Рішення № 67115889, 12.06.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/914/16

Провадження № 22-ц/779/42/2017

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Беркій О.Ю., Василишин Л.В.

за участю секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Косівського районного суду від 6 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що їм з відповідачем на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частині будинковолодіння, яке знаходиться по вул. Царинка №137 в с. Середній Березів, Косівського району. В останні роки між ними виникають непорозуміння з приводу користування житловими кімнатами будинку, в добровільному порядку розділити в натурі житловий будинок та господарські споруди відповідач відмовляється. Посилаючись на вказані обставини просив виділити в натурі йому 1/2 частку будинковолодіння.

Заочним рішенням Косівського районного суду від 6 вересня 2016 року позов задоволено. Проведено між сторонами реальний розподіл житлового будинку та господарських будівель і споруд, які розміщені по вул. Царинка № 137 в с. Середній Березів, Косівського району. Зокрема, ОСОБА_2 як першому співвласнику 1/2 ідеальної частини виділено наступні приміщення в житловому будинку: кімнату літ.4 пл. 19,5 кв.м, вартістю 78 772,79 грн; кухню літ.5 пл. 10,6 кв.м, вартістю 42 820,08 грн. Також ОСОБА_2 виділено господарські будівлі і споруди: стайню літ. Г 37 221,00 грн; вбиральню літ. Т - 192,00 грн; 1/2 частку навісу літ. Є 29 175,00 грн; навіс літ. Ж - 914,00 грн; 1/2 частки криниці літ. №1 10 263,00 грн та 1/2 частки огорожі літ. №2-4 3 171,00 грн. Загальна вартість частини житлового будинку і господарських будівель, які передано ОСОБА_2, становить 202 529,000 грн.

ОСОБА_3 як другому співвласнику 1/2 ідеальної частини виділено в житловому будинку: веранду літ.І пл. 3,2 кв.м, вартістю 12 926,82 грн; коридор літ.1 пл. 4,7 кв.м, вартістю 18 986,26 грн; кладовку літ.2 пл. 7,0 кв.м, вартістю 28 277,41 грн; кімнату літ. 3 пл. 21,7 кв.м, вартістю 87 659,97 грн. З господарських будівель і споруд ОСОБА_3 виділено: стодолу літ .Д 19 307,00 грн, 1/2 частки навісу літ. Є 29 175,00 грн, 1/2 частки криниці літ. №1 10 263,00 грн, 1/2 частки огорожі літ. №2-4 3 170,00 грн. Загальна вартість частини житлового будинку і господарської будівлі, які передано ОСОБА_3, становить 209 765,00 грн.

Також зобовязано: ОСОБА_3 замурувати (заставити) двері між приміщеннями літ.1 і літ.5, літ. 3 і літ.4, влаштувати перегородку посередині навісу літ. Є для його поділу по 1/2 частці; ОСОБА_2 - влаштувати вхід в свою половину навісу літ. Є з подвіря будинку.

Крім того, зобовязано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 влаштувати індивідуальне електропостачання, газопостачання і опалення своїх приміщень та встановити сантехнічне обладнання.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 618,00 грн грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток сторін за наслідками реального розподілу будинковолодіння.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Косівського районного суду від 11 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

На вказане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що справу розглянуто в його відсутності, хоча про день та час судового засідання не було належним чином повідомлено. У звязку із цим він був позбавлений можливості надати суду свої заперечення щодо висновку експерта. Разом з тим, такий висновок не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки експертом вирішено питання поділу неіснуючих будівель.

Також зазначає, що згідно свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння від 22 лютого 1989 року спірне майно відносилось до суспільної групи господарства «колгоспний двір». Відповідно до ст. 123 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ), при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ), при зверненні стягнення при особистих зобовязаннях члена двору. В той же час згідно з положеннями ст.563 ЦК УРСР у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Однак, цих обставин суд не врахував та не дав їм належної оцінки.

З цих підстав апелянт просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_2 доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам рішення місцевого суду не відповідає з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи рішенням Косівського районного суду від 10 жовтня 2006 року задоволено позов ОСОБА_2 Визнано за ним право власності на 1/2 частину спадкового майна після смерті ОСОБА_4, яке знаходиться в с. Середній Березів, кут Царинка, 137, Косівського району і складається з житлового будинку та господарських споруд. На підставі чого право спільної часткової власності позивача зареєстровано в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації, реєстрова книга №1, реєстровий №54, реєстраційний №16513290. Згідно виписки з інвентаризаційних матеріалів від 14 квітня 2016 року в описі майна станом на 31 грудня 2012 року зазначено: загальна площа будинку - 66,7 кв.м, житлова - 41,2 кв.м, з господарських споруд: В,Г - стайня, Д - стодола, Е,Є,Ж навіс, Т - вбиральня, №1 - криниця, №2 огорожа (а.с.8,9).

Інша 1/2 частина належить відповідачу після смерті матері - дружини позивача, чого останній не заперечує. Разом з тим, у встановленому законом порядку право спільної часткової власності ОСОБА_3 не оформлено.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 посилався на те, що між ними виникають непорозуміння, суперечки з приводу користування та утримання цього майна. А тому просив виділити йому в натурі частку житлового будинку з господарськими спорудами відповідно до ст. 364 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із права кожного із співвласників на виділ в натурі його частки, що є у спільній частковій власності, а також з можливості розділити спірне домоволодіння на дві відокремлені квартири згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №180816 від 18 серпня 2016 року.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду колегія суддів не може з огляду на таке.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Згідно ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Статтями 363, 367 ЦК України передбачено, що поділ (виділ частки) майна, що є об'єктом спільної часткової власності, в натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників.

Виходячи зі змісту цих норм, поділ (виділ частки) є можливим якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.

Під час вирішення зазначених спорів суди повинні враховувати роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року N 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок».

Зокрема, виходячи з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України та роз'яснень, що містяться в п. 6 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі те, якщо при цьому кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи №180816, проведеної на підставі ухвали Косівського районного суду від 13 червня 2016 року, розподіл житлового будинку, який знаходиться по вул. Царинка, 137 в с. Середній Березів, Косівського району у відповідності до ідеальних частин співвласників є технічно можливим (а.с.24-38).

Відповідно експертом запропоновано один варіант розподілу об'єкту дослідження, у співвідношенні близькому до ідеальних часток 1/2 до 1/2 та з врахуванням фактичного користування, що склалося між співвласниками.

Як передбачено ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи заперечення апелянта щодо обґрунтованості та суперечності іншим матеріалам справи висновку вказаної судової будівельно-технічної експертизи за клопотанням представника ОСОБА_3 ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 лютого 2017 року у справі призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно висновку цієї експертизи від 22 травня 2017 року з розрахунку загальної корисної площі, яка приходиться на частки власників ідеальних частин експертом визначено, що корисної площі в розмірі 66,70 кв.м є достатньою для створення повноцінних однокімнатних квартир у відповідності до ДБН будівельних норм та правил. Розбити варіанти реального розподілу житлового будинку на 2 частини, а саме між двома співвласниками по 1/2 і 1/2 частин, з окремими ізольованими входами до своїх квартир і надати рівноцінні умови для проживання кожному власнику будинковолодіння з врахуванням будівельних норм та правил є можливим (а.с.135-154).

Відтак, експертом запропоновано два варіанти розподілу спірного житлового будинку та господарських споруд на дві окремі квартири найбільш наближені до ідеальних часток співвласників.

Відповідно до першого варіанту, експертом пропонується першому співвласнику ОСОБА_2 виділити реально у власність частину будинку новостворену квартиру №1, яка складається з: коридору літ.1-1, пл. 4,70 кв.м, кладової літ.1-2 пл. 7,0 кв.м, кухні літ.1-5 пл. 10,60 кв.м, навісу-веранди літ.»Є», та господарські споруди той же навіс-веранду літ.»Є», навіс літ «Ж», 1/2 криниці літ. «№1», 1/2 хвіртки літ. «№2», 1/2 огорожі літ «№4». Другому співвласнику ОСОБА_3 запропоновано новостворену квартиру №2, яка складається з: веранди літ. «А1» пл. 3,20 кв.м (прибудовано), житлової кімнати літ.1-3 пл.21,70 кв.м, житлової кімнати-кухні літ 1-4 пл.19,50 кв.м та господарські споруди: вбиральня літ. «Д», 1/2 криниці літ. «№1», 1/2 хвіртки літ. «№2», 1/2 огорожі літ «№4». При цьому зазначено, що реальна частка при такому розподілі 1-го співвласника становитиме 51/100, а 2-ого співвласника 49/100. Також встановлено, що грошова компенсація за відхилення від ідеальних частин спірного будинковолодіння, які реально надаються сторонам відповідно поелементної вартості, що приходиться на ідеальні частини, становить 2 140,79 грн, яку власник №1 сплачує власнику №2 .

По другому варіанту розподілу запропоновано власнику №1 ОСОБА_2 виділити квартиру №1, яка складається з житлової кімнати-кухні літ 1-4 пл.19,50 кв.м, кухні літ.1-5 пл. 10,60 кв.м та приналежні господарські споруди 1/2 частину навісу-веранди літ. «Є», навіс літ «Ж», 1/2 криниці літ. «№1», 1/2 хвіртки літ. «№2», 1/2 огорожі літ «№4». Відповідно квартиру № 2 другому співвласнику ОСОБА_3, яка складається з веранди літ. «А1» пл. 3,20 кв.м (прибудовано), коридору літ.1-1, пл. 4,70 кв.м, кладової літ.1-2 пл. 7,0 кв.м, а також з господарських споруд: 1/2 частину навісу-веранди літ. «Є», вбиральню літ. «Д», 1/2 криниці літ. «№1», 1/2 хвіртки літ. «№2», 1/2 огорожі літ «№4». По цьому варіанту реальні частки становлять відповідно 48/100, та 52/100. Відтак, грошову компенсацію за відхилення від ідеальних часток визначено у розмірі 6 222,50 грн, яку власник №2 сплачує власнику №1.

При цьому експертом зазначено відсутність необхідності втручання в несучі конструкції спірного житлового будинку при реальному його розподілі та проведення робіт по розмежуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до вимог ст.100 ЖК України та з урахуванням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, до перепланування відносяться ремонтно-будівельні роботи, що провадяться за відповідними проектами із зміною фізичних параметрів цих приміщень, знесенням або перенесенням внутрішніх легких некапітальних перегородок, улаштуванням нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції жилого будинку з метою підвищення благоустрою та поліпшення умов проживання без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку або приміщенні. Перепланування жилих будинків та жилих приміщень здійснюється без зміни їх геометричних розмірів та функціонального призначення, але змінює конфігурацію приміщень, що вимагає внесення змін до технічного паспорту будинку або приміщення. До переобладнання відносяться улаштування в індивідуальних жилих будинках, окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання; перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

За приписами ст. 152 ЖК України зі змінами (Закон №191-V111 (191-19) від 12 лютого 2015 року) виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.

Разом із тим, з огляду на положення ст. ст. 379-382 ЦК України щодо поняття житла, переобладнання приміщення в ізольовані квартири, як правило, супроводжується необхідністю улаштування інженерних комунікацій, зокрема мереж газо-, електропостачання, водопостачання та водовідведення, і такі роботи проводяться за технічними умовами та проектами, розробленими спеціалізованими організаціями, та з додержанням відповідних норм і правил за погодженням компетентних органів.

Як зі змісту висновку судової будівельно-технічної експертизи №180816 від 18 серпня 2016 року, так і зі змісту повторної судову будівельно-технічної експертизи №014/БТ-17 від 22 травня 2017 року вбачається, що для розподілу житлового буднику на дві окремі квартири при розроблених варіантах сторонам необхідно провести ряд ремонтно-будівельних робіт для перепланування житлового будинку. Зокрема, облаштувати автономні мережі: газопостачання, електропостачання від загального вводу (виробити нову документацію); демонтаж дверного блоку з подальшою закладкою дверного прорізу цеглою; демонтаж віконного дверного блоку, розширення пройому та встановлення дверного блоку; облаштувати перегородки на горищі із облегшеної цегли; влаштувати виходи на свою частину горища. Тобто, допускається втручання в інженерні системи загального користування. Такі роботи позивачу слід проводити за технічними умовами та проектами, розробленими спеціалізованими організаціями, та з додержанням відповідних норм і правил за погодженням компетентних органів.

Відтак, оскільки відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи при поділі будинковолодіння буде здійснюватися відповідне перепланування та втручання в інженерні системи загального користування будинку, то до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, висновок про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки, висновки щодо погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.

Позивач такого дозволу при розгляді справи у суді першої інстанції не надав.

На порушення зазначених вимог закону суд першої інстанції не вирішив питання про наявність технічної можливості улаштування необхідних інженерних комунікацій у запропонованих сторонам ізольованих квартирах спірного будинковолодіння, не визначено вартість робіт з їх улаштування з покладенням на сторін певних витрат і розподілу участі в переобладнанні будинку.

Під час розгляду справи апеляційним судом сторонам було розяснено та запропоновано подати відповідні висновки пожежної, санітарної інспекцій та інших відповідних органів про допустимість пов'язаних із поділом переобладнань та перепланувань тощо.

Однак, як пояснив ОСОБА_2 у звязку із відсутністю коштів він не має змоги отримати відповідні висновки та технічну документацію. Відповідно просив розглядати справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, враховуючи, що спеціальні дозвільні документи повинні бути отримані до ухвалення судового рішення, а не після його ухвалення, оскільки така згода є однією з умов для вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення, яке призвело до неправильного вирішення справи, не може залишатися в силі. А тому його слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Інші доводи апелянта є надуманими та не заслуговують на увагу. Відповідно апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду від 6 вересня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.Ю. Беркій

ОСОБА_5