Ухвала суду № 67124217, 08.06.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/410/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

08 червня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини А0549 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А0549 про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

10.03.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А0549 про визнання дій протиправними та стягнення коштів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу в військовій частині А0549 на посаді начальника Центрального територіального управління внутрішнього аудиту.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 25.11.2016 року №1107 позивача було звільнено з військової служби у запас за пунктом "г" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку з проведенням організаційних заходів), з правом носіння військової форми.

Наказом т.в.о. начальника Центрального територіального управління внутрішнього аудиту підполковника Ейдіна О.В. від 30.11.2016 року №58 ОСОБА_2, на виконання вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на підставі довідки військової частини А0549 від 28.11.2016 року за №53/14 була нарахована грошова компенсація за неотримане речове майно при звільненні в сумі 67616,50 грн.

Разом з тим, перерахування вищезазначених коштів на картковий рахунок позивача було проведено лише 13.02.2017 року. При цьому із нарахованої суми 67616,51 грн., військовою частиною А0549 було утримано 1,5% військового збору, що складає 1014,25 грн., а також 18% податку з доходів фізичних осіб, що становить 12170,97 грн., а позивачу перераховано в безготівковій формі 54431,29 грн.

Вважаючи, що утримання військовою частиною А0549 податку з доходів фізичних осіб є протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сума податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12170,97 грн. утримана відповідачем, який в свою чергу здійснював безпосередню виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні та не спрямована ним на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів позивача, то вказана сума заборгованості підлягає стягненню на користь позивача в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на слідуююче.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі-Закон №2011-XII).

Статтею 1 Закону №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За правилами п.1 ч.1 ст. 9-1 Закону №2011-ХІІ продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами та в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі Порядок № 178).

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна згідно норм забезпечення в разі: звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно пункту 4 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) за наказом командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі Порядок №44).

Пунктом 2 Порядку №44 встановлено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п.3 Порядку №44).

За змістом пунктів 4, 5 цього Порядку, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Поряд з цим, пунктом 168.5 статті 168 ПК України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до вимог абзацу третього п. 242 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовці, звільнені з військової служби мають право на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, при цьому суми податку з доходів фізичних осіб спрямовується виключно на виплату компенсації витрат доходів цієї категорії громадян. Розрахунок з даними особами на день їх звільнення зі списків особового складу військової частини повинен бути здійснений в повному обсязі.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, ОСОБА_2 25.11.2016 року на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) №1107 був звільнений з військової служби у запас, відповідно до п. "г" ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Сума грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні в сумі 67616,50 грн. була встановлена позивачу наказом т.в.о. начальника Центрального територіального управління внутрішнього аудиту підполковника Едіна О.В. від 30.11.2016 року №58, на час прийняття якого позивач, ще не був виключений зі списків особового складу військової частини, а отже на нього розповсюджувалась дія пункту 168.5 статті 168 ПК України.

Проте, на момент прийняття вказаного вище наказу, ОСОБА_2 не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, оскільки кошти в достатньому розмірі на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно на рахунках військової частини А0549 були на той час відсутні, що підтверджується листом т.в.о. начальника логістики Командування Повітряних Сил Збройних сил України Кириченка В.В. від 21.11.2016 року за №350/129/134/3/365/т.

Остаточний розрахунок з позивачем, відповідачем частково здійснено 13.02.2017 року в сумі 54431,29 грн., що не заперечувалося сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Таким чином, матеріалами справи доведено порушення відповідачем свого обов'язку з виплати позивачу суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошової компенсації за неотримане речове майно, при звільненні.

Колегія суддів вважає необгрунтованими твердження апелянта про те, що грошова компенсація за неотримане речове майно повинна оподатковуватися на загальних підставах, в зв'язку з тим, що виплачена ОСОБА_2 після виключення його зі списків особового складу військової частини, оскільки як встановлено судами, несвоєчасна виплата зазначених коштів (не в день звільнення і проведення розрахунку) сталася з вини відповідача, а тому позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд, вважає вірним висновок суду першої інстанції, про наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення при звільненні з військової служби, а тому така сума підлягає стягненню з військової частини А0549.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу військової частини А0549 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.