Постанова № 67123019, 16.05.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 травня 2017 р. № 820/1434/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліної К.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Чалого М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним наказ військового прокурора сил антитерористичної операції №31 від 25.02.2017 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він вважає незаконним оскаржуваний ним наказ військової прокуратури сил антитерористичної операції №31 від 25.02.2017 року, яким позивачу оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків.

Зокрема, позивач вказує, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності в зв'язку з нездійсненням ним ефективної участі в судовому засіданні в межах провадження у кримінальній справі, незабезпеченням надання ухвали суду про зняття арешту з грошових коштів, які були тимчасово вилучені в ході розслідування кримінальної справи як речові докази та не повідомлення про неї вчасно керівникові групи прокурорів у кримінальні справі, що, на думку відповідача призвело до негативних наслідків для розслідування кримінальної справи та встановлення істини у справі.

Позивач стверджує, що незважаючи на те, що розслідування кримінальної справи, в зв'язку з яким його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, здійснюється групою прокурорів та відповідним наказом визначено керівника цієї групи, позивач, як процесуальна фігура, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, тим більше, що він не отримував жодних письмових вказівок щодо здійснення позивачем повноважень, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури ні від старшого групи прокурорів ні від керівництва військової прокуратури Харківського гарнізону.

Свої дії при розгляді в суді клопотання захисника підозрюваного про знання арешту з грошових коштів позивач вважає цілком обґрунтованими за фактичних обставин справи та, зокрема, за відсутності доказів, які б підтверджували належність цих грошових коштів ПАТ КБ «Приватбанк» як таких, що були викрадені з інкасаторського автомобілю ПАТ КБ «Приватбанк» під час розбійного нападу.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просив суд прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач - Військова прокуратура сил антитерористичної операції, позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Згідно наданих до суду письмових заперечень відповідач вказав, що оскаржуваний наказ від 25.02.2017 року №31 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» прийнято у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, за наслідками проведеного службового розслідування, за висновком якого знайшов підтвердження факт невідповідності дій позивача положенням Закону при участі у знятті арешту з речових доказів у кримінальному провадженні № 12016220370002193 від 21.07.2016р.

Відтак, відповідач вважав наявними підстави, що передбачені Дисциплінарним статутом прокуратури України для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в зв'язку з порушенням присяги працівника прокуратури України, вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, вимог Закону України «Про прокуратуру» та підзаконним нормативних актів.

Представник відповідача в судовому засіданні позов також не визнав та просив суд залишити позовні вимоги без задоволення, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Порядок та умови проходження служби в органах прокуратури регламентуються Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII та Дисциплінарним статутом прокуратури України, затверджений постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1796-XII.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України закріплено, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержуватись вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, проходив службу в органах прокуратури України з 2011 року. Присягу працівника прокуратури прийняв у 2011 році.

Наказом Військової прокуратури сил антитерористичної операції від 25.07.2017 року №31 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", за неналежне виконання службових обов'язків щодо забезпечення ефективного нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва кримінальним провадженням №12016220370002193 від 21.07.2016 року, прокурору військової прокуратури Харківського гарнізону юристу 1 класу ОСОБА_1 оголошено догану. (а.с.10-12).

Як зазначає позивач, із вказаним наказом він був ознайомлений 28.02.2017 року.

З рапорту військового прокурора Харківського гарнізону від 28.01.2017 року (а.с.59) судом встановлено, що військовою прокуратурою Харківського гарнізону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016220370002193 від 21.07.2016 року за підозрою гр. гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчинені злочинів, передбачених ч.4 ст.187 та ч.1 ст.263 КК України.

Згідно постанови військової прокуратури Харківського гарнізону від 02.08.2016р. (а.с. 60-61) «Про призначення групи прокурорів» по зазначеному кримінальному провадженню було призначено групу прокурорів у складі 8 осіб, включаючи позивача. Старшим групи прокурорів призначено прокурора військової прокуратури Харківської прокуратури ОСОБА_5, якому доручено керування діями інших прокурорів (п. 2 постанови)

Також судом встановлено, що 23.12.2016 року позивач, в межах кримінального провадження №12016220370002193 за фактом розбійного нападу на інкасаторів ПАТ КБ "ПриватБанк", без відома та погодження старшого групи прокурорів Зубка В.В. та керівника військової прокуратури гарнізону ОСОБА_6, взяв участь у відкритому судовому засіданні в Дзержинському районному суді м. Харкова щодо розгляду клопотання представника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 з приводу скасування арешту на майно, а саме: грошових коштів у сумі 46240 доларів США, 31100 рублів Російської Федерації, 3500 гривень, вилучених під час затримання у ОСОБА_4 та приєднаних до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу, місцем зберігання яких визначено Харківське ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк".

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позицію сторони захисту та не заперечував проти задоволення клопотання, у зв'язку з чим, слідчим суддею Дзержинського районного суду м. Харкова ухвалою від 23.12.2016 року по справі №638/20434/16-к (а.с. 69-72) задоволено клопотання сторони захисту в повному обсязі та зобов'язано прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону повернути вказані грошові кошти ОСОБА_8

При цьому, згідно матеріалів службового розслідування судом встановлено, що позивач керівнику військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_6 та старшому групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_9, про прийняття судом зазначеної вище ухвали не доповів, від вказаних осіб факт зняття арешту та існування відповідної ухвали суду фактично приховав, до матеріалів кримінального провадження її не долучив, для реєстрації в журналі вхідної кореспонденції військової прокуратури Харківського гарнізону не надав. Дані обставини сторонами у справі не заперечуються.

В подальшому, цього ж дня позивач, не з'ясувавши у старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні №12016220370002193 від 21.07.2016 ОСОБА_5 порядок виконання вищевказаної ухвали слідчого судді та зміни місця зберігання речових доказів, самостійно виготовив за власним підписом супровідний лист за №24-9991, вказавши в ньому не існуючий та вигаданий вихідний номер, до ухвали слідчого судді про зняття арешту майна, після чого особисто на транспортному засобі адвоката ОСОБА_7 доставив їх до Центрального офісу ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Харків та почав вимагати від представників банку видати йому вищенаведені грошові кошти, вказані в ухвалі суду, для передачі ним їх ОСОБА_8

Дані обставини згідно доводів позовної заяви позивачем також не спростовано.

На підставі наказу виконувача обов'язків військового прокурора сил антитерористичної операції від 28.01.2017 року №10 (а.с. 56-58) було призначено службове розслідування (перевірка) вказаних вище фактів, за наслідками якого підтверджено невідповідність дій позивача положенням Закону, а саме: вимогам ст.4 Дисциплінарного статуту прокуратури України, ст.19 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст.4, 7, 10, 15 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, присяги працівника прокуратури, ст.9, ч.1 ст.37, ч.9 ст.100 КПК України. а також п.п.2.5, 8.5 наказу Генерального прокурора України №4гн-2012, п.п.4, 21 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, п.п.2.3, 2.8, 3.12.1, 7.4 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені відповідачем в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

Згідно п.3, 4 ч.4 ст.19 Закону України "Про прокуратуру" від 14.11.2014 року №1697-VII, прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом. Також, прокурор зобов'язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Правила прокурорської етики визначені Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленим всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 28.11.2012 та затвердженим наказом Генерального прокурора України 28.11.2012 № 123 (чинний на момент спірних правовідносин).

Завданнями Кодексу, відповідно до ст.1, є забезпечення ефективного здійснення працівниками прокуратури своїх професійних обов'язків на підставі додержання принципів верховенства права, законності, суспільної моралі та високої культури; підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них; створення умов для розвитку у працівників прокуратури почуття справедливості, відповідальності, відданості справі, додержання загальнолюдських моральних цінностей, запобігання проявам корупції; формування принципової морально-правової позиції у взаєминах з колегами по службі та керівництвом.

Статтею 4 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури визначені основні принципи професійної етики та поведінки працівників прокуратури, серед яких: верховенство права та законність, професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури, компетентності та професіоналізму, зразкової поведінки та дисциплінованості.

Відповідно до статті 7 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, при виконанні службових обов'язків працівник прокуратури має бути незалежним від будь-якого впливу, тиску чи втручання в його професійну діяльність, у тому числі органів влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, зобов'язаний активно, у визначений законодавством спосіб протистояти спробам посягання на його незалежність.

У прийнятті конкретних рішень він повинен бути самостійним та керуватися лише вимогами закону, оцінкою отриманої інформації, морально-етичними принципами професії та своїми переконаннями, відмежовуватися від будь-яких корисливих та приватних інтересів, політичного впливу, тиску з боку громадськості та засобів масової інформації.

Приписами ст.10 вказаного Кодексу встановлено, що працівник прокуратури повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.

Своєю самовідданістю, неупередженістю, сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Статтею 15 Кодексу визначено, що порушення трудової та виконавської дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для працівника прокуратури і тягнуть за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Пунктом 1 статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України закріплено, що одним із видів дисциплінарного стягнення є догана.

Відповідно до ст. 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Згідно ч. 1 ст.12 Дисциплінарного статуту прокуратури України, дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.43 Закону України "Про прокуратуру", прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків.

Згідно ч.1 ст.49 Закону України "Про прокуратуру", на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора України); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Крім того, суд зазначає, що Генеральним прокурором України видано наказ №4гн від 19.12.2012 року "Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні", який регламентує порядок дій прокурора щодо прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні.

Як зазначалося вище, відповідними постановами ТВО військового прокурора Харківського гарнізону в кримінальному провадженні №12016220370002193 від 21.07.2016 року для здійснення досудового розслідування створено групу слідчих у складі: ОСОБА_10 (старший групи), ОСОБА_11, ОСОБА_12,, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, а для здійснення процесуального керівництва визначено групу прокурорів, до якої включено ОСОБА_5 (старший групи), ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_1, ОСОБА_21 та ОСОБА_22

Відповідно до п. 2.5 наказу №4гн-2012, закріплено обов'язок членам групи прокурорів, перед прийняттям процесуальних рішень доповідати про них старшому прокурору групи, рішення якого є остаточним.

Пунктом 8 наказу №4гн-2012 вказано на необхідність керівникам органів прокуратури та галузевих підрозділів апаратів прокуратур усіх рівнів здійснювати контроль за законністю застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Приписами п. 8.5 наказу №4гн-2012 встановлено, що матеріали, що стосуються заходів забезпечення кримінального провадження, необхідно зберігати в наглядових провадженнях.

Суд зауважує, що доводи позовної заяви щодо незаконності оскаржуваного в даній справі наказу зведено до того, що позивач є самостійною процесуальною фігурою та в кримінальному провадженні №12016220370002193 від 21.07.2016 року мав діяти на власний розсуд, що він і вчинив. Також позивачем вказано в позовній заяві, що відповідачем, при прийнятті оскаржуваного наказу, не було наведено які конкретно норми статей яких нормативних актів порушено позивачем.

Суд з такими доводами позивача не погоджується та зауважує, що відповідно до ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Дану норму слід розглядати з урахуванням фактичних обставин даної справи, за якими у кримінальному провадженні №12016220370002193 від 21.07.2016 року було визначено групу прокурорів та старшого з них. При цьому передбачається, що вказана група мала здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, виходячи з єдиної правової позиції, що ґрунтується на вивченні доказів у справі та дотриманні вимог КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України, в разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Відтак, щодо обставин даної справи, позивач мав погоджувати свої дії при здійсненні представництва в суді щодо питання знаття арешту з грошових коштів в межах кримінального провадження №12016220370002193 від 21.07.2016 року, інформувати старшого групи прокурорів щодо своєї правової позиції з даного питання та, тим більше, про наслідки розгляду судом даного питання, чого він не зробив.

Крім того, за матеріалами службового розслідування встановлено вчинення позивачем також дій з самостійного виготовлення за власним підписом супровідного листа за №24-9991 до ухвали слідчого судді про зняття арешту майна від 23.12.2016р., вказання в ньому не існуючого та вигаданого позивачем вихідного номеру, доставлення цих документів до Центрального офісу ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Харків з метою отримання грошових коштів, що вказані в ухвалі суду..

З урахуванням наведеного суд погоджується з доводами, наданими відповідачем стосовно того, що позивач припустив порушення вимог ст. 4 Дисциплінарного статуту прокуратури України, вимог ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», присяги працівника прокуратури України, вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, про що вказано в оскаржуваному в даній справі наказі від 27.02.2017р. № 31 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Також в зв'язку з наведеним суд вважає спростованими доводи позовної заяви про те, що в оскаржуваному наказі не було наведено конкретні норми статей Законів та підзаконних нормативних актів, які порушив позивач.

Щодо суті процесуального питання, яке вирішувалось за участю позивача в Дзержинському районному суді м. Харкова 23.12.2016р. та за наслідками розгляду якого було постановлено ухвалу від 23.12.2016р. у справі № 638/20434/16-к (провадження 1-кс/638/3770/16), адміністративний суд не вправі надавати оцінку законності та обґрунтованості правової позиції позивача щодо питання зняття арешту з грошових коштів та прийнятому судом рішенню.

З огляду на викладене, відповідачем під час прийняття наказу про притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності, який оскаржується в даній справі, дотримано вимоги Закону України "Про прокуратуру" та Дисциплінарного статуту прокуратури України, а викладені в оскаржуваному наказі обставини підтверджено матеріалами службового розслідування, які в ході розгляду справи належними доказами не спростовано. Характер накладеного дисциплінарного стягнення, на думку суду, відповідає ступеню вини і тяжкості вчиненого позивачем проступку.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з системного аналізу нормативно - правових актів, викладених вище, а також досліджених в ході судового розгляду доказів, судом встановлено наявність порушення позивачем положень Дисциплінарного статуту прокуратури України, Закону України "Про прокуратуру", Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, Присяги працівника прокуратури, КПК України, Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, та Інструкції з діловодства в органах прокуратури України.

Враховуючи, що відповідачем доведено правомірність прийнятого наказу №31 від 25.02.2017 року, суд доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 52, 55, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової прокуратури сил антитерористичної операції про визнання незаконним та скасування наказу, - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 23 травня 2017 року.

Суддя О.В. Панченко