Ухвала суду № 67124583, 07.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року м. Київ К/800/23322/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Стрийського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом до Стрийського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди, який, в зв'язку з його невідповідністю вимогам ст.106 КАС України (внаслідок неподання документа про сплату судового збору), ухвалою від 04.04.2016р. залишив останній без руху й, в подальшому, ухвалою від 18.07.2016р. в зв'язку з неусуненням виявлених недоліків повернув позов особі, що його подала.

Вважаючи вказану ухвалу від 18.07.2016р. такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу (із заявленим в ній клопотанням про звільнення від сплати судового збору) з вимогою про її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2016р. в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, а подану ним апеляційну скаргу залишено без руху в зв'язку з недоданням до неї документа про сплату судового збору.

Не погоджуючись з постановленою апеляційним судом ухвалою, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, за змістом ст.7 КАС України забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом, є одним із принципів адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.6 ст.187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а згідно з ч.3 ст.189 вказаного Кодексу до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

В свою чергу, як передбачено ч.1 ст.108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, ч.3 якої вимагає подання одночасно з позовною заявою документа про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Відповідно до статті 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI (далі - Закон №3674).

Разом з тим, приписами ча.1 ст.88 КАС України закріплено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Зазначена норма кореспондується зі ст.8 Закону №3674 в силу положень частин 1 та 2 якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже за змістом наведених норм, судам надано право, врахувавши майновий стан сторони, звільнити її від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити його сплату. При цьому, КАС України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.

Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Як вже вказувалось в цій ухвалі, в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване тим, що він отримує пенсію за віком в розмірі 1330,75 грн. й відповідно не може сплатити судовий збір, розмір якого за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції становить 1378,00 грн., тобто його майновий стан є таким, що унеможливлює виконання приписів КАС України щодо обов'язку сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Проте, суд апеляційної інстанції, відмовляючи ухвалою від 12.08.2016р. в задоволенні вказаного клопотання й залишаючи апеляційну скаргу без руху із встановленням строку для сплати позивачем судового збору, послався лише на ненаведення останнім достатніх аргументів в підтвердження неможливості сплати судового збору та ненадання відповідних доказів (документа, що підтверджує відсутність доходів станом на момент подання апеляційної скарги), однак, при цьому, не надав оцінки доданій ОСОБА_4 до апеляційної скарги довідці пенсійного органу щодо розміру отримуваної ним пенсії (1330,75грн.) та не навів, як таких, мотивів й обґрунтувань, за яких він прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування, в даному випадку, положень ст.88 КАС України, як і не надав позивачеві можливості подати будь-які додаткові докази в підтвердження заявленого ним клопотання.

Крім того, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (04.11.1950р.), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981р., та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001р. у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Відповідно до ч.1 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2016р. про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_4 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.220,222,223,227,230,231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Штульман І.В.