1604001584 від 31.03.2016р. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобовязання становить 460863,35 грн. (нарахування здійснено за зобовязанням жовтня 2016р. на суму 16248339,43 грн. за період з 01.02.2017р. по 28.02.2017р. та за зобовязанням листопада 2016р. на суму 29837995,20 грн. за період з 01.02.2017р. по 28.02.2017р.).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), оскільки неправильно визначено період для їх нарахування за зобовязанням жовтня 2016р., адже у визначений позивачем перебіг часу інфляційні процеси щодо суми 16248339,43 грн. не відбулись, і тому не може бути прийнятий судом.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за зобов'язанням листопада 2016р., з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН, суд дійшов висновку про їх розмір в загальній сумі 298379,95 грн.

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних 198792,95 грн. (нарахування здійснено за зобовязанням жовтня 2016р. на суму 16248339,43 грн. за період з 08.02.2017р. по 14.03.2017р. та за зобовязанням листопада 2016р. на суму 29837995,20 грн. за період з 12.01.2017р. по 14.03.2017р.).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН, суд дійшов висновку, що їх розрахунок є арифметично вірним.

З огляду на наведене, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у сумі встановленій судом та 3% річних у сумі заявленій позивачем, а саме 3% річних у розмірі 198792,95 грн., інфляційні витрати - 298379,95 грн.

3% річних та інфляційні витрати є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та інфляційних витрат є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2).

Означене встановлено Верховним судом України у Постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що 3% річних та інфляційні витрати нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

З огляду на таке, заперечення відповідача в цій частині судом до уваги не прийнято.

Пунктом 13.5 договору сторони обумовили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим договором, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобовязання становить 1855400,89 грн. (нарахування здійснено за зобовязанням жовтня 2016р. на суму 16248339,43 грн. за період з 08.02.2017р. по 14.03.2017р. та за зобовязанням листопада 2016р. на суму 29837995,20 грн. за період з 12.01.2017р. по 14.03.2017р.).

Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 1855400,88 грн.

Одночасно, відповідач у відзиві №135/01 від 14.04.2017р. просить суд врахувати ступінь вини, те, що рахунки та усе майно підприємства знаходяться під арештом, що позбавляє відповідача вільно розпоряджатися коштами та здійснювати оплати за зобовязаннями перед контрагентами; підкреслено збитковість підприємства, його перебування в режимі суворої економії коштів; зазначено, що пеня, 3% річних та інфляційні витрати за прострочення виконання зобовязання бюджетних організацій не відшкодовуються, а є прямими збитками підприємства; вказано на проведенні антитерористичної операції, що має негативні наслідки як для підприємства, так і для економіки регіону в цілому та, як наслідок, просить зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, на 95%.

Разом з цим, ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цієї санкції.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобовязання, наслідки чого передбачені п.13.5 договору транспортування природного газу, а саме застосування позивачем пені стосовно відповідача.

Розмір пені, на стягненні якого наполягає позивач, перерахований судом та визначений у загальному розмірі 1855400,88 грн.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп.3.17.4. п.3.17 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем.

У п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Оцінивши надані сторонами докази у сукупності із обєктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, період, за який виник борг, час прострочення, ступінь вини у виникненні спірних сум та супутні обставини, загальний розмір нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, перенасиченість грошовими вимогами позивача, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру суми пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, а саме від розміру встановленого судом на 50%, тобто до 927700,44 грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на таке, клопотання відповідача у цій частині задоволено судом частково, оскільки, за результатами встановленого, та беручи до уваги баланс інтересів сторін, зменшення пені на 95% є надмірним.

Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі.

У залишковій частині, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа, м.Маріуполь Донецької області, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз, м.Київ, Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 48601391,82 грн., у тому числі 46086334,63грн. заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу по договору транспортування природного газу №1604001584 від 31.03.2016р., 1855400,89 грн. пені, 198792,95 грн. 3% річних та 460863,35 грн. інфляційних витрат, задовольнити частково.

2. Зменшити розмір стягуваної суми пені до 927700,44 грн.

3. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (87534, Донецька область, м.Маріуполь, Жовтневий район, вул.Гризодубової, б.1, ЄДРПОУ 33760279, банківські реквізити не зазначено) на користь Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м.Київ, Печерський район, Кловський узвіз, б.9/1, ЄДРПОУ 30019801, банківські реквізити не зазначено) 47511207,97грн., у тому числі 46086334,63 грн. заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу по договору транспортування природного газу №1604001584 від 31.03.2016р., 927700,44 грн. пені, 198792,95 грн. 3% річних та 298379,95грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 239197,64грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 06.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2017р.

Суддя О.В. Кротінова