Ухвала суду № 67123889, 13.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/4185/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Атестаційної комісії №15 Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Атестаційної комісії №15 Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Атестаційної комісії №15 від 20.10.2016 року Головного управління Національної поліції у Львівській області, оформлене протоколом ОП № 15.00038022.0089367 від 20.10.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 387 о/с від 24.11.2016 року, в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність; поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 25.10.2016 року; стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення щодо результатів атестування, оформлене протоколом від 20.10.2016 року та наказ від 24.11.2016 року про звільнення зі служби в поліції протиправними, необґрунтованими, таким що не ґрунтуються на перевірених та встановлених фактах, оскільки позивача було безпідставно включено в число осіб, котрі підлягають атестуванню, з грубим порушенням чинного законодавства щодо порядку і правил проходження служби в поліції, через порушення порядку проведення його атестування. А тому, на думку позивача, вказані рішення відповідачів підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним і скасовано рішення Атестаційної комісії № 15 Головного управління Національної поліції у Львівській області, оформлене протоколом ОП № 15.00038022.0089367 від 20.10.2016 року, про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №387 о/с від 24.11.2016 року «По особовому складу», в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 патрульної поліції Яворівського відділу ГУ НП у Львівській області зі служби в поліції; поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 патрульної поліції Яворівського відділу ГУ НП у Львівській області з 25.11.2016 року; стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 9 340,92 грн.; постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць звернено до негайного виконання; вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, Головне управління Національної поліції у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв»язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.10.2016 року Атестаційною комісією №15 ГУНП у Львівській області прийнято рішення, оформлене протоколом № 15.00038022.0089367 від 20.10.2016 року, про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

22.11.2016 року Апеляційною атестаційною комісією Західного регіону №8 прийнято рішення, оформлене протоколом № 15.00038314.0089367 від 22.11.2016 року, яким відхилено скаргу поліцейського.

24.11.2016 року т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області прийнято наказ №387 о/с, яким згідно Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VII, звільнено зі служби поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність) старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 патрульної поліції Яворівського відділу поліції ГУНП, з 24 листопада 2016 року, виплативши йому грошову компенсацію за невикористану відпустку в період роботи з 01 січня по 24 листопада 2016 року, у кількості 27 календарних днів основної відпустки та 04 календарних днів додаткової відпустки.

Підстава став висновок атестаційної комісії №15 ГУНП від 20.10.2016 року та висновок апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №8 від 22.11.2016 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що обставини вказані в протоколі, як носії доказової інформації, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у справі не можуть бути підставою для прийняття спірного рішення про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

02.07.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), який набрав чинності 07.11.2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Статтею 47 Закону встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно пункту 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом, який був опублікований 06.08.2015 року та набрав чинності 07.11.2015 року (окрім окремих положень).

Пунктами 8, 9, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Таким чином, лише за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції.

Відповідно до статті 17 Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Проходження служби в поліції регулюється Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону).

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (ст. 56 Закону).

Згідно із приписами статті 58 Закону призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов»язків.

Відповідно до статті 57 Закону атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар»єри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

З аналізу положень частини другої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» видно, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду. Крім того, атестування поліцейського проводиться в разі вирішення питання щодо звільнення поліцейського через службову невідповідність.

Поряд із Законом України «Про Національну поліцію» правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначаються також положеннями Законом України «Про професійний розвиток працівників».

Так, статтею 1 цього Закону визначено, що атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов»язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Положеннями частин першої та третьої статті 13 Закону України «Про професійний розвиток працівників» передбачено, що атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі. В разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.

В силу приписів статті 57 Закону атестування поліцейських проводиться на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам.

Згідно з вимогами пункту 16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 року №1465, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 року за № 1445/27890 (далі - Інструкція №1465), атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов»язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Щодо проведення атестації для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, колегія суддів зазначає, що метою проведення атестації є вирішення питання про можливість у той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби через службову невідповідність виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Звільнення зі служби через службову невідповідність передбачено пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Судом встановлено, що позивача звільнено з поліції через «службову невідповідність». Проте, поняття «службова невідповідність» і звільнення за цією підставою є більш широким і таким, що охоплюється поняттям «звільнення у порядку дисциплінарного стягнення».

Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України у постанові від 11.03.2014 року №21-13а14, прийнятій у відповідності до глави 3 КАС України та яка відповідно до ст. 244-2 КАС України, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

У даній справі, судом першої інстанції встановлено, що позивач пропрацював на посаді старшого уповноваженого відділу оперативного забезпечення управління внутрішньої безпеки в Закарпатській області Департаменту внутрішньої безпеки менше одного року, питання про призначення його на вищу посаду або переведення на нижчу посаду, притягнення його до відповідальності в межах дисциплінарної процедури відповідачем не вирішувалось.

Відтак критичним є ставлення суду апеляційної інстанції про підставність атестування позивача, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій статті 57 Закону, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв»язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону, а закон не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону.

Таким чином, всупереч нормам чинного законодавства, відповідачем незаконно проведено атестацію позивача одразу ж після прийняття його на роботу (службу у поліції), безвідносно до вирішення питань кар»єри (призначення позивача на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження.

Щодо суті висновків атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді колегія суддів зазначає наступне.

За змістом протоколу засідання атестаційної комісії вбачається, що атестаційна комісія діяла з порушенням вимог статті 57 Закону та пункту 16 розділу IV Інструкції №1465, не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноту виконання позивачем функціональних обов»язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо. Висновок (рішення) комісії є немотивованим і не підтверджується матеріалами чи доказами, відомості про те, в чому саме проявляється невідповідність позивача займаній посаді, у висновку відсутні та судом не встановлені.

У той же час, висновки атестаційної комісії спростовуються самим фактом прийняття позивача на службу до поліції в порядку переатестування з присвоєнням спеціального звання, матеріалами його особової справи та відомостями, що викладені в атестаційному листі позивача і характеризують його особу.

Атестаційна комісія також не обговорювала питань можливості переведення позивача за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направлення його на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією, чим порушила вимоги статті 13 Закону України «Про професійний розвиток працівників». Протокол атестаційної комісії не містить мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, посилань на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про несумісність особи позивача посаді, яку він займає.

Натомість з атестаційного листа та інших матеріалів, які були предметом дослідження атестаційної комісії слідує, що «старший, сержант поліції ОСОБА_1 за період проходження служби на займаній посаді зарекомендував себе з позитивного боку, як дисциплінований, добросовісний та виконавчий працівник. Нормативні акти, накази, інструкції, що регламентують діяльність поліції знає та правильно керується ними в своїй практичній діяльності. До виконання службових обов»язків відноситься сумлінно. Порушень службової дисципліни, під час проходження, служби, не допускає. У своїй діяльності постійно працює над підвищенням свого освітнього та культурного рівня, прагне до вдосконалення службової діяльності, має почуття особистої відповідальності та стійкий до моральних принципів. За період перебування у займаній посаді старший сержант поліції ОСОБА_1 склав 39 адміністративних протоколів та розглянув 7 заяв та повідомлень у порядку, визначеному Законом: України «Про звернення громадян». Добре володіє вогнепальною зброєю, фізично розвинутий, у стройовому відношенні підтягнутий, акуратний. У стосунках з колегами по роботі та громадянами ввічливий. Користується повагою у колективі. Державною мовою володіє досконало. До кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.»

Вказані матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465.

Відповідно висновок атестаційна комісія приймає лише на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, згідно встановлених законом критеріїв під час проведення атестування шляхом відкритого голосування.

Спірне рішення відповідачем прийнято лише виходячи з наступного: «результати тестування на поліграфі», що не узгоджується із вимогами про всебічний розгляд всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, згідно встановлених критеріїв.

Таким чином, обставини вказані в протоколі, як носії доказової інформації, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у справі не можуть бути підставою для прийняття спірного рішення про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що відповідачем незаконно проведено атестацію позивача одразу ж після прийняття його на роботу, крім цього відповідачами не доведено відсутність у позивача належного рівня професійних, ділових та особистих якостей для виконання покладених обов»язків по службі, неможливості залишення позивача на службі в поліції та необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення, через що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року у справі №813/4445/16 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 14.06.2017 року.