Ухвала суду № 67119911, 13.06.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/1297/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючої : Готри Т.Ю.,

суддів : Фазикош Г.В., Бисаги Т.Ю.,

при секретарі : Шукаль О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 07 грудня 2016 року в справі за позовом Кредитної спілки «Менчул» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

Відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Хустського районного суду від 07 грудня 2016 року, яким з неї на користь Кредитної спілки «Менчул» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 456,18 грн. та 1378 грн. судового збору.

У скарзі просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у позові КС “Менчул” до неї відмовити. Вказує на те, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, а саме, що договір від 31.12.2014 року є договором з реструктуризації попереднього кредитного договору, укладеного нею з КС «Менчул» 14.06.2013 року, а тому зазначену у кредитному договорі від 31.12.2014 року суму 33000 грн. вона не отримувала. Окрім цього, судом не перевірено наданого позивачем розрахунку боргу з урахуванням наявних у неї квитанцій про сплату спілці позичених коштів.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 31.12.2014 року між Кредитною спілкою «Менчул» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КСНП-0000320, згідно якого спілка надала, а ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 33 000 гривень, зі сплатою відсотків 48% річних на суму залишку кредиту, з кінцевим терміном погашення 31.12.2016 року.

Згідно умов укладеного договору, сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, що є невід»ємною частиною цього договору (Додаток №1) (п.3.3 кредитного договору).

Погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбувається в такому порядку : першочергово проценти, а в наступну чергу – сума кредиту (п.3.5 кредитного договору).

Пунктами 3.6 і 3.7 кредитного договору передбачено, що за будь-яких умов, у разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з першого дня прострочення цей кредит визнається кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту з підвищеним ризиком процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 60% річних.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка станом на 10.04.2016 року становить суму 52 456,18 грн., яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 29 386,12 грн. та заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 23 070, 06 грн.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконує своїх зобов’язань за кредитним договором, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з неї на користь банку кредитної заборгованості в сумі 52 456,18 грн.

Посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що договір № КСНП-0000320 від 31 грудня 2014 року є договором з реструктуризації попереднього кредитного договору, який був раніше укладений нею з КС «Менчул» від 14 червня 2013 року, а також, що вона фактично не отримувала від КС «Менчул» зазначену у ньому суму 33 000 грн., яка залишилася несплаченою за попереднім кредитом, не заслуговують на увагу, оскільки позов КС «Менчул» пред’явлено з підстав невиконання відповідачкою ОСОБА_1 умов кредитного договору № КСНП-0000320 від 31 грудня 2014 року, який не є договором з реструктуризації боргу. Факт отримання відповідачкою ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 33 000 грн. за вказаним кредитним договором стверджується наявним у матеріалах справи видатковим касовим ордером від 31.12.2014 року, який містить підпис позичальника ОСОБА_1 про одержання нею зазначеної суми., підписи керівника КС «Менчул» ОСОБА_2, головного бухгалтера ОСОБА_3 та касира ОСОБА_4, а також печатку КС «Менчул» (а.с.8). Відповідачка не оспорює кредитний договір від 31 грудня 2014 року у встановленому законом порядку, а тому посилання на його недійсність, як і неотримання нею позики в сумі 33 000,00 грн., є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідачки відхиленню, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Хустського районного суду від 07 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча :

Судді :