Постанова № 67098192, 08.06.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р. Справа № 920/4/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№04/01/17-1 від 04.01.2017р.)

відповідача - Алфімов В.В. (дов. від 16.09.2015р.)

ФОП ОСОБА_3 особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" (вх. № 980 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 02.03.2017 у справі № 920/4/17

за позовом Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Чернігів

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Перехрестівка

про стягнення 53268,79 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.03.2017 у справі № 920/4/17 (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 864 грн. 00 коп. боргу, 12 грн. 96 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 02.03.2017 у справі № 920/4/17 в частині, що оскаржується (тобто в частині незадоволених вимог), та прийняти нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю та стягнути з відповідача 52404,79 грн. та 1365,04 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнути з відповідача 1515,80 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 20.04.2017р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017р. відкладено розгляд справи на 18.05.2017р.

13.05.2017р. від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№4932).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2017р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено розгляд справи на 08.06.2017р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.06.2017р. у зв'язку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

08.06.2017р. від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та додаткове обґрунтування заперечення на апеляційну скаргу (вх. № №6032, 6033). Обґрунтовуючи клопотання, відповідач посилається на те, що акт звірки взаємних розрахунків від 01.08.2013р. ним не підписувався, а також він не уповноважував іншу особу його підписувати. У зв'язку з чим, просив призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2013р. ФОП ОСОБА_3, чи за нього підпис вчинено іншою особою? Для проведення судової почеркознавчої експертизи витребувати у позивача та приєднати до матеріалів справи оригінал акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2013р. Проведення судової почеркознавчої експертизи доручити Сумському науково- дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Проти клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи заперечував.

Відповідач та його представник проти вимог апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 02.03.2017 у справі №920/4/17 - без змін. Також підтримали клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у 2011 - 2012 роках позивач поставив відповідачу дизельне паливо та дизельне масло на загальну суму 53268,79 грн., що підтверджується накладними: №31 від 31.08.2011р. на суму 18675,18 грн.; №35-а від 31.08.2011р. на суму 9094,81 грн.; №38 від 31.08.2011р. на суму 3034,08 грн.; №54 від 30.09.2011р. на суму 8389,32 грн.; №57 від 30.09.2011р. на суму 2550,00 грн.; №63 від 31.10.2011р. на суму 4649,70 грн.; №70 від 30.11.2011р. на суму 6011,70 грн.; №38 від 31.10.2012р. на суму 864,00 грн.

У зв'язку з не оплатою товару, 26.09.2016р. позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка залишена без відповіді.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань, позивач у березні 2017р. звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 53268,79 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач має невиконане зобов'язання щодо оплати вартості паливно-мастильних матеріалів поставлених позивачем, однак враховуючи пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, частково задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, поставка позивачем товару та його отримання відповідачем по довіреностях за накладними, які містять найменування товару, його кількість, ціну і які підписані позивачем і відповідачем, свідчить про укладення сторонами правочину у спрощений спосіб і виникнення на його підставі правовідносин з договору поставки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем грошових зобов'язання перед позивачем з оплати отриманого товару. При цьому відповідачем не заперечується факт отримання товару та існування заборгованості перед позивачем.

Проте, відповідач наполягав на застосуванні позовної давності, оскільки позивач, на його думку, звернувся до господарського суду поза межами визначеного законодавством строку для захисту порушеного права.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові у відповідності до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст.ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

За ч.1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Оскільки сторонами не узгоджений строк оплати поставленого товару, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виник з моменту його прийняття. До даних правовідносин застосовується загальна позовна давність в три роки.

Враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства, строк позовної давності за накладними № 31, 35-а, 38 сплив 31.08.2014, за накладними № 54, 57 - 30.09.2014, за накладною № 63 - 31.10.2014, за накладною № 70 - 30.11.2014, за накладною №38 - 31.10.2015.

Заперечуючи проти застосування позовної давності, позивач зазначає про її переривання підписанням між сторонами актів звірки взаємних розрахунків від 01.08.2013р. та 01.12.2014р.

Згідно ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

При цьому господарським судам слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2014р. між сторонами був складений акт звірки взаємних розрахунків №1, в якому відображено кредитне сальдо ПП ОСОБА_3 користь філії «Срібрянський райавтодор» у розмірі 53268,79 грн.

Проте, даним актом переривається строк позовної давності тільки щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за накладною № 38 від 31.10.2012р. у сумі 864,00 грн.

Вказаний акт звірки взаємних розрахунків у частині розрахунків за накладними від 31.08.2011, 30.09.2011, 31.10.2011, 30.11.2011 на загальну суму 52404,79 грн. складений поза межами позовної давності, а визнання боржником боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу строку давності.

В свою чергу позивач вказує, що відповідач визнав борг за накладними від 2011р. підписанням акту звірки взаємних розрахунків від 01.08.2013р.

Так, позивач зазначає, що між сторонами існували правовідносини за договором про надання послуг №25/07 від 25.07.2011р. на підтвердження чого надано акти звірки №2 від 01.12.2014р., претензії від 20.12.2014р. та 06.01.2015р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 05.03.2015р. по справі №917/62/15 за позовом ФОП ОСОБА_3 до ДП "Чернігівський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яким стягнуто заборгованість у розмірі 214400,23 грн. за договором про надання послуг №25/07 від 25.07.2011р.

Доводи позивача щодо переривання строку позовної давності актом звірки від 01.08.2013р. на суму 161231,44 грн. зводяться до того, що у вказаному акті відображено зведене сальдо за даними правовідносинами та договором надання послуг. Вказана сума також відображена в актах звірки від 01.12.2014р.

Проте, колегія суддів відзначає, що підписання сторонами актів звірки взаєморозрахунків може свідчити про переривання позовної давності лише у випадку, коли такий акт беззаперечно підтверджує наявність заборгованості саме по тій сумі, щодо якої виник спір (п. 4.4.1 постанови Пленуму № 10).

В даному випадку, в акті звірки взаєморозрахунків від 01.08.2013р. взагалі відсутні посилання на будь яку заборгованість відповідача перед позивачем, не зазначено будь яких реквізитів накладних, з яких можливо встановити обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість із вказаного акту звірки вбачається визнання саме позивачем заборгованості перед відповідачем на суму 161231,44 грн., що в свою чергу не може бути доказом визнання боргу відповідачем за спірними правовідносинами.

Отже, за вказаних обставин акт звірки від 01.08.2013р. не може вважатись належним та допустимим доказом визнання відповідачем боргу за спірним правовідносинами, а відповідно він не підтверджує переривання загальної позовної давності.

Враховуючи, що колегія суддів встановила, що акт звірки взаємних розрахунків від 01.08.2013р. не свідчить про визнання відповідачем боргу та відповідно не є підставою для переривання строку позовної давності, а тому не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності, та часткове задоволенні позову, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 02.03.2017 у справі №920/4/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.06.17р.

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Фоміна В. О.