Ухвала суду № 67105347, 12.06.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/11615/15-к

н/п 1-кп/640/245/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

"12" червня 2017 р.

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю:

секретаря Бломберус С.А.,

прокурора Ізотова В.

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката Максименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2015 року за №12015220000000215 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою технічною освітою, не одруженого, не судимого в силу ст. 89 КК України, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Харкова надійшов з прокуратури Харківського області обвинувальний акт затверджений прокурором відділу прокуратури Харківської області Саєнко І.О. у вказаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений буде переховуватися від суду та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується; на теперішній час не всі допитані свідки, тому обвинувачений буде здійснювати на них незаконний вплив.

Обвинувачений та його захисник проти продовження строків тримання під вартою заперечували, необхідно змінити запобіжний захід на домашній арешт, зазначили, що ризики передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені. Обвинувачений не буде переховуватися від суду, не буде впливати на свідків, має постійне місце проживання, тісні соціальні зв'язки, тому згідно з практикою Європейського суду з прав людини обвинуваченому не може бути продовжено строк тримання під вартою. Тяжкість покарання не є підставою для тримання його під вартою.

Суд, заслухавши клопотання, думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, зазначає наступне.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду та продовжувати вчиняти злочин, у якому обвинувачується; по справі не допитувались свідки, тому обвинувачений може незаконно здійснювати на них вплив; а також суд оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у скоєні злочину, у вчиненні якого обвинувачується (від 6 до 10 років позбавлення волі); приймаючи до уваги, дані про особу обвинуваченого, який не має офіційних джерел отримання прибутку, не одружений, осіб на утриманні немає, оскільки не надано доказів на підтвердження цих обставин, що свідчить про недостатність міцних соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання; тому суд проходить до висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики не зменшилися, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи суд продовжує строк тримання під вартою ОСОБА_1 на 60 діб з визначенням застави в розмірі 110240 грн., при внесенні якої обвинувачений підлягає звільненню з під варти.

Відомості щодо стану здоров'я обвинуваченого, які б унеможливлювали тримання його під вартою, відсутні.

Сама по собі наявність зареєстрованого місця проживання обвинуваченого та неофіційна робота не можна вважати достатнім правових обґрунтуванням для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки на момент вчинення інкримінованого обвинуваченому тяжкого кримінального правопорушення вказані обставини вже існували.

Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинувачених на даний час неможливе.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України. Також суд зазначає, що згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

Вказані обставини судом враховані при продовженні запобіжного заходу.

Посиланню обвинуваченого на невинуватість у вчиненні злочину суд надасть оцінку при ухваленні вироку, а на теперішній час наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що це і враховується згідно з вимогами ст. 178 КПК України.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 199, 333, 369 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27) продовжити на 60 діб - до 10 серпня 2017 року.

Визначити розмір застави 110240 (сто десять тисяч двісті сорок) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (розрахункових рахунок 37318008000164, МФО 851011, код ЄДРПОУ 26281249, отримувач ТУ ДСА, банк отримувача ГУ ДКУ в Харківській області, призначення платежу - застава, справа №640/11615/15-к, обвинувачений ОСОБА_1, платник (прізвище,ініціали)), до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; 2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, 4) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз'яснити заставодавцю, що обвинувачений ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене законом покарання від 6 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.

Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомлення слідчого, прокурора, слідчого судцю, та суд про причини неявки підозрюваного, обвинуваченого.

Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, слідчого судцю чи суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов'язку не відлучатися з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.І. Золотарьова