Постанова № 67122652, 29.05.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 року , о 16:35 годині,Справа № 808/3613/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Матяш О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що прийняте СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі (правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі Офіс) на підставі акту перевірки №125/26-0/00186542 від 11.03.2013 податкове повідомлення-рішення №0000192600 від 26.03.2013 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем за січень 2013 року занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню й сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму 2095041 гривень. Актом попередньої перевірки ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (надалі - ПАТ «ЗФЗ») встановлено завищення залишку відємного значення попередніх звітних періодів, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за грудень 2012 року на суму 2095041 гривень. Проте, прийняті відповідачем на підставі акту попередньої перевірки податкові повідомлення-рішення оскаржуються підприємством в судовому порядку.

Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000192600 від 26.03.2013, яким ПАТ «ЗФЗ» збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість, на 2095041 гривень і застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1047520,5 гривень, винесене СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя ДПС на підставі акту про результати камеральної перевірки №125/26-0/00186542 від 11.03.2013.

В судове засідання представник позивача не зявився, до його початку надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позов підтримує у повному обсязі.

До початку судового засідання на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позов не визнає з підстав, викладених в письмових запереченнях, які обґрунтовані висновками акту перевірки №125/26-0/00186542 від 11.03.2013. Просить відмовити в позові.

Згідно із ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У звязку з цим суд розглянув справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на наступне: судом встановлено, що СДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ за січень 2013 року ПАТ «ЗФЗ», результати якої викладені в акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, №125/26-0/00186542 від 11.03.2013. За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК, п. 4.6 Розділу V Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню й сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за січень 2013 року на загальну суму 2095041 гривень.

Позивач подав заперечення на висновки акту перевірки, відповідь на які надано листом №2071/10/260 від 22.03.2013.

26.03.2013, на підставі вищевказаного акту перевірки, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення: форми «Р» №0000192600, яким ПАТ «ЗФЗ» збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість, на 2095041 гривень і застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1047520,5 гривень.

Правомірність вищевказаного податкового повідомлення-рішення є предметом судового розгляду у даній справі. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із наступного. Згідно з абз. 1, 2, 4 п. 198.3 ст. 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 201.4, 201.6, 201.10 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК).

Як суд вбачає зі змісту акту перевірки, підставою для таких висновків стало те, що актом попередньо проведеної СДПІ документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «ЗФЗ» суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2012 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у листопаді 2012 року (акт №123/26-2/00186542 від 11.03.2013), встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4б ст. 200 ПК, в результаті чого ПАТ «ЗФЗ» завищено залишок відємного значення попередніх податкових періодів, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2012 року на загальну суму 2095041 гривень. У звязку з цим СДПІ зазначено, що на порушення п. 200.1 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України за січень 2013 року, зменшено на суму залишку відємного значення за грудень 2012 року у розмірі 2095041 гривень.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Судом встановлено, що, на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «ЗФЗ» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2012 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у листопаді 2012 року, №123/26-2/00186542 від 11.03.2013, відповідачем 21.03.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000152620, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2012 року в розмірі 1660698 гривень та нараховані штрафні санкції в розмірі 830349 гривень; №0000162620, яким зменшено розмір відємного значення суми ПДВ за грудень 2012 року на суму 2095041 гривень.

Судом також встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2016 в адміністративній справі №808/3447/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017, визнано протиправними та скасовано прийняті 21.03.2013 СДПІ податкові повідомлення-рішення №0000152620 та №0000162620. Вказаним судовим рішенням надано правову оцінку висновкам акту перевірки №123/26-2/00186542 від 11.03.2013, на який СДПІ посилається в акті камеральної перевірки №125/26-0/00186542 від 11.03.2013.

Ухвалюючи таке рішення, суд зазначив, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, які були сплачені в звязку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у грудні 2012 року.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Наведеною нормою встановлено преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом ч. 1 ст. 72 КАС України, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 1 ст. 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України (лист Вищого адміністративного суду України «Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України» №2379/12/13-12 від 14.11.2012).

Відповідачем не наведено жодної обставини та не надано жодного належного і допустимого доказу на спростування встановлених преюдиційних фактів.

Згідно ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Оскільки оскаржуване в межах даної справи податкове повідомлення-рішення №0000192600 від 26.03.2013 є наслідком прийняття податкових повідомлень-рішень №№0000152620, НОМЕР_1 від 21.03.2013, які визнані протиправними та скасовані вказаним вище судовим рішенням, що набрало законної сили, то відповідно протиправним є і податкове повідомлення-рішення №0000192600 від 26.03.2013.

З урахуванням викладеного й висновків постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2016 в адміністративній справі №808/3447/13-а, що набрала законної сили, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, а отже таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим вимогам відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають здійснені документально підтверджені судові витрати: 2294 гривень судового збору (платіжне доручення №208601 від 02.04.2013 (а.с.2).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000192600 від 26.03.2013, яким публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість, на суму 2095041 гривень і застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1047520,5 гривень, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби на підставі акту про результати камеральної перевірки №125/26-0/00186542 від 11.03.2013.

Присудити на користь ПАТ «Запорізький завод феросплавів» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судові витрати у розмірі 2294 (двох тисяч двохсот девяносто чотирьох) гривень.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш