Постанова № 67122642, 07.06.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року № 810/1793/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Київське лісове господарство" до Головного управління Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

31 травня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося Державне підприємство "Київське лісове господарство" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1), Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 квітня 2016 р. № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 та рішення про застосування штрафних санкцій від 8 квітня 2016 р. № НОМЕР_7.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було правомірно включено вартість послуг та придбаних товарів до складу валових витрат на підставі належним чином оформлених первинних документів. Зазначив, що висновки посадових осіб відповідача 1 про фіктивність укладених між позивачем та його контрагентами - приватним підприємством "Глорія Вір" (далі - ПП "Глорія Вір"), товариствами з обмеженою відповідальністю "Кіт Преміум" (далі - ТОВ "Кіт Преміум") та "Оптіма Констракт" (далі - ТОВ "Оптіма Констракт") договорів ґрунтуються на припущеннях, оскільки жодного судового рішення про фіктивність договорів між позивачем та названими контрагентами суду надано не було (т. 1 а.с. 3-26).

Відповідач 1 та відповідач 2 позов не визнали, подали до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просили відмовити посилаючись на те, що укладені між позивачем та ПП "Глорія Вір", ТОВ "Кіт Преміум" та ТОВ "Оптіма Констракт" договори здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що позивачем протиправно віднесено до складу податкового кредиту та валових витрат суми ПДВ згідно з первинними документами, виданими названими контрагентами. Крім того, зазначив, що позивачем протиправно не було утримано та не було перераховано військовий збір, єдиний внесок та податок на доходи з фізичних осіб по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3

У судовому засіданні 30 травня 2017 р. представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідачів 1,2 проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

У період з 28 січня по 24 лютого 2016 р. відповідачем 1 було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2014 р., за результатами якої 11 березня 2016 р. складено акт перевірки № 19/10-36-14-01-13/00991373 (т. 1 а.с. 27-134).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) п.п. 14.1.36, 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 719 427 грн 00 коп., в тому числі: у 2012 р. - 740 254 грн 00 коп., 2013 р. - 502 466 грн 00 коп., 2014 р. - 476 707 грн 00 коп.;

2) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 186 272 грн 00 коп., в тому числі:

- у січні 2012 р. - 253 грн 00 коп., лютому 2012 р. - 3856 грн 00 коп., березні 2012 р. - 4696 грн 00 коп., квітні 2012 р. - 2247 грн 00 коп., травні 2012 р. - 7038 грн 00 коп., червні 2012 р. - 3965 грн 00 коп., липні 2012 р. - 6042 грн 00 коп., серпні 2012 р. - 6359 грн 00 коп., вересні 2012 р. - 6588 грн 00 коп., жовтні 2012 р. - 5797 грн 00 коп., листопаді 2012 р. - 8364 грн 00 коп., грудні 2012 р. - 25976 грн 00 коп.;

- у січні 2013 р. - 2551 грн 00 коп., березні 2013 р. - 2430 грн 00 коп., квітні 2013 р. - 2145 грн 00 коп, травні 2013 р. - 6000 грн 00 коп., червні 2013 р. - 4550 грн 00 коп., липні 2013 р. - 15504 грн 00 коп., серпні 2013 р. - 3398 грн 00 коп., вересні 2013 р. - 5665 грн 00 коп., жовтні 2013 р. - 10407 грн 00 коп., листопаді 2013 р. - 8044 грн 00 коп., грудні 2013 р. - 6750 грн 00 коп.;

- у січні 2014 р. - 1701 грн 00 коп., лютому 2014 р. - 2143 грн 00 коп., березні 2014 р. - 3624 грн 00 коп., квітні 2014 р. - 2415 грн 00 коп, травні 2014 р. - 2381 грн 00 коп., червні 2014 р. - 2907 грн 00 коп., липні 2014 р. - 3759 грн 00 коп., серпні 2014 р. - 2397 грн 00 коп., листопаді 2014 р. - 16248 грн 00 коп.;

та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 123 464 грн 00 коп.;

та завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2014 р. на 63391 грн 00 коп.;

3) п. 2.6 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 р. № 637 (далі - Положення), а саме: не оприбутковано готівкові кошти в касовій книзі на загальну суму 2524 грн 18 коп.;

4) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, абз. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 9181 грн 00 коп.;

5) ч. 1 п.1 ст. 7, п.1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), в результаті чого занижено єдиний внесок на 25 171 грн 00 коп.;

6) пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого занижено військовий збір у сумі 93 грн 00 коп. (. 1 а.с. 132-133).

8 квітня 2016 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем 1 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 1 223 967 грн 00 коп., з яких 979 173 грн 00 коп. за основним платежем, 244 794 грн 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (т. 1 а.с. 135);

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 131 274 грн 00 коп., з яких 105 019 грн 00 коп. за основним платежем, 26 255 грн 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2) (т. 1 а.с. 136);

- № НОМЕР_3, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 р. на загальну суму 186 825 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3) (т. 1 а.с. 139);

- № НОМЕР_8, яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення законодавства про патентування, регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 12 620 грн 90 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_8) (т. 1 а.с. 141).

Крім того, 8 квітня 2016 р. відповідачем 2 було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_5, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 163 грн 00 коп., з яких 93 грн 00 коп. за основним платежем, 70 грн 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5) (т. 1 а.с. 144);

- № НОМЕР_6, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 15 919 грн 00 коп., з яких 9181 грн 00 коп. за основним платежем, 6738 грн 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6) (т. 1 а.с. 145).

До того ж 8 квітня 2016 р. відповідачем 2 було винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_7 у сумі 12 586 грн 00 коп. (далі - рішення № НОМЕР_7) (т. 1 а.с. 149).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 та рішення № НОМЕР_7 протиправними, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, Законом № 2464-VI та Положенням.

Наявні матеріали справи свідчать, що в межах даної адміністративної справи позивачем оскаржується 6 податкових повідомлень-рішень: № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 та 1 рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_7.

І. Стосовно правомірності винесення відповідачем 1 трьох податкових повідомлень-рішень, а саме, №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, судом встановлено таке:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 винесено з посилання на порушення позивачем пп. 14.1.36, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України (т. 1 а.с. 135).

Названим податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 1 223 967 грн 00 коп., з яких 979 173 грн 00 коп. за основним платежем, 244 794 грн 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 135);

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 винесено з посиланням на порушенням позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України (т. 1 а.с. 136).

Названим податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 131 274 грн 00 коп., з яких 105 019 грн 00 коп. за основним платежем, 26 255 грн 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 136);

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 винесено з посиланням на порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України (т. 1 а.с. 139).

Названим податковим повідомленням-рішенням зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 р. на загальну суму 186 825 грн 00 коп. (т. а.с. 139).

Згідно з вимогами п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог п. 138.1 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого обєкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого обєкта.

Як убачається з п. 138.2 ст. 138 ПК України, фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого обєкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого обєкта;

на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як убачається з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з вимогами п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобовязань, перераховує суми податку до бюджету.

Як убачається з акта перевірки, позивачем у перевіряємому періоді було включено до складу податкового кредиту та валових витрат суму ПДВ по господарських операціях з 3-мя контрагентами: ТОВ "Кіт Преміум", ПП "Глорія ВІР" та ТОВ "Оптіма Констракт" (т. 1 а.с. 27-134).

1. Стосовно реальності господарських відносин між позивачем та ТОВ "КІТ Преміум", судом встановлено таке.

Згідно з актом перевірки між цими суб'єктами господарювання було укладено 3 договори від:

- 20 січня 2012 р. поставки нафтопродуктів № 12/01-3 (т. 1 а.с. 33-34);

- 9 січня 2013 р. поставки нафтопродуктів № НП-09/01/13 (т. 1 а.с. 146-150);

- 9 січня 2013 р. перевезення вантажів автомобільним транспортом № АП-01/13 (т. 2 а.с. 151-153).

Стосовно договіру поставки нафтопродуктів № НП-09/01/13 слід зазначити таке (т. 1 а.с. 146-150).

Згідно з вимогами п. 2.1 названого договору постачальник зобов'язувався передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язувався прийняти нафтопродукти та повністю оплатити їх ціну на умовах і протягом строку дії договору.

Відповідно до вимог п. 2.2 названого договору поставка продукції мала здійснюватися окремими партіями відповідно до додатків до договорів, оформлених на підставі поданих покупцем заявок.

Як убачається з п. 2.4 договору, зобов'язання сторін по поставці відповідної партії продукції мало відбуватися в рамках договорів лише після підписання сторонами відповідних додатків до договорів. Кожен додаток на поставку відповідної партії мав формуватися та укладатися на підставі та відповідно до поданих покупцем заявок на поставку нафтопродуктів.

Згідно з вимогами п. 6.3 договору покупець на вимогу постачальника зобов'язаний був надати і направити на адресу станції відправлення телеграму від станції призначення про готовність прийняти вагоноцистерни для покупця, або визначених ним третіх осіб. У випадку затримки такої телеграми постачальник вправі був відмовитися від поставки продукції.

Відповідно до вимог п. 7.1 договору приймання продукції мало здійснюватися згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому України від 2 квітня 1998 р. № 81/38/101/235/122 та ГОСТом 26976-83 "Нафта і нафтопродукти. Методи визначення маси".

Як убачається з п. 7.2 та п. 7.3 договору, приймання продукції за якістю відбувалося відповідно до даних паспорту якості заводу-виробника та/або сертифікату відповідності; за кількістю - відповідно до даних, які містилися у виданих вантажовідправником вантажосупроводжуючих документах (залізнична транспортна накладна).

Стосовно договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № АП-01/13 (т. 2 а.с. 151-153).

Згідно з п. 1.1 договору перевізник зобов'язувався перевозити нафтопродукти у кількості та у терміни, зазначені у погоджених перевізником та замовником письмових заявках, а замовник зобов'язувався оплатити надані перевізником послуги на умовах договорів та на підставі укладених до заявок актів приймання-передачі виконаних робіт.

На підтвердження реальності виконання договорів №12/01-3 та № НП-09/01/13 та № АП-01/13 позивачем було надано суду копії:

- книги обліку довіреностей;

- видаткових накладних;

- податкових накладних;

- банківської виписки;

- рахунків-фактури (т. 1 а.с. 154-250, т. 2 а.с. 1-4).

Наведене свідчить, що позивачем не було надано суду копій документів, обов'язковість яких передбачена названими договорами. Зокрема. не надано копій:

- додатків до договору № НП-09/01/13, оформлених на підставі поданих покупцем заявок;

- заявок на поставку нафтопродуктів;

- телеграм про готовність прийняти вагоноцистерни для покупця, або визначених ним третіх осіб;

- паспортів якості заводу-виробника та/або сертифікату відповідності;

- залізничних транспортних накладних;

- журналів зважування;

- документів на підтвердження страхування небезпечного вантажу.

При вирішенні справи судом враховано, що акт перевірки містить посилання на укладений позивачем договір від 20 січня 2012 р. №12/01-3 (т. 1 а.с. 33).

Проте, позивачем не було надано суду копію договору №12/01-3 та документів на підтвердження його виконання, що унеможливило перевірку здійснення ним, ніби-то, передбаченої цим договором господарської діяльності.

Крім того, позивачем не було надано суду документів на підтвердження можливості ТОВ "Кіт Преміум" здійснити поставку нафтопродукції в об'ємі, визначеному податковими накладними (штатного розпису, дозволу на перевезення нафтопродуктів, наявності спеціальної техніки та складів для зберігання нафтопродуктів, тощо).

До того ж позивачем не надано жодного доказу на підтвердження використання нафтопродуктів для здійснення господарської діяльності (наявність складів для її зберігання, техніки, актів списання, тощо).

2. Стосовно реальності господарських відносин між позивачем та ПП "Глорія ВІР", судом встановлено таке.

Згідно з актом перевірки між цими суб'єктами господарювання було укладено 2 договори від:

- 1 жовтня 2012 р. договір підряду на розробку лісових деревних ресурсів № 254 (далі - договір № 254) (т. 3 а.с. 6-9);

- 1 січня 2014 р. між позивачем (замовник) та ПП "Глорія ВІР" (виконавець) було укладено договір підряду на розробку лісових деревних ресурсів № 17 (далі - договір № 17) (т. 6 а.с. 97-100).

Стосовно договору підряду на розробку лісових деревних ресурсів № 254 слід зазначити таке (т. 3 а.с. 6-9).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору замовник доручив, а виконавець зобов'язався на свій ризик, з використання власних засобів розробити лісосіки рубок головного користування та рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, згідно наданих лісорубних квитків (т. 3 а.с. 6).

Відповідно до вимог п. 2.1 договору № 254 всі роботи по розробці лісосік мали виконуватися в термін, визначений лісорубними квитками.

Як убачається з додатку № 1 до договору № 254, названим додатком погоджено вартість робіт виконавця (специфікацію послуг) (т. 3 а.с. 10).

На підтвердження виконання договору № 254 позивачем було надано суду копії:

- журналів виконаних лісогосподарських робіт;

- актів;

- щоденників приймання робіт по заготівлі (вивезенню) лісопродукції;

- податкових накладних (т. 3 а.с. 11-18, 27-70, 72-134, 138-196, 203-248, т. 4 а.с. 5-15, 20-89, 95-149, 154-221, 229-250, т. 5 а.с. 5-58, 62-128, 136-214, 218-248, т. 6 а.с. 5-92 відповідно).

На підтвердження оплати за надані ПП "Глорія ВІР" послуги, позивачем надано суду копії платіжних доручень АТ "ОСОБА_4 ОСОБА_3" (т. 3 а.с. 19-26, 71, 135-137, 197-202, т. 4 а.с. 16-19, 90-94, 150-153, 222-228, т. 5 а.с. 59-61, 129-135, 215-217, т. 6 а.с. 93-96).

Крім того, 1 січня 2014 р. між позивачем (замовник) та ПП "Глорія ВІР" (виконавець) було укладено договір підряду на розробку лісових деревних ресурсів № 17 (далі - договір № 17) (т. 6 а.с. 97-100).

Згідно з п. 1.1 названого договору замовник доручив, а виконавець зобов'язався на свій ризик, з використання власних засобів розробити лісосіки рубок головного користування та рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, згідно наданих лісорубних квитків.

Відповідно до вимог п. 2.1 договору № 17 всі роботи по розробці лісосік мали виконуватися в термін, визначений лісорубними квитками.

Як убачається з додатку № 1 до договору № 17, названим додатком погоджено вартість робіт виконавця (специфікацію послуг) (т. 6 а.с. 101).

На підтвердження виконання договору № 17 позивачем було надано суду копії:

- дозволу на провадження виконання роботи підвищеної небезпеки № 753.11.30-02.01.1 (т. 6 а.с. 202);

- журналів виконаних лісогосподарських робіт;

- актів;

- щоденників приймання робіт по заготівлі (вивезенню) лісопродукції;

- податкові накладні (т. 6 а.с. 105-151, 158-227, 232-250, т. 7 а.с. 5-58).

Згідно з актом перевірки з 8 квітня 2013 р. директором названого ПП був ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 47).

Проте, від імені ПП "Глорія ВІР" ОСОБА_5 підписано лише частину первинних документів (договір, податкові накладні), а інші первинні документи підписані іншими особами (т. 6 а.с. 105, 107, 109-110, 112-114, 116, 118, 120, 122, 124, 126-127, 129, 131-132, 134, 136, 138, 140-141, 143-145, 147-148, 150, 151, 158, 159, 161-163, 165, 167-169, 171, 173, 175-178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 193, 195, 197-198, 200, 201, 203, 204, 206, 208, 211, 213, 215, 217, 219, 221, 223-227, 232, 234, 236, 238, 240, 244, 246, 247, 249, 249-б, 249г-250, т. 7 а.с.5, 7, 9-10, 12, 14-15, 17, 19, 21, 23, 25-27, 29, 31, 33, 35-36, 38, 40-42, 44-46, 48-50, 52-55, 57-58).

При цьому, жодного документа на підтвердження права таких осіб підписувати первинні документи від імені названого підприємства суду надано не було.

На підтвердження оплати за надані ПП "Глорія ВІР" послуги, позивачем надано суду копії платіжних доручень АТ "ОСОБА_4 ОСОБА_3" (т. 6 а.с. 152-157, 228-231, т. 7 а.с. 59-70).

При цьому позивачем не було надано суду лісорубних квитків, як це передбачено названими договорами №№ 254, 17, на підставі яких мали здійснюватися роботи.

Позивачем також не надано суду жодного документа на підтвердження можливості ПП "Глорія Вір" виконати послуги, передбачені договором № 147, які передбачають необхідність спеціальних навичок, знань, техніки.

3. Стосовно реальності господарських відносин між позивачем та ТОВ "Оптіма Констракт", судом встановлено таке.

Як убачається з акту перевірки між названими суб'єктами господарювання було укладено 1 договір підряду на розробку лісових деревних ресурсів № 147.

Так, 1 квітня 2014 р. між позивачем (замовник) та ТОВ "Оптіма Констракт" (виконавець) було укладено договір підряду на розробку лісових деревних ресурсів № 147 (далі - договір № 147) (т. 7 а.с. 71-74).

Згідно з п. 1.1 названого договору замовник доручив, а виконавець зобов'язався на свій ризик, з використання власних засобів розробити лісосіки рубок головного користування та рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, згідно наданих лісорубних квитків.

Відповідно до вимог п. 2.1 договору № 147 всі роботи по розробці лісосік мали виконуватися в термін, визначений лісорубними квитками.

Як убачається з додатку № 1 до договору № 147, названим додатком погоджено вартість робіт виконавця (специфікацію послуг) (т. 7 а.с. 751).

На підтвердження виконання договору № 147 позивачем було надано суду копії:

- дозволу на провадження виконання роботи підвищеної небезпеки № 917.11.32-02.01.1 (т. 7 а.с. 79);

- дозволу № 2234.14.32 (т . 7 а.с. 80);

- журналів виконаних лісогосподарських робіт;

- актів;

- щоденників приймання робіт по заготівлі (вивезенню) лісопродукції;

- податкові накладні (т. 7 а.с. 81-232, 240-250, т. 8 а.с. 6-248, т. 9 а.с. 13-94, 99-219, 227-247, т. 10 а.с. 5-118, 125-220, 227-250, т. 11 а.с. 3-77).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців уповноваженою особою названого ТОВ - керівником є ОСОБА_5 (т. 7 а.с. 76).

Проте, від імені ТОВ "Оптіма Констракшн" ОСОБА_5 підписано лише частину первинних документів (договір, податкові накладні), а інші первинні документи підписані іншими особами (т. 7 а.с. 81, 83, 85, 87, 90, 91, 93, 96-97, 100, 103, 106, 109, 112, 114, 116-117, 119-121, 124-125, 128, 131, 133, 136, 138-139, 142-143, 146, 148, 150, 152, 154, 157, 160, 162, 164, 167, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188, 191, 194, 197, 199, 201, 204, 206, 208, 2011-212, 214, 216, 219, 222, 225, 228, 231, 240, 242, 243, 245-247, 249-249а, 249в, т. 8 а.с. 7-8, 10-11. 13-16, 18-21, 23-24, 26-27, 29-30, 32-33, 35-36, 38-39, 41-42, 44-45, 47-48, 50-51, 53-54, 56-58, 60-61, 63-65, 67-69, 71-72, 74-75, 77-79, 81-82, 84-85, 87-88, 90-91, 93-94, 96-97, 102, 104-105, 107-108, 110-111, 113-114, 116-117, 119-120, 122-123, 125-126, 128-129, 131-132, 134, 135, 137-138, 140-141, 143-144, 146-147, 149-150, 152-153, 155-156, 158-159, 161-163, 165-166, 168-170, 172-173, 175-176,178-179, 181-183, 185-186, 188-189, 191-192, 194-195, 197-198, 200-201, 203-205, 207-210, 212-215, 217-218, 220-222, 224-226, 228-260, 232-233, 235-237,239-240, 242-244, 246-248, т. 9 а.с. 13, 15-17, 19-20, 22-23, 25-26, 28-29, 31-32, 34-35, 37-38, 40-41, 43-44, 46-47, 49-51, 53-54, 56-57, 59-61, 63-65, 67-69, 71-72, 74-75, 77-78, 80-81, 83-84, 86-87, 89-90, 92-93, 99, 101-102, 104-105, 107-110, 112-113, 115-116, 118-119, 121-122, 124-125, 127-128, 130-131, 133-134, 136-137, 139-140, 142-143, 145-146, 148-149, 151-153, 155-157, 159-161, 163-165, 167-168, 170-171, 173-175, 177-178, 180-181, 183-184, 186-187, 189-190, 192-193, 195-196, 198-199, 201-202, 204-205, 207-208,210212, 214-215, 217-219, т. 9 а.с. 227, 229, 231, 233, 235-238, 240-241, 243-244, 246-247, т. 10 а.с. 6-7, 9-10, 12-13, 15-16, 18-20. 22-23, 25-27, 29-31, 33-34, 36-38, 40-41, 43-44, 46-47, 49-50, 52-53,55-56, 58-59, 6162, 64-65, 67-68, 70-71, 73-74, 76-77, 79-80, 82-83, 85-86, 88-89, 91-92, 94-96, 98-99, 101-102, 104-105, 107-110, 112-114, 116-118, 125, 127, 129-130, 132-133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173-174, 176, 178-179, 181-182, 184-188, 190, 192, 194-195, 197-198, 200, 202, 204, 206, 208-209, 211, 213, 215, 217-220, 227, 229, 231, 233, 235, 237-238, 240, 242-244, 246-249, т. 11 а.с. 3-5, 7-8, 10-11, 13, 15-16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30-33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75).

При цьому, жодного документа на підтвердження права таких осіб підписувати первинні документи від імені ТОВ "Максимум Констракт" суду надано не було.

На підтвердження оплати за надані ТОВ "Оптіма Констракт" послуги, позивачем надано суду копії платіжних доручень АТ "ОСОБА_4 ОСОБА_3" (т. 7 а.с. 233-239, т. 9 а.с. 5-12, 94-98, 220-226, т. 10 а.с. 119-124, 221-226, т. 11 а.с. 76-81).

При цьому позивачем не було надано суду лісорубних квитків, як того передбачали названі договори, на підставі яких мали здійснюватися роботи, передбачені договором № 147.

Надані позивачем список штатних працівників, власної техніки та штатних розписів лише підтверджують наявність працевлаштованих осіб та техніки, проте, не підтверджують можливості ТОВ "Оптіма Констракт" виконати послуги, передбачені договором № 147, виконання яких передбачає необхідність спеціальних навичок та знань (т. 11 а.с. 185-192).

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Проте, договір не є первинним документом для цілей бухгалтерського обліку. Такий документ може свідчити про намір виконання суб'єктом господарювання дій (операцій) у майбутньому, однак, не може бути підтвердженням фактичного виконання певної господарської операції.

До того ж сама по собі податкова накладна не може бцти підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вже зазначалося, в основу оскаржуваних податкових повідомлень рішень, покладено висновки про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат у звязку з відсутністю у позивача первинних фінансово-господарських документів, які б підтверджували факт отримання послуг від ПП "Глорія ВІР", ТОВ "Кіт Преміум" та ТОВ "Оптіма Констракт".

Судом витребовувалися від позивача докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, проте, позивачем було надано лише докази, аналіз яких наведено вище.

Крім того, представники позивача у судовому засіданні 30 травня 2017 р. підтвердили відсутність у позивача будь-яких інших доказів на підтвердження виконання господарських договорів з ПП "Глорія ВІР", ТОВ "Кіт Преміум" та ТОВ "Оптіма Констракт", крім тих, що вже були долучені до матеріалів адміністративної справи № 810/1793/16.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 відповідачем 1 винесено правомірно, а отже, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

ІІ. Стосовно правомірності винесення відповідачем 1 податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4, судом встановлено таке.

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 винесено з посиланням на порушення позивачем, на думку відповідача 1, п. 2.6 Положення, а саме: не оприбутковання готівкових коштів в касовій книзі на загальну суму 2524 грн 18 коп. (т. 1 а.с. 141).

Названим податковим повідомленням-рішенням на позивача накладено на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення законодавства про патентування, регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 12 620 грн 90 коп. (т. 1 а.с. 141).

Згідно з вимогами п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Як убачається з акта перевірки № 19/10-36-14-01-13/00991373, усі надходження і видачу готівки позивач відображає у касовій книзі, має центральну касу, веде одну касову книгу, яка пронумерована, прошита та скріплена печаткою позивача. При цьому у відокремлених підрозділах позивача ведуться окремі касові книги підрозділів.

Крім того, як убачається з акта перевірки, "в кінці робочого дня проводилась "службова видача", яка оприбутковувалась в касовій книзі не в повному обсязі "службової видачі".

Згідно з названим додатком № 2 позивачем не було оприбутковано у касовій книзі відокремленого підрозділу позивача "Лісовичок" готівкові кошти, видані з РРО за операцією "службова видача" за період з 22 листопада 2013 р. по 28 березня 2014 р. на загальну суму 2524 грн 18 коп.

При вирішенні справи судом враховано, що згідно з вимогами п. 1.2 Положення оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, КОРО.

Як вже зазначалося, відповідно до вимог п. 2.6 названого Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідно до вимог п. 7.15 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Як убачається зі ст. 1 Указу "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм

з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 р. № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Наведене свідчить, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абз.3 ст. 1 Указу № 436/95).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 1 квітня 2014 р. (справа № 21-54а14) та від 4 листопада 2015 р. (справа № 825/554/15-а).

Враховуючи, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження своєчасності оприбуткування у касовій книзі "службової видачі" готівкових коштів у сумі 2524 грн 18 коп., суд дійшов висновку, що відповідачем 1 правомірно застосовано до позивача штрафні санкції, передбачені абз.3 ст. 1 Указу № 436/95.

При вирішенні справи судом не може бути взято до уваги посилання позивача на те, що відповідальність за таке правопорушення застосовано до позивача неправомірно, з порушенням строку, встановленого ст. 250 ГК України, оскільки спірні правовідносини врегульовані ПК України, Указом № 436/95, а не цією нормою.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 відповідачем 1 винесено правомірно, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

ІІІ. Стосовно правомірності винесення відповідачем 1 податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_5, судом встановлено таке.

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 винесено з посиланням на порушенням позивачем пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого занижено військовий збір у сумі 93 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 144).

Названим податковим повідомленням-рішенням яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 163 грн 00 коп., з яких 93 грн 00 коп. за основним платежем, 70 грн 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5) (т. 1 а.с. 144).

Згідно з вимогами пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Як убачається з акта перевірки, позивач з серпня 2014 р. являється платником військового збору (ставка 1,5%) (т. 1 а.с. 99).

Як убачається з акта перевірки, перевіряючими було встановлено факт неутримання та неперерахування до бюджету податковим агентом (позивачем) військового збору у сумі 93 грн 00 коп. з виплачених коштів ФОП ОСОБА_1 у сумі 6200 грн 00 коп.

Так, судом встановлено, що 10 червня 2014 р. між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір № 255 (далі - договір № 255) (т. 2 а.с. 76-78).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору виконавець зобов'язався виконати технічне обслуговування та ремонт автомобілів. Вартість робіт, запасних частин та матеріалів визначалася за прейскурантом виконавця та вказувалася у рахунках (т. 2 а.с. 76).

На підтвердження виконання названого договору, позивачем було надано суду копії:

- акта виконаних робіт № 70 від 6 серпня 2014 р. на суму 6200 грн 00 коп. (т. 2 а.с. 82);

- акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17 червня 2014 р. № 68 на суму 7100 грн 00 коп. (т. 2 а.с. 83);

- банківської виписки, завіреної печаткою ПАТ "ОСОБА_4 ОСОБА_3", згідно з якою позивачем було виплачено ФОП ОСОБА_1 6200 грн 00 коп. та 7100 грн 00 коп.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, код КВЕД 45.20 технічне обслуговування автотранспортних засобів (т. 11 а.с. 205-206).

Наведене свідчить, що договір укладено з фізичною особою-підприємцем в межах видів діяльності останнього за КВЕД, який обрав спрощену систему оподаткування, що підтверджується актом перевірки.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач 2 дійшов помилкового висновку, щодо необхідності утримання та перерахування позивачем військового збір у сумі 93 грн 00 коп. за договором з ФОП ОСОБА_1, а тому податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 відповідачем 2 винесено протиправно, а отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

ІV. Стосовно правомірності винесення відповідачем 1 податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_6, судом встановлено таке.

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6 винесено з посиланням на порушенням позивачем пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, абз. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 9181 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 145).

Названим податковим повідомленням-рішенням позивачу було збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 15 919 грн 00 коп., з яких 9181 грн 00 коп. за основним платежем, 6738 грн 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6) (т. 1 а.с. 145).

Згідно з вимогами пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

- дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом "а" цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належить таким особам або використовується ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);

д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобовязаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобовязаний виконати всі обовязки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобовязання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобовязання. Для розстрочення такої суми податкового зобовязання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобовязання.

Суми розстрочених податкових зобовязань розраховуються платником податку самостійно згідно з документами щодо суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків) та погашаються рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобовязання;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Як убачається з акта перевірки, позивачем не було утримано та не було перераховано суму податку на доходи фізичних осіб у вигляді компенсації за придбані ліки працівниками протягом 2012-2014 р.р. на загальну суму 5505 грн 56 коп. (т. 1 а.с. 96-97).

Крім того, згідно з актом перевірки позивачем було неутримано та непераховано податок на доходи фізичних осіб з грошових коштів, виплачених позивачем у 2012-2014 р.р. за надані ФОП ОСОБА_1, СГД-ФО ОСОБА_2 та СГД-ФО ОСОБА_3 послуги на загальну суму 3675 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 97).

Як встановлено судом, 10 червня 2014 р. між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір № 255 (далі - договір № 255) (т. 2 а.с. 76-78).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору виконавець зобов'язався виконати технічне обслуговування та ремонт автомобілів. Вартість робіт, запасних частин та матеріалів визначалася за прейскурантом виконавця та вказувалася у рахунках (т. 2 а.с. 76).

На підтвердження виконання названого договору, позивачем було надано суду копії:

- акта виконаних робіт № 70 від 6 серпня 2014 р. на суму 6200 грн 00 коп. (т. 2 а.с. 82);

- акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17 червня 2014 р. № 68 на суму 7100 грн 00 коп. (т. 2 а.с. 83);

- банківської виписки, завіреної печаткою ПАТ "ОСОБА_4 ОСОБА_3", згідно з якою позивачем було виплачено ФОП ОСОБА_1 6200 грн 00 коп. та 7100 грн 00 коп.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, код КВЕД 45.20 технічне обслуговування автотранспортних засобів (т. 11 а.с. 205-206).

Наведене свідчить, що договір № 255 укладено з фізичною особою-підприємцем в межах видів діяльності останнього за КВЕД, який обрав спрощену систему оподаткування, що підтверджується актом перевірки.

Крім того, 18 квітня 2013 р. між СГД-ФО ОСОБА_3 (виконавець) та позивачем (замовник) було укладено договір на проведення рекламної кампанії № 18/04-1 (далі - договір № 18/04-1) (т. 2 а.с. 65-71).

Згідно з п. 2 договору виконавець зобов'язувався протягом строку дії договору перофесійно та якісно проводити рекламну кампанію замовника на території України на зарезервованих в акті резервування поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов'язувався вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця відповідно до умов договору та протоколу погодження ціни.

На підтвердження виконання названого договору, позивачем було надано суду копії:

- акта резервування (т. 2 а.с. 72);

- протоколу погодження ціни (т. 2 а.с. 73);

- акта виконаних робіт №001804001/13 на суму 7200 грн 00 коп. (т. 2 а.с. 74);

- банківської виписки, завіреної печаткою ПАТ "ОСОБА_4 ОСОБА_3", згідно з якою позивачем було виплачено СГД-ФО ОСОБА_3 7200 грн 00 коп. (т. 2 а.с. 75).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СГД-ФО ОСОБА_3 О.П. є фізичною особою-підприємцем, код КВЕД, зокрема, 73.11 рекламні агенства; 73.12 посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (т. 11 а.с. 201-201).

Наведене свідчить, що договір № 18/04-1 укладено з фізичною особою-підприємцем в межах видів діяльності останнього за КВЕД, який обрав спрощену систему оподаткування, що підтверджується актом перевірки.

До того ж 20 травня 2013 р. між СГД ФО ОСОБА_2 (виконавець) та позивачем (замовник) було укладено договір на розміщення рекламних матеріалів № 2005-1 (т. 2 а.с. 55-61).

Згідно з п. 2 названого договору виконавець зобов'язувався протягом строку дії договору перофесійно та якісно проводити рекламну кампанію замовника на території України на зарезервованих в акті резервування поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов'язувався вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця відповідно до умов договору та протоколу погодження ціни.

На підтвердження виконання названого договору, позивачем було надано суду копії:

- протоколу погодження ціни (т. 2 а.с. 62);

- акта прийому-передачі наданих робіт № 2005-1/2013 на суму 2000 грн 00 коп. (т. 2 а.с. 63);

- банківської виписки, завіреної печаткою ПАТ "ОСОБА_4 ОСОБА_3", згідно з якою позивачем було виплачено СГД ФО ОСОБА_2 2000 грн 00 коп. (т. 2 а.с. 64).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СГД ФО ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, код КВЕД, зокрема, 73.11 рекламні агенства; 73.12 посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (т. 11 а.с. 201-201).

Наведене свідчить, що договір № 2005-1 укладено з фізичною особою-підприємцем в межах видів діяльності останнього за КВЕД, який обрав спрощену систему оподаткування, що підтверджується актом перевірки.

При вирішенні справи судом враховано, що згідно з вимогами п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

податковий агент.

Відповідно до вимог с. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Позивач не є податковим агентом у господарських операціях з фізичними особами -підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування в межах діяльності, визначеної за КВЕД, в розумінні ст. 162 ПК України.

Отже, відповідач 2 дійшов помилкового висновку, що позивач повинен був утримати та сплатити податок на доходи з фізичних осіб за господарськими операціями з фізичними особами-підприємцями.

Враховуючи, що відповідачем 2 було нараховано названий податок за такими операціями у сумі 3675 грн 00 коп. та на цю суму нараховано штраф відповідно до вимог п. 123.1 ст. 123 ПК України у розмірі 25% у сумі 918 грн 75 коп., то податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6 в цій частині винесено протиправно Отже, в цій частині назване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

V. Стосовно правомірності винесення відповідачем 1 рішення № НОМЕР_7, судом встановлено таке.

Рішення № НОМЕР_7 винесено з посиланням на порушенням позивачем ч. 1 п.1 ст. 7, п.1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону № 2464-VI, в результаті чого занижено єдиний внесок на 25 171 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 149).

Названим рішенням до позивача було застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_7 у сумі 12 586 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 149).

Згідно з вимогами ч. 1 п.1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до вимог пп. 2,5 ст. 9 названого Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Як убачається з акта перевірки, неперерахована та неутримана сума єдиного внеску до бюджету податковим агентом з доходу у вигляді компенсації за придбані ліки протягом 2012 -2014 рр. становить 15 150 грн 71 коп. (т. 1 а.с. 98-99).

Крім того, неутримана та неперерахована сума єдиного внеску з виплачених коштів становить 10 020 грн 50 коп., в тому числі: з виплачених коштів ФОП ОСОБА_1 5439 грн 70 коп., СГД ФО ОСОБА_2 - 818 грн 00 коп., та СГД ФО ОСОБА_3 - 3762 грн 80 коп. (т. 2 а.с. 99).

Оцінку договорів, укладених з названими суб'єктами підприємницької діяльності, вже було надано судом вище.

При вирішенні питання правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено таке.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як убачається з договору № 255, він укладений з ФОП ОСОБА_1 (т. 11 а.с. 103-104).

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 № 885886, ОСОБА_1 з 13 березня 2012 р. є фізичною особою-підприємцем (т. 11 а.с. 106).

Як убачається з свідоцтва платника єдиного внеску серія А № 41478, видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (т. 11 а.с. 107-108).

При цьому, предметом договору № 255 є технічне обслуговування та ремонт автомобілів, тобто, вид діяльності, передбачений для ФОП ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СГД-ФО ОСОБА_3 О.П. є фізичною особою-підприємцем, код КВЕД, зокрема, 73.11 рекламні агенства; 73.12 посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (т. 11 а.с. 201-201).

Наведене свідчить, що договір № 18/04-1 укладено з фізичною особою-підприємцем в межах видів діяльності останнього за КВЕД, який обрав спрощену систему оподаткування, що підтверджується актом перевірки.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СГД ФО ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, код КВЕД, зокрема, 73.11 рекламні агенства; 73.12 посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (т. 11 а.с. 201-201).

Наведене свідчить, що договір № 2005-1 укладено з фізичною особою-підприємцем в межах видів діяльності останнього за КВЕД, який обрав спрощену систему оподаткування, що підтверджується актом перевірки.

За таких обставин позивач не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок за договорами з названими фізичними особами-підприємцями.

Як убачається з рішення № НОМЕР_7, відповідачем 2 було застосовано до позивача штрафні санкції на підставі п.3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI в розмірі 50% від недоплаченої суми єдиного внеску (несплачена сума єдиного внеску на думку відповідача 2 складала 25 171 грн 21 коп., сума штрафних санкцій - 12 586 грн 00 коп.).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач 2 протиправно нарахував штрафні санкції на суму єдиного внеску, що, на його думку, підлягала сплаті за договором з ФОП ОСОБА_1, СГД ФО ОСОБА_2, СГД-ФО ОСОБА_3 у сумі 10 020 грн 50 коп., та протиправно нарахував штрафні санкції в цій частині у сумі 5010 грн 25 коп.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що рішення № НОМЕР_7 підлягає скасуванню в частині, а саме, в сумі 5010 грн 25 коп., а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

При вирішенні справи судом не можуть бути взяті до уваги посилання позивача на обставини, викладені у позовній заяві, оскільки вони спростовуються наданими відповідачем доказами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, чого не було зроблено позивачем в частині позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що і було зроблено відповідачем в частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 8 квітня 2016 р. № НОМЕР_6 в частині нарахування 4593 грн 75 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 8 квітня 2016 р. № НОМЕР_5.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 8 квітня 2016 р. № НОМЕР_7 в частині нарахування 5010 грн 25 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.