Ухвала суду № 67124559, 07.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року м. Київ К/800/36741/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Горбатюка С. А., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Чопської міської ради про скасування рішення, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чопської міської ради, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати рішення суб'єкта владних повноважень № 39 від 10 липня 2015 року "Про затвердження детального плану розташування каналізаційно-насосних станцій на розі АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в серпні 2015 року на земельній ділянці, що знаходиться в місті Чоп на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 і межує з приватними оселями, що розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 почалося будівництво каналізаційно-насосних станції.

Такому будівництву передувало рішення Чопської міської ради № 9 від 14 січня 2008 року щодо виготовлення проектно-кошторисної документації та будівництва каналізаційно-насосної станції по АДРЕСА_1, а також рішення № 39 від 10 липня 2015 року "Про затвердження детального плану розташування каналізаційно-насосних станцій на розі АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3".

Позивач вказує, що про вищевказане рішення, а також про плани щодо будівництва каналізаційно-насосних станцій, які в свою чергу, є джерелом забруднення навколишнього середовища, як позивача, так і інших мешканців АДРЕСА_1, ОСОБА_2 та АДРЕСА_2 не повідомляли, жодної участі в обговоренні низки питань щодо будівництва, власники суміжних і сусідніх земельних ділянок не приймали.

Вважаючи дії суб'єкта владних повноважень неправомірними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувсь до суду з вимогою про визнання скасування рішення № 39 від 10 липня 2015 року.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано рішення Чопської міської ради № 39 від 10 липня 2015 року "Про затвердження детального плану розташування каналізаційно-насосних станцій на розі АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3".

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Водночас, представник Чопської міської ради у своїх запереченнях зазначає на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 січня 2008 року Чопською міською радою прийнято рішення № 9 "Про затвердження першочергових заходів по благоустрою та покращенню соціально-побутового стану міста Чоп на 2008 рік", яким затверджено виготовлення проектно-кошторисної документації та будівництва каналізаційно-насосних станцій по АДРЕСА_1, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3.

В листі заступника голови Чопської міської ради № 03-9/КО-583 від 30 жовтня 2008 року, який видано у відповідь на звернення мешканців АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та ОСОБА_2, вказано, що були проведені вишукувальні роботи, виконано проектні роботи щодо будівництва каналізаційно-насосних станцій з мережами в даному районі та було враховано всі зазначені показники, а тому виділене місце підходить для будівництва каналізаційно-насосних станцій за всіма нормами, за рівнями нахилів, глибинами та відстанями від мешканців.

Разом з цим, на звернення мешканців Ужгородською міжрайонною прокуратурою та Закарпатською міжрайонною природоохоронною прокуратурою надавались відповіді № 08/3005 від 12 червня 2009 року та № 58с-09 від 02 листопада 2009 року відповідно, з яких вбачається, що прокуратурою проводилась перевірка, якою встановлено, що у зв'язку з відсутністю системи водовідведення в районі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "ТЕКОС"" на замовлення Чопської міської ради виготовлено проект "Проектно-кошторисна документація на будівництво каналізаційно-насосних станцій та мереж: АДРЕСА_1; КНС - 1; АДРЕСА_3", який розглянуто Ужгородською районною санітарно-епідеміологічною станцією та сформовано висновок № 277/02 від 21 травня 2009 року про відмову в погодженні у зв'язку з відсутністю ряду розділів проекту, а саме, не враховано організацію санітарно-захисної зони. Враховуючи наведене, міському голові міста Чоп було запропоновано надати для експертизи повний комплект проектно-кошторисної документації з урахуванням недоліків, в результаті чого Ужгородською районною санітарно-епідеміологічною станцією документацію погоджено.

30 квітня 2015 року Чопською міською радою прийнято рішення № 12 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, 0,05 га та 0,06 га відповідно, для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами.

10 липня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 39 "Про затвердження детального плану розташування каналізаційно-насосних станцій на розі АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3", на підставі якого розпочато будівництво об'єкта.

28 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувсь із заявою до експерта ОСОБА_3 про надання висновку експертного дослідження щодо порушення державних норм при будівництві каналізаційно-насосної станції до житлової забудови по АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4.

За результатами розгляду вищевказаної заяви експертом ОСОБА_3 сформовано висновок № 112 експертного дослідження від 21 грудня 2015 року, в якому вказано, що розміщення збудованої каналізаційно-насосної станції на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не відповідає вимогам державних норм та правил, а саме пункту 7.11 Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів та пункту 17.1.1 ДБН В.2.5-75:2013. Будівництво каналізаційно-насосної станції на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з дотримання державних норм та правил неможливе у зв'язку з тим, що при даному виборі земельної ділянки не можуть бути дотримані розміри санітарно-захисних зон від каналізаційних очисних споруд і насосних станцій до існуючих меж житлової забудови.

Відповідно до експертного звіту щодо розгляду документації в частині міцності, надійності, довговічності об'єкту будівництва та кошторисної документації виконаного 16 червня 2015 року ДП "Укрдержбудекспертиза" за № 07-0160-15 встановлено відсутність відомостей та інформації щодо санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято з порушеннями Державних санітарних правил та суперечить положенням земельного законодавства.

Київський апеляційний адміністративний суд прийшов до висновку, що санітарна зона - 15 метрів повинна встановлюватись від межі (фундаменту, стіни, краю) споруди міської каналізаційної системи до межі забудови (зовнішнього краю фундаменту, стіни) житлового будинку, а не межі садибної ділянки, що відповідає положенням частин першої статті 114 Земельного Кодексу України, згідно з якою санітарні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, з метою відокремлення таких об'єктів від територій саме житлової будівлі.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції вказано, що оскаржуване рішення не породжує жодних прав та обов'язків для позивача, оскільки не стосується його безпосередньо.

Враховуючи вищенаведене, Київський апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Аналогічне положення міститься в частині десятій статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

З матеріалів справи вбачається, що у 1992 році на території міста Чоп відкрито новий мікрорайон, в якому не було передбачено центрального водовідведення (каналізації), у зв'язку з чим мешканці неодноразово звертались з питання щодо вирішення проблеми будівництва та прокладення каналізації.

Так, 14 січня 2008 року Чопською міською радою прийнято рішення № 9 "Про затвердження першочергових заходів по благоустрою та покращенню соціально-побутового стану міста Чоп на 2008 рік", яким затверджено виготовлення проектно-кошторисної документації та будівництва каналізаційно-насосних станцій по АДРЕСА_1, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3.

Згідно з рішенням Чопської міської ради № 12 від 30 квітня 2015 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, 0,05 га та 0,06 га відповідно, для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами.

За результатами прийняття відповідачем оскаржуваного рішення № 39 від 10 липня 2015 року "Про затвердження детального плану розташування каналізаційно-насосних станцій на розі АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3", розпочато будівництво об'єкта.

Згідно з частинами вісім, дев'ять статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Детальний план території не підлягає експертизі.

Приписами статті 114 Земельного кодексу України обумовлено, що санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.

Пунктом 5.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, передбачено, що санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів скверів та інших об'єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об'єктів, в тому числі: для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об'єктів - від межі об'єкта.

В силу пункту 7.11 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, розрахунок водовідведення, розміщення очисних споруд каналізації, розміри санітарно-захисних зон повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил (додаток № 12), згідно з яким розмір санітарно-захисної зони для очисних споруд господарсько-побутової каналізації, а саме для насосної станції продуктивністю 0,2 тис. м куб. становить 15 метрів.

Аналогічні розміри санітарно-захисної зони передбачено у пункті 17 ДБН В.2.5-75:2013, в якому вказано, що розміри санітарно-захисних зон від каналізаційних очисних споруд і насосних станцій до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, продовольчих складів, підприємств харчової промисловості (з урахуванням їх перспективного розширення) слід приймати згідно з таблицею 30, в якій вказано, що розмір санітарно-технічної зони при розрахунковій продуктивності споруди, а саме насосної станції, становить 15 метрів.

Отже, санітарна зона в 15 метрів має встановлюватись від межі (фундаменту, стіни, краю) споруди міської каналізаційної системи до межі забудови (зовнішнього краю фундаменту, стіни) житлового будинку.

З листа Державного закладу "Закарпатська обласна санітарно-епідеміологічна станція" від 06 серпня 2009 року № 1820/02, який міститься в матеріалах справи вбачається, що межі санітарно-захисних зон каналізаційно-насосної станції відповідають розмірам, визначеним законодавством, а саме 15 метрів. Разом з цим зазначено, що відповідно до розрахунків, проведених за затвердженими у встановленому порядку методиками, перевищень гранично допустимих концентрацій речовин, що можуть знаходитись у вентиляційних викидах, не передбачається ні в одній точці санітарно-захисної зони, в тому числі на її межі і за її межами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в основу судового рішення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області покладено висновок № 112 експертного дослідження від 21 грудня 2015 року, який в свою чергу, надано в судовому засіданні, однак ухвалою суду жодної судової експертизи не призначалось, а отже таке експертне дослідження не є належним доказом у справі.

Слід зауважити, що оскаржуване рішення № 39 від 10 липня 2015 року "Про затвердження детального плану розташування каналізаційно-насосних станцій на розі АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3" жодним чином не порушує права позивача, оскільки будівництво каналізаційно-насосної станції по АДРЕСА_3 не розміщено поблизу його домоволодіння.

Враховуючи, що межі санітарно-захисних зон каналізаційно-насосної станції відповідають розмірам, визначеним законодавством, а саме 15 метрів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновки суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді С. А. Горбатюк

Т. Г. Стрелець